04 липня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 754/3353/25
номер провадження: 33/824/3532/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бойка Сергія Олександровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року,
Постановою судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цією ж постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп.
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП піддано ОСОБА_1 адміністративному стягненню в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 28 травня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року та закрити провадження у справі відносно нього за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Також ОСОБА_1 подав клопотання, в якому просить поновити строк на оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови судді його захисник отримав лише 29 квітня 2025 року. Тому апеляційна скарга була подана у 10-ти денний термін з моменту отримання постанови судді, а саме, 09 травня 2025 року.
Вказує, що 21 травня 2025 року Київським апеляційним судом винесено постанову, якою відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому суд помилково послався на те, що апеляційну скаргу було подано 12 травня 2025 року, оскільки це не відповідає дійсності, так як її було подано саме 09 травня 2025 року.
У зв'язку з викладеним та враховуючи той факт, що 25 квітня 2025 року суддею першої інстанції було проголошено лише резолютивну частину оскаржуваної постанови, а повний текст було отримано захисником лише 29 квітня 2025 року, то просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бойка С.О., які підтримали доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року та просили його задовольнити, перевіривши обґрунтованість доводів клопотання, вважаю, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутні, з огляду на таке.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що постанова судді Деснянського районного суду міста Києва за результатами розгляду вказаної справи була винесена 25 квітня 2025 року.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Бойко С.О. брали безпосередню участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та були обізнані про суть прийнятого щодо нього судового рішення і про строки його оскарження.
09 травня 2025 року захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Бойко С.О. вперше подав апеляційну скаргу на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року.
Постановою судді Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Бойка С.О. про поновлення троку на апеляційне оскарження - відмовлено та повернуто апеляційну скаргу особі, яка її подала.
28 травня 2025 року ОСОБА_1 вдруге подав апеляційну скаргу на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процедура реалізації вказаної конституційної норми в даному випадку знаходить свій вираз у ч.2 ст.294 КУпАП, відповідно до якої постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.
Тобто дана норма чітко пов'язує вирахування строку на апеляційне оскарження саме з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії.
Тому, з урахуванням положень ст.294 КУпАП, останній строк подачі ОСОБА_1 апеляційної скарги було 05 травня 2025 року.
Незважаючи на наведені вище вимоги закону та обставини, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Бойко С.О. вперше подав апеляційну скаргу на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року лише 09 травня 2025 року (а.с.69-81), тобто після закінчення строку на оскарження, передбаченого законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні ЄСПЛ від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
При вирішенні питання поновлення строку оскарження суди мають забезпечувати дотримання балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту, заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Вказаною вище практикою ЄСПЛ, яка є преюдиційною, встановлено, що, якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Як установлено вище, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Бойко С.О. брали безпосередню участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та були обізнані про суть прийнятого щодо нього судового рішення і про строки його оскарження.
Тому, з урахування вимог чинного законодавства та прецедентної практики ЄСПЛ, ОСОБА_1 та його захисник були зобов'язані проявляти належну зацікавленість у оскарженні постанови судді про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Однак ОСОБА_1 у клопотанні таких поважних причин не навів.
Посилання скаржника у клопотанні на те, що повний текст оскаржуваної постанови було отримано захисником лише 29 квітня 2025 року, а тому вважає, що десятиденний строк на апеляційне оскарження розпочався з моменту отримання копії постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року, є безпідставними з огляду на викладене вище.
При цьому доводи клопотання про те, що строк на апеляційне оскарження було пропущено через те, що копію постанови судді його захисник отримав лише 29 квітня 2025 року, саме по собі не може бути достатньою підставою для висновку про те, що десятиденний строк на оскарження було пропущено з поважних причин, оскільки відповідно до вимог закону, вказаний строк обчислюється з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії.
Крім того, апеляційний суд враховує, що зазначені апелянтом доводи для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року є тотожними доводам, які вже були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та їм вже було надано відповідну правову оцінку у постанові Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року, яка не підлягає перегляду цим судом.
Відповідно до ч.10 ст.294 КУпАП постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Чинним процесуальним законом, який регламентує провадження у справах про адміністративне правопорушення в апеляційній інстанції, не передбачено перегляд постанови судді апеляційного суду щодо відмови у поновленні строку та повернення скарги.
Таким чином, оскільки доводам клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року вже було надано відповідну правову оцінку, суддя апеляційного суду не має правових підстав ухвалити інше рішення за аналогічним клопотанням, оскільки не наділений правом ревізувати судове рішення, ухвалене іншим суддею апеляційного суду.
Інших обставин, які б могли свідчити про те, що ОСОБА_1 з об'єктивних причин дійсно не мав можливості подати апеляційну скаргу на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року у встановлений законом строк, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для поновлення строку на оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , оскільки в його заяві не наведено обставин, які б дозволяли зробити висновок про те, що цей строк було пропущено з поважних причин.
У зв'язку з цим, оскільки суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 , то подана апеляційна скарга на зазначене судове рішення відповідно до положень ч.2 ст.294 КУпАП підлягає поверненню особі, яка її подала, а матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - до Деснянського районного суду міста Києва.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 рокущодо ОСОБА_1 за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП - відмовити, повернувши апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов