16 липня 2025 року місто Київ
Справа № 367/380/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11320/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2025 року (ухвалено у складі судді Мерзлого Л.В., дата складення повного рішення не вказана)
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Короткий зміст позовних вимог
У 2023 році представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із цим позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг № б/н від 06.06.2019 (далі - Кредитний договір), згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Стверджував, що Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг та Витягу з «Тарифів Банку», що підтверджується підписом у заяві. Проте, всупереч вимогам договору, Відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання та у зв'язку з чим станом на 07.12.2022 загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить 53 483,79 грн, з яких: 46 259,08 грн - заборгованість за тілом кредита; 7 224,71 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 31.03.2025, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за Договором №б/н від 06.06.2019 в розмірі 30 795,33 грн тіла кредиту, а також понесені Позивачем судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ірпінський міський суд Київської області рішенням від 17 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з таким рішенням представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Попельнюх Т.І. 05 травня 2025 року через систему «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 30 795,33 грн, вирішити питання судових витрат.
На обґрунтування апеляційного скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального права.
Вказує, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, адже суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Підписанням Анкети Заяви та Паспорта споживчого кредиту без будь-яких застережень Відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору. Та обставина, що Відповідач тривалий час вносив плату відповідно до умов зазначеної вище угоди, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування.
Звертає увагу на висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 334/2492/21, відповідно до якого за відсутності заперечень щодо непогодження між сторонами наданих банком Умов та Правил відсутні підстави для застосування правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Окрім цього, у цій справі відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту, у якому встановлено конкретні умови кредитування, із якими він погодився.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Самойленко А.В. проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити з підстав необґрунтованості викладених у ній доводів, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд першої інстанції вважав установленим, що 06.06.2019 ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка не містить умов щодо кредитування, а саме щодо розміру кредиту, строку користування, розміру і порядку сплати відсотків, а містить лише анкетні дані ОСОБА_1 .
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
06.06.2019 ОСОБА_1 видано кредитну карту, на яку було встановлено кредитний ліміт, який згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки становив: 06.06.2019 - 500 грн, 04.01.2020 - 2000,00 грн, 10.12.2020 - 3000,00 грн, 30.03.2021 - 46000,00 грн, 06.12.2021 - 0 грн.
До позову позивачем долучено Паспорт споживчого кредиту від 06.06.2019 строком дії до 21.06.2019, в той же час, банк зазначає про те, що кредит ОСОБА_1 надано до 06.12.2021.
До кредитного договору позивач додав: 1) витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; 2) витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. При цьому, позивач стверджує, що вони є невід'ємними частинами спірного договору.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за період 06.06.2019 - 13.03.2025 складається із: заборгованість за наданим кредитом - 30795,33 грн. Згідно даного розрахунку ОСОБА_1 погашено заборгованості на суму 514537,98 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення з урахування доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволені позову в повному обсязі суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «Приватбанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц, суд першої інстанції зробив висновок, що Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті банку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви.
Колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції про повну відмову в задоволенні позову з огляду на його невідповідність обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам та вказує на таке.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
У справі, що переглядається встановлено, що відносини між сторонами виникли на підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 06.06.2019.
Одночасно із відкриттям рахунку відповідачу було встановлено кредитний ліміт на картку у розмірі 500 грн, який в подальшому збільшувався до максимального розміру у 46 000 грн станом на 30.03.2021 (т. 1 а. с. 19).
Із виписки за договором № б/н за період з 06.06.0219 по 09.12.2022 вбачається, що відповідачка використовувала кредитні кошти (кредитний ліміт). Особливо активно відповідач почала його використовувала з січня 2021 року, оскільки з цього часу на рахунку відповідача перестали з'являтися власні кошти (додатній залишок на картці), а відповідач використовувала лише кредитний ліміт для здійснення своїх операцій. У зв'язку із таким станом справ відповідач 30.03.2021 збільшив розмір кредитного ліміту до 46 000 грн та продовжив ним користуватися шляхом розрахунку у продуктових магазинах, супермаркетах, зняття готівки, переказів на картки інших осіб тощо (т. 1 а. с. 76-112). У подальшому кредитні кошти частково поверталися відповідачем (у тому числі у великих обсягах - 18 000 грн 26.08.2021, 8 000 грн 22.09.2021, 6 800 грн 24.09.2021, 5 000 грн 15.11.2021, 5 270 грн 19.11.2021), проте у повному обсязі ніколи не вносилися.
Із виписки вбачається, що максимальний обсяг кредитного ліміту, який був безпосередньо використаний відповідачем становить 45 390 грн станом на 12.12.2021.
За таких обставин суд першої інстанції помилково визнав недоведеним факт надання позивачем кредиту відповідачу у межах кредитного ліміту в розмірі 45 390 грн.
Разом із цим, суд першої інстанції правильно застосував висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 в тій частині, що на відповідача не може бути покладено обов'язок зі сплати відсотків за користування кредитним лімітом, оскільки розмір таких відсотків не було погоджено між сторонами.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Колегія суддів враховує, що у цій справі позивач зменшив позовні вимоги, врахувавши здійсненні відповідачем оплати після подачі позову в розмірі 22 699,46 грн.
Так, позивач остаточно просив стягнути з відповідача лише тіло кредиту в розмірі 30 795,33 грн без будь-яких відсотків за користування ним.
Із указаного вбачається, що позивач зарахував сплачені кошти в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, проте із цього приводу колегія суддів вказує на таке.
Дійсно, відповідно до приписів ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Натомість у цій справі встановлено, що відповідний розмір та порядок сплати відсотків не був погоджений між сторонами, а тому такі відсотки відповідач не має сплачувати взагалі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зарахувати здійснені відповідачем оплати в рахунок погашення основної суми боргу, визначивши остаточну суму до стягнення у розмірі 22 701,54 (45 390 - 22 688,46) грн.
Колегія суддів відхиляє доводи відзиву на апеляційну скаргу щодо безпідставності стягнення з відповідача заборгованості як такі, що не відповідають послідовній поведінці сторони, оскільки в суді першої інстанції, зокрема в судовому засіданні 17.04.2025 представник відповідача - адвокат Самойленко А.В. позов визнав частково на суму 1 000 грн (т. 2 а. с. 68).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів, безпідставно не взявши до уваги виписку з особового рахунку відповідача, а також дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи в частині недоведеності позивачем надання кредитних коштів за договором.
За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту за договором про надання банківських послуг від 06.06.2019 із ухваленням нового рішення про часткове задоволення таких позовних вимог.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом за договором про надання банківських послуг від 06.06.2019 вимогам закону відповідає, а тому в цій частині залишається без змін.
Судові витрати
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено частково, а саме на 73,72 % (22 701,54 / 30 795,33 * 100%), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви (а. с. 75) та апеляційної скарги (том 2 а. с. 11) пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 4 353 грн ((2 684 + 3 220,80) * 73,72 %).
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381-383, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредитуза договором про надання банківських послуг від 06.06.2019 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким указані позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 06.06.2019 у розмірі 22 701,54 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 4 353 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро).
Боржник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова