Справа №: 635/3784/25 Головуючий 1 інстанції: Лук'яненко С.А.
Провадження №: 33/818/1201/24 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.3 ст.154 КУпАП
09 липня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Болотові О.О., з участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , з участю його захисника Косінцева К.В., з участю потерпілої ОСОБА_2 , допитавши свідків, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надходило заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою правопорушника на постанову Харківського районного суду Харківської області від 09 06 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок з конфіскацією тварини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 квітня 2025 року о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 порушив правила тримання собак, в результаті чого собака породи «Тибетський мастиф» на прізвисько « ОСОБА_3 » вибір з двору на АДРЕСА_1 , де покусав ОСОБА_2 , внаслідок чого було завдано шкоду здоров'ю останньої.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що за адресою свого місця проживання займається розпліденням собак породи «Тибетський мастиф». 13 квітня 2025 року близько 10:00 год. він припирав собачій вольєр, в якій на той час знаходився собака. Не переконавшись в тому, що вольєр був зачинений, відволікся на розмову з потерпілою за межами двору свого будинку, в той же час собака вибіг на вулицу та здійснив напад на сусідку ОСОБА_2 Щодо факту правопорушення не заперечував, провину визнав, але вважає, що шкоди здоров'ю потерпілої не спричинено. Він сам постраждав, намагаючись захистити потерпілу, вона відмовилась від отримання компенсації у 8000 грн., які їй запропонували.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що є сусідкою ОСОБА_1 , останній на протязі 10 років займається розплідненням та утриманням собак породи «Тибетський мастиф». Собаки даної породи тривалий час без нагляду бігають як по огородах, так і по вулицях, є агресивними та такими, що створюють небезпеку для життя та здоров'я людей. Мешканці с.Безлюдівка Харківського району Харківської області звертались до Безлюдівської селищної ради з проханням вилучити у ОСОБА_1 цю собаку, яка неодноразово нападала на людей, проте у селищній раді сказали, що не мають повноважень вчинити зазначені дії. Так, 13 квітня 2025 року вона вирушила до магазину, проходячи повз двір свого сусіда ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з хвіртки вибіг великий собака породи «Тибетський мастиф», який відразу напав на неї, збив з ніг та почав кусати, в результаті чого остання отримання численні рани та садна по всьому тілу. Вона прийшла додому і їй викликали швидку. Просить вилучити собаку як небезпечну для людей.
Таким чином, заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним в порушенні вимог за ч.3 ст.154 КУпАП.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник Косінцев К.В. подав апеляційну скаргу разом із запереченнями, яка містить прохання про скасування постанови Харківського районного суду Харківської області від 09 06 2025 року по даній справі в частині призначеного стягнення у виді конфіскації собаки та звільнити на підставі ст.22 ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності через малозначність діяння.
В обгартування своєї апеляційної скарги апелянт вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складений із порушенням вимог КУпАП, вина не є доведеною.
Крім того, звертає увагу, що собака породи «Тибетський мастиф» на прізвисько « ОСОБА_3 » не є власністю ОСОБА_1 .
Додатково в апеляційній скарзі зазначено, що правопорушник ОСОБА_1 розкаявся, відшкодував збитки потерпілій.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її задовольнити подану апеляційну скаргу.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 тайого захисник підтримували вимоги апеляційної скарги у повному обсязі.
Захисник зазначив, що ОСОБА_1 відшкодував потерпілій всі завдані збитки, розкаюється у вчиненому. Вказав, що ОСОБА_1 не є власником собаки, тому не може бути застосована конфіскація.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не заперечував обставини, які відбулися 13 квітня 2025 року.
Потерпіла ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, зазначила, що собака є суспільно небезпечною
Стороною захисту було заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_4 .
Потерпілою стороною було заявлені клопотання про допит свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Частиною 3 ст. 154 КУпАП України передбачена відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також не прибирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
З метою об'єктивності та повноти судового розгляду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити подані клопотання про допит свідків та допитати їх у судовому засіданні.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідок ОСОБА_4 зазначив, що він є власником даної собаки, вказав, що його батько ОСОБА_1 випадково випустив собаку надвір.
Інший свідок ОСОБА_5 зазначила, що її дитина була очевидцем події та покликала батьків через те, що у її бабусю ОСОБА_2 покусала собака, після цього викликали швидку допомогу, написали за наслідком цих подій заяву до поліції. Додатково вказала, що собака є суспільно небезпечною.
Свідок ОСОБА_6 вказала, що є сусідкою ОСОБА_2 та вийшла на вулицю та побачила ОСОБА_2 , яка чекала швидку допомогу, адже була покусана собакою.
Свідок ОСОБА_7 зазначила, що дана собака є суспільно небезпечною, покусала багатьох людей.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №696928 13 квітня 2025 року о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 порушив правила тримання собак, в результаті чого собака породи «Тибетський мастиф» на прізвисько « ОСОБА_3 » вибір з двору на АДРЕСА_1 , де покусав ОСОБА_2 , внаслідок чого було завдано шкоду здоров'ю останньої.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №696928 від 09.05.2025 року;
- довідкою ПОГ СВГ ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області Казарєзова Д. про результати перевірки за фактом заяви гр. ОСОБА_5 ІКС ІПНП ЕО №7689 від 13.04.2025 року, з якої вбачається, що 13.04.2025 року близько 10:00 год. ОСОБА_2 вийшла з території свого домоволодіння і пішла по АДРЕСА_1 , проходячи поблизу будинку № 107, з території даного володіння вибіг собака породи «Тибетський мастиф» та напав на ОСОБА_2 , повалив її на асфальт та спричинив укушені рани, в результаті чого заподіяно шкоду здоров'ю ОСОБА_2 ;
- електронним рапортом від 13.04.2025 року;
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.04.2025 року;
- письмовими поясненням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- фото-копією паспорту та ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- копією звернення мешканців до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області;
-випискою із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 ;
- фото - знімками.
Як вбачається із пояснень ОСОБА_1 та його захисника, вони не заперечують існування обставин, що відбулися 13 квітня 2025 року, вказали, що ОСОБА_1 розкаюється, відшкодував завдані збитки.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 154 КУпАП за наявності кваліфікуючої ознаки - спричинення заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну, до внесення змін до ст. 154 КУпАП, відносився до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Після внесення змін відповідальність за вчинення таких правопорушень посилилась.
Крім того, санкція ч. 3 ст. 154 КУпАП передбачає, накладення штрафу з конфіскацією тварин.
Згідно із ст. 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.
Перевіряючи доводи апелянта, що положення ст. 22 КУпАП можуть застосовуватись до ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 154 КУпАП, то апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими.
Так, відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої шкідливості й не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам.
Враховуючи наслідки вказаного адміністративного правопорушення для потерпілої, підстав стверджувати про те, що воно є малозначним та не становить небезпеки немає, а тому суд вважає, що лише усне зауваження не буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Згідно Переліку небезпечних порід собак, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1164, собаки породи мастиф тибетський відносяться до небезпечних.
Захисник зазначив, що собака породи «Тибетський мастиф» на прізвисько « ОСОБА_3 » належить власникові ОСОБА_4 , а тому відсутні підстави для конфіскації тварини, оскільки собака не належить ОСОБА_1 .
Проте, суд звертає увагу, що відповідальність за ст. 154 КУпАП несуть не тільки безпосередні власники тварин, а особи які їх утримують чи супроводжують. Окрім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають у родинних стосунках та їх собака є їх спільною власністю.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо його винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколах про адміністративне правопорушення відсутні, у зв'язку з чим, апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідомого ігнорування норм ч.3 ст. 154 КУпАП, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 154 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені.
У рішенні ЄСПЛ № 980_360 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21 01 1999 вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
З вище зазначеного випливає, що інші доводи та пояснення захисника і правопорушника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі є безпідставними та не обґрунтованими.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 1,7,22,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Постанову Харківського районного суду Харківської області від 09 06 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст. 154 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М.Курило