1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 10 липня 2025 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 07 травня 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника
власника майна ОСОБА_6 ,
власника майна ОСОБА_5
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт на тимчасово вилучені 16.04.2025 автомобіль КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , з ґрунтовою сумішшю темного кольору, схожу на корисну копалину (торф) приблизним об'ємом 20 м3, яка знаходиться в кузові вказаного автомобілю, ключі від вказаного автомобілю, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 на автомобіль КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , фіскальний чек, аркуш паперу формату А 4 з написом «Товарна накладна», які поміщено до спеціальних пакетів, з метою збереження речових доказів, шляхом тимчасового позбавлення їх власника права розпорядження, користування цим майном та його відчуження.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, у зв'язку із порушенням вимог процесуального та матеріального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що арештоване майно не відповідає ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.
Зазначає, що твердження про незаконний видобуток та продаж торфу з вказаних ділянок є припущенням. Зокрема, законний видобуток та продає торфу ОСОБА_5 підтверджується договором купівлі-продажу № 080621/1 від 08.06.2021 між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .
Окрім того, на момент подання клопотання ОСОБА_5 не має процесуального статусу у кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна та власника майна, які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 05 серпня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42024112320000072, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що під час досудового розслідування досліджуються обставини можливого порушення встановлених правил охорони надр, що створило небезпеку для довкілля, а також незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення у значному розмірі.
Так, 02 серпня 2024 року до Бучанської окружної прокуратури Київської області надійшла інформація від Департаменту забезпечення діяльності, пов'язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції України, з якої вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3210900000:03:002:0049 здійснюється незаконний видобуток корисних копалин, а саме торфу, з метою подальшої реалізації.
У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , організували схему незаконного видобування корисних копалин, а саме торфу, без відповідних дозвільних документів з метою подальшої реалізації, чим завдали матеріальної шкоди державі.
Досудовим розслідуванням встановлено, що організатором злочинної схеми з незаконного видобування та подальшої реалізації корисних копалин є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16 квітня 2025 року проведено контрольовану закупку у ОСОБА_5 незаконно видобутих корисних копалин - торфу, того ж дня водій на автомобілі КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_2 , який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 , належить ОСОБА_5 , доставив торф, який попередньо був замовлений покупцем, за визначеною адресою, а саме: м. Буча, вул. вул. Києво-Мироцька, 143.
У подальшому, в той же день, слідчим СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_12 , у період часу з 09.33 год. по 09.59 год., проведено огляд автомобілю КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , в кузові якого виявлено ґрунтову суміш темного кольору, схожу на корисну копалину (торф) приблизним об'ємом 20 м3, зразки якої вилучено та поміщено до спеціальних пакетів.
В ході огляду також вилучено автомобіль КАМАЗ, д.н.з, НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , з ґрунтовою сумішшю темного кольору, схожу на корисну копалину (торф), яка знаходилась в кузові вказаного автомобілю, ключі від вказаного автомобілю, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 на автомобіль КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , фіскальний чек, аркуш паперу формату А4 з написом «Товарна накладна», які поміщено до спеціальних пакетів.
В подальшому, автомобіль КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , поміщено до майданчику зберігання транспортних засобів, що за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Макарів, вул. Василя Стуса, 37.
Постановою т.в.о. заступника начальника СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області вилучений в ході огляду автомобіль КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , в кузові якого виявлено ґрунтову суміш темного кольору, схожу на корисну копалину (торф) та вилучені в ньому документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
18 квітня 2025 року прокурор Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з клопотанням про арешт на тимчасово вилучені 16.04.2025 в автомобіль КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , з ґрунтовою сумішшю темного кольору, схожу на корисну копалину (торф), ключі від автомобілю, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та документи, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 травня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
Колегія суддів частково погоджується з таким рішенням слідчого судді, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При вирішенні даної апеляційної скарги, колегія суддів також враховує приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Перевіркою матеріалів справи, в тому числі долучених прокурором до клопотання та документів, наданих захисником, колегія суддів встановила, що зазначених вимог закону прокурор та слідчий суддя не дотрималися.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів і накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, в порушення вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт транспортного засобу КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 власником якогоє ОСОБА_5 належним чином не перевірив правову підставу для такого арешту та можливості використання майна,як доказу у кримінальному провадженні, та не встановив достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою збереження речових доказів.
З поданого клопотання убачається, що кримінальне провадження № 42024112320000072, здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, а саме встановлено, що група осіб на території Бучанського району Київської області організувала схему з незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме торфу, без відповідних дозвільних документів з метою подальшої реалізації. Вказані обставини безпосередньо і підлягають з'ясуванню під час здійснення кримінального провадження та встановлення об'єктивної істини.
Однак, транспортний засіб КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , на який прокурор просив накласти арешт не може відповідати критеріям речових доказів в ході досудового розслідування щодо здійснення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, яке саме доказове значення може мати вказане майно у даному кримінальному провадженні і яким чином його ймовірне відчуження зможе запобігти встановленню об'єктивної істини щодо обставин, які встановлюються.
Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права та діяльність ОСОБА_5 з потребами досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
У порушення ст.ст. 171, 173 КПК України, слідчий суддя не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.
За матеріалами, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , набуто кримінально протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто не відповідає вимогам ст. 98 КПК України. Одночасно слід зазначити, що в ході обшуку вилучено зразки з ґрунтовою сумішшю темного кольору, схожу на корисну копалину (торф) приблизним об'ємом 20 м3, які обґрунтовано визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Відтак, прокурором не доведено в клопотанні існування правових підстав для накладення арешту на вказане майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що транспортний засіб КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 є предметом протиправної діяльності, об'єктом та знаряддям злочину та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. У зв'язку із чим винесена постанова про визнання вказаного майна речовими доказами є формальною та не містить жодних мотивів.
Окрім того, колегією суддів враховано, що ФОП ОСОБА_5 здійснює підприємницьку діяльність, яка передбачає використання КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , а саме для будівельних, монтажних робіт, будівництва житлових та нежитлових споруд, надання в оренду будівельних машин та устаткування, підготовчі роботи на будівельному майданчику, тощо. Відтак, позбавлення можливості розпоряджатися та використовувати за призначенням вказаної техніки є перешкодою та блокуванням підприємницької діяльності.
Прокурор обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не перевірено вказані обставини, які свідчать про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, на яку посилався орган досудового розслідування.
Відтак, прокурором не доведено в клопотанні існування правових підстав для накладення арешту на грошові кошти, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вилучений транспортний засіб відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині накладення арешту на КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 07 травня 2025 року, - скасувати в частині накладення арешту на автомобіль КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , ключі від вказаного автомобілю, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 на автомобіль КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
В цій частині постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 про накладення арешту на тимчасово вилучені 16.04.2025 автомобіль КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , ключі від вказаного автомобілю, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 на автомобіль КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 .
В решті ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 07 травня 2025 року, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 367/3380/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_16
Справа № 11сс/824/4026/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК