15 липня 2025 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/1647/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Стрижеуса А. М., Ратнікової В. М.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Терехова Миколи Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Панченка О. М.
від 14 червня 2019 року
у цивільній справі № 754/5682/19 Деснянського районного суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт «Форс»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
У квітні 2019 року позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 09.07.2007 № 11180660000 у розмірі 108 820 грн, а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що між відповідачем ОСОБА_1 як позичальником та АКІБ «УкрСиббанк» 09.07.2007 було укладено кредитний договір за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 3 200 доларів США зі сплатою 12,50% річних. Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг кредитор виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах передбачених договором. При цьому, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк», яке виступає правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого банк відповідно до умов цього договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.
22.10.2018 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за договором кредиту №11180660000. Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Позивач вказує, що з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 25.03.2019 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 208 009,75 грн, яка складається з: 844 501,14 грн заборгованість за тілом кредита, 318 041,70 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 45 466,92 грн.
З огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов'язання по поверненню кредитних коштів отриманих на підставі кредитного договору від 09.07.2007 року у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних витрат та 3% річних, що складає 108 820 грн, які позивач і просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Вердикт Капітал».
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором від 09.07.2007 № 11180660000 в сумі 108 820,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судовий збір в сумі 1 921,00 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.
Замінено вибулого стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа у справі: №754/5682/19 на правонаступника стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про стягнення з боржника яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 11180660000.
Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Терехов М. С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд розглянув справу за відсутності відповідача, попри доступ до реєстру територіальної громади м. Києва. Запит суду щодо виявлення адреси проживання відповідача не містив ідентифікуючих даних (дати народження), через що особа не була знайдена і належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Вказує, що відповідача не було повідомлено ні через офіційний веб-сайт судової влади України, ні будь-яким іншим способом. Відповідач з 10.01.2009 постійно проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта та даними в реєстрі територіальної громади м. Києва.
Стверджує, що неповідомлення відповідача унеможливило надання ним заперечень щодо позову в суді першої інстанції. Розгляд справи без повідомлення відповідача є порушенням прав сторони на належний і справедливий суд, а також норм статей 2, 4, 11 ЦПК України
Зазначає, що суд не дослідив кредитний договір та його умови, зокрема кінцевий строк повернення кредитних коштів, встановлений на 09.07.2014. Апелянт вважає, що строк позовної давності (три роки) закінчився 09.07.2017, а позов ТОВ «Вердикт Капітал» був поданий у квітні 2019 року, тобто з пропуском позовної давності. ПАТ «Дельта Банк», яке було кредитором з 08.12.2011 по 22.10.2018, не зверталося до суду з позовом про стягнення заборгованості, і будь-які рішення в реєстрі судових рішень відсутні.
Апелянт стверджує, що у ТОВ «Вердикт Капітал» не виникло прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Позов, поданий за правилами ст. 625 ЦК України без зафіксованої суми заборгованості, є передчасним. Суд не надав оцінку розрахунку зазначеної позивачем суми заборгованості у 1 208 009,75 грн, на якій базувались інфляційні втрати та пеня. Розрахунок заборгованості наданий лише станом на 25.03.2019, і незрозуміло, за який період він зроблений, а також він не підкріплений нічим, крім тверджень позивача.
Також звертає увагу, що відповідач не отримував повідомлень про зміну кредитора від жодного з численних кредиторів. Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Хоча п. 9.6. кредитного договору №11180660000 не вимагає згоди позичальника на передачу прав та обов'язків банку третім особам, договір купівлі-продажу майнових прав від 09.11.2018 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» передбачав обов'язок повідомити боржника про зміну кредитора.
Разом з апеляційною скаргою адвокатом Тереховим М. С., в інтересах ОСОБА_1 заявлено клопотання про розгляд справи за участі адвоката.
13 серпня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення від ТОВ «Дебт Форс», в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Вказує, що станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув отримані від позивача кредитні кошти на підставі кредитного договору № 11180660000 від 09.07.2007. Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття й виконання виконавчого провадження.
3 огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов'язання по поверненню кредитних коштів отриманих на підставі кредитного договору № 11180660000 від 09.07.2007, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Зазначає, що 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Вказує, що обґрунтування представника відповідача про пропуск строку позовної давності не є аргументованим у зв'язку із природою нарахувань, які є предметом розгляду даної справи та триваючим порушенням. В даному випадку, кредитор з метою захисту свого порушеного права вернувся до суду із позовною заявою про стягнення лише 3-х відсотків річних та інфляційних витрат у відповідності до ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України 9 (в редакції на час відкриття апеляційного провадження) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 14 червня 2019 року в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітом про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету представника відповідача Терехова М. С. , позивача ТОВ «Вердикт Капітал» та правонаступника позивача ТОВ «Дебт Фінанс».
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що станом на 25.03.2019 заборгованість відповідача за кредитним договором становила 1 208 009,75 грн, яка включає заборгованість за тілом кредиту, відсотками на дату відступлення права вимоги та зарахованими відсотками, вважав що з огляду на прострочення позичальником грошового зобов'язання, у позивача виникло право на стягнення інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 108 820 грн, та дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами та обґрунтованість позовних вимог. Суд також зазначив, що позивач надав копії документів та розрахунок заборгованості, а відповідач не надав жодних доказів, що спростовують вимоги позивача.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3) частини третьої статті 2 ЦПК України).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Аналіз матеріалів справи у контексті доводів апеляційної скарги свідчить, що відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд, у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення відповідача про відкриття провадження та розгляд справи щодо нього, що є підставою для скасування судового рішення з підстав визначених п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення по суті спору.
Щодо суті спору колегія виходить з наступного.
Встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 як позичальником та АКІБ «УкрСиббанк» 09.07.2007 було укладено кредитний договір за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 3 200 доларів США зі сплатою 12,50% річних (а.с. 7-15).
У п. 1.2.2. сторони погодили, що позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладено Додаток № 1до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше 09.07.2024, якщо тільки не застосується інший термін повернення кредиту відповідно до умов Договору та/або умов відповідної угоди сторін.
Відповідно до додатку № 1 до Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11180660000 від 09.07.2007 сторонами погоджено графік погашення кредиту (а.с. 16-18).
08 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, відповідно до умов якого продавець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі (а.с. 22-53).
09 листопада 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір № 950/К купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених Договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку №1,2 до цього Договору (а.с 60-62).
Відповідно до витягу до Договору № 950/К купівлі-продажу майнових прав ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги щодо боржника ОСОБА_1 (а.с. 65).
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено вибулого стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа у справі: №754/5682/19 на правонаступника стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про стягнення з боржника яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 11180660000 (а.с. 137-138).
Висновків про наявність боргових правовідносин між сторонами суд дійшов із неправильним застосуванням норм матеріального права, не врахувавши, що натуральним зобов'язанням (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном.
Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, що узгоджується з постановою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18).
Пред'явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред'явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги.
Не повідомивши відповідача належним чином про судовий розгляд, суд першої інстанції фактично позбавив його можливості на рівні із позивачем здійснювати свої процесуальні права, включаючи право подати відзив та заявити про застосування строків позовної давності.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14-ц, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України). Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи у спрощеному провадженні без виклику учасників, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, помилково не врахував, що строк виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором розпочався 10.07.2014. При цьому, ТОВ «Вердикт Капітал» не пред'явило позову про стягнення задавненої основної заборгованості, а вимагало лише стягнення 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України від суми простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 24 березня 2016 року по 25.03.2019 року.
Сума 3 % річних нарахована на задавнену вимогу, яка сама по собі не була предметом позовних вимог та щодо якої спливла позовна давність у 2017 році. Таким чином, стягнення цих 3% річних окремо, без вимоги про стягнення основної заборгованості, є спробою обійти норми про позовну давність та суперечить принципам цивільного законодавства щодо захисту інтересів боржника. Зазначене свідчить про повну безпідставність позовних вимог позивача як нового кредитора щодо стягнення вказаних сум.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення скарги, скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частиною першою, пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
З огляду на зазначене, з ТОВ «ДЕБТ ФОРС», як правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал», на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 881 грн 50 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Терехова Миколи Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт «Форс» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 881 грн 50 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді Є. П. Євграфова
В. М. Ратнікова
А. М. Стрижеус