1 липня 2025 року місто Київ
справа № 759/21612/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/10001/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Журибеди О.М. від 19 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - ПрАТ "СГ "ТАС", Товариство) про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи.
Позов мотивовано тим, що 29 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "СГ "ТАС" було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № FO-01624481, а саме TOYOTA Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_1 . 15 червня 2024 року трапився страховий випадок - пошкодження передньої лівої фари автомобіля. В Акті страховика від 17 червня 2024 року зафіксовано пошкодження застрахованого автомобіля, а саме пошкоджено передню ліву блок-фару.
Згідно рахунку, виставленого ТОВ "ВОСТОК АВТОМИР" від 17 червня 2024 року, вартість ремонту автомобіля складає 115 756 грн. 5 липня 2024 року позивачка звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, на що листом останній відмовив їй у виплаті страхового відшкодування. Як на підставу відмови у виплаті страхового відшкодування відповідач зазначив, що присутні пошкодження передньої лівої блок-фари, ідентичні пошкодженням, що були в попередній страховій справі, та мали
місце 21 квітня 2023 року (акт огляду страховиком було складено 25 квітня 2023 року), за які Товариство виплатило позивачці грошові кошти.
Вказувала, що викладена відповідачем у листі про відмову у виплаті страхового відшкодування інформація не відповідає дійсності, оскільки наявні докази того, що в червні 2023 року автомобіль відремонтовано, а саме фару ліву (водійську). Також під час укладення між сторонами 29 серпня 2023 року Договору добровільного страхування автомобіля складено акт огляду (додаток до договору), відповідно до якого жодних пошкоджень автомобіль TOYOTA Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_1 , не мав.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати рішення ПрАТ "СГ "ТАС" про відмову у виплаті страхового відшкодування, оформлене листом від 5 липня 2024 року № 12177/9124/ТС; стягнути з ПрАТ "СГ "ТАС" майнову шкоду в розмірі 115 756 грн, внаслідок прострочення виплати страхового відшкодування; інфляційну складову боргу в сумі 2 430 грн 88 коп.; три проценти річних в сумі 910 грн 87 коп.; пеню в сумі 7 894 грн 18 коп.; судовий збір в розмірі 1 984 грн 90 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно наданого відповідачем висновку експерта від 20 червня 2024 року, передня ліва блок-фара на автомобілі позивача була пошкоджена в квітні 2023 року і з того часу не змінювалася. Тому відповідачем правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки подія, яка мала місце 15 червня 2024 року, не є страховим випадком.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення ПрАТ "СГ "ТАС" про відмову у виплаті страхового відшкодування, оформленого листом від 5 липня 2024 року № 12177/9124/ТС; стягнути з ПрАТ "СГ "ТАС" на користь ОСОБА_1 грошову заборгованість станом на дату подання апеляційної скарги, яка складається із суми страхового відшкодування в розмірі 115 756 грн, інфляційних втрат у розмірі 11 112 грн 58 коп., трьох процентів річних в розмірі 2 507 грн 25 коп. та пені, нарахованої за подвійною ставкою НБУ, в розмірі 15 227 грн 97 коп., а всього 144 603 грн 80 коп.
Представник скаржника зазначає, що на день укладення договору добровільного страхування 29 серпня 2023 року представником відповідача було оглянуто автомобіль та не виявлено будь-яких недоліків, про що складено відповідний акт огляду транспортного засобу, що і свідчить про справність передньої лівої блок-фари, яка попередньо була пошкоджена в квітні 2023 року. Також судом не взято до уваги долучені до позову докази
оплати ремонту фари у червні 2023 року, пошкодженої у квітні 2023 року, що вказує на те, що 15 червня 2024 року ця ж фара була пошкоджена вдруге.
Вказує, що суд не здійснив правової оцінки наданих позивачем доказів, не навів мотивів їх відхилення або не врахування, як неналежних доказів. Суд в основу рішення поклав лише наданий відповідачем висновок експерта від 20 червня 2024 року № 121/24, однак не надав оцінки такому висновку у сукупності з наданими позивачем доказами на підтвердження позовних вимог.
Також в обґрунтування апеляційної скарги представник посилається на те, що на день подання апеляційної скарги (1 квітня 2025 року) сума штрафних санкцій збільшилася, внаслідок збільшення періоду прострочення виплати страхового відшкодування, у зв'язку з цим загальна сума грошових коштів, яка підлягає стягненню становить 144 603 грн 80 коп.
Крім того, в апеляційній скарзі представник скаржника вказує на те, що судові витрати ОСОБА_1 складаються із судового збору в сумі 4 962 грн 25 коп., витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн та підлягають стягненню з відповідача.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ПрАТ "СГ "ТАС" відзив на апеляційну скаргу до суду не подало.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - Рижов М.Г. у суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив задовольнити.
ПрАТ "СГ "ТАС", належним чином повідомлене про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направило. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка представника ПрАТ "СГ "ТАС" не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 29 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "СГ "ТАС" укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № FO-01624481, згідно якого застраховано належний позивачці на праві власності автомобіль TOYOTA Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_1 .
15 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ "СГ "ТАС" із заявою про настання події, в якій зазначила про пошкодження лівої фари на автомобілі TOYOTA Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_1 .
В Акті огляду транспортного засобу від 17 червня 2024 року, складеного ПрАТ "СГ "ТАС", зафіксовано пошкодження застрахованого автомобіля, а саме зазначено про пошкодження передньої лівої блок фари.
Згідно рахунку № СВА-К-24004214 від 17 червня 2024 року, складеного ТОВ "ВОСТОК АВТОМИР", вартість ремонту автомобіля TOYOTA Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 115 756 грн.
У висновку експерта ОСОБА_3 № 121/24 від 20 червня 2024 року зазначено, що після огляду, який відбувся 25 квітня 2023 року, передня ліва блок-фара автомобіля не змінювалася. На момент огляду, який відбувся 17 червня 2024 року, передня ліва блок-фара автомобіля вже знаходилася в пошкодженому стані після пригоди, яка зі слів водія ОСОБА_4 відбулася 21 квітня 2023 року.
5 липня 2024 року ОСОБА_1 подала до ПрАТ "СГ "ТАС" заяву про виплату страхового відшкодування.
Листом від 5 липня 2024 року № 12177/9124/ТС ПрАТ "СГ "ТАС" повідомив ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки подія, яка сталася 15 червня 2024 року, не є страховим випадком. У листі зазначено, що згідно акту огляду транспортного засобу від 25 квітня 2023 року та фотододатків (07265/49/2023/11 від 21 квітня 2024 року) є пошкодження передньої лівої блок-фари, за яке 7 червня 2023 року ПрАТ "СГ "ТАС" виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 33 719 грн 97 коп.
В Акті надання послуг № ВА-К-24005086 від 22 липня 2024 року зазначено, що при проведенні технічного обслуговування автомобіля TOYOTA Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_1 , встановлено, що необхідна заміна лівої фари головного світла, ремонту не підлягає. Присутні сліди запотівання охолоджуючої рідини.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 4 статті 89 Закону України "Про страхування"(далі - Закон) визначено, що предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об'єктом страхування може бути майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати (пункт 2 частини 5 статті 89 Закону).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 92 Закону, страховик за договором страхування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Відповідно до частини 1 статті 104 Закону, порядок прийняття страховиком рішення про відмову у здійсненні страхової виплати визначається в договорі страхування або законодавством України. У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової виплати страховик зобов'язаний протягом строку, передбаченого договором страхування або законодавством, повідомити страхувальника (іншу особу, яка відповідно до договору або законодавства має право на отримання страхової виплати) у письмовій формі про прийняте рішення з обґрунтуванням підстави відмови.
Рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхової виплати може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку (частини 4 статті 104 Закону).
За приписами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).
Згідно з частиною 3 статті 77 ЦПК України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, оскільки згідно висновку експерта від 20 червня 2024 року, після огляду автомобіля у квітні 2023 року передня ліва блок-фара не замінювалася і на момент огляду транспортного засобу 17 червня 2024 року ця ж фара знаходилася в пошкодженому стані після події, яка мала місце у квітні 2023 року.
Дійсно, у висновку експерта № 121/24 від 20 червня 2024 року, складеного за результатами транспортно-трасологічного дослідження по матеріалам страхової справи на замовлення ПрАТ "СГ "ТАС", зазначено, що після огляду, який відбувся 25 квітня 2023 року передня ліва блок-фара автомобіля TOYOTA Land Cruiser 200, державний номерний
знак НОМЕР_1 , не замінювалася. На момент огляду, який відбувався 17 червня 2024 року, передня ліва блок-фара автомобіля TOYOTA Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_1 , вже знаходилася у пошкодженому стані після пригоди, яка зі слів водія ОСОБА_5 , відбулася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, судом першої інстанції ураховано, що в рішенні про відмову ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, оформленого листом від 5 липня 2024 року № 12177/9124/ТС, відповідач повідомив, що згідно Акту огляду від 25 квітня 2023 року та фотододатків зі страхової справи № 07265/49/2023/111 є пошкодження передньої лівої блок-фари, за яке ПрАТ "СГ "ТАС" виплатило страхове відшкодування 7 червня 2023 року в розмірі 33 719 грн 97 коп. Тобто, на думку відповідача, присутні пошкодження передньої лівої блок-фари є ідентичними тим пошкодженням, що були у страховій справі від квітня 2023 року і за такі пошкодження вже виплачено страхове відшкодування.
Разом з тим, суд, надаючи оцінку вище вказаним доказам, не взяв до уваги обставини, на які посилалася позивачка, як на підставу позовних вимог, та докази на їх підтвердження, не надав таким доказам відповідної правової оцінки.
Так, поза увагою суду лишилася та обставина, що 29 серпня 2023 року, тобто після подій, які мали місце у квітні 2023 року, між ОСОБА_1 та ПрАТ "СГ "ТАС" було укладено новий договір добровільного страхування транспортного засобу TOYOTA Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_1 . Додатком до Договору добровільного страхування, що відповідає вимогам пункту 10.3.2. Договору добровільного страхування, укладеного між сторонами, є Акт огляду транспортного засобу від 29 серпня 2023 року, в якому зазначаються всі пошкодження транспортного засобу на момент укладення договору добровільного страхування. Однак, в Акті від 29 серпня 2023 року відсутні будь-які відомості про наявність пошкоджень автомобіля на момент укладення договору добровільного страхування (а.с. 23).
Також в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт сплати ОСОБА_1 за ремонт лівої блоки-фари, яка була пошкоджена у квітні 2023 року, а саме замовлення покупця № 6660 від 10 червня 2023 року, видане СТО "ГАРАЖ" (а.с. 25). З даного замовлення вбачається, що було здійснено ремонт лівої (водійської) фари транспортного засобу TOYOTA Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_1 , на суму 38 400 грн; ремонт сплачено.
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2024 року здійснено ремонт автомобіля TOYOTA Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме замінено фару, що підтверджується нарядом замовлення № К-24004214 від 17 червня 2024 року (а.с. 32).
Сукупний аналіз наведених обставин вказує на те, що у квітні 2023 року відбулася перша подія, внаслідок якої було пошкоджено ліву фару застрахованого автомобіля, а у червні 2024 року відбулася друга подія, внаслідок якої також було пошкоджено ліву фару застрахованого автомобіля. Проте, згідно наявних у справі доказів, у червні 2023 року фару було відремонтовано, а у червні 2024 року фару повністю замінено.
Отже, з наведеного слідує, що є обґрунтованими доводи скаржника про те, що було дві події у різний час, внаслідок яких пошкоджено одну й ту ж фару застрахованого автомобіля.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, надав перевагу лише одному доказу - висновок експерта № 121/24 від 20 червня 2024 року та не здійснив безпосереднє дослідження інших доказів, наявних у матеріалах справи, зокрема, замовлення покупця № 6660 від 10 червня 2023 року, складене СТО "ГАРАЖ", Акт огляду транспортного засобу від 29 серпня 2023 року (додаток до договору добровільного страхування) та наряд замовлення № К-24004214 від 17 червня 2024 року.
Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов'язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року в справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року в справі № 902/761/18 та від 4 грудня 2019 року в справі № 917/2101/17).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К." та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що надані ОСОБА_1 докази є більш вірогідними та підтверджують наявність події 15 червня 2024 року, відмінної від тої, яка мала місце у квітні 2023 року.
Таким чином, позивачка довела належними та допустимими доказами, що ПрАТ "СГ "ТАС" неправомірно відмовив їй у виплаті страхового відшкодування внаслідок події, яка мала місце 15 червня 2024 року, а тому вимога про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 115 756 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Колегія суддів також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на суму боргу, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права або інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у частині 2 статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань.
Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц.
Пунктом 13.9. Договору добровільного страхування від 29 серпня 2023 року визначено, що у випадку відмови у виплаті страхового відшкодування страховик письмово повідомляє страхувальника про прийняте рішення протягом 5 робочих днів з дати прийняття такого рішення з обґрунтуванням причин відмови.
Згідно підпунктом 13.10.3. пункту 13.10. Договору добровільного страхування від 29 серпня 2023 року, страховик проводить виплату страхового відшкодування при пошкодженні застрахованого транспортного засобу протягом 5 робочих днів з дати складання страхового акту.
Установлено, що із заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ "СГ "ТАС" 5 липня 2024 року. Відтак, у відповідності до наведених вище умов договору добровільного страхування, момент виникнення у відповідача встановленої законом відповідальності за нездійснення виплати страхового відшкодування настає через 5 робочих днів після прийняття ним рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, тобто з 12 липня 2024 року.
Згідно розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 12 липня 2024 року по 15 жовтня 2024 року, здійсненого позивачем, сума інфляційних нарахувань становить 2 430 грн 88 коп., сума трьох процентів річних - 910 грн 87 коп.
Колегія суддів перевірила здійснений позивачем розрахунок та встановила, що останній здійснено у відповідності до вимог закону та методики, яка викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не наводив обґрунтувань на спростування вказаного вище розрахунку, зокрема не надав контррозрахунку.
Стосовно вимог скаржника в апеляційній скарзі про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 12 липня 2024 року по день подання апеляційної скарги - 1 квітня 2025 року в розмірі 11 112 грн 58 коп. та 2 507 грн 25 коп. відповідно, колегія суддів зазначає, що такі вимоги не можуть бути задоволені, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції, що узгоджується з приписами частини 6 статті 367 ЦПК України.
Наведене дає підстави для висновку, що інфляційні втрати підлягають стягненню в розмірі 2 430 грн 88 коп., а три проценти річних в розмірі 910 грн 87 коп.
Водночас, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені на підставі пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки дана норма закону не застосовується до правовідносин, які виникли на підставі договору добровільного страхування.
Більш того, положеннями статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Проте, за умовами укладеного між сторонами договору добровільного страхування сплата пені у разі неналежного виконання умов договору не передбачена, а передбачений штраф (пункт 10.5. договору). Однак, позовної вимоги про стягнення штрафу ОСОБА_1 не заявляла.
Таким чином, загальна сума грошових коштів, які підлягають стягненню з ПрАТ "СГ "ТАС" на користь ОСОБА_1 становить 119 097 грн 75 коп. (115 756+ 2 430,88+910,87).
Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування, слід зазначити, що така вимога не є належним та ефективним способом захисту порушеного права, оскільки її задоволення не призводить до відновлення порушених прав позивача та не має самостійного правового значення. Належним способом захисту у даному випадку є вимога про стягнення страхового відшкодування, яка й була задоволена судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального, порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, а тому вказане судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Судові витрати
Щодо судового збору
Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 заявила вимоги майнового та немайнового характеру.
Колегія суддів скасувала рішення суду першої інстанції та дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме відмовила у задоволенні немайнової вимоги та задовольнила майнові вимоги на загальну суму 119 097 грн 75 коп., тобто від загальної суми пред'явлених позовних вимог (126 691 грн 93 коп.) майнові вимоги задоволено на 93,78%.
За подання через систему "Електронний суд" позовної заяви в частині вимог майнового характеру ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 1 015 грн 93 коп., що підтверджується квитанцією про сплату № 0213-3092-5715-0703 від 15 жовтня 2024 року, а за подання апеляційної скарги позивачка сплатила судовий збір в сумі 1 523 грн 90 коп., що підтверджується квитанцією про сплату № 94ZE-UDAQ-1QBE від 2 квітня 2025 року.
Отже, в цілому ОСОБА_6 сплатила судовий збір на загальну суму 2 539 грн 83 коп.
З урахуванням того, що позов в частині майнових вимог задоволено частково, а саме на 93,78%, то з ПрАТ "СГ "ТАС" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 381 грн 89 коп. (2539,83х93,78%:100), що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та
виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2024 року між адвокатом Рижовим М.Г. та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги.
Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг від 15 жовтня 2024 року до договору про надання правової допомоги під час складання позовної заяви, вартість послуг виконавця за цим актом складає 10 000 грн.
Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг від 1 квітня 2025 року до договору про надання правової допомоги під час складання апеляційної скарги, вартість послуг виконавця за цим актом складає 5 000 грн.
Отже, загальна вартість наданих ОСОБА_1 адвокатом послуг складає 15 000 грн.
В матеріалах справи наявні квитанції про сплату ОСОБА_1 15 000 грн за надання професійної правничої допомоги.
В частині 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не звертався до суду із заявою про зменшення заявлених позивачкою до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт.
Разом з тим, враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, а відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 067 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи, задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 119 097 грн 75 коп., судовий збір в сумі 2 381 грн 89 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 14 067 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: