Справа № 761/20560/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4371/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
12 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
особа стосовно якої вирішується
питання про видачу (екстрадицію) ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 поданої в інтересах ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2025 року в справі за скаргою каргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_10 на постанову виконувача обов'язків Генерального прокурора ОСОБА_11 від 09.05.2025 про видачу особи (екстрадицію),-
Адвокат ОСОБА_7 звернулась до суду, в інтересах ОСОБА_10 , зі скаргою на постанову виконувача обов'язків Генерального прокурора ОСОБА_11 від 09.05.2025 про видачу особи (екстрадицію).
В обґрунтування скарги зазначила, що постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки при її прийнятті Офісом Генерального прокурора не було дотримано ст. 541, ч. 1 ст. 554, ч. 6 ст. 588 КПК України та прийнято таке рішення передчасно, без підтвердження факту розшуку особи.
ОСОБА_10 викликався та прибув на допит як свідок до слідчого в ОВС ГСУ НП України у кримінальному провадженні, яке стосується запиту щодо видачі (екстрадиції) США та наразі не завершено, а отже у порядку п. 6 ч. 2 ст. 557 КПК України у виконанні запиту повинно бути відмовлено.
За направленими запитом з боку США щодо видачі (екстрадицію) ОСОБА_10 з боку компетентних органів України не було запитано, а збоку США не були надані жодні гарантії щодо ОСОБА_10 , що свідчить про порушення ст. 10 КПК України та ст. 7 Загальної декларації прав людини.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2025 року у задоволенні скарги адвоката відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді. Задовольнити її скаргу на рішення (постанову) про видачу особи (екстрадицію) Офісу Генерального прокурора від 19.05.2025, скасувати постанову Офісу Генерального прокурора про видачу особи (екстрадицію) від 09.05.2025 про видачу ОСОБА_10 . США.
В обґрунтовування доводів апеляційної скарги, захисник зазначила, що постанова Офісу Генерального прокурора про видачу особи (екстрадицію) ОСОБА_10 , до США. від 09.05.2025 є незаконною та такою що суперечить вимогам КПК України.
Договір між Україною та США про взаємну допомогу у кримінальних справах від 22.07.1998, що набув чинності 27.02.2001 не містить положень саме щодо видачі (екстрадиції) осіб.
ОСОБА_10 , згоди на його видачу не надавав, а у Офісу генерального прокурора повноважень на розгляд екстрадиційного запиту не було.
Захисник вважає, що міжнародне співробітництво між США та Україною щодо розгляду запиту США щодо видачі (екстрадиції) ОСОБА_10 не регулюється Конвенцією про екстрадицію від 26.12.1933.
З боку Офісу Генерального прокурора України було порушено ч.3 ст. 544 КПК України при прийнятті до розгляду запиту США про видачу ОСОБА_10 , оскільки направляючи запит про екстрадицію, компетентні органи не надали письмові гарантії, прийняти і розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності, а отже не виконали вимогу, що є імперативною та обов'язковою.
Зазначила, що з 21.04.2025 ОСОБА_10 фактично позбавлений свободи в розумінні ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Матеріали екстрадиційної перевірки подані 23.05.2025 прокурором Київської міської прокуратури до суду, містять лист Міністерства закордонних справ України від 24.04.2025 №71/17-624-48785 (арк.127), та Висновок за наслідками екстрадиційної перевірки обставин, що можуть перешкоджати видачі компетентним органам Сполучених Штатів Америки громадянина Вірменії ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.05.2025.
Вважає, що слідчим суддею було прийнято ухвалу з порушенням повноти та об'єктивності дослідження матеріалів екстрадиційнї перевірки, Висновку за наслідками екстрадиційної перевірки.
Зазначила, щопостанова Офісу Генерального прокурора про видачу особи (екстрадицію) ОСОБА_10 від 09.05.2025 до США суперечить ч.3 ст.544, п. З ч. 2 ст. 557 КПК України, і підлягає скасуванню.
Конвенція про екстрадицію від 26.12.1933, стороною якої є США та яка була ратифікована Україною згідно Закону України «Про приєднання України до Конвенції про екстрадицію» від 18.10.2022 не може бути застосована у зв'язку з тим, що Закон України «Про приєднання України до Конвенції про екстрадицію» від 18.10.2022 набрав чинності для України - 04.02.2023.
Датою здачі на зберігання Україною документа про приєднання (ратифікаційної грамоти) до Конвенції про екстрадицію є 04.01.2023.
В свою чергу, ст. 19 Конвенції про екстрадицію визначає, що жоден запит про екстрадицію не може ґрунтуватися на положеннях цієї Конвенції, якщо правопорушення, про яке йдеться, було вчинено до здачі на зберігання ратифікаційної грамоти.
Згідно запиту США щодо видачі (екстрадиції) ОСОБА_10 вбачається, що правопорушення, про які йдеться в такому запиті були вчинені в період з березня 2019 року по вересень 2020 року тобто до здачі на зберігання Україною документа про приєднання (ратифікаційної грамоти) до Конвенції про екстрадицію 04.01.2023.
Тому міжнародне співробітництво між США та Україною щодо розгляду запиту США щодо видачі (екстрадиції) ОСОБА_10 не регулюється даною Конвенцією про екстрадицію від 26.12.1933.
Щодо посилання у постанові Офісу Генерального прокурора від 09.05.2025 на Конвенцію про кіберзлочинність від 2001 року звернула увагу на те, що згідно з ч.5 ст, 24, ч. 4 ст, 35, ч.3 ст. 27, ч. 2 ч.1,2 ст. 39 Конвенції про кіберзлочинність від 2001 року встановлено, що зважаючи на відсутність міжнародного договору між Україною та США, застосовного до запиту США щодо видачі (екстрадиції) ОСОБА_10 , що регулював би саму процедуру розгляду запитів про видачу (екстрадицію) та процедуру видачі (екстрадицію), порядок видачі (екстрадиції) за запитом США має визначатись саме законодавством України - кримінальним процесуальним кодексом України.
Запит на видачу (екстрадицію) не містить документу щодо розшуку особи.
ОСОБА_10 не перебував та не перебуває в розшуку.
Згідно ч.6 ст. 588 КПК України за потреби для прийняття рішення про видачу особи (екстрадицію) уповноважений (центральний) орган України може запитати у компетентного органу іноземної держави додаткову інформацію або документи - що мало бути здійснено до прийняття оскаржуваного рішення.
Це співвідноситься із п. 4 ч.1 ст. 589 КПК України, де визначено, що у видач і особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію).
Таким чином Офіс Генерального прокурора мав запитати, а компетентний орган США мав надати підтвердження розшуку ОСОБА_10 і за наявності таких відомостей видача (екстрадиція) ОСОБА_10 була б законною.
Вислухавши пояснення захисників та ОСОБА_10 які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора який заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 590 КПК України після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідчим суддею встановлено, що у провадженні Федерального окружного суду по округу Орегон, Портленд (Сполучені штати Америки), перебуває справа № 22-CR-280 (3:22-сr-00280-МО) за обвинуваченням ОСОБА_12
22.02.2024 видано ордер на арешт ОСОБА_10
19.03.2025 до Офісу Генерального прокурора надійшов запит компетентних орагнів США про видачу громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_10 для притягнення до кримінальної відповідальності.
21.04.2025 ОСОБА_10 затримано на території міста Києва у зв'язку із розшуком американськими правоохоронними органами.
23.04.2025 Солом'янським районним судом м. Києва до ОСОБА_10 застосовано екстрадиційний арешт на строк до 19.06.2025.
Під час проведення екстрадиційної перевірки, проведеної Київською міською прокуратурою за дорученням Офісу Генерального прокурора, не встановлено передбачених ст. 589 КПК України, обставин, які перешкоджають видачі ОСОБА_10 до США.
Встановлено, що ОСОБА_10 не є громадянином України, не має статусу біженця, до кримінальної відповідальності на території України не притягується, за станом здоров'я може етапуватися, не брав участі у захисті незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, в тому числі, у складі добровольчих формувань, а злочини, за які запитується видача, відповідають ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 361 КК України і є екстрадиційними, оскільки передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше одного року, встановлені ст. 49 КК України строки давності притягнення до кримінальної відповідальності не закінчилися, діяння, вчинення яких інкримінуються, не належать до військових злочинів і не мають політичного характеру.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 541 КК України, екстрадиційна перевірка - діяльність визначених законом органів щодо встановлення та дослідження передбачених міжнародним договором України, іншими актами законодавства України обставин, що можуть перешкоджати видачі особи (екстрадиції), яка вчинила злочин.
Як визначено у ч. 1 ст. 554 КПК України, отримавши запит про міжнародну правову допомогу від запитуючої сторони, уповноважений (центральний) орган України розглядає його на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 589 КК України, у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо: 1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України; 2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України; 3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу; 4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію); 5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов'язанням України за міжнародними договорами України; 5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України; 6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.
Згідно ч. 4 ст. 590 КПК України, рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.
Так, на момент прийняття центральним органом України рішення про видачу (екстрадицію) ОСОБА_10 до США для притягнення до кримінальної відповідальності, обставин, що перешкоджають видачі особи (ст.ст. 587, 589, ч. 4 ст. 590 КПК України) не було.
Колегія суддів вважає, що доводи викладені в апеляційних скаргах щодо незаконності ухвали слідчого судді, є необґрунтованими, оскільки на думку колегії слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість прийняття такого рішення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність спеціального двостороннього договору про екстрадицію між Україною та США не означає неможливості екстрадиції.
У таких випадках екстрадиція може здійснюватися на засадах взаємності відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України.
Конвенція про кіберзлочинність від 2001 року (Будапештська конвенція), на яку посилається захисник, передбачає механізми співробітництва, включно з екстрадицією, у сфері кіберзлочинності.
Статті 24, 27, 35, 39 цієї Конвенції дійсно встановлюють, що за відсутності двостороннього договору, екстрадиція здійснюється відповідно до національного законодавства держав-учасниць.
Це підтверджує, що КПК України є належною правовою підставою для розгляду запиту про екстрадицію у даному випадку.
Щодо повноважень Офісу Генерального прокурора та порушення КПК України
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 573 КПК України, Генеральний прокурор (або його заступник) є центральним органом України, який здійснює міжнародне співробітництво у кримінальних провадженнях у випадках та порядку, визначених КПК України. А тому доводи про відсутність повноважень прокурора є без підставними.
Згідно з ч. 3 ст. 544 КПК України вимоги до запиту про видачу особи (екстрадицію) стосується, серед іншого, надання гарантій взаємності, якщо інше не передбачено міжнародним договором.
Взаємність у даному випадку може випливати з факту ратифікації обома державами Конвенції про кіберзлочинність, яка передбачає співробітництво та екстрадицію.
Крім того між країнами наявні дипломатичні канали для обміну такими гарантіями.
Відсутність обміну гарантіями не є безумовною перешкодою для розгляду запиту, особливо враховуючи принцип взаємності та інші механізми співробітництва.
Щодо відсутності розшуку
Зазвичай, екстрадиційний запит подається щодо особи, яка переховується від правосуддя.
ОСОБА_10 був затриманий за запитом США про екстрадицію.
Запит на додаткову інформацію відповідно до ч. 6 ст. 588 КПК України є правом, а не обов'язком Генерального прокурора.
Якщо Офіс Генерального прокурора визнав запит США достатнім для прийняття рішення, це не є порушенням.
Фактичне затримання ОСОБА_10 за запитом про екстрадицію свідчить про його розшук та намір компетентних органів США отримати його видачу.
Щодо позбавлення свободи та об'єктивності дослідження матеріалів.
Дійсно будь-яке позбавлення свободи повинно відповідати вимогам статті 5 Європейської конвенції з прав людини.
Затримання особи за запитом про екстрадицію (екстрадиційний арешт) є законною підставою для позбавлення свободи відповідно до п. "f" ч. 1 ст. 5 ЄКПЛ, яка дозволяє законне затримання особи "з метою запобігання несанкціонованому в'їзду в країну або особі, щодо якої вживаються заходи з депортації або екстрадиції".
Процедура екстрадиційного арешту та подальшого утримання під вартою регулюється КПК України і була дотримана.
Щодо повноти та об'єктивності дослідження матеріалів.
Слідчий суддя мав усі необхідні матеріали екстрадиційної перевірки, включно з листом МЗС України та Висновком Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до КПК слідчий суддя оцінює законність запиту про екстрадицію та відповідність його вимогам КПК України, а не досліджує вину особи по суті.
Метою судового розгляду є перевірка наявності або відсутності обставин, які можуть перешкоджати видачі особи.
Оскаржувана постанова Офісу Генерального прокурора та ухвала слідчого судді були прийняті на основі ретельного вивчення наданих суду документів.
Метою екстрадиції є забезпечення принципу невідворотності покарання та міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю.
Колегія суддів вважає, що дії Офісу Генерального прокурора та слідчого судді є законними, доки не доведено протилежне.
Вважає, що апеляційна скарга захисника не містить нових обставин або доказів, які б спростовували законність прийнятих рішень, а ґрунтується на хибному тлумаченні норм права.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422, 589, 590 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2025 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3