Справа № 718/329/25
Провадження №2/713/327/25
іменем України
11.07.2025 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря судових засідань Матейчук-Степан Л.Ю., з участю представника відповідача Ковалюка М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вижниця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся в суд з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідачки ОСОБА_1 .
Просять стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №05.06.2024-100001582 від 05.06.2024 року в розмірі 18240,00 грн. та судові витрати.
Свої позовні вимоги обґрунтували наступним.
05.06.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №05.06.2024-100001582, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 6000,00 грн., строком на 98 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 10.09.2024 року, процентна ставка 1,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. ОСОБА_1 не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 18240,00 грн. На даний час ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Споживчий центр».
Заяви (клопотання) учасників справи.
В судове засідання представник ТОВ «Споживчий центр» не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, одночасно з позовом подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача - ТОВ «Споживчий центр», позовні вимоги підтримують в повному об'ємі, просять їх задовольнити.
В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з'явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. До початку розгляду справи відповідачка ОСОБА_1 подала відзив в якому зазначила, що у позовній заяві позивач зазначає, що між нею та позивачем укладено кредитний договір №05.06.2024-100001582 від 05.06.2024 року в електронній формі та нібито нею на виконання умов цього договору від позивача отримано кредитні кошти у сумі 6000,00 грн. на її картковий рахунок. Будь-яких договорів з позивачем не укладала та будь-яких коштів не отримувала. Про наявність такого договору та нібито отримання нею коштів дізналася лише отримавши з Вижницького районного суду ухвали про відкриття провадження у цій справі. У даному випадку має місце фінансове шахрайство. Обставини справи наступні. Орієнтовно 05.06.2024 року на її мобільний номер зателефонувала невідома особа представившись співробітником компанії «Київстар», яка зазначила, що у неї давня сім карта і її треба обміняти, нащо вона погодилася. При цьому їй сказали продиктувати цифри які прийдуть на номер телефону у виді смс повідомлення, що вона і зробила. Того ж дня її телефон було заблоковано і того ж дня чи наступного дня їй стало відомо, що на її ім'я у Приватбанку, де у неї була банківська картка було оформлено кредит на суму 232080 грн. 06.06.2024 року звернулася у поліцію з цього приводу та відповідні відомості були внесені в ЄРДР за №12024262060000291 від 07.06.2024 року. Надалі, отримавши ухвалу Вижницького районного суду про відкриття провадження у цій справі також звернулася у поліцію, оскільки так званий кредит вона нібито оформила теж 05.06.2024 року. Кримінальне провадження передадуть за належністю, оскільки кошти, які злочинці оформили через ПриватБанк були зняті у Дніпропетровській області (Кривий Ріг). Зазначила, що не підписувала будь-яких документів, що стосуються оформлення кредиту, не отримувала кредитні кошти в розмірі 6000,00 грн. Будь-яких договорів не укладала. До позовної заяви додано Інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 у якому зазначено, що вона працює у Кіцманській КНП у м.Кіцмань, а також зазначені якісь телефони. Зазначила, що ніколи не працювала у Кіцманській КНП та номера телефонів їй не відомі. Окрім цього її адреса у договорі та інших документах зазначена як с.Берегомет Кіцманського району (туди до речі і була спрямована позовна заява). Але вона не проживала у с.Берегомет Кіцманського району, що також дає підстави вважати, що не оформляла кредит. Та особа, яка незаконним способом отримувала кошти під час вчинення таких злочинних дій помилилася щодо адреси проживання, що свідчить про вчинення незаконних дій. Просила відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову, зазначив, що ОСОБА_1 кредитний договір не укладала, кредитні кошти не отримувала, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості.
Суд, заслухавши представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що 05.06.2024 року між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №05.06.2024-100001582, шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною цього Договору, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 6000,00 грн., строком на 98 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 10.09.2024 року, процентна ставка 1,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, що підтверджується заявкою на отримання кредиту, копією квитанції про видачу коштів від 05.06.2024 року.
Згідно п.3.1. Договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Позичальник зобов'язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор.
Відповідно до п. 4.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4211-15XX-XXXX-9926.
Невиконання відповідачкою своїх зобов'язань стало підставою для пред'явлення даного позову.
З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №05.06.2024-100001582 від 05.06.2024 року (позичальник ОСОБА_1 ) вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору №05.06.2024-100001582 від 05.06.2024 року складає 6000,00 грн. - основний борг, 8820,00 грн. - проценти, 420,00 грн. - комісія, 3000,00 грн. - неустойка. Разом 18240,00 грн.
Відповідачкою та її представником на підтвердження відзиву та спростування позовних вимог надано наступні докази.
Копія витягу з ЄРДР за №12024262060000291 від 06.06.2024 року за ст.190 ч.4 КК України. Згідно фабули:06.06.2024 року до Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області звернулась із заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , про те, що 05.06.2024 року невідома особа шахрайським шляхом зняла грошові кошти в сумі 232089 гривень з карткового рахунку Приватбанку № НОМЕР_1 , які належать заявниці.
Копію виписки з рахунку по картці ОСОБА_1 за період з 05.06.2024 року з даних якого вбачається, що усього витрат 171352,50 грн. та надходжень 171647,50 грн.
Копію виписки з рахунку по картці ОСОБА_1 за період з 05.06.2024 року з даних якого вбачається, що усього витрат 72583,53 грн.
Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 20.05.2025 року витребувано у АТ «Банк Кредит Дніпро», місцезнаходження юридичної особи 01033, м.Київ, вул.Жилянська, 32, письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: 1) на чиє ім'я емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_2 , на яку було здійснено зарахування коштів у сумі 6000 грн. 05.06.2024 р. о 15:02 год., призначення платежу: Видача за договором кредиту №05.06.2024-100001582; 2) інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_2 за 05.06.2024 року.
На виконання ухвали АТ «Банк Кредит Дніпро» надано відповідь, що карта № НОМЕР_2 емітована до рахунку НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ). Вказаний рахунок закрито 27.08.2024 року та інформацію про рух коштів по зазначеному рахунку за 05.06.2024 року.
Застосовані судом норми закону.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.
Згідно із п.1.ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із п.1.ст.1048 Цивільного Кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. З положень кредитного договору та ст.ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимог цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення кредиту, розміру відсотків, письмової форми.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Відповідно до ст.639 ч.2 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», кредитний договір в установленому законом порядку відповідачка ОСОБА_1 не оспорювала та не визнавала недійсним.
Відсотки нараховані в межах строку дії договору.
Таким чином, на думку суду позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за кредитним договором №05.06.2024-100001582 від 05.06.2024 року в сумі 14820,00 гривень, яка складається з наступного: 6000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 8820,00 грн. - заборгованість по процентам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується стягнення заборгованості по комісії у розмірі 420,00 грн., то суд виходить з наступного.
Умовами договору передбачена комісія за надання кредиту - 7% від суми кредиту та дорівнює 420,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п.8 Заявки).
Відповідно до ч. ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Позивачем ТОВ «Споживчий центр» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.
Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.
Отже, умови договору про нарахування позивачем комісії, пов'язаної з наданням кредиту є нікчемними, а тому, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії пов'язаної з наданням кредиту необхідно відмовити.
Щодо вимог про стягнення з відповідачки неустойки в розмірі 3000,00 грн., суд приходить до наступного.
Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Судом встановлено, що кредитний договір укладено 3000,00 року, відповідно і неустойка нарахована після 24.02.2022. Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідача неустойки - є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Що стосується тверджень відповідачки та її представника, що спірний кредит відповідачка ОСОБА_1 не укладала, кредитні кошти не отримувала, кредитний договір укладено сторонньою особою внаслідок шахрайських дій а тому у неї не виникло зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитним договором №05.06.2024-100001582 від 05.06.2024 року є необґрунтованими.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1 - 3 статті 89 ЦПК України).
Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на те, що РНОКПП відповідачки, її паспортні дані, адреса проживання, номер телефону та електронна пошта вибули поза волею ОСОБА_1 , та вона не сприяла втраті, незаконному використанню вказаної інформації. Доданий витяг з ЄРДР стосується інформації щодо заволодіння шахрайським способом коштів з рахунку АТ КБ «Приватбанк».
Невизнання самою відповідачкою факту укладання кредитного договору і використання такого ідентифікатора не є підставою вважати договір таким, що не укладений.
За таких обставин суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, що згідно платіжної інструкції, позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Для визначення частки, яка підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог позивача, суд виходить з наступного: 14820,00 грн. (сума, що підлягає стягненню) / 18240,00 грн. (сума заборгованості, яка була заявлена позивачем) * 2422,40 грн. (сплачений судовий збір) = 1968,20 грн., який підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 549, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 13, 141, 258-265, 274-276, 354 ЦПК України, Суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №05.06.2024-100001582 від 05.06.2024 року в сумі 14820,00 (Чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять) гривень, яка складається з наступного: 6000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 8820,00 грн. - заборгованість по процентам.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 1968 (Одну тисячу дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 20 (Двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: 01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Іван КИБИЧ