17.07.25
22-ц/812/622/25
16 липня 2025 року м. Миколаїв
справа №489/914/24
провадження №22-ц/812/622/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Коростієнко Н. С.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Інгульського (раніш Ленінського) районного суду м.Миколаєва від 08 листопада 2024 року, ухвалене о 15 год 35 хв під головуванням судді Микульшиної Г. А., за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
05 лютого 2024 року ОСОБА_3 подала до суду вищезазначений позов, який обґрунтовувала наступним.
Судовим наказом Інгульського (раніш Ленінського) районного суду м.Миколаєва від 03 вересня 2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 25 серпня 2020 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а після цього на утримання ОСОБА_5 в розмірі частки від усіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, щомісячно, і до досягнення нею повноліття.
24 вересня 2020 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного вище судового наказу №63106428.
ОСОБА_2 свої зобов'язання щодо сплати аліментів виконував неналежним чином, внаслідок чого протягом трьох років утворилася заборгованість у сумі 278 667,85 грн.
Посилаючись на те, що відповідач неналежно виконував свої зобов'язання з утримання дітей, ОСОБА_3 просила стягнути з нього пеню за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2020 року по грудень 2023 року у сумі 278 667,85 грн.
Позиція відповідача у суді першої інстанції
ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася з незалежних від нього причин.
Посилаючись на зазначене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Інгульського (раніш Ленінського) районного суду м.Миколаєва від 08 листопада 2024 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто пеню за несвоєчасну сплату аліментів за період з 25.08.2020 до 01.01.2024 в розмірі 199 212,35 грн та на користь держави судовий збір у сумі 865,88 грн.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, унаслідок його бездіяльності щодо виконання судового наказу про стягнення аліментів. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що боржник вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання своїх зобов'язань зі сплати аліментів.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи скаргу, відповідач наполягав на тому, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася з незалежних від нього причин.
Також вказував на те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин норми абзацу 2 частини 1 статті 196 СК України.
Доводи інших учасників справи
Позивачем через представника ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Сторони по справі є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судовим наказом Інгульського (раніш Ленінського) районного суду м.Миколаєва від 03 вересня 2020 року (справа №489/3930/20) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 25 серпня 2020 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а після цього на утримання ОСОБА_5 в розмірі частки з усіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, щомісячно, і до досягнення нею повноліття.
Відомостей про отримання ОСОБА_2 копії судового наказу матеріали справи не містять.
24 вересня 2020 року державним виконавцем Заводського ВДВС м.Миколаєва відкрито виконавче провадження №63106428 з виконання зазначеного вище судового наказу. Адреса проживання боржника вказана АДРЕСА_1 . Постанова надіслана ОСОБА_2 за зазначеною адресою. Відомості про вручення відповідачу поштового відправлення відсутні.
Усі наступні повідомлення державний виконавець також направляв ОСОБА_2 по наведеній вище адресі. Однак вони боржником отримані не були.
З відповіді Інгульського ДВС м.Миколаєва №135601 від 29.12.2023 на запит представника позивача ОСОБА_1 випливає, що у жовтні 2020 року з відповіді Пенсійного фонду України державному виконавцю стало відомо, що відповідач отримує дохід в Управлінні СБУ в Миколаївській області. 16 жовтня 2020 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника. З відповіді Управління СБУ в Миколаївській області від 30.12.2020 державний виконавець дізнався про те, що ОСОБА_2 був переведений до нового місця служби з 24.11.2020 до Департаменту господарського забезпечення СБУ м.Київ. Постанова про звернення стягнення на доходи боржника надійшла до Управління СБУ в Миколаївській області 16.11.2020, тому на час виплати грошового забезпечення, яке було виплачено 13.11.2020, утримання аліментів не проводилося та не перераховувалося. На депозитний рахунок ДВС кошти від відповідача на погашення заборгованості зі сплати аліментів та витрат виконавчого провадження надійшли 25 серпня 2021 року у сумі 42 720,74 грн (300 грн витрати виконавчого провадження та 42 420,74 грн заборгованість за аліментами), 14 вересня 2021 року у сумі 9381,34 грн, 23 лютого 2022 року у сумі 37 265,32 грн, 27 лютого 2023 року у сумі 18 000 грн, 21 березня 2023 року у сумі 23 000 грн, 17 квітня 2023 року у сумі 9230 грн, 28 вересня 2023 року у сумі 15 081,55 грн. 12 листопада 2021 року та 24 лютого та 24 квітня 2023 року державним виконавцем було направлено запит до Департаменту господарського забезпечення СБУ м.Київ для встановлення факту офіційного працевлаштування боржника (у 2023 році конверт повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання»). 21 березня та 24 квітня 2023 року державним виконавцем направлено запит до Центрального управління СБУ про надання відомостей про місце роботи боржника. 27 квітня 2023 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, яка була спрямована до Департаменту господарського забезпечення СБУ м.Київ. 09 травня 2023 року з фінансово-економічного управління СБУ до державного виконавця надійшли довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.11.2020 по 31.03.2023. 11 травня 2023 року державним виконавцем повторно винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника з урахуванням офіційного доходу ОСОБА_2 , яка була спрямована до Департаменту господарського забезпечення СБУ м.Київ (22.06.2023 конверт повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання»). 29 грудня 2023 року направлено запити до фінансово-економічного управління СБУ, Департаменту господарського забезпечення СБУ м.Київ, Центрального управління СБУ, Міністерства оборони України, Генерального штабу ЗСУ для надання інформації щодо отриманого ОСОБА_2 доходу. Станом на 29 грудня 2023 року заборгованість ОСОБА_2 за аліментами становила 278 667,85 грн. 29 грудня 2023 року винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 50%, що становить 139 333,92 грн. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та 58/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_3 (т.1 а.с.15-20).
Постановою начальника Інгульського ВДВС у м.Миколаєві від 09 травня 2024 року постанову державного виконавця від 29 грудня 2023 року про накладення штрафу в розмірі 139 333,92 грн скасовано (т.2 а.с.127-130).
Перерахування коштів на оплату аліментів ОСОБА_2 у сумах, вказаним державним виконавцем у відповіді №135601 від 29.12.2023, підтверджується платіжними дорученнями.
Згідно з актом про непридатність до проживання приміщень від 28.03.2024, витягу з Єдиного державного реєстру речових прав, висновку про знищення майна, заяви власника ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_2 була знищена 22 березня 2022 року внаслідок військових дій.
Згідно з довідкою Управління СБУ в Миколаївській області від 25.11.2021 грошове забезпечення ОСОБА_2 з серпня по листопад 2020 року становило загальну суму 82 681,78 грн.
Відповідно до довідок фінансово-економічного управління СБУ від 01.05.2023 грошове забезпечення військовослужбовця Служби безпеки України ОСОБА_2 з січня по грудень 2021 р. загалом становило 350 135,44 грн, з січня 2022 р. до березня 2023 р. - 758 093,54 грн.
З довідки фінансово-економічного управління СБУ від 10.05.2023 випливає, що грошове забезпечення військовослужбовця Служби безпеки України ОСОБА_2 за період служби з 01.11.2020 р. по 30.04.2023 р. становило 1 130 394,18 грн.
Згідно з довідками фінансово-економічного управління СБУ від 01.02.2024 та 28.07.2024 грошове забезпечення ОСОБА_2 з квітня по вересень 2023 року становило 102 415,11 грн, з жовтня 2023 р. по травень 2024 р. - 27 805,20 грн.
З супровідних листів державного виконавця про направлення постанови про звернення стягнення на доходи боржника від 11.05.2023 вбачається, що він направляв постанову не за адресою розташування фінансово-економічного управління СБУ, яка була вказаним ним у довідках, а тому поштове відправлення не було отримано управлінням. Воно повернулося до державного виконавця з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
З постанов державного виконавця від 24.09.2021, 23.02.2022 випливає, що станом на дату винесення цих постанов заборгованість боржника за аліментами відсутня (т.1 а.с.110, 150).
Відповідно до розрахунків державного виконавця щодо заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів від 03 травня 2024 р., 17 липня 2024 р., 09 жовтня 2024 р. за період з 25.08.2020 р. до 01.05.2024 р. її розмір становив 218 388,35 грн; станом на 30 червня 2024 року - 212 288,35 грн; станом на 01 жовтня 2024 року - 242 358,35 грн, штраф - 63 686,50 грн (т.2 а.с.125, 216-217, 239).
09 травня 2024 року державним виконавцем Інгульського ВДВС у м.Миколаєві Ширком С. Л. винесено дві постанови про накладення на ОСОБА_2 штрафу у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів у сумі 65 516,50 грн та 23 779,92 грн.
Згідно з довідками Управління СБУ в Миколаївській області від 25.11.2021, Фінансово-економічного управління СБУ від 11.05.2024 та Головного управління СБУ в АРК від 02.12.2024 та 27.03.2025 ОСОБА_2 з серпня 2020 року по березень 2025 року проходив військову службу в Службі безпеки України, був задіяний у виконанні бойових (спеціальних) завдань, веденні бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань на першому ешелоні оборони.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В силу статей 180, 181 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно із нормами статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у розмірі 199 212,35 грн за період з 25 серпня 2020 року по 01 січня 2024 року (межі позовних вимог), суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача унаслідок його бездіяльності щодо виконання судового наказу про стягнення аліментів.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Досліджені докази свідчать, що як на момент винесення судом судового наказу про стягнення аліментів, так і на момент ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_2 проходив військову службу у Службі безпеки України, де отримував грошове забезпечення. Державному виконавцю з жовтня 2020 року було відомо місце його роботи, проте він не вчинив належних заходів для виконання судового наказу про стягнення аліментів. У постановах від 24.09.2021, 23.02.2022 державний виконавець вказував, що станом на дату винесення цих постанов заборгованість боржника за аліментами відсутня, що створювало для боржника уявлення про відсутність боргу за аліментами.
Враховуючи викладене, неможна стверджувати про наявність вини відповідача у несплаті аліментів у вказаний позивачем період.
За такого колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про відсутність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_3 .
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .
Щодо судових витрат
Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Частина 7 статті 141 ЦПК України визначає, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Матеріали справи свідчать, що відповідач за розгляд справи в суді апеляційної інстанції сплатив 2988,18 грн судового збору, що випливає з квитанцій за 06 та 28 березня 2025 року. Позивач від сплати судового збору звільнена в силу вимог наведеного вище Закону.
Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_3 , яка звільнена від сплати судового збору, відмовлено, а відповідач сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги, яка задоволена судом, то ОСОБА_2 має право на повернення йому з Державного бюджету України судового збору у сумі 2988,18 грн.
Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Інгульського (раніш Ленінського) районного суду м.Миколаєва від 08 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовити.
Повернути ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2988,18 грн, який був сплачений ним 06 та 28 березня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повна постанова складена 17 липня 2025 року.