вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 760/28377/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9789/2025Головуючий у суді першої інстанції - Слободянюк А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
16 липня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень», подану від його імені та в його інтересах адвокатом Кур'ята Віталієм Васильовичем, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на експлуатацію будинку,
У грудні 2020 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень» (далі - ОСББ «Квітень») звернулось до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на експлуатацію будинку, згідно з яким просило: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Квітень» заборгованість по внесках на експлуатацію будинку, що виникла станом на 30.04.2020 в сумі 64 127 грн. 43 коп. та судовий збір у розмір 2 102 грн. 00 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалося на те, що протоколом № 1 від 01.06.2009 установчих зборів співвласників будинку по АДРЕСА_1 створено ОСББ «Квітень».
Протоколом загальних зборів ОСББ «Квітень» від 26.12.2017 встановлено розмір внеску на експлуатацію будинку у розмірі 6,28 грн за 1 кв.м. При цьому визначено, що у разі наявності заборгованості понад 2 календарних місяців застосовується у розрахунках із власниками квартир/приміщень розмір внеску, що становить 18,84 грн за 1 кв.м.
ОСОБА_1 є власником групи приміщень НОМЕР_2, загальною площею 329,80 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.09.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. та зареєстрованого за № 3035.
Однак, відповідач належним чином не виконує зобов'язання зі сплати внесків, внаслідок чого станом на 30.04.2020 має заборгованість по внескам на експлуатацію будинку у розмірі 64 127,43 грн., що слугувало підставою звернення до суду із даним позовом.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.02.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Квітень» заборгованість по внескам на експлуатацію будинку у розмірі 12 411 грн. 57 коп., а також судовий збір у розмірі 406 грн. 74 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення загальних зборів ОСББ «Квітень» передбачає, що якщо заборгованість по внесках перевищує два календарних місяці, здійснюється перерахунок внесків за ці періоди наявності боргу у розмірі 18,84 грн. за 1 кв.м. та в подальшому застосовується для всіх наступних (майбутніх) місяців до моменту повного погашення заборгованості.
Посилається на те, що якщо внески за січень та лютий 2019 не сплачені вчасно у розмірі 6,28 гривень за 1 кв.м., то здійснюється перерахунок внеску за ці місяці в розмірі 18,84 грн. за 1 кв.м. та в подальшому поки наявна заборгованість, що узгоджується із наданим до суду розрахунком заборгованості.
Вказує, що погашення заборгованості відповідачем не призводило до повного її погашення перед ОСББ «Квітень», а борг існував протягом усього заявленого періоду (15 місяців) та лише збільшувався, тому позивач, відповідно до рішення загальних зборів, застосовував розмір внеску 18,94 грн. за 1 кв.м. на місяць. При цьому, сплачені відповідачем внески були враховані та внесені до розрахунку заборгованості.
З огляду на таке уважає, що висновки суду про стягнення заборгованості з відповідача лише у розмірі 12 411 грн. 57 коп., замість заявлених 64 127 грн. 43 коп. не відповідають встановленим судом обставинам щодо порядку та розміру сплати внесків, визначених протоколом загальних зборів ОСББ «Квітень» від 26.12.2017, а також фактичним обставинам справи щодо здійснення відповідачем оплат і наданому позивачем детальному розрахунку заборгованості.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 22.04.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
28.04.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Таранець К.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та стягнути з позивача на користь відповідача понесені у суді апеляційної інстанції судові витрати.
За вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.06.2009 здійснено державну реєстрацію ОСББ «Квітень» за адресою: АДРЕСА_1 за ідентифікаційним кодом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань 36483382, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 6,7).
Загальними зборами ОСББ «Квітень» від 22.06.2016 затверджено статут ОСББ «Квітень» (далі - Статут) (а.с.11-15).
Згідно пункту 1 розділу 1 Статуту, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
У відповідності до пункту 1 розділу 2 Статуту, метою об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Завданням та предметом діяльності об'єднання є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отримання житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (пункту 3 розділу 2 Статуту).
У пункті 2 розділу 4 Статуту зазначено, що сплата встановлених загальними зборами співвласників об'єднання внесків і платежів, у тому числі сплата за послуги обслуговування будинку та прибудинкової території та за інші послуги, що надаються управителем будинку, відрахувань до ремонтного, резервного та іншого фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами співвласників об'єднання, є обов'язковою для всіх співвласників. Порядок сплати, перелік, розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі, переліку та розмірів відрахувань до резервного, ремонтного фондів, а також порядок індексації платежів, встановлюються загальними зборами співвласників об'єднання.
Розділом 5 Статуту визначені права та обов'язки співвласників, серед яких, зокрема, обов'язок співвласника своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, в тому числі ті, які сплачуються управителю.
Протоколом загальних зборів ОСББ «Квітень» від 26.12.2017 було затверджено розмір внеску на експлуатацію будинку та порядку його сплати в розмірі 6,28 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири/приміщення.
При цьому, у протоколі визначено, що в разі наявності заборгованості по внесках на експлуатацію будинку понад 2 календарних місяці застосовувати в розрахунках із власниками квартир/приміщень розмір внеску, що становить 18,84 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири/приміщення. Вирішено застосовувати вказаний розмір внеску до споживачів-боржників за весь період наявності боргу по внесках на експлуатацію будинку.
Відповідач, ОСОБА_1 , є власником групи приміщень НОМЕР_2 - нежитлові приміщення офісно-виставкового центру І поверху в буд. АДРЕСА_1 , що вбачається з договору купівлі-продажу від 04.09.2009 та підтверджується інформацією з витягу з Державного реєстру правочинів від 04.09.2009, номер витягу 7686299.
Таким чином встановивши, що рішення загальних зборів ОСББ «Квітень» від 26.12.2017 про визначення розміру щомісячних внесків відповідачем не оскаржувалось у судовому порядку, є чинним та обов'язковим для виконання, а будучи власником, останній зобов'язаний сплачувати внески та платежі, визначені законом, договором або статутом, проте ОСОБА_1 допущено прострочення сплати внесків за експлуатацію будинку понад два місяці, суд, зважаючи на положення зазначеного вище рішення, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 12 411,57 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Положеннями ч.ч.4, 5 ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує та власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
У відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.
У свою чергу, ст.ст. 15, 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що співвласник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду, незалежно від наявності договору між об'єднанням та боржником.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема, вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільного майну об'єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Як встановив суд першої інстанції, позивачем до стягнення з відповідача заявлена заборгованість за внесками на експлуатацію будинку за період з лютого 2019 року по квітень 2020 року (включно). При цьому, за вказаний період заборгованості позивачем здійснювалось нарахування за внески на експлуатацію будинку у розмірі 6 205 грн. 89 коп., щомісячно, посилаючись на рішення загальних зборів ОСББ «Квітень» від 26.12.2017.
В той же час, відповідачем у заявлений спірний період виникнення заборгованості здійснювались платежі за внесками на експлуатацію будинку, тому останнім до суду першої інстанції надані квитанції про здійснення оплат, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.
Дослідивши надані відповідачем квитанції, суд першої інстанції встановив, що відповідач свої обов'язки щодо оплати внесків по експлуатації будинку виконував своєчасно, однак за лютий та березень 2019 року відповідачем сплачено у травні 2019 року (а.с.89), за квітень 2019 року сплачено у липні 2019 року (а.с. 87), а відтак встановлено, що за вказані періоди відповідач допустив оплату з простроченням понад 2-х місяців, тому за цей період позивачем правильно нараховано оплату за внески на експлуатацію за тарифом 6 205 грн. 89 коп., як це визначено рішенням загальних зборів ОСББ «Квітень» від 26.12.2017.
Колегія суддів, з урахуванням наведених норм чинного законодавства та наявних в матеріалах справи доказів, виходячи із встановлених судом першої інстанції обставин, додатково проаналізувавши наявні в матеріалах справи квитанції, надані відповідачем у відповідності до здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, в розрізі доводів апеляційної скарги, погоджується з висновками суду щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що за лютий 2019 року та березень 2019 року відповідач здійснив платежі у травні 2019 року, а за квітень 2019 року у липні 2019 року, тобто допустив несвоєчасне виконання зобов'язань, що вказує на наявність правових підстав для нарахування плати по внескам за експлуатацію будинку, виходячи із тарифу 18,84 грн. за 1 кв.м., що узгоджується із рішенням загальних зборів ОСББ «Квітень» від 26.12.2017.
В той же час, за травень та червень 2019 року відповідач здійснив платежі у липні 2019 року, тобто виконав свої зобов'язання у межах двомісячного строку, а відтак не допустив прострочення виконання зобов'язань, що позбавляє позивача права нараховувати плату по внескам за експлуатацію будинку, виходячи із тарифу 18,84 грн. за 1 кв.м., за вказаний період, а відтак і у подальшому.
Більш того, подальші платежі за внесками на експлуатацію будинку були здійснені ОСОБА_1 у межах двох календарних місяців, що виключає можливість нарахування плати, виходячи із тарифу 18,84 грн. за 1 кв.м.
Окрім цього, колегія суддів зауважує, що ані рішення загальних зборів ОСББ «Квітень» від 26.12.2017, ані статут ОСББ «Квітень» не визначає конкретного періоду сплати внесків у часі, з яким пов'язується двомісячний строк, зокрема: з дня здійснення попередньої сплати чи у межах календарного місяця - кожного 1 чи 30 числа, проте у межах двох календарних місяців, тобто конкретного періоду сплати визначених внесків на експлуатацію будинку не було визначено, що не позбавляло відповідача здійснити оплату за травень у липні, тобто у межах двох календарних місяців.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог ОСББ «Квітень», шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по внесках на експлуатацію будинку за три місяці: лютий, березень, квітень 2019 року, виходячи з тарифу 18,84 грн. за 1 кв.м., оскільки відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язань у цей період, при цьому, у подальшому відповідачем не було допущено прострочення зобов'язань зі сплати внесків на експлуатацію будинку.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, які на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із доводами, викладеними у заявах по суті справи, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав ґрунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
У зв'язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені відповідачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Так, у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Таранець К.О. заявила клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача понесені у суді апеляційної інстанції судові витрати.
На підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні докази:
- договір № 10 про надання правової допомоги від 22.04.2025, укладений між адвокатським об'єднанням «Траст енд Лігал» та ОСОБА_1 ;
- ордер № 1571448 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Таранець К.О., виданий адвокатським об'єднанням «Траст енд Лігал» від 25.04.2025;
- додаток № 1 та № 2 до договору про надання правової допомоги від 22.04.2025 № 10;
- рахунок № 10/22/4 від 22.04.2025 на суму від 13 750 грн. 00 коп.
- платіжна інструкція № TR.61046 від 22.04.2025 на суму 13 750 грн. 00 коп.;
Так, згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 28.12.2020 по справі №640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого часу адвокатом часу.
Разом з тим, за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Разом з тим, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07.07.2021 в справі № 910/12876/19.
У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
При цьому, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019 року), в яких, серед іншого наголошено, що:
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;
- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, зважаючи на відсутність клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 13 750 грн. 00 коп.
За таких обставин, ураховуючи те, що суд апеляційної інстанції зробив висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, враховуючи обсяг наданих послуг та характер виконаних робіт адвокатом Таранець К.О. в суді апеляційної інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСББ «Квітень» на користь ОСОБА_1 13 750 грн. 00 коп. на відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень», подану від його імені та в його інтересах адвокатом Кур'ята Віталієм Васильовичем - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на експлуатацію будинку - залишити без змін.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 13 750 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 коп.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень», код ЄДРПОУ: 36483382, адреса: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 13-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова