15 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/8378/24 пров. № А/857/12074/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шевчук С. М.
суддів - Кухтея Р. В.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Релігійної організації “Монастир Святого Юрія Провінції отців Василіан Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Червонограді» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 380/8378/24 за адміністративним позовом Шептицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА до Релігійної організації “Монастир Святого Юрія Провінції отців Василіан Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Червонограді» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шептицька міська рада Львівської області про укладення охоронного договору,
місце ухвалення судового рішення м.Львів
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїЧаплик І.Д.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 380/8378/24 адміністративний позов керівника Червоноградської окружної прокуратури Львівської області (адреса місцезнаходження: 80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Св. Володимира, 15; ЄДРПОУ: 0291003128) в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18; ЄДРПОУ: 38557581) до Релігійної організації “Монастир Святого Юрія Провінції отців Василіан Найсвятішого Спасителя в Україні Української греко-католицької церкви в Червонограді» (адреса місцезнаходження: 80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Б. Хмельницького, 121; ЄДРПОУ: 22376542), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Червоноградської міської ради Львівської області (місцезнаходження: 80100, Львівська обл., м. Червоноград, пр. Шевченка, 19; ЄДРПОУ: 26269722) - задоволено повністю.
Зобов'язано Релігійну організацію “Монастир Святого Юрія Провінції отців Василіан Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Червонограді» (адреса місцезнаходження: 80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Б. Хмельницького, 121; ЄДРПОУ: 22376542) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18; ЄДРПОУ: 38557581) охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури місцевого значення - Каплицю Благовіщення Пресвятої Діви Марії, 1903р., що знаходиться за адресою: вул. Шахтарська, 56, с.Межиріччя, Червоноградського району, Львівської області, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Релігійна організація “Монастир Святого Юрія Провінції отців Василіан Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Червонограді» звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, що керівник прокуратури не вправі був звертатися з вказаним адміністративним позовом. Також вказує, що позов пред'явлено в інтересах неналежного позивача. Зазначає, що саме обласна державна адміністрація є належним позивачем з якою мав би бути укладений охоронний договір. Скаржнику не направлявся для підписання охоронний договір
Шептицька окружна прокуратури Львівської області та Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Натомість Шептицька окружна прокуратури Львівської області та Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА подали додаткові пояснення, у якому заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про розгляд апеляційної скарги учасники повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи. Позаяк відповідач станом на день розгляду справи не уклав охоронний договір, а відтак суд доходить висновку про необхідність зобов'язання відповідача до вчинення відповідних дій з метою забезпечення дотримання вимог закону щодо охорони культурної спадщини.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 19.03.2021 №217/0/5-21 “Про занесення щойно виявлених об'єктів до Переліку об'єктів культурної спадщини» внесено в Перелік щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, зокрема, пам'ятку архітектури - Каплицю Благовіщення Пресвятої Діви Марії (1903 рік) в с. Межиріччя Червоноградської міської територіальної громади Львівського району Львівської області.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №342517170 від 11.08.2023 відповідачу на праві власності належить нежитлова будівля (каплиця Благовіщення Пресвятої Діви Марії) за адресою: Львівська область, Червоноградський р-н, с. Межиріччя, вул.. Шахтарська, 56.
Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 728 від 14.09.2021 “Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення включено пам'ятку архітектури - Каплицю Благовіщення Пресвятої Діви Марії (1903 рік) в с. Межиріччя Червоноградської міської територіальної громади Львівського району Львівської області за охоронним №7589-Лв.
Позивач звернувся до Червоноградської міської ради із запитом від 16.11.2023 №14.58/03-2253-19ВИХ-23, у якому просив повідомити, який статус як пам'ятка архітектури на даний час має Каплиця Благовіщення Пресвятої Діви Марії, зазначити точну адресу місцезнаходження та хто є її власником та/або уповноваженим органом на укладення охоронного договору; чи наявна облікова документація на вищевказану пам'ятку архітектури; чи укладений охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини -Каплицю Благовіщення Пресвятої Діви Марії.
Листом від 17.11.2023 виконавчим комітетом Червоноградської міської ради повідомлено позивача, що власником об'єкта нерухомості за адресою: с. Межиріччя, вул. Шахтарська, 56 є Релігійна організація “Монастир Святого Юрія Провінції отців Василіан Найсвятішого Спасителя в Україні Української греко-католицької церкви в Червонограді». Інформація щодо наявності охоронного договору в Червоноградській міській раді відсутня.
Позивач звернувся до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації із запитом від 16.11.2023 №14.58/03-22-5318ВИХ-23, у якому просив повідомити, чи укладений на Каплицю Благовіщення Пресвятої Діви Марії охоронний договір, якщо ні, то чи вживалися Департаментом заходи щодо укладення охоронного договору, чи повідомлявся в письмовій формі власник/уповноважений орган об'єкта культурної спадщини про набуття Каплицею Благовіщення Пресвятої Діви Марії, що знаходиться в с. Межиріччя правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про занесення її до Переліку та про необхідність укладення охоронного договору на пам'ятку архітектури місцевого значення.
Листом від 22.11.2023 №16-3739/0/2-23 Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації повідомив позивача, що ним скеровано лист до Червоноградської міської ради від 20.12.2021 №16-5577/0/2-21 про занесення пам'ятки архітектури Каплиці Благовіщення Пресвятої Діви Марії до Державного реєстру пам'яток архітектури та про необхідність укладення охоронного договору. Станом на 20.11.2023 інформація про укладення охоронного договору на вказану пам'ятку архітектури до Департаменту не надходила.
Позивач звернувся до Червоноградської міської ради із запитом від 31.01.2024 №14.58/03-22-504ВИХ-24, у якому просив повідомити, зокрема, чи уповноваженим органом у сфері охорони культурної спадщини Червоноградської міської ради вживались заходи щодо укладення охоронного договору на пам'ятку архітектури - Каплицю Благовіщення Пресвятої Діви Марії; чи повідомлявся уповноваженим органом у сфері охорони культурної спадщини Червоноградської міської ради в письмовій формі власник/уповноважений орган об'єкта культурної спадщини про набуття Каплицею Благовіщення Пресвятої Діви Марії, що знаходиться в с. Межиріччя правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про занесення її до Переліку та про необхідність укладення охоронного договору на пам'ятку архітектури місцевого значення; чи наявні відомості про отримання власником/уповноваженим органом об'єкта культурної спадщини, повідомлення про набуття Каплицею Благовіщення Пресвятої Діви Марії, що знаходиться в с. Межиріччя правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про занесення її до Переліку.
Листом від 07.02.2024 №3/22-404/1-02.16 виконавчим комітетом Червоноградської міської ради поінформовано Червоноградську окружну прокуратуру, що ним направлялось повідомлення до власника Каплиці Благовіщення Пресвятої Діви Марії, що знаходиться на вул.. Шахтарська, 56 в с. Межиріччя та наголошував на необхідності укладення охоронного договору на зазначену пам'ятку архітектури місцевого значення. Оскільки на даний час вищезазначений договір між власником пам'ятки та органом охорони культурної спадщини не укладено, виконавчим комітетом Червоноградської міської ради 30.11.2023 повторно скеровано лист №3/13-6509/2-16 з наголошенням необхідності укладення охоронного договору з Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації.
Позивач звернувся до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації із запитом від 22.11.2023 №14.58/03-22-5403ВИХ-23, у якому просив повідомити, чи укладений на Каплицю Благовіщення Пресвятої Діви Марії охоронний договір, якщо ні, то чи вживалися Департаментом заходи щодо укладення охоронного договору, чи повідомлявся в письмовій формі власник/уповноважений орган об'єкта культурної спадщини про набуття Каплицею Благовіщення Пресвятої Діви Марії, що знаходиться в с. Межиріччя правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про занесення її до Переліку та про необхідність укладення охоронного договору на пам'ятку архітектури місцевого значення.
Листом від 29.01.2024 №16-447/0/2-24 Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації повідомив позивача, що ним скеровано лист до Червоноградської міської ради від 22.11.2023 №16-3723/0/2-21, а також до власника пам'ятки архітектури від 11.12.2023 №16-4018/0/2-23 про необхідність укладення охоронного договору. Станом на 25.01.2024 інформація про укладення охоронного договору на вказану пам'ятку архітектури до Департаменту не надходила.
Позивач звернувся до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації із запитом від 21.03.2024 №14.58/03-22-1247ВИХ-24, у якому просив повідомити, чи укладений на Каплицю Благовіщення Пресвятої Діви Марії охоронний договір, якщо ні, то чи вживалися Департаментом заходи щодо укладення охоронного договору, чи повідомлявся в письмовій формі власник/уповноважений орган об'єкта культурної спадщини про набуття Каплицею Благовіщення Пресвятої Діви Марії, що знаходиться в с. Межиріччя правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про занесення її до Переліку та про необхідність укладення охоронного договору на пам'ятку архітектури місцевого значення.
Листом від 25.03.2024 №16-1337/0/2-24 Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації повідомив позивача, що неодноразово звертався до Червоноградської міської ради листами від 20.12.2021 №16-5577/0/2-21; від 21.11.2023 № 16-3723/0/2-23; від 07.02.2024 № 16-619/0/2-24 та до власника пам'ятки архітектури місцевого значення Каплиці Благовіщення Пресвятої Діви Марії на вул. Шахтарська, 56 у с. Межиріччя, охоронний № 7589-Лв, Релігійної організації “Монастир Святого Юрія Провінції отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Червонограді» листом від 11.12.2023 № 16-4018/0/2-23 щодо необхідності укладення охоронного договору на вищезгадану пам'ятку.
Вважаючи, що відповідач по справі не вчиняє жодних дій щодо укладення охоронних договорів на об'єкт культурної спадщини, прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Частинами четвертою та п'ятою статті 54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Законом України від 20 вересня 2006 року № 165-V «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03 жовтня 1985 року (далі - Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов'язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам'яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №1805-ІІІ).
Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що «Прибутковий будинок», який знаходиться у місті Вінниці по вулиці Соборна, 44 має статус об'єкта культурної спадщини.
Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Частиною третьою статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Наведені правові норми безальтернативно та беззастережно встановлюють обов'язок для усіх власників пам'ятки чи її частини укласти охоронний договір з відповідним органом культурної спадщини, після переходу права власності на нього.
Охоронний договір, укладений на підставі статті 23 Закону № 1805-ІІІ є адміністративним договором. В силу приписів пункту 4 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
На виконання вимог Закону № 1805-ІІІ Кабінет Міністрів України 28 грудня 2001 року постановою № 1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).
Відповідно до пунктів 1, 2 та 5 Порядку №1768, охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини (далі - пам'ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.
Власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
В охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Вищезгадані положення законодавства встановлюють строк у один місяць для укладення власником об'єкта культурної спадщини охоронного договору. Цей строк встановлюється або з моменту отримання такого об'єкту у власність, або, якщо статус щойно виявленого об'єкта культурної спадщини надано пізніше, - з дня отримання власником повідомлення уповноваженого органу про набуття правового статусу щойно виявленого об'єкта.
Колегія суддів наголошує, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №342517170 від 11.08.2023 відповідачу на праві власності належить нежитлова будівля (каплиця Благовіщення Пресвятої Діви Марії) за адресою: Львівська область, Червоноградський р-н, с. Межиріччя, вул.. Шахтарська, 56.
На час розгляду справи в суді першої інстанції охоронний договір відповідачем не укладено.
Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду з цим позовом, то колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У частинах третій та четвертій статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Зазначені норми поширюються на всі стадії адміністративного судового процесу, стосуються позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг.
Отже, реалізація прокурором права на подання позову в інтересах держави потребує обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Правовий статус прокурора визначено Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (частини четверта стаття 23 вказаного вище Закону).
Зі змісту частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
у разі відсутності такого органу.
Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.
Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 в справі № 826/13768/16.
Отож прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, проте не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність допущена відповідачем - Релігійної організації “Монастир Святого Юрія Провінції отців Василіан Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Червонограді» щодо неукладення охоронного договору з Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації на об'єкт культурної спадщини - Каплиці Благовіщення Пресвятої Діви Марії, що знаходиться на вул. Шахтарська, 56 в с. Межиріччя Червоноградської міської територіальної громади Львівського району Львівської області
Фактично це спір що виник з приводу укладення охоронного договору, який є адміністративним договором, а отже Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації є належним позивачем, а суб'єкт приватного права - належним відповідачем.
Аналогічний висновок відображено у постанові ВС від 20 січня 2025 року у справі № 120/10793/22
Тобто, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що обґрунтовуючи необхідність захисту порушених інтересів держави та звернення до суду з цим позовом, прокурор зазначив, що відповідач з моменту набуття права власності на об'єкт культурної спадщини й до тепер не виконує свого обов'язку з укладення охоронного договору на вказану пам'ятку архітектури з органом охорони культурної спадщини.
Вважаючи, що відповідний компетентний орган вчиняє недостатні та неефективні заходи, які не призвели до реального результату, прокурор звернувся до суду з цим позовом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/1 зазначено, що сам факт не звернення належного позивача до суду свідчить про те, що орган виконавчої влади неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 09.02.2023 у справі № 160/7640/20 дійшов висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, однак якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Враховуючи викладене та обставини цієї справи, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що у прокурора відсутні законні підстави на звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, оскільки вони зроблені без урахування обставин дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», дослідження порушення інтересів держави, а також наявності або відсутності бездіяльності цього органу протягом розумного строку після отримання звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження виключних підстав для представництва прокурора в інтересах держави в особі цього органу.
Аналогічна правова позиція міститься також у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2023 року у справі № 640/4637/21 та від 30 січня 2024 року у справі № 420/10218/22.
Стосовно ж доводів скаржника про те, що позов пред'явлено в інтересах неналежного позивача, оскільки повноваження щодо укладення охоронного договору належать саме Львівській ОДА, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Повноваження органу охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації передбачено ч.1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», Положенням про департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, затвердженим Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації №745/0/5-20 від 04.09.2020.
Відповідно до п. 1.1. Положення Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації входить до складу Львівської обласної державної адміністрації.
Відповідно до п. 2.1. Положення Основними завданнями Департаменту є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури, охорони та збереження об'єктів культурної спадщини на території області.
Відповідно до пункту 3.18 Департамент укладає охоронні договори на пам'ятки культурної спадщини.
Отже з наведених норм права вбачається, що належним суб'єктом владних повноважень, який мав укласти охоронний договір з Релігійною організацією «Монастир Святого Юрія Провінції отців Василіан Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Червонограді» є Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації.
Щодо доводів скаржника з приводу того, що йому не направлявся на підписання охоронний договір та додатки до нього, хоч в обов'язки ОДА покладено укладення таких договорів, то колегія суддів урахувала таке.
Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Відповідно до п. 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок) власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання об'єкту культурної спадщини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації 11.12.2023 скеровано лист до власника вищевказаної пам'ятки щодо необхідності укладення охоронного договору. До Департаменту не надходили звернення щодо укладення охоронного договору - пам'ятку архітектури Каплиця Благовіщення Пресвятої Діви Марії на вул. Шахтарській, 56 у с. Межиріччя Червоноградського району.
Вказаний лист було скеровано рекомендованим листом за № 7900829640640, який 15.12.2023 вручено адресату, що не заперечується скаржником
Також, згідно листів Червоноградської міської ради від 17.11.2023, від 07.02.2024, та додатків вбачається, що Червоноградською міською радою повідомлено власника Каплиці Благовіщення Пресвятої Діви Марії по вул. Шахтарській, 56 в с. Межиріччя про обов'язковість укладення охоронного договору, так, відділом культури 22.12.2021 було скеровано листа за № 164 про внесення вказаної Каплиці до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (ох№ 7589-Лв) та повідомлено про обов'язковість укладення охоронного договору з відповідним органом охорони культурної спадщини.
30.11.2023 повторно скеровано лист та наголошено на необхідність укладення охоронного договору з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської облдержадміністрації. Так з долученої до листа Червноградської міської ради від 07.02.2024, наданого на запит прокуратури вбачається, що лист відділу культури Червоноградської міської ради від 22.12.2021 № 164, адресований Ігумену монастиря ЧСВВ у Червонограді отримано канцелярією монастиря 22.12.2021.
Обов'язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам'ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен бути його ініціатором.
Аналогічний висновок, відображено у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Релігійної організації “Монастир Святого Юрія Провінції отців Василіан Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Червонограді» залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 380/8378/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос