Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/9164/2025
м. Київ Справа № 363/2148/16-ц
02 червня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Юзефовича Артема Олексійовича на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Котлярової І.Ю., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку в натурі,-
У червні 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку в натурі.
Позовні вимоги обгрунтовували тим, що 29липня 2015 року відповідно до договору купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку з відстрочення платежу, продавець передав позивачам у власність 1/2 частку житлового будинку, а позивачі прийняли у власність по 1/4 частці житлового будинку кожний, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Інша частина зазначеного житлового будинку, а саме: 1/2 частина належить відповідачу. 29.07.2015 року між позивачами та відповідачем було укладено договір про порядок володіння та користування спільним майном, посвідчений приватним нотаріусом. Даним договором визначено порядок користування житловим будинком кожного із співвласників.
Зазначали, що восени 2015 року відповідачем було самовільно, без погодження та попередження позивачів,замуровано прохід до сходів на другий поверх будинку, перекривши доступ до мансарди, загальною площею 28.2 кв. м., яка відповідно до договору про порядок володіння та користування спільним майном, перебуває у користуванні позивачів. Відповідач незаконно перешкоджає позивачам в доступі до сходів, які є єдиним виходом до мансарди, іншого входу немає та не має технічної можливості облаштування інших сходів. Жодних змін в існуючий між сторонами договір не було внесено, пропозицій та претензій також не висувалося. Позивачі не можуть вільно володіти та користуватися належною їм частиною житлового будинку, не мають доступу до мансарди для її обслуговування.
Посилаючись на те, що між сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку, що призвело до неможливості вчинення договору про поділ майна в порядку,передбаченому ч. 3 ст. 367 ЦК України, позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просили суд поділити в натурі житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 -а між співвласниками,виділивши:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 наступні приміщення : 1-1 - коридор, площею - 5,0 кв.м.; 1-2 - житлову кімнату, площею - 14,0 кв.м.; 1-3 - житлову кімнату, площею - 19,3 кв.м.; 1-4 - житлову кімнату, площею - 19,3 кв.м.; 1-5 - кухню, площею - 8 кв.м.; І - веранду; ІІ - кладову; VІ - мансарду; VІІІ - частину мансарди; V - частину коридору; 2-4 - 1/2 частину від 13/100 частин житлової кімнати, площею - 2,2 кв.м.; аг - Ганок, а всього загальна площа частини будинку виділеної позивачам становить - 67,8 кв.м;
ОСОБА_1 виділити настпуні приміщення: 2-1 - коридор, площею - 4,8 кв.м.; 2-2 - кухню, площею - 7,3 кв.м.; 2-3 - житлову кімнату, площею - 20,5 кв.м.; 2-4 - 87/100 частин житлової кімнати, площею - 29,5 кв.м.; ІІІ - веранду; ІV - ванну; VII - мансарду; VIII - 1/2 частину мансарди; 1-6 - кладову, площею 2 кв.м.; V - 1/2 частину коридору; аг1 - ганок; 2-4 - 1/2 частину від 13/100 частин житлової кімнати, а всього загальна площа частини будинку виділеної відповідачу становить - 66,3 кв.м.;
виділити відповідачу господарські будівлі та споруди, а саме: Б - сарай; В - сарай; Д - альтанка; Е - навіс; Є - вбиральня; Ж - навіс; З - навіс; И - навіс; Ї - навіс; І - колонка питна; № 1 - хвіртка; № 2 - ворота; № 3 - огорожа; № 4 - огорожа; № 5 - хвіртка; № 6 - огорожа; № 7 - хвіртка;
стягнути з відповідача на користь позивачів компенсацію за відступ від ідеальних часток в розмірі 293 597, 00 грн.;
демонтувати змурований прохід між кладовою № 1-6 та житловою кімнатою № 2-4 до сходів;
стягнути з відповідача на користь позивачів судові витрати (а.с. 196-200 том 1).
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31 січня 2025 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку в натурі - задоволено частково.
Поділено в натурі житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками, виділивши:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 : 1-1 - коридор, площею - 5,0 кв.м.; 1-2 - житлова кімната, площею - 14,0 кв.м.; 1-3 - житлова кімната, площею - 19,3 кв.м.; 1-4 - житлова кімната, площею - 19,3 кв.м.; 1-5 - кухня, площею - 8 кв.м.; 2-4 - 1/2 частина від 13/100 частин житлової кімнати, площею - 2,0 кв.м.; І - веранда, площею - 10,7 кв.м.; ІІ - кладова, площею - 5,4 кв.м; V - частина коридору, площею 10,15 кв.м.; VІ - мансарда, площею - 28,2 кв.м.; VІІІ - частини мансарди, площею - 5,45 кв.м.; а1 - ганок до прибудови, а всього загальна площа частини будинку виділеної ОСОБА_2 , ОСОБА_3 становить - 67,6 кв.м;
ОСОБА_1 : 2-1 - коридор, площею - 4,8 кв.м.; 2-2 - кухня, площею - 7,3 кв.м.; 2-3 - житлова кімната, площею - 20,5 кв.м.; 2-4 - 87/100 частин житлової кімнати, площею - 27,9 кв.м.; 2-4 - 1/2 частина 13/100 частин житлової кімнати, площею - 2,0 кв.м. 2-5 - кладова, площею 2,0 кв.м.; ІІІ - веранда, площею - 10,9 кв.м. ; ІV - санвузол, площею - 3,4 кв.м.; V - 1/2 частина коридору, площею 10,15 кв.м.; VII - мансарда, площею 28,0 кв.м; VIII - 1/2 частина мансарди, площею 5,45 кв.м; а - ганок до прибудови., а всього загальна площа частини будинку виділеної ОСОБА_1 становить - 64, 5 кв.м.
Зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 для належного користування приміщеннями провести роботи: у житловій кімнаті № 2-4 (площею 31,9 кв.м) влаштувати перегородку з дверним прорізом, яка відокремить сходовий марш, площею 4,0 кв.м, (13/100 частин житлової кімнати (2-4) від частини житлової кімнати, площею 27,9 кв.м. (87/100 частин житлової кімнати 2-4); влаштувати дверний проріз між приміщеннями (1-3) і 13/100 житлової кімнати (2-4) (сходовий марш) із подальшим заповненням дверним блоком.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 21 копійка та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, а всього - 30 551 (тридцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) гривень 21 копійок.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Юзефович Артем Олексійович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 січня 2025 року у цивільній справі № 363/2148/16-ц в частині, яка стосується задоволених позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити частково, поділити в натурі житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 -а між співвласниками, відповідно до варіанту №1 Висновку експертів за результатами проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи від 11 січня 2021 року №15860/17-42/32058/20-43. Поділити в натурі житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками. З урахуванням даних технічного паспорту 2017 року: виділити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 коридор 1-1 - площею 5 кв.м., житлову кімнату 1-2 - площею 14,0 кв.м., житлову кімнату 1-3 - площею 19,3 кв.м., житлову кімнату 1-4 - площею 19,3 кв.м., кухню 1-5 - площею 8 кв.м., веранду І - площею 10,7 кв.м., кладову II - площею 5,4 кв.м., А коридору V - площею 10,15 кв.м.; мансарду VI - площею 28,2 кв.м., 1/2 мансарди VIII - площею 5, 45 кв.м., ганок до прибудови "а", а всього загальна площа частини будинку, виділеної ОСОБА_2 , ОСОБА_3 становить 65,6 кв.м., що складає 50/100 частин будинку.
Виділити ОСОБА_1 коридор 2-1 - площею 4,8 кв.м., кухню 2-2 - площею 7,3 кв.м., житлову кімнату 2-3 - площею 20,5 кв.м., житлову кімнату 2-4 - площею 31,9 кв.м., кладову 2-5 - площею 2,0 кв.м., веранду III - площею 10,9 кв.м., санвузол IV - площею 3,4 кв.м., 1/2 коридору V - площею 10,15 кв.м., мансарду VII - площею 28,0 кв.м., 1/2 мансарди VIII - площею 5, 45 кв.м., ганок до прибудови "а", а всього загальна площа частини будинку виділеної ОСОБА_1 становить 66,5 кв.м., що складає 50/100 частин будинку.
Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції до 5000,00 грн.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з'ясував усіх обставин, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог та запереченень.
Зазначає, що судом першої інстанції помилково встановлена можливість врахування під час розгляду справи у якості доказу висновку експерта №418/11-2016 від 11 листопада 2016 року судового експерта Свістунова І.С.; безпідставно поділено спірний житловий будинок з урахуванням варіанту №9 висновку експертів КНДІСЕ від 11 січня 2021 року, зважаючи на те, що вказаний варіант не стосувався поділу будинку, а встановлював лише порядок користування окремими приміщеннями (міжповерховими сходами) та рішенням покладено зобов'язання на учасників справи щодо проведення робіт у певних приміщеннях, незважаючи на те, що подібних позовних вимог в межах даної справи не заявлялось і це питання взагалі не вирішувалось; стягнута сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною і не містить жодних обґрунтувань її розміру.
Сторона відповідача вважає висновок експерта Свістунова І.С. сумнівним, необгрунтованим та таким, що мав бути відхилений Вишгородським районним судом Київської області, у тому числі, але не обмежуючись цим, у зв'язку з наявністю очевидних фактів наявності контактів між представником позивача та експертом і розголошення останнім без дозволу суду відомостей, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків, а також повідомлення представнику позивачів результатів експертизи.
При цьому експертиза, проведена експертами КНДІСЕ, є повною та об'єктивною, такою, що надає відповіді на усі поставлені питання, і пропонує значну кількість різноманітних варіантів поділу будинку, що відповідає предмету справи і поставленим перед експертами питанням.
Сторона відповідача наполягає на тому, що здійснення поділу спірного будинку з урахуванням визначеного судовими експертами варіанту№9, де йдеться не про поділ, а про порядок користування міжповерховими сходами, свідчить про неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, а також про неправильне застосування норм матеріального права, в тому числі, без врахування практики Верховного Суду по даній категорії спорів.
При цьому, запропонований варіант поділу будинку обов'язково породить додаткові спори, оскільки варіант №9 висновку експертів КНДІСЕ, не визначає можливості поділу міжповерхових сходів на другий поверх, внаслідок чого сторони не отримують ізольовані приміщення і, власне, мета поділу будинку не досягається, а сходи перебуватимуть в їх спільній власності, що призведе до необхідності повторного звернення до суду за їх поділом.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що для здійснення поділу житлового будинку між співвласниками одночасно необхідно було також заявляти позовні вимоги про поділ земельних ділянок під цим майном, у тому числі, вирішуючи пов'язані з цим питання в межах відповідних судових експертиз, що позивачами та їх представниками не здійснено.
Відтак, на даний час складається ситуація, коли для повноцінного використання об'єкта нерухомого майна, кожній із сторін необхідно буде отримати від власника земельної ділянки відповідне речове право на земельну ділянку у розмірі, необхідному для експлуатації та обслуговування належного їй об'єкту нерухомого майна, у тому числі, шляхом ініціювання відповідного судового спору.
До того ж, всупереч вимог ч. 2 ст. 264 ЦПК України, в якій визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, Вишгородський районний суд Київської області вийшов за межі позовних вимог та вирішив зобов'язати усіх учасників справи провести певні роботи у будинку, незважаючи на те, що така вимога позивачами не заявлялась, а окрім того, подібне зобов'язання породжує додаткові спори між позивачами та відповідачем і може призвести до непотрібних конфліктів.
Сторона відповідача вважає безпідставним стягнення з відповідача на користь позивачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн., оскільки ця сума є завищеною і безпідставною, а до того ж складе для відповідача надмірний тягар, як для пенсіонера, що не має доходів для її виплати.
До того ж, представник позивача не повідомляла про бажання стягнути ці кошти у вказаному судом розмірі, це питання не було предметом обговорення і не досліджувалось судом.
Окрім того, судом не було враховано, що відповідно до п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Кравець Тамара Василівна просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку та нормативно обґрунтував законність вимог позивачів та підстави для задоволення позовних вимог.
Сторона позивача вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано при поділі будинку між співвласниками обрав варіант № 9 висновку експертів КНДІСЕ від 11 січня 2021 року та, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом першої інстанції враховано характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі.
У додаткових поясненнях від 26 травня 2025 року (вхідний номер 66692 від 26 травня 2025 року) представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Кравець Тамара Василівна зазначає, що з усіх запропонованих варіантів судової експертизи сторона позивача рекомендує до виконання варіант № 9, він не несе загрозу цілісності споруди та є оптимальним варіантом між матеріальними вкладеннями власників та отриманого функціонального використання приміщень.
Сторона позивача вважає, що виконання поділу будинку за вказаним запропонованим експертом варіантом не впливає на цілісність споруди, так як влаштування дверного прорізу між приміщеннями 1-3 та кімнатою 2-4 є цілком можливим. Ця стіна також є несучою, але сходовий марш, який знаходиться біля цієї стіни, не навантажує її.
Влаштування перегородки в кімнаті 2-4 з дверним прорізом не несе ніяких навантажень на несучі здібності споруди.
Також цей варіант простийувиконанні та не несе великих матеріальних вкладень зі стороні власників.
У додаткових поясненнях від 26 травня 2025 року (вхідний номер 67017 від 27 травня 2025 року) представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Юзефович Артем Олексійович просить суд врахувати, що відповідач вважає варіант № 1 висновку експертів за результатами проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи від 11 січня 2021 року №15860/1742/32058/20-43 найбільш оптимальним, оскільки: ним пропонується фактично рівний поділ будинку на дві практично рівні частини, з мінімальним відхилення від ідеальних часток, що найбільше відповідатиме предмету розгляду даної справи - поділу будинку; кожен із власників отримує однаковий доступ до технологічних ніш для обслуговування труб від каміну та котла (спеціально передбачені заглиблення для доступу до труб для їх обслуговування, ремонту або заміни без необхідності демонтажу стін чи інших конструкцій, які знаходяться з двох сторін нежитлового приміщення мансарди VIII); кожен із власників матиме однакову можливість вільно використовувати належну йому частину будинку. Єдиною перешкодою для того, щоб позивачі могли це зробити, є необхідність дзеркального встановлення сходів на другий поверх.
З цього приводу, з огляду на заперечення позивачів, висловлені у судовому засіданні, відповідач зауважує, що по-перше, наявні на даний час сходи, які розташовані у житловій кімнаті відповідача, є легкою дерев'яною конструкцією, яка використовується тривалий час без шкоди для перекриттів другого поверху, що означає можливість облаштування такої ж самої конструкції і з боку позивачів.
По-друге, варіант №1 передбачає можливість облаштування міжповерхових зовнішніх сходів на належній позивачам земельній ділянці, що також дасть можливість позивачам вільно потрапляти на другий поверх і використовувати його відповідно до призначення (відповідач ОСОБА_1 не заперечує проти зведення позивачами обох варіантів сходів, як внутрішніх, так і зовнішніх).
При цьому, вона готова організувати і реалізувати за власний рахунок: зведення перегородки у приміщенні коридору V та нежитловому приміщенні мансарди VIII, яка розділить навпіл приміщення коридору V та нежитлового приміщення мансарди VIII;демонтаж віконних блоків між приміщенням коридору V та нежитловим приміщенням мансарди VIII, влаштувавши 1 шт. дверних прорізів із подальшим заповненням дверним блоком, зі своєї частини; демонтаж дверного блоку і замурування дверного прорізу між приміщенням коридору V та нежитловим приміщення мансарди VIII.
Щодо варіанту №2 висновку експертіввідповідач вважає, що цей варіант менш прийнятний, аніж варіант №1. Основна відмінністьцього варіанту від варіанту №1 у тому, що у відповідача втрачається доступ до наявних технологічних ніш для обслуговування труб від каміну та котла, що потребуватиме додаткових витрат на їх перенесення у інше місце (це питання залишилось поза увагою експертів).Також цей варіант повністю позбавляє відповідача можливості використовувати нежитлове приміщення мансарди VIII, тоді як на даний час, згідно чинного договору про порядок володіння та користування спільним майном від 29 липня 2015 року, копія якого міститься у справі, це приміщення перебуває у користуванні ОСОБА_1 .
Щодо варіанту поділу будинку АДРЕСА_2 висновку експертів, відповідач зазначає, що цей варіант менш прийнятний аніж варіант №1, оскільки обмежує доступ до технологічних ніш для обслуговування труб каміну та котла вже позивачам, що теоретично може викликати додаткові конфлікти й суперечки. При цьому, з урахуванням залишення у власності ОСОБА_1 нежитлового приміщення мансарди VIII, приведена конфігурація поділу більшою мірою відповідає чинним домовленостям щодо користування будинком, зафіксованим умовами договору про порядок володіння та користування спільним майном від 29 липня 2015 року, копія якого міститься у справі.
Щодо варіантів поділу будинку АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 висновку експертів відповідач вказує, що дані варіанти вона вважає неприйнятними у зв'язку із значною кількістю будівельних робіт, які слід провести, а також тим, що власність сторін сильно відрізнятиметься від звичного для них порядку використання приміщень. Крім того, відповідачу пропонується зведення зовнішніх сходів на другий поверх, які необхідно буде розташувати на земельній ділянці, власником якої є позивачі, незважаючи на те, що питання щодо поділу землі в межах даної справи не вирішувалось.
На переконання сторони відповідача, варіанти №№ 9 та 10 не можуть бути взяті до уваги під час вирішення даної справи, оскільки не стосуються її предмету, яким є поділ будинку в натурі.
Як варіант №9, так і варіант №10 передбачають залишення частини приміщень у спільному користуванні, що суперечить меті даної справи та викличе необхідність у ініціюванні додаткових судових справ для дорозподілу неподілених приміщень.
Так, у ситуації з варіантом №9, судові експерти пропонують залишити у спільному користуванні приміщення коридору V та нежитлового приміщення мансарди VIII, додатково відділивши частину належної ОСОБА_1 житлової кімнати 2-4.
Варіант №10 передбачає відокремлення і залишення у спільному користуванні більшої частини кімнати відповідача 2-4, з виходом позивачів на другий поверх через спільні сходи з кімнати 1-3, а також залишення у спільному користуванні приміщення коридору V та нежитлового приміщення мансарди VIII.
Отже, наслідком їх реалізації не є, і не може бути поділ будинку на дві ізольовані частини, внаслідок чого спір вирішений не буде.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Юзефович Артем Олексійович, з урахуваннях письмових пояснень, підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Кравець Тамара Василівна просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками по 1/4 частці від 1/2 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку з відстроченням платежу від 29 липня 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 559 (а.с. 9-14 том 1).
Житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами, має загальну площу 251,2 кв.м., житлову площу 107,6 кв.м. - пункт 1 договору.
У пункті 2 договору визначено, що це договір посвідчується одночасно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, на якій розташований предмет договору.
Земельна ділянка, на якій розташтований предмет договору, площею 0,3410 га, кадастровий номер якої 3221883601:20:293:0160, цільове призначення - для будивництва та обслуговування жилого будинку, гоподарських будівель та споруд.
Згідно з пунктом 18 договору купівлі-продажу від 29 липня 2015 року, цей договір посвідчується за заявою співвласника житлового будинку, частка якого відчужується, ОСОБА_1 про відмову від права переважної купівлі, предмету договору, викладеної у формі заяви. Підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Опанасенком К.І., 17 липня 2015 року за реєстровим № 1229.
Право власності на об'єкт нерухомого майна 691023332218 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 251,2 кв.м., житлова площа 107,6 кв.м. зареєстровано на праві спільної часткової власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/4 частці за кожним, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 41412942 від 29 липня 2015 року (а.с.12-13 том 1).
Відповідач у справі ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується дублікатом свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 березня 2010 року державним нотаріусом П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Ковальчуком М.В., зареєстровано в реєстрі за № 10-321, за яким ОСОБА_1 прийняла у спадщину частину будинку після смерті чоловіка, як спадкоємець першої черги за законом. Житловий будинок - цегляний, позначений на плані під літерою «А», житловою площею 107,6 кв.м., загальною площею 251,2 кв.м.,, а також має господарські та побутові споруди: вагончик під літ. «Б», сарай під літ. «В», убиральна під літ. «Г», свердловина під літ. «І», огорожа під літ. «1-7» (а.с. 40, 41-43 том 2).
Відповідно до дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 березня 2010 року державним нотаріусом П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Ковальчуком М.В., зареєстрованого в реєстрі за № 10-323, державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №382744, №382745, виданих 20 квітня 2011 року Козаровицькою сільською радою Вишгородського району Київської області на підставі свідоцтва про право власності за законом, ОСОБА_1 належать на праві власності земельна ділянка, площею 0,2500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221883601:21:026:0004 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельна ділянка площею 0,4000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221883601:21:026:0003 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства(а.с. 49-52 том 2).
29 липня 2015 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було укладено договір про порядок володіння та користування спільним майном, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 562, відповідно до якого предметом даного договору є визначення порядку спільного користування і володіння житловим будинком з усіма надвірними спорудами і будівлями.
Відповідно до п. 2.1. договору від 29 липня 2015 року, за домовленістю сторін у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переходить:
1/2 частка житлового будинку, що складається із приміщень: 1 - коридор, загальною площею 5,0 кв.м.; 2 - житлова, загальною площею 14,0 кв.м; 3 - житлова, загальною площею 19,3 кв.м; 4 - житлова, загальною площею 19,3 кв.м; 5 - кухня, загальною площею 8,0 кв.м; І - веранда, загальною площею 10,7 кв.м; ІІ - кладова, загальною площею 5,4 кв.м; V - мансарда, загальною площею 28,2 кв.м.
Відповідно до п. 2.2. договору від 29 липня 2015 року, за домовленістю сторін у користування ОСОБА_1 переходить:
1/2 частка житлового будинку, що складається із приміщень: 1- коридор, загальною площею 4,8 кв.м; 2 - кухня, загальною площею 7,3 кв.м; 3 - житлова, загальною площею 20,5 кв.м; 4 - житлова, загальною площею 33,9 кв. м; 6 - кладова, загальною площею 2,0 кв. м; ІІІ- веранда, загальною площею 10,9 кв.м; ІV - ванна, загальною площею 3,4 кв.м; V - коридор, загальною площею 20,3 кв.м; VІІ - мансарда, загальною площею 28,0 кв.м; VІІІ - мансарда, загальною площею 10,9 кв.м, а також Б - вагончик; В - сарай; Г - убиральня; І - свердловина; 1-7 огорожа, Д - альтанка.
Відповідно до розділу 3 договору «витрати по утриманню спільного майна» сторони визначили, що відповідно до своєї частки у праві власності на предмет договору сторони зобов'язані брати участь у витратах на його управління, утримання та збереження, зокрема, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), комунальних та інших обов'язкових платежів.
У випадку, якщо одна сторона змушена буде сплатити витрати по управлінню, утриманню чи збереженню житлового будинку за другу сторону, вона має право вимагати відповідної компенсації, в тому числі, і в судовому порядку.
Роботи з покращення, переоснащення чи переобладнання предмету договору виконуються сторонами у порядку, встановленому чинним законодавством. При цьому сторони дійшли згоди, що витрати на покращення, переоснащення чи переобладнання предмету договору одна одній не відшкодовують.
Сторони зобов'язуються не чинити одна одній перешкод у користуванні електрикою, газом, водою, каналізацією та іншими комунальними послугами (а.с. 61 том 1).
З матеріалів справи вбачається, що у березні 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звертались до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили суд усунути перешкоди у користуванні належною частиною житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:мансардою, загальною площею 28,2 кв. м, для чого зобов'язати відповідача відновити безперешкодний прохід на другий поверх позивачам та членам їх сім'ї шляхом знесення самовільно збудованої цегляної перегородки (стіни).
Заперечуючи проти вимог, ОСОБА_4 а Карпівна зазначала що, купуючи частину будинку, та укладаючи договір про володіння та користування спільним майном, позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не розглядали можливість користуватися кімнатою, що підтверджується п. 2 договору про порядок володіння і користування спільним майном, та першими заблокували технічний прохід, забивши двері цвяхами, відразу після вселення. Восени 2015 року нею проводився в її частині будинку поточний ремонт, в процесі якого був замурований технічний прохід під сходами в її кімнаті, в цілях безпеки, який тимчасово використовувавсяпопереднім власником будинку для проходу. Проведені відповідачем ремонтні роботи є такими, що не суперечать вимогам законодавства.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 квітня 2016 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, відмовлено (справа № 363/826/16-ц).
Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі №363/826/16-ц, вказують на те, що позивачами в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів, що відповідачем чиняться дії, які б порушували їх право на вільне користуватись належним їм майном, а саме-мансардою. Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справа № 634, реєстровий № 187, реєстраційний № 431001, виданого Комунальним підприємством Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» 14 травня 2009 року, між житловою кімнатою, площею 33,9 кв. м., де знаходяться сходи, та житловою кімнатою 19,3 кв. м. проходу немає (а.с. 65-, 67, 68 том 1).
У справі, яка переглядається, позивачі, звертаючись у червні 2016 року до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку в натурі, посилались на те, що восени 2015 року відповідачем було самовільно, без погодження та попередження позивачів замуровано прохід до сходів на другий поверх будинку, перекривши доступ до мансарди, загальною площею 28.2 кв. м., яка відповідно до договору про порядок володіння та користування спільним майном, перебуває у користуванні позивачів. Відповідач незаконно перешкоджає позивачам в доступі до сходів, які є єдиним виходом до мансарди, іншого входу немає та не має технічної можливості облаштування інших сходів. Жодних змін в існуючий між сторонами договір не було внесено, пропозицій та претензій також не висувалося. Позивачі не можуть вільно володіти та користуватися належною їм частиною житлового будинку, не мають доступу до мансарди для її обслуговування.
Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , сторона відповідача вказувала, що при укладенні нотаріального договору володіння і користування спільним майном, позивачі знали, що згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 , проходу до мансарди, загальною площею 28.2 кв. м., немає і що їм прийдеться робити сходи до мансарди зі своєї сторони (а.с.59-66 том 1).
Сторонами у справі надано технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 , складений станом на 14травня 2009 року та станом 04 грудня 2010 рік (а.с.62-64, 75-80 том 1).
За результатами порівняння даних технічних паспортів, складених станом на 14травня 2009 року (а.с.62-64том 1) та 04грудня 2010 року (а.с.75-80том 1) вбачається, що згідно технічного паспорту БТІ, складеного станом на 14травня 2009 року, загальна площа житлового будинку становить 251,2 кв.м, а відповідно до даних технічного паспорту БТІ, складеного станом на 04 грудня 2010 року, загальна площа будинку становить 251,9 кв.м.
У технічному паспорті, складеному КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» станом на 04 грудня 2010 року, в експлікації приміщень наявна примітка відповідно до якої: «Загальна площа збільшена на 0,8 м2 внаслідок уточнення інвентаризації, що не є самочинним».
Відповідно до експлікації внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень будинку АДРЕСА_8 , згідно даних технічного паспорту БТІ, складеного КП Вишгородським бюро технічної інвентаризації від 04.12.2010 року, будинок складається з таких приміщень: квартира АДРЕСА_1 (перебувають у володінні та користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ): 1-1. коридор, площею 5,0 м2 (житловий будинок «А»); 1-2. житлова кімната, площею 14,0 м2 (житловий будинок «А»); 1-3. житлова кімната, площею 19,3 м2 (житловий будинок «А»); 1-4. житлова кімната, площею 19,3 м2 (житловий будинок «А»); 1-5. кухня, площею 8,0 м2 (житловий будинок «А»); 1-VI. мансарда, площею 28,2 м2 (мансардний поверх «Ам»); 1 -І. веранда, площею 10,7 м2 (прибудова «а1»); 1-ІІ кладова, площею 5,4 м2 (прибудова «а1»). Разом по квартирі АДРЕСА_1 загальна по внутрішньому обміру - 109,9 м2, загальна - 65,6м2; житлова - 52,6 м2, допоміжна - 13,0 м2; літніх (неопалюваних) приміщень - 44,3 м2.
По квартирі АДРЕСА_9 (перебувають у володінні та користуванні ОСОБА_1 ): 2-1 коридор, площею 4,8 м2 (житловий будинок «А»); 2-2 кухня, площею 7,3 м2 (житловий будинок «А»); 2-3 житлова кімната, площею 20,5 м2 (житловий будинок «А»); 2-4 житлова кімната, площею 31,9 м2 (житловий будинок «А»); 2-5 кладова, площею 2,0 м2 (житловий будинок «А»); 2-ІІІ веранда, площею 10,9 м2 (прибудова «а»); 2-IV ванна (санвузол), площею 3,4 м2 (прибудова «а»); 2-V коридор, площею 20,3 м2 (житловий будинок «А»), із них 1/2 коридору (V), площа 10,15 м2); 2-VII мансарда, площею 28,0 м2 (житловий будинок «А»); 2-VIII мансарда, площею 10,9 м2 (житловий будинок «А»), із них 1/2 мансарди (VIII), площею 5,45 м2. Разом по квартирі АДРЕСА_9 загальна по внутрішньому обміру - 140,0 м2, загальна - 66,5 м2; житлова 54,4 м2; допоміжна - 12,1 м2; літніх (неопалюваних) приміщень - 73,5 м2.
Судом першої інстанції забезпечено процесуальне право сторін на доведення перед судом своїх доводів (заперечень) та подання ними доказів шляхом призначення відповідної експертизи з питань, які є підставою позову та мають значення для правильного вирішення спору.
Так, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08 вересня 2016 року за клопотанням представника позивачів призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту Свістунову Ігорю Сергійовичу, який діє на підставі кваліфікаційного свідоцтва судового експерта № 1623, внесений до реєстру атестованих судових експертів (а.с. 82-83 том 1).
Під час дослідження вказаного висновку та пояснень експерта, наданих у судовому засіданні, виникли питання щодо порядку передачі матеріалів справи та висновку експерта до суду, а також неповноти експертного дослідження, а саме: розгляду лише варіанту поділу будинку,запропонованого позивачами, без врахування пропозицій відповідача.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 02 серпня 2017 року за клопотанням сторони відповідача призначено у справі повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с. 32-33 том 2).
21 січня 2021 року до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів за результатами проведеної повторної судової будівельно-технічної експертизи № 15860/17-42/32058/20-43 від 11 січня 2021 року (а.с. 87-137 том 2).
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2021 року задоволено клопотання представника позивачів та призначено у справі повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Незалежного інституту судових експертиз (а.с. 253-257 том 2).
04 квітня 2023 року до суду від експертів Незалежного інституту судових експертиз надійшло повідомлення від 28 березня 2023 року № 10101 про неможливість надання висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 119-132 том 3).
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17 жовтня 2023 року задоволено клопотання представника позивачів та призначено у справі повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Відділення-бюро у м. Києві національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України (а.с. 245-259 том 3).
06 лютого 2024 року до суду від Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України надійшов лист, в якому повідомлено, що станом на 17 січня 2024 року кошти за проведення експертизи на їх рахунок не сплачено, у зв'язку із чим ухвала суду залишається без виконання, а експертне наглядове провадження № 3764 закрито. Матеріали цивільної справи № 363/2148/16-ц у 3-х томах повернуто до суду (а.с. 16 том 4).
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року поновлено провадження у справі (а.с. 20 том 4).
Отже, в матеріалах справи наявний єдиний висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, проведений за результатами повторної судової будівельно-технічної експертизи № 15860/17-42/32058/20-43 від 11 січня 2021 року (а.с. 87-137 том 2).
Відповідно до висновку експертів № 15860/17-42/32058/20-43 від 11 січня 2021 року, з технічної точки зору поділити в натурі житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без відступу від розміру ідеальних часток співвласників, не вбачається за можливе.
При умові відступу від рівності ідеальних часток співвласників житлового будинку, з технічної точки зору можливо поділити в натурі житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Можливі варіанти поділу житлового будинку «А» з мансардним поверхом «Ам», з прибудовами «а», «а1» та з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 між співвласниками, при умові відступу від ідеальних часток співвласників (1/2- відповідачу та 1/2 - позивачам у справі (частки співвласників об'єднані), приведено в таблицях №№ 5-6 (Варіант № 1), №№ 7-8 (Варіант № 2), №№ 9-10 (Варіант № 3), №№ 11-12 (Варіант № 4), №№ 13-14 (Варіант № 5), №№ 15-16 (Варіант № 6), №№ 17-18 (Варіант № 7), №№ 19-20 (Варіант № 8) та схематично зображено на схемах в додатку № 1 до даного висновку (на 8 арк.).
Перелік загальнобудівельних робіт, проведення яких необхідно для забезпечення ізольованого користування приміщеннями житлового будинку, що виділяються співвласникам за запропонованими варіантами (варіанти №№ 1-8) поділу будинку, наводяться в дослідницькій частині даного висновку та графічно зображені на схемах поділу житлового будинку №№ 1-8 у додатку № 1 до даного висновку (на 8 арк.).
Експерти зауважили, що запропоновані можливі варіанти поділу будинку між співвласниками №№ 1-8 графічно зображені на схемах у додатку № 1 до даного висновку, передбачають влаштування додаткових внутрішніх (або зовнішніх) міжповерхових сходів.
З метою уникнення додаткових витрат з влаштування додаткових сходів на мансардний поверх житлового будинку, на розгляд суду надано додаткові можливі варіанти порядку користування житловим будинком (із встановленими місцями спільного сумісного користування (міжповерховими сходами житлового будинку)).
Можливі варіанти із встановленим порядком користування окремими приміщеннями (міжповерховими внутрішніми сходами) житлового будинку «А» з мансардним поверхом «Ам», з прибудовами «а», «а1» та з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 між співвласниками, при умові відступу від ідеальних часток співвласників (1/2- відповідачу та 1/2 - позивачам у справі (частки співвласників об'єднані), приведено в дослідницькій частині висновку у варіантах №№ 9-10 та графічно зображені на схемах у додатку №2 до Висновку (на 2 арк.).
За результатом проведеного дослідження, технічно можливо виділити у власність (варіант встановленого порядку користування приміщеннями житлового будинку, що визначений в ухвалі Вишгородського районного суду Київської області):
ОСОБА_2 і та ОСОБА_3 у: 1-1 коридор, 1-2 житлова кімната, 1-3 житлова кімната, 1-4 житлова кімната, 1-5 кухня, I- веранда, II - кладова, VI - мансарда;
ОСОБА_1 : 2-1 коридор, 2-2 кухня, 2-3 житлова кімната, 2-4 житлова кімната, III веранда, IV ванна, VII мансарда, а загалом 109,7 кв.м.;
у спільному сумісному користування сторін залишити V коридор, VIII мансарда, сходи І та II поверху будинку з визначенням варіанту облаштування сходів до мансарди, приведено в дослідницькій частині висновку у варіантах №№ 9-10 та графічно зображено на схемах у додатку №2 до Висновку (на 2 арк.).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку в натурі, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що сторони в добровільному порядку не досягли згоди щодо поділу житлового будинку в натурі. Проаналізувавши всі варіанти поділу спірного житлового будинку, запропоновані експертами, а також врахувавши варіанти, які є прийнятними, на думку сторін, суд першої інстанції дійшов висновку про поділ спірного житлового будинку між співвласниками згідно варіанту № 9, запропонованого експертами у висновку № 15860/17-42/32058/20-43 від 11 січня 2021 року та позначеного на схемі, що є Додатком № 2 до даного висновку.
Відповідно до якого пропонується виділити: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 : 1-1 - коридор, площею - 5,0 кв.м.; 1-2 - житлову кімнату, площею - 14,0 кв.м.; 1-3 - житлову кімнату, площею - 19,3 кв.м.; 1-4 - житлову кімнату, площею - 19,3 кв.м.; 1-5 - кухню, площею - 8 кв.м.; 2-4 - 1/2 частину від 13/100 частин житлової кімнати, площею - 2,0 кв.м.; І - веранду, площею - 10,7 кв.м.; ІІ - кладову, площею - 5,4 кв.м; V - частину коридору, площею 10,15 кв.м.; VІ - мансарду, площею - 28,2 кв.м.; VІІІ - частину мансарди, площею - 5,45 кв.м.; а1 - ганок до прибудови, а всього загальна площа частини будинку, виділеної ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , становить - 67,6 кв.м;
ОСОБА_1 : 2-1 - коридор, площею - 4,8 кв.м.; 2-2 - кухню, площею - 7,3 кв.м.; 2-3 - житлову кімнату, площею - 20,5 кв.м.; 2-4 - 87/100 частин житлової кімнати, площею - 27,9 кв.м.; 2-4 - 1/2 частину 13/100 частин житлової кімнати, площею - 2,0 кв.м. 2-5 - кладову, площею 2,0 кв.м.; ІІІ - веранду, площею - 10,9 кв.м. ; ІV - санвузол, площею - 3,4 кв.м.; V - 1/2 частину коридору, площею 10,15 кв.м.; VII - мансарду, площею 28,0 кв.м; VIII - 1/2 частину мансарди, площею 5,45 кв.м; а - ганок до прибудови., а всього загальна площа частини будинку, виділеної ОСОБА_1 , становить - 64, 5 кв.м.
Також, за даним варіантом експертом запропоновано для належного користування будинком співвласниками проведення наступних робіт: у житловій кімнаті № 2-4 (площею 31,9 кв.м) влаштувати перегородку з дверним прорізом, яка відокремить сходовий марш, площею 4,0 кв.м, (13/100 частин житлової кімнати (2-4) від частини житлової кімнати, площею 27,9 кв.м. (87/100 частин житлової кімнати 2-4); влаштувати дверний проріз між приміщеннями (1-3) і 13/100 житлової кімнати (2-4) (сходовий марш) із подальшим заповненням дверним блоком, у зв'язку із чим суду приходить до висновку про зобов'язання сторін для належного користування приміщеннями провести вказані роботи.
За висновоком суду першої інстанції вказаний варіант розподілу відповідає фактичному користуванню, яке склалось між співвласниками будинку, а запропоновані будівельні роботи не призведуть до надмірних фізичних і матеріальних затрат.
Даний варіант висновку експерта, на думку суду першої інстанції, є єдиним з точки зору максимального збереження фактичного порядку користування, який склався між співвласниками будинку та уникнення додаткових витрат для облаштування інших внутрішніх сходів.
Також судом враховано, що внаслідок розподілу будинку за запропонованим експертом варіантом № 9, утвориться дві максимально ізольовані частини будинку з облаштуванням окремих входів для кожного співвласника будинку для користування міжповерховими сходами.
Вказаний варіант поділу будинку в натурі містить відхилення від ідеальної частки відповідача у сторону зменшення, а саме по площі: 64,5 кв.м., що складає 49/100 частин, тобто, менше на 1,55 кв.м, та по вартості: 171 660, 00 грн., що складає 50/100 частин, тобто, менше на 36, 00 грн., однак, таке відхилення є незначним.
Вказаний варіант поділу будинку в натурі містить відхилення від ідеальної частки позивачів у сторону збільшення, а саме: по площі: 67,6 кв.м., що складає 51/100 частин, тобто, більше на 1,55 кв.м, та по вартості: 171 731, 50 грн., що складає 50/100 частин, тобто, більше на 36, 00 грн., однак, таке відхилення є незначним.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивачів понесених судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що заявлена позивачами до стягнення сума 60 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є надмірною, крім того, такі послуги, як представництво інтересів в експертних закладах, державних та не державних установах, з питань передбачених предметом договору, суд вважає такими, що не є тими послугами, які є необхідними при наданні правничої допомоги адвокатом.
Відтак, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що компенсації підлягає сума в розмірі 30 000,00 грн., а в іншій частині розміру вимог слід відмовити як таких, що не знайшли свого ствердження.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Згідно зі статтею 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Порядок поділу спільного майна встановлено у статтях 367 та 372 ЦК України.
Статтею 367 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
За статтею 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20вказала: «У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 ЖК України.
Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.
Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об'єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.
Натомість за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому, за бажанням, можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку.
Винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об'єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється.
Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
У тих випадках, коли в результаті поділу співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.
При цьому, вирішуючи питання поділу спільного майна або виділення частки з нього, суди повинні пам'ятати, що визначальним для цього є не усталений співвласниками порядок користування будинком, а розмір їх часток та технічна можливість поділу будинку відповідно до цих часток.
Крім того, слід пам'ятати, що згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.
Отже, добудови, прибудови або будь-які поліпшення житлового будинку, які зробив один із його співвласників без згоди іншого (інших), не можуть впливати на розмір часток співвласників при поділі цього будинку, а відтак і їх вартість, проте, якщо це технічно можливо, залишаються у володінні того, хто їх збудував».
Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що позивачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками по 1/4 частці від 1/2 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,
Власником іншої 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є відповідач у справі ОСОБА_1 .
29 липня 2015 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як співвласниками житлового будинку,розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було укладено договір про порядок володіння та користування спільним майном, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 562, відповідно до якого предметом даного договору є визначення порядку спільного користування і володіння житловим будинком з усіма надвірними спорудами і будівлями.
Відповідно до п. 2.1. договору від 29 липня 2015 року, за домовленістю сторін у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переходить:
- 1/2 частка житлового будинку, що складається з: 1 - коридор, загальною площею 5,0 кв.м.; 2 - житлова, загальною площею 14,0 кв.м; 3 - житлова, загальною площею 19,3 кв.м; 4 - житлова, загальною площею 19,3 кв.м; 5 - кухня, загальною площею 8,0 кв.м; І - веранда, загальною площею 10,7 кв.м; ІІ - кладова, загальною площею 5,4 кв.м; V - мансарда, загальною площею 28,2 кв.м.
Відповідно до п. 2.2. договору від 29 липня 2015 року, за домовленістю сторін у користування ОСОБА_1 переходить:
- 1/2 частка житлового будинку, що складається з: 1- коридор, загальною площею 4,8 кв.м; 2 - кухня, загальною площею 7,3 кв.м; 3 - житлова, загальною площею 20,5 кв.м; 4 - житлова, загальною площею 33,9 кв. м; 6 - кладова, загальною площею 2,0 кв. м; ІІІ- веранда, загальною площею 10,9 кв.м; ІV - ванна, загальною площею 3,4 кв.м; V - коридор, загальною площею 20,3 кв.м; VІІ - мансарда, загальною площею 28,0 кв.м; VІІІ - мансарда, загальною площею 10,9 кв.м, а також Б - вагончик; В - сарай; Г - убиральня; І - свердловина; 1-7 огорожа, Д - альтанка.
Відповідно до розділу 3 договору «витрати по утриманню спільного майно» роботи з покращення, переоснащення чи переобладнання предмету договору виконуються сторонами у порядку, встановленому чинним законодавством.
Отже, між сторонами у справі (співвласниками житлового будинку) склався порядок користування приміщеннями житлового будинку та господарськими спорудами.
Спір між сторони у справі виник щодо користування міжповерховими сходами, які є єдиним виходом до мансарди(V), загальною площею 28,2 кв.м., що перебуває у володінні та користуванні позивачів у справі.
Із досліджених письмових доказів та обставин, встановлених рішенням суду у цивільній справі №363/826/16-ц, вбачається, що згідно з технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 , між житловою кімнатою площею 31,9 кв.м., що перебуває у володінні та користуванні відповідача, та житловою кімнатою 19,3 кв. м., що перебуває у володінні та користуванні позивачів, де знаходяться сходи, проходу немає.
Відповідач у справі ОСОБА_1 підтвердила, що восени 2015 року нею проводився в її частині будинку поточний ремонт, в процесі якого був замурований технічний прохід під сходами в її кімнаті, в цілях безпеки, який тимчасово використовувалася попереднім власником будинку для проходу, проте, такий порядок не визначався між нею та новими співвласниками житлового будинку - ОСОБА_2 єюОСОБА_5 ою та ОСОБА_6 ом ОСОБА_7 .
Доводи відповідача ОСОБА_1 узгоджуються з укладеним між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як співвласникамижитлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , договору про порядок володіння та користування спільним майном від 29 липня 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 562, умови якого не передбачають спільне сумісне користування сторінміжповерховими сходами, що знаходяться в частині будинку, яким володіє та користується відповідач ОСОБА_1 .
На підставі досліджених доказів та у відповідності із встановленими фактичними обставинами справи, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що при укладенні нотаріального договору володіння і користування спільним майном, позивачам достовірно було відомо, що прохід з їхньої частини будинку до мансарди (V), загальною площею 28,2 кв.м., що виділяється для їхнього користування, відсутній, а інший співвласник будинку ОСОБА_1 не надала згоди на спільне сумісне користування міжповерховими сходами, що знаходяться в частині будинку, яким вона володіє та користується.
Установивши, що між сторонами виник спір щодо поділу в натурі житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і в позасудовому порядку вирішити вказаний спір сторони не змогли, суд першої інстанції в межах заявлених позовних вимог дійшов загалом обґрунтованого висновку про можливість поділу спірного житлового будинку між співвласниками.
Разом з тим, поклавши в основу висновку про поділ в натурі житлового будинку між співвласниками варіант №9, запропонований експертами за висновком повторної судової будівельно-технічної експертизи № 15860/17-42/32058/20-43 від 11 січня 2021 року, суд першої інстанції не врахував, що за вказаним варіантом №9 експерти пропонують залишити у спільному користуванні співвласників приміщення коридору V та нежитлового приміщення мансарди VIII, які перебувають у володінні та користуванні відповідача, а також додатково відділити для користування позивачів 1/2 частину належної ОСОБА_1 житлової кімнати 2-4.
Отже, внаслідок такого поділу житлового будинку між співвласниками частина спірного будинку залишається у спільному користуванні сторін (співвласників), що суперечить змісту наведених норм права, якими передбачено, що при поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.
Колегія суддів апеляційного суду, проаналізувавши наведені у висновку експертів повторної судової будівельно-технічної експертизи № 15860/17-42/32058/20-43 від 11 січня 2021 року варіанти поділу житлового будинку, врахувавши позицію щодо розподілу спільної часткової власності обох сторін, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням балансу інтересів сторін, відповідно до першого варіанта розподілу, запропонованого експертами, яким передбачено виділення: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приміщення житлового будинку «А» (квартира АДРЕСА_1 ), нежитлові прибудови «а», «а1» з ганками та нежитлова мансарда «Ам», площею 65,6 кв.м., що складає 50/100 частини будинку: коридор (1-1), площею 5 кв.м., житлову кімнату (1-2), площею 14,0 кв.м., житлову кімнату (1-3), площею 19,3 кв.м., житлову кімнату (1-4), площею 19,3 кв.м., кухню (1-5), площею 8 кв.м., веранду (І), площею 10,7 кв.м., кладову (II), площею 5,4 кв.м., 1/2 коридору (V), площею 10,15 кв.м.; мансарду (VI), площею 28,2 кв.м., 1/2 мансарди (VIII), площею 5,45 кв.м., ганок до прибудови «а1»; ОСОБА_1 приміщення житлового будинку «А» (квартира АДРЕСА_9 ), нежитлові прибудови «а», «а1» з ганками та нежитлова мансарда «Ам», площею 66,5 кв.м., що складає 50/100 частини будинку: коридор (2-1), площею 4,8 кв.м., кухню (2-2), площею 7,3 кв.м., житлову кімнату (2-3), площею 20,5 кв.м., житлову кімнату (2-4), площею 31,9 кв.м., кладову (2-5), площею 2,0 кв.м., веранду (III), площею 10,9 кв.м., санвузол (IV), площею 3,4 кв.м., 1/2 коридору (V), площею 10,15 кв.м.; мансарду (VII), площею 28,0 кв.м., 1/2 мансарди (VIII), площею 5,45 кв.м., ганок до прибудови «а».
Для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, які виділяються співвласникам, експертами запропоновано виконати наступні ремонтно-будівельні роботи у відповідності до вимог норм ДБН: у приміщеннях квартири АДРЕСА_1 влаштувати міжповерхові внутрішні сходи (або зовнішні сходи); у приміщенні коридору (V) та нежитлового приміщення мансарди (VIII) встановити перегородки, розділивши приміщення коридору (V) та нежитлового приміщення мансарди (VIII) навпіл; між приміщенням коридору (V) та нежитловим приміщенням мансарди (VIII) демонтувати віконні блоки, влаштувати 2 шт. дверних прорізів із подальшим заповненням дверними блоками; між приміщенням коридору (V) та нежитловим приміщеннями мансарди (VIII) демонтувати дверний блок, замурувати дверний проріз; якщо прийняте рішення зовнішніх міжповерхових сходів, потрібно передбачити вхід до приміщення нежитлової мансарди (VIII), влаштувати дверний проріз із подальшим заповненням вхідним дверним блоком.
Необхідність проведенняремонтно-будівельних робіт для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, які виділяються, не заперечували сторони у справі.
Колегія суддів апеляційного суду враховує позицію сторони відповідача, що наведена у додатковий поясненнях від 26 травня 2025 року (вхідний номер 67017 від 27 травня 2025 року), в яких відповідач ОСОБА_1 висловила готовність організувати і реалізувати за власний рахунок: зведення перегородки у приміщенні коридору V та нежитлового приміщення мансарди VIII, яка розділить навпіл приміщення коридору V та нежитлового приміщення мансарди VIII; демонтаж віконних блоків між приміщенням коридору V та нежитлового приміщення мансарди VIII, влаштувавши 1 шт. дверних прорізів із подальшим заповненням дверним блоком, зі своєї частини; демонтаж дверного блоку і замурування дверного прорізу між приміщенням коридору V та нежитлового приміщення мансарди VIII.
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставини у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що запропонований експертами варіант № 1 поділу в натурі житлового будинку між співвласниками відповідає найкращим інтересам сторін, є наближеним до ідеальних часток кожного із співвласників, забезпечує можливість експлуатації будинку і господарських будівель як окремих об'єктів нерухомості, та з урахуванням згоди відповідача організувати і реалізувати за власний рахунок певних ремонтно-будівельних робіт, такий варіант поділу житлового будинку не потребує великого обсягу затрат матеріального характеру та фізичних зусиль для обох сторін.
В цій частині доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що для здійснення поділу житлового будинку одночасно необхідно також заявляти позовні вимоги про поділ земельних ділянок під цим майном, у тому числі, вирішуючи пов'язані з цим питання в межах відповідних судових експертиз, що позивачами та їх представниками не здійснено, були предметом перевірки суду першої інстанції, їм надана належна оцінка, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що жодною із сторін у справі вимог про поділ земельних ділянок та розташованих на них господарських будівель і споруд заявлено не було, а тому суд першої інстанції, керуючись принципом диспозитивності цивільного процесу, закріпленого статтею 13 ЦПК України, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, дійшов обгрунтованого висновку про вирішення спору між сторонами у справі виключно щодо поділу спірного житлового будинку в натурі, що є предметом спору у цій справі.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача, з урахуванням меж апеляційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення частково ухвалено без додержання норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Юзефовича Артема Олексійовича слід задовольнити частково.
Відповідно до статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом першої інстанції повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 січня 2025 року в частині задоволених вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку в натурі і в частині розподілу судових витрат слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким поділити в натурі житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками відповідно до варіанта 1 повторної судової будівельно-технічної експертизи № 15860/17-42/32058/20-43 від 11 січня 2021 року.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Таким чином, понесені позивачами та документально підтвердженні судові витрати (судовий збір) за подання позовної заяви у пропорційному розмірі до задоволених вимог, що складає 551,20 грн, слід покласти на відповідача ОСОБА_1 .
З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Юзефовича Артема Олексійовича, скасування судового рішення в частині задоволених вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та прийняття в ці частині нового судового рішення, відповідачу мають бути відшкодовані судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 826,80 грн, які слід покласти на позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 413,40 грн з кожного.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до загального правила розподілу судових витрат між сторонами, шо передбачено частиною 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивачів в суді першої інстанції з червня 2016 року по червень 2022 року здійснював адвокат Добош В.А. на підставі укладеного договору про надання юридичних послуг від 20 травня 2016 року, від 11 січня 2017 року, за умовами яких адвокат зобов'язується надати замовнику юридичні послуги щодо представництва інтересів в цивільній справі про поділ житлового будинку (а.с. 5, 6, 151 том 1).
Додатковою угодою № 1 від 11 січня 2017 року та актом наданих послуг від 11 січня 2017 року підтверджується, що замовник отримав юридичні послуги згідно договору про надання юридичних послуг, а саме: консультативні бесіди; представництво інтересів в суді; представництво інтересів в експертних закладах, державних та недержавних установах, з питань передбачених предметом договору; сладання процесуальних документів (позовної заяви, клопотання та інше). Ціна послуг складає 60 000 (шістдесят тисяч) гривень(а.с. 153 том 1).
Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні позивача на стадії розгляду справи в суді першої інстанцій, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 рокуу справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.
Оцінюючи подані стороною позивача докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що зазначені позивачами витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: консультативні бесіди; представництво інтересів в суді; зводяться до єдиної дії - формування правової позиції позивача та є складовими підготовки позовної заяви, вимоги якого уточнені у процесі розгляду справи, та участь представника позивачів адвоката Добош В.А. в судовому засіданні в суді першої інстанції і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.
Включені до описів робіт, виконаних адвокатом Добош В.А., послуги у вигляді представництва інтересів в експертних закладах, державних та недержавних установах, з питань передбачених предметом договору, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів, оскільки вказані послуги мають організаційний характер та відсутні підтвердження, що клієнту(замовнику юридичних послуг) разом з цим здійснювалося надання консультацій правового характеру.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правову допомогу в суді першої інстанції підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 20 000,00 грн, який відповідає критерію реальності адвокатських послуг та критерію обґрунтованості їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і пропорційні із складністю справи, тривалістю її розгляду та виконаною адвокатом Добош В.А. роботою в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 181, 316, 317, 319, 355-358, 361, 364, 367, 372 ЦК України, ст.ст. 1, 19, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ст.ст. 13, 15, 62, 137, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Юзефовича Артема Олексійовича задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 січня 2025 року в частині задоволених вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку в натуріі в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Поділити в натурі житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками відповідно до варіанта 1 повторної судової будівельно-технічної експертизи № 15860/17-42/32058/20-43 від 11 січня 2021 року, виділивши:
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приміщення житлового будинку «А» (квартира АДРЕСА_1 ), нежитлові прибудови «а», «а1» з ганками та нежитлова мансарда «Ам», площею 65,6 кв.м., що складає 50/100 частини будинку: коридор (1-1), площею 5 кв.м., житлову кімнату (1-2), площею 14,0 кв.м., житлову кімнату (1-3), площею 19,3 кв.м., житлову кімнату (1-4), площею 19,3 кв.м., кухню (1-5), площею 8 кв.м., веранду (І), площею 10,7 кв.м., кладову (II), площею 5,4 кв.м., 1/2 коридору (V), площею 10,15 кв.м.; мансарду (VI), площею 28,2 кв.м., 1/2 мансарди (VIII), площею 5,45 кв.м., ганок до прибудови «а1»;
ОСОБА_1 приміщення житлового будинку «А» (квартира АДРЕСА_9 ), нежитлові прибудови «а», «а1» з ганками та нежитлова мансарда «Ам», площею 66,5 кв.м., що складає 50/100 частини будинку: коридор (2-1), площею 4,8 кв.м., кухню (2-2), площею 7,3 кв.м., житлову кімнату (2-3), площею 20,5 кв.м., житлову кімнату (2-4), площею 31,9 кв.м., кладову (2-5), площею 2,0 кв.м., веранду (III), площею 10,9 кв.м., санвузол (IV), площею 3,4 кв.м., 1/2 коридору (V), площею 10,15 кв.м.; мансарду (VII), площею 28,0 кв.м., 1/2 мансарди (VIII), площею 5,45 кв.м., ганок до прибудови «а».
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, які виділяються співвласникам, виконати наступні ремонтно-будівельні роботи у відповідності до вимог норм ДБН: у приміщеннях квартири АДРЕСА_1 влаштувати міжповерхові внутрішні сходи (або зовнішні сходи);якщо прийняте рішення зовнішніх міжповерхових сходів, потрібно передбачити вхід до приміщення нежитлової мансарди (VIII), влаштувати дверний проріз із подальшим заповненням вхідним дверним блоком.
Юпик Павліні ОСОБА_8 і для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, які виділяються співвласникам, виконати наступні ремонтно-будівельні роботи у відповідності до вимог норм ДБН: у приміщенні коридору (V) та нежитлового приміщення мансарди (VIII) встановити перегородки, розділивши приміщення коридору (V) та нежитлового приміщення мансарди (VIII) навпіл; між приміщенням коридору (V) та нежитловим приміщенням мансарди (VIII) демонтувати віконні блоки, влаштувати 2 шт. дверних прорізів із подальшим заповненням дверними блоками; між приміщенням коридору (V) та нежитловим приміщеннями мансарди (VIII) демонтувати дверний блок, замурувати дверний проріз.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_9 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 551,20 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн, а всього 20 551,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_9 на користьОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збірза подання апеляційної скарги у розмірі 826,80 грн, по 413,40 грн з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий Судді: