Справа № 461/9999/24
Провадження № 1-кп/461/260/25
про продовження строку запобіжного заходу
17.07.2025 м. Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шептицький Львівської області, громадянина України, українця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 27.07.2021 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, відносно якого 23.09.2024 до Червоноградського міського суду Львівської області скеровано обвинувальний акт за вчинення кримінального правопорушення передбаченого 4.4 ст. 185 КК України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України, -
У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 357 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 . Клопотання обґрунтовує тим, що останній обвинувачується обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке відповідно передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років та кримінального проступку за яке відповідно передбачено покарання у виді штрафу до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років
У ході розгляду справи встановлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого:
1) переховуватися від суду та органів досудового розслідування, оскільки обвинувачений вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років, з метою уникнення кримінальної відповідальності;
2) незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб обґрунтовується тим, що з урахування принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) - суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. А тому, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_8 матиме можливість контактувати з потерпілими, свідками та відповідно схиляти їх до зміни та дачі потрібних йому показів з метою уникнення кримінальної відповідальності;
3) вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений не має постійного місця роботи, а, отже, не має постійного та стабільного доходу. Разом з тим, факти попередніх судимостей ОСОБА_4 та притягнення його до кримінальної відповідальності за злочини проти власності іншими судами та недотримання умов попереднього запобіжного заходу у вигляді застави, свідчать про те, що останній перебуваючи на волі, продовжить вчиняти інші аналогічні злочини проти власності.
Враховуючи наявність обґрунтованого повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, особу обвинуваченого та те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, просить клопотання задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд розглянути вказане клопотання на власний розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Потепілий ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав клопотання.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд виходив з такого.
Відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема тяжкість покарання, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків.
Окрім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою.
Разом з тим, суд оцінює характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання про продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
У ході розгляду цього клопотання суд дійшов до висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування та подальшого продовження строку дії запобіжного заходу, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурор довела наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, яке інкриміноване ОСОБА_4 , а саме тяжкість кримінального правопорушення та покарання, суд вважає, що ці обставини можуть спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки судовий розгляд триває.
Тому суд вважає, що ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу відносно обвинуваченого станом на сьогодні продовжують існувати, а тому заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи обвинуваченого.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, суд не встановив.
Відповідно до п. п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на цьому етапі є адекватним превентивним заходом.
Зважаючи на наведене, суд вважає доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 26.07.2025 включно.
Враховуючи ступінь небезпеки, обставини кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, суд вважає, що відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України ОСОБА_4 слід залишити заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 331 КПК України, суд -
1. Клопотання прокурора задовольнити.
2. Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19 обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 14.09.2025 включно.
3. Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242'240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яку обвинувачений або заставодавець мають право внести у будь-який момент на рахунок: 37315022000757, одержувач: Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області, банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26306742.
4. У разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на кожну вимогу;
- повідомляти про зміну постійного проживання або роботи;
- не залишати території Львівської області без дозволу суду;
- утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими в межах цього кримінального провадження;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
5. Роз'яснити, що якщо обвинувачений у разі внесення застави, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_9