Справа №757/14562/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3491/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
08 липня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року,-
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000000297 від 01.02.2024, та накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на речі та документи, вилучені у ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) під час проведення обшуку за місцем його проживання в будівлях та спорудах на території земельних ділянок кадастровий № 0520682800:02:008:0365 та № 0520682800:02:008:0366, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та 8а, зокрема:
1) мобільний телефон марки Samsung моделі «ZFDJ4» з сім картою НОМЕР_2 та есім НОМЕР_3 , imei: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 ;
2) smart годинник «Samsung Gear S3 Classic» зі шкіряним ремінцем та зарядним пристроєм;
3) 5 банківських карток на ім?я ОСОБА_6 з номерами:
Tatna Bank НОМЕР_17 дійсно до 12/27, CVV:211;
ПриватБанк НОМЕР_18 дійсна до 03/27, CVV:344;
Укрсіббанк НОМЕР_6 дійсна до 03/26, CVV:904 (доларова);
Leumi НОМЕР_19, дійсна до 07/26 CVV:326.
4) пластикові картки із зображенням ОСОБА_6 , що схожі на військове посвідчення та особисте посвідчення, паспорти громадянина Ізраїля № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 виданий 18.10.2018 на ім?я ОСОБА_6
5) телефон марки «Samsung» моделі «ZFoldu» без сім-карти;
6) телефон марки «Samsung» невідомої моделі, чорного кольору;
7) жорсткий диск марки «Western Digital» на ІТВ с/н: WCC4S2VTFC3C;
8) картка банку Приватбанк НОМЕР_9 дійсно до 08/26, CVV:333;
9) sim-картка Київстар на номер НОМЕР_10 ;
10) тримачі до сім карти Київстар на номер НОМЕР_11 ; Лайсел на номер НОМЕР_2 ;
11) закордонний паспорт громадянина України № НОМЕР_12 від 19.05.2016 виданий на ім?я ОСОБА_6 ;
12) планшет марки «Samsung» моделі «Galaxy Tab S8+5G», чорного кольору в чохлі чорного кольору, IМЕI: НОМЕР_13 ;
13) планшет марки «Samsung», модель невідома, коричневого кольору в чохлі чорного кольору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту майна, тимчасово вилученого в ході проведення обшуку 27.03.2025 за місцем проживання ОСОБА_6 , в будівлях та спорудах на території земельних ділянок кадастровий номер 0520682800:02:008:0365 та 0520682800:02:008:0366, за адресою: АДРЕСА_1 та 8а. що належать на праві власності ОСОБА_6 , а саме:
- мобільний телефон марки Samsung моделі «ZFDJ4» з сім картою НОМЕР_2 та есім НОМЕР_3 , imei: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 ;
- smart годинник «Samsung Gear S3 Classic» зі шкіряним ремінцем та зарядним пристроєм;
- 5 банківських карток на ім?я ОСОБА_6 з номерами:
Tatna Bank НОМЕР_17 дійсно до 12/27, CVV:211;
ПриватБанк НОМЕР_18 дійсна до 03/27, CVV:344;
Укрсіббанк НОМЕР_6 дійсна до 03/26, CVV:904 (доларова);
Leumi НОМЕР_19, дійсна до 07/26 CVV:326.
- пластикові картки із зображенням ОСОБА_6 , що схожі на військове посвідчення та особисте посвідчення, паспорти громадянина Ізраїля № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 виданий 18.10.2018 на ім?я ОСОБА_6
- телефон марки «Samsung» моделі «ZFoldu» без сім-карти;
- телефон марки «Samsung» невідомої моделі, чорного кольору;
- жорсткий диск марки «Western Digital» на ІТВ с/н: WCC4S2VTFC3C;
- картка банку Приватбанк НОМЕР_9 дійсно до 08/26, CVV:333;
- sim-картка Київстар на номер НОМЕР_10 ;
- закордонний паспорт громадянина України № НОМЕР_12 від 19.05.2016 виданий на ім?я ОСОБА_6 ;
- планшет марки «Samsung» моделі «Galaxy Tab S8+5G», чорного кольору в чохлі чорного кольору, IМЕI: НОМЕР_13 ;
- планшет марки «Samsung», модель невідома, коричневого кольору в чохлі чорного кольору.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необгрунтованою.
Апелянт вважає, що арешт накладено без достатніх правових підстав, не доведено, що майно пов'язане із кримінальним правопорушенням, порушено права власника майна, порушено принцип пропорційності заходів забезпечення кримінального провадження та не враховано правомірне походження майна.
Просить суд звернути увагу, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2025 у справі №757/12317/25-к пр. 1-кс-12622/25 було надано дозвіл лише на зняття копії інформації з планшету, мобільного телефону, комп'ютерної техніки та носіїв інформації, банківських карт, сім карт та карткоутримувачів, а також документів, які містять інформацію щодо фінансово-господарської діяльності, цивільно- правової, бухгалтерської діяльності. В ухвалі не вказано нічого з приводу закордонного паспорту. Незважаючи на це, закордонний паспорт був вилучений та фактично перебуває під арештом, що виходить за межі повноважень, наданих слідчим суддею та грубо порушує права ОСОБА_6 як громадянина.
Слідчий суддя не надав об'єктивного обгрунтування, чому вилучене майно підлягає кваліфікації як речовий доказ. Постанова слідчого про визнання його речовим доказом не є достатнім і беззаперечним доказом, якщо не наведено конкретних фактів зв'язку цього майна з предметом кримінального правопорушення.
Також, слідчим суддею не було встановлено жодної конкретної шкоди або цивільного позову, що має бути обов'язковим у випадку накладення арешту з метою його забезпечення. Арешт виглядає непропорційним засобом втручання у право власності.
Крім того, клопотання про арешт майна містить лише загальні твердження про потенційні ризики без надання конкретних доказів наміру ОСОБА_6 розпоряджатися майном або перешкоджати слідству.
ОСОБА_6 не має статусу підозрюваного, а отже немає доказів фактичного зв'язку майна з кримінальним правопорушенням, що суперечить принципу правової визначеності.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що вказана апеляційна скарга представника власника майна, не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000297 від 01.02.2024, за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції від 06.11.2023, із змінами внесеними Законом України № 2690-1X).
Обставинами у даному кримінальному провадженні є те, що організована група осіб, знаходячись на території України, в умовах воєнного стану, створила та координує діяльність шахрайських кол-центрів, які під приводом залучення інвестицій на псевдоброкерських платформах, зловживаючи довірою громадян в тому числі Латвійської Республіки та здійснюючи незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки та програмного забезпечення типу «AnyDesk», реєструють облікові записи потерпілих на криптобіржі «Binance» після чого виводять грошові кошти останніх у великих розмірах на власні та підконтрольні злочинцям рахунки.
Встановлено, що злочинне угруповання користується послугами німецького провайдера «Hetzner» з виділеною окремою IP-адресою: 23.88.122.149 для маскування своєї реальної IР-адреси, але проведеними оперативно-розшуковими заходами встановлено інформацію, що під маскою зарубіжного провайдера знаходяться українські IP-адреси, переважно на території м. Вінниці та м. Києва.
З відповіді «AnyDesk» отримано відомості про те, що IP-адреса НОМЕР_14 мала на регулярній основі велику кількість з'єднань українськими ІР-адресами: НОМЕР_15 (згідно відповіді провайдера договір укладено з ТОВ «Ван тач», ІТ-підтримка діяльності кол-центру) та НОМЕР_16 (згідно отриманих документів в ході тимчасового доступу до речей і документів замовником/платником послуг до 01.09.2023 являвся ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з 01.09.2023 - ОСОБА_6 , дана IР-адреса статична та закріплена за адресою: м. Вінниця, вул. Героїв Нацгвардії, 69).
27.03.2025 в період часу з 06 год. 52 хв. по 10 год. 40 хв. на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2025 у справі № 757/12317/25-к проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в будівлях та спорудах на території земельних ділянок кадастровий номер 0520682800:02:008:0365 та 0520682800:02:008:0366, за адресою: АДРЕСА_1 та 8а, що належать на праві власності: ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у ході якого виявлено та вилучено:
1) мобільний телефон марки Samsung моделі «ZFDJ4» з сім картою НОМЕР_2 та есім НОМЕР_3 , imei: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 ;
2) smart годинник «Samsung Gear S3 Classic» зі шкіряним ремінцем та зарядним пристроєм;
3) 5 банківських карток на ім?я ОСОБА_6 з номерами:
- Tatna Bank НОМЕР_17 дійсно до 12/27, CVV:211;
- ПриватБанк НОМЕР_18 дійсна до 03/27, CVV:344;
- Укрсіббанк НОМЕР_6 дійсна до 03/26, CVV:904 (доларова);
- Leumi НОМЕР_19, дійсна до 07/26 CVV:326.
4) пластикові картки із зображенням ОСОБА_6 , що схожі на військове посвідчення та особисте посвідчення, паспорти громадянина Ізраїля № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 виданий 18.10.2018 на ім?я ОСОБА_6
5) телефон марки «Samsung» моделі «ZFoldu» без сім-карти;
6) телефон марки «Samsung» невідомої моделі, чорного кольору;
7) жорсткий диск марки «Western Digital» на ІТВ с/н: WCC4S2VTFC3C;
8) картка банку Приватбанк НОМЕР_9 дійсно до 08/26, CVV:333;
9) sim-картка Київстар на номер НОМЕР_10 ;
10) тримачі до сім карти Київстар на номер НОМЕР_11 ; Лайсел на номер НОМЕР_2 ;
11) закордонний паспорт громадянина України № НОМЕР_12 від 19.05.2016 виданий на ім?я ОСОБА_6 ;
12) планшет марки «Samsung» моделі «Galaxy Tab S8+5G», чорного кольору в чохлі чорного кольору, IМЕI: НОМЕР_13 ;
13) планшет марки «Samsung», модель невідома, коричневого кольору в чохлі чорного кольору.
Постановою слідчого в ОВС Головного управління Національної поліції України ОСОБА_11 від 27.03.2025, речі та документи, вилучені у ході обшуку у ОСОБА_6 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024000000000297 від 01.02.2024.
28.03.2025 прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту із забороною відчуження, розпорядження та користування на речі та документи, вилучені у ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) під час проведення обшуку за місцем його проживання в будівлях та спорудах на території земельних ділянок кадастровий № 0520682800:02:008:0365 та № 0520682800:02:008:0366, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор вказав, що вилучені у ході проведення обшуку речі та документи є речовими доказами відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 від 27.03.2025, оскільки відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою збереження речових доказів, яка відповідає п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу на підставі абз. 1 ч. 3 цієї статті підлягають арешту, з метою досягнення дієвості кримінального провадження, а також з метою збереження речових доказів виникла необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна із забороною відчуження, розпорядження та користування речами та документами, вилученими у ході обшуку у ОСОБА_6 .
11.04.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на речі та документи, вилучені у ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) під час проведення обшуку за місцем його проживання в будівлях та спорудах на території земельних ділянок кадастровий № 0520682800:02:008:0365 та № 0520682800:02:008:0366, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та 8а, згідно переліку зазначеного в даній ухвалі.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12024000000000297 від 01.02.2024, за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції від 06.11.2023, із змінами внесеними Законом України № 2690-1X) та накладаючи арешт на зазначене майно, яке вилучене в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 в будівлях та спорудах на території земельних ділянок кадастровий № 0520682800:02:008:0365 та № 0520682800:02:008:0366, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та 8а, слідчий суддя встановив, що в наданих матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які вказують на те, що було вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, і що вказані речі та документи містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, відтак наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Крім того, зазначені речі та документи, необхідні для забезпечення їх збереження як речових доказів, запобігання можливості приховування, зникнення, втрати, знищення, використання та перетворення, доказу злочинної діяльності, а тому наявні підстави, передбачені ч. 11 ст. 170 КПК України для застосування заборони користування, розпорядження та відчуження.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя врахував й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, враховані письмові заперечення представника власника майна щодо задоволення клопотання про арешт вище вказаного майна, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, всупереч твердженням апелянта, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 12024000000000297 від 01.02.2024, за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції від 06.11.2023, із змінами внесеними Законом України № 2690-1X), та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України та є речовим доказом в кримінальному провадженні № 12024000000000297 від 01.02.2024, за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції від 06.11.2023, із змінами внесеними Законом України № 2690-1X).
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Щодо зауважень апелянта, щодо неправомірність вилучення майна, яка обґрунтовується тим, що на вилучення вказаних речей не надано прямого дозволу ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2025 у справі №757/12317/25-к, то колегія суддів, звертає увагу апелянта на те, що чинним КПК України не передбачено заборони вилучати речі та предмети, які не входять до переліку, зазначеного в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук.
Відповідно до ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
А тому, вищевказані твердження апелянта не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України уклопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Колегією суддів не встановлено недотримання прокурором вимог ст.ст. 171, 172 КПК України при зверненні із клопотанням про арешт майна, які б слугували підставою для відмови у його задоволенні.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4