15 липня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/1464/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шелудько Людмили Григорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у складі судді Яковлєвої Л. В.
від 13 травня 2024 року
у цивільній справі № 359/10240/23 Бориспільського міськрайонного суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 11.02.2021 між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 укладено договір № 210211-34616-1, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 000 грн 00 коп., строком на 20 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
17.06.2021 ТОВ «ФК «Фінанс інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» уклали Договір відступлення права вимоги.
Відповідач порушив умови зобов'язання, а тому станом на 10.10.2023 має заборгованість у розмірі 22 392 грн 00 коп., яка складається із 4 000 грн заборгованості за кредитом, 1 592 грн заборгованості за нарахованими процентами відповідно п. 1.2 Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 11.02.2021 по 03.03.2021, а також 16 800 грн заборгованості за процентами, що нараховані відповідно п. 3.3 Кредитного договору за ставкою 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого Кредиту (грошових коштів) за кожен день прострочення за період 04.03.2021 по 01.07.2021 відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У зв'язку з цим, позивач просив стягнути зазначену заборгованість, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн 00 коп. та 9 000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу.
03.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Відповідач вважає що, ТОВ «ФК «Ріальто» не доведено належними та допустимими доказами укладення кредитного договору, перерахування йому тіла кредиту первісним кредитором, не довів розміру фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісному кредитору за отримання грошових вимог.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» заборгованість за кредитним договором № 210211-34616-1 від 11.02.2021 у розмірі 22 392 грн 00 коп., судовий збір у розмірі 2 684 грн 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 9 000 грн 00 коп.
В апеляційній скарзі адвокат Шелудько Л. Г., в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3 кредитного договору через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04.02.2020 у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження 12-16гс22) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також в обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що витрати на правничу допомогу, визначенні позивачем є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.
Щодо судових витрат вказує, що 10.06.2024 між Шелудько Л. Г. та ОСОБА_1 було укладено договір № 1006/24 про надання правничої допомоги. Відповідно до акту про надання правової допомоги № 1 робіт передбачена сплата гонорару за вивчення матеріалів справи, з'ясування обставин справи, підготовка правової позиції - 1 000 грн 00 коп (1 год.), написання апеляційної скарги - 2 000 грн 00 коп.(2 год.), що підтверджується квитанцією від 14.06.2024. Просила здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України (у редакції на дату подання апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітом про доставку електронного примірника ухвали про відкриття апеляційного провадження та електронного примірника апеляційної скарги до електронного суду ТОВ «ФК «Ріальто» та адвокату Шелудько Л. Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Задовольняючи позов суд виходив із того, що між сторонами 11 лютого 2021 року було укладено кредитний договір № 210211-34616-1 в електронному вигляді, що підтверджується використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Цей договір не відноситься до споживчого кредитування, оскільки строк погашення кредиту до одного місяця.
Відповідач порушив умови договору, не виконавши зобов'язання зі своєчасного погашення кредиту, що призвело до утворення заборгованості. Сума заборгованості у розмірі 22 392,00 грн включає тіло кредиту, нараховані проценти за користування кредитом за п. 1.2 договору, а також 16 800,00 грн заборгованості за нарахованими процентами за п. 3.3 кредитного договору за ставкою 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день прострочення. Зважаючи на те, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується із висновками суду щодо наявності підстав для стягнення 16 800,00 грн заборгованості за нарахованими процентами за п. 3.3 кредитного договору за ставкою 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день прострочення, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 11.02.2021 між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та відповідачем було укладено електронний Кредитний договір № 210211-34616-1, який відповідач підписав 11.02.2021 о 2:14:34 РМ год. шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 601705 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та/або https://monetka.ua/.
Відповідно до умов розділу 1. Предмет та строк дії договору, позивач надав відповідачу кредит у сумі 4 000 грн строком на 20 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Універсал Банк» (п. 1.1 , 1.3) договору.
Надання кредитних коштів підтверджується Рухом коштів по картці від 01.02.2024, клієнта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 143)
17 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» укладено Договір відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-1 від 17 червня 2021 року, відповідно умов якого право вимоги за Договором № 210211-34616-1 від 11 лютого 2021 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто».
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору № 210211-34616-1, сторони погодили сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування (а.с 20).
Пунктом 2.3.4 сторони узгодили, що позичальник має право здійснити оформлення продовження строку надання кредиту та строку дії договору, скориставшись одним із варіантів процедури продовження строку надання кредиту та дії договору, визначених у правилах.
Відповідно до п. 2.4.1 Розділу 2 Права та обов'язки сторін, позичальник зобов'язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Відповідно до п. 3.3 Розділу 3 Відповідальність сторін та порядок повернення кредиту, у випадку порушення строків повернення кредиту, встановленого п. 1 .3 (з урахуванням пролонгації договору) позичальник сплачує товариству плату за неправомірне коритування кредитом за процентною ставкою 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого Кредиту за кожен день користування кредитом понад строк, зазначений у п. 1.3. Сторони домовились, що процентна ставка визначена в цьому пункті Договору нараховується відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У п.п. 5.2-5.2.2, позичальник, підписуючи даний договір, засвідчив, що ознайомлений, повністю розуміє та погоджується з усіма умовами та змістом договору, додатків до нього та Правил і зобов'язується їх дотримуватись; інформація, надана товариством, забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги за цим договором без нав'язування її придбання.
Згідно п. 4.14 Правил, впродовж терміну договору позичальник має право продовжити строк його дії (зробити пролонгацію), сплативши нараховані % по кредиту (до закінчення терміну договору), при цьому, продовження відбувається на строк, зазначений у договорі при отримання кредиту, та діє з дати сплати нарахованих %. Також, для продовження договору можливо скористатися послугою пролонгації «за комісію», сплативши комісію, яка відображена в особистому кабінеті. Строк пролонгації договору «за комісію» становить 7 або 14 днів.
Оскільки строк дії договору від 11.02.2021 сторонами визначений 20 днів й матеріали справи не містять доказів його пролонгації та вчинення позичальником ОСОБА_1 таких дій, які обумовлені в п. 4.14 Правил, термін кредитування не був пролонгований, а відтак закінчив свою дію 03.03.2021.
Відповідачем кредит із настанням вказаної дати не повернуто, проценти за користування кредитом не сплачено.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
У пункті 140 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Пунктом 3.3. кредитного договору № № 210211-34616-1 від 11 лютого 2021 року, який знаходиться в розділі 3 цього договору «Відповідальність сторін та порядок повернення кредиту», встановлено розмір процентної ставки (3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту), відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, як відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Позивач не позбавлений права на отримання таких процентів за неправомірне користування кредитом у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо неправомірності нарахування процентів, адже вимога позивача про стягнення 16 800 грн процентів, що нараховані після закінчення строку кредитування, спрямована на відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, та не є вимогою про стягнення відсотків за правомірне користування кредитними коштами.
Доводи апеляційної скарги по суті спору ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні відповідачем спірних правовідносин та положень законодавства, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині професійної правничої допомоги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 3 статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 3 статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 141 цього Кодексу.
З матеріалів справи убачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 02 червня 2022 року № 02/06/2022.
Заперечуючи в апеляційній скарзі проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, представник відповідача посилалася на неспівмірність із заявленими позовними вимогами та складністю справи.
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в цій частині, оскільки предметом цього позову є стягнення заборгованості за кредитним договором і підготовка позовної заяви не потребує вивчення великої кількості нормативної бази та судової практики. Окрім цього, суд враховує ціну позову, що становить 22 392 грн.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 9 000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів робить висновок про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» понесені у цій справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції 3 000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Шелудько Людмили Григорівни, в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2024 року в частині стягнення суми витрат на правову допомогу змінити, зменшити розмір судових витрат на правову допомогу з 9 000,00 гривень до 3 000,00 гривень.
В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ріальто», код ЄДРПОУ: 43492595, адреса:м. Київ, вул. вул. Вацлава Гавела, 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судді Є. П. Євграфова
А. М. Стрижеус
В. В. Саліхов