16 липня 2025 рокусправа № 380/12740/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представник Розман В.С., звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалою №380/12415/25 від 23.06.2025 суд роз'єднав позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області в самостійні провадження, в провадженні цієї справи розглядаються такі вимоги:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 та не виплаті йому з 01.03.2025 року пенсії з урахуванням нарахованої індексації пенсії, проведеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.03.2025 з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження її максимальним розміром із врахуванням фактично проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262). ГУ ПФУ у Львівській області на виконання вимог Постанови КМУ від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова №209) здійснило перерахунок розміру пенсії позивача з 01.03.2025, обмеживши розмір нарахованої пенсії «максимальним» на підставі Закону №3668, який не поширюється на позивача. Дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо обмеження максимального розміру пенсії при перерахунку з 01.03.2025 є протиправними, оскільки застосування відповідачем частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ в такий спосіб суперечить висновкам та рішенням Конституційного Суду України та Верховного суду щодо неконституційності та протиправності обмеження розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, покликається на такі обставини та аргументи: правовідносини щодо соціального захисту громадян, регулюється статтею 46 Конституції України, однак ця стаття не включена до частини другої статті 64 Конституції України, якою встановлено виключний перелік прав і свобод людини і громадянина, які не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану, тому це право може бути обмежене в умовах воєнного стану. Постановою КМУ від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з 01.03.2025 проводиться індексація в розмірі за відповідним коефіцієнтом, в діапазоні від 100 до 1500 грн. Абзацом 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування. Статтею 46 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до законів України […] "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», прийнятої відповідно до статті 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», постановлено, що у період воєнного стану у 2025 році: - пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Законів України […] “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів (0,5, 0,4, 0,3, 0,2, 0,1) до відповідних сум перевищення; - коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) певних категорій осіб, визначених пунктом 2 Постанови №1, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб. З 01.03.2025 розмір пенсії позивача переглянуто з урахуванням коефіцієнтів, визначених Постановою №1, та стверджує, що розмір пенсії позивача виплачується без обмеженням максимальним розміром та відповідно до норм чинного законодавства.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд з'ясував зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
26.02.2025 ГУ ПФУ у Львівській області провело перерахунок пенсії позивача, відобразивши розпорядженні про перерахунок пенсії, зокрема, таке:
«Індексація базового ОСНП 2025 (36064,85*0,1150): 1500,00 […]
Підсумок пенсії (з надбавками): 50565,70
З урахуванням максимального розміру пенсії: 48690,70
З урахуванням максимального розміру пенсії: Пониження суми 48690,70 згідно ПКМУ №1 від 03.01.2015 Підсумок пенсії 31223,24
ПІДСТАВА ПЕРЕРАХУНКУ: ДБУ 2025 РОКУ + ІНДЕКСАЦІЯ З 03.25
З 01.03.2025 - 31223,24 грн.
Суть спору зводиться до такого:
Позивач отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ, станом на 01.03.2025 її розмір проіндексовано (сума індексації на підставі Постанови №209 становить 1500 грн.), визначено розмір пенсії в сумі 50565,70 грн., надалі в процесі перерахунку його двічі зменшено: 1) «з урахуванням максимального розміру пенсії» - до 48690,70 грн.; 2) «пониження суми 48690,70 грн. згідно ПКМУ №1 від 03.01.20205» до 31223,24 грн.
Оцінюючи аргументи сторін, суд керується такими нормами права та мотивами щодо їх застосування/незастосування до спірних правовідносин (щодо правомірності застосування з 01.03.2025 «максимального розміру пенсії» та понижуючих коефіцієнтів щодо суми пенсійної виплати):
статтею 46 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон №4059) установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до законів України […] "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», прийнятої відповідно до статті 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», постановлено, що у період воєнного стану у 2025 році:
1) пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Законів України […] “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів (0,5, 0,4, 0,3, 0,2, 0,1) до відповідних сум перевищення;
2) коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) певних категорій осіб, визначених пунктом 2 Постанови №1, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Водночас слід врахувати, що статтею 1-1 Закону №2262 передбачено таке:
- законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів;
- зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вирішуючи питання щодо обрання норми права, що регулює спірні правовідносини, суд застосовує підхід, наведений в рішенні Конституційного Суду України 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020, справа № 3-189/2018(1819/18), який поділяє та вважає за доцільне в цьому рішенні навести такі цитати (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va05p710-20#Text):
“Особливу роль у системі інституційного забезпечення “верховенства права» (правовладдя) відведено судовій владі загалом, а зокрема - конституційному й адміністративному видам судочинства. Саме ці два види судочинства покликані забезпечувати узгоджений характер усієї юридичної системи в умовах співіснування суперечливих норм, завдяки чому досягається дієвість верховенства права (правовладдя), тобто його ефективність.
Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): “закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - “закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - “закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali).
Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.».
Досліджуючи спірні правовідносини, що виникли між позивачем та органом ПФУ, суд дійшов таких висновків:
- спеціальним законом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим законом, є Закон №2262;
- спеціальним законом чітко та недвозначно визначено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього закону, тобто до Закону №2262;
- запровадження статтею 46 Закону №4059 можливості застосування до обчислення пенсій коефіцієнтів, а також запровадження на цій підставі Урядом понижуючих коефіцієнтів шляхом прийняття Постанови №1 для зменшення в 2025 році пенсій, призначених на підставі Закону №2262, застосування яких територіальними органами ПФУ призводить до істотно зменшення розміру цих пенсій, безсумнівно охоплюється поняттям “зміна умов і норм пенсійного забезпечення» в розумінні частини четвертої статті 1-1 Закону №2262;
- Закон №4059 не є законом про внесення змін до Закону №2262;
- ані Законом №4059, ані будь-яким іншим законом в Закон №2262 не вносилися зміни щодо запровадження в 2025 році понижуючих коефіцієнтів для зменшення розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262.
З огляду на наведені мотиви суд дійшов висновку, що стаття 46 Закону №4059 (загальний закон) не регулює спірні правовідносини в силу прямої вказівки ст.1-1 Закону №2262 (спеціальний закон).
Відповідно, Постанова №1 як підзаконний нормативно - правовий акт, що прийнятий урядом на реалізацію статті 46 Закону №4059, за своїм змістом (запровадження та визначення розміру понижуючих коефіцієнтів до пенсії) змінює умови і норми пенсійного забезпечення осіб, що отримують пенсію на підставі Закону №2262, без внесення змін до цього закону, що прямо суперечить нормі спеціального закону - ст.1-1 Закону №2262.
Суд при вирішенні цього спору керується частиною третьою статті 7 КАС України, відповідно до якої у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, зменшення відповідачем з 01.03.2025 розміру пенсії позивача внаслідок застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених Урядом в Постанові №1, що суперечить статті 1-1 Закону №2262, є протиправним та порушує право позивача на отримання пенсії в порядку та розмірах, що визначені Законом №2262.
Оцінюючи аргумент відповідача про те, що застосування коефіцієнтів, передбачених Постановою №1, не обмежує максимальний розмір пенсії позивача, суд керується такими мотивами:
По перше, оскаржені дії відповідача за своєю суттю/змістом є нічим іншим, як обмеженням максимального розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262. Порівняно з минулими календарними періодами (2016-2024рр.). змінився тільки спосіб запровадження такого обмеження - якщо раніше органи ПФУ обмежували визначений відповідно до Закону №2262 розмір пенсії шляхом припинення виплати суми, що перевищувала розмір десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, то з 01.01.2025 ця сума перевищення (залежно від її розміру) виплачується із застосуванням коефіцієнтів (0,5, 0,4, 0,3, 0,2, 0,1), тобто 50%, 40%, 30%, 20%, 10% відповідних сум перевищення.
Разом з тим, цей підхід, попри очевидну доцільність його запровадження в умовах воєнного стану та обмежених ресурсів держави, повинен був бути запровадженим законодавцем шляхом внесення відповідних змін до спеціального Закону №2262, а не шляхом прийняття загального закону, що не регулює спірних правовідносин. Суд вважає описану ситуацію недоліком роботи суб'єкта законодавчої ініціативи на стадії розробки законопроекту, котрий поряд із наданням Уряду повноважень встановлювати певні коефіцієнти (в тексті норми статті 46 Закону 4059 не вказано, які - понижуючі, підвищуючі чи інші), не передбачив відповідних змін в Закон №2262.
По друге, цей спір належить до категорії типових та масових (в провадженні головуючого судді є десятки подібних спорів), а окружні адміністративні суди тричі зверталися до Верховного Суду із поданнями про вирішення аналогічних спорів в порядку ст.ст.290, 291 КАС України та постановлення рішення у зразковій справі.
Верховний Суд у складі різних колегій суддів Судової палати з розгляд справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду тричі відмовив у відкритті провадження зразковій справі (ухвали №520/909/25 від 06.02.2025, №440/532/25 від 26.02.2025, №200/116/25 від 25.02.2025) та, серед іншого, мотивував ці судові рішення такими висновками щодо (1) доцільності вирішення зразкової справи та (2) можливості застосування до спірних правовідносин Постанови №1:
1) доцільність ухвалення зразкового рішення у певній категорії типових спорів має виводитися передусім через призму завдання Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою забезпечувати сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII). Тобто “доцільність» є дещо ширшою категорією, аніж “кількість» однотипних спорів, які потребують однакового підходу до їх вирішення, тож не може визначатися виключно кількісним показником справ, які у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України мають ознаки типових, тому механізм ухвалення зразкового рішення не потрібно використовувати лише як спосіб зменшити навантаження на суди першої інстанції. Основним орієнтиром для застосування цього механізму має бути необхідність усунення (вирішення) проблеми неоднакового чи суперечливого застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права у справах, спори у яких виникли за аналогічних обставин справи та однакового правового регулювання спірних відносин. Тобто має існувати чітко окреслена проблема чи складність у правозастосуванні (зумовлена, зокрема, невизначеністю чи суперечливістю законодавчого регулювання певних суспільних відносин) на прикладі типових справ, кількість яких у поєднанні з необхідністю узгодження підходів до їх вирішення і визначатиме доцільність ухвалення зразкового рішення в певній категорії спорів;
2) наголосив, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо застосування норм Закону № 2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій, призначених на підставі цього закону. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року (справа №400/2085/19), 20 липня 2022 року (справа № 340/2476/21), 25 липня 2022 року (справа №580/3451/21), 30 серпня 2022 року (справа № 440/994/20), 17 березня 2023 року (справа №340/3144/21) та інших Верховний Суд наголошував, що норми Закону № 2262-XII щодо призначення та перерахунку пенсій повинні тлумачитись із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, таким чином, будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262, є протиправним.
Отже, суд встановив, що Верховний Суд не бачить в цій категорії спорів ані чітко окресленої проблеми, ані складності у правозастосуванні (зумовленої, зокрема, невизначеністю чи суперечливістю законодавчого регулювання певних суспільних відносин), а також наголошує, що касаційний суд займає чітку та недвозначну позицію щодо застосування частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ та Постанови №1 - як таку, що суперечить висновкам та рішенням Конституційного Суду України та Верховного суду щодо неконституційності та протиправності будь-якого обмеження розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262. Оскільки описані судові рішення підтримали (без окремих думок) дев'ять суддів Судової палати з розгляд справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду з тринадцяти, цей підхід до правозастосування слід визнати домінуючим, а його дотримання - таким, що відповідає завданню забезпечення сталості та єдності судової практики. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тому суд, керуючись наведеними нормами процесуального закону, дійшов висновку про протиправність обмеження розміру пенсії позивача, призначеної на підставі Закону №2262, «максимальним», а також зменшення її розміру на підставі Постанови №1 шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно з 01.03.2025 обмежив розмір пенсії позивача, зменшивши суму виплати з 50565,70 грн. до 31223,24грн., тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Суд на підставі ст.ст. 9, 245 КАС України при формулюванні резолютивної частини рішення виходить за межі позовних вимог та обирає спосіб захисту прав, свобод, інтересів особи, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд враховує, що після роз'єднання позовних вимог ОСОБА_1 в самостійні провадження в цій справі розглядаються позовні вимоги, за які позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір», тому суд не здійснює розподіл витрат на сплату судового збору. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, також належать витрати на професійну правничу допомогу. Представник позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 5000грн. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд керується такими нормами: відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до пункту 4) статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормами статті 30 цього Закону визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Як визначено в частині п'ятій статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду копії таких документів: 1) договір про надання правової допомоги №13 від 04.03.2023, укладений між Адвокатським об'єднанням “Мицик, Кравчук і партнери» в особі керуючого партнера Мицика О.В. та позивачем (Клієнтом). Відповідно до пункту 3.2 цього Договору гонорар сплачується клієнтом в момент підписання договору або протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку; 2) акт виконаних робіт від 18.06.2025 з переліком наданих послуг, 5 годин по 1000 грн./год.; 3) ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1377616 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001725; 4) платіжна інструкція від 18.06.2025 на суму 5000 грн. З огляду на те, що в цій справі вирішується частина (половина) позовних вимог, суд вирішує питання щодо обґрунтованості покладення на відповідача половини суми витрат позивача на професійну правничу допомогу (2500 грн.), що решти витрат визначився при вирішенні справи № 380/12415/25. Оцінюючи характер наданої адвокатом правової допомоги відповідно до згаданого акту виконаних робіт суд зауважує, що ця справа відноситься до справ незначної складності, а позов має шаблонний характер, тому зменшує розмір витрат, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, до суми 1120,20 грн. (ставка судового збору за позовну вимогу немайнового характеру станом на дату звернення до суду з цим позовом, що сплачується за вирішення адміністративної справи професійним суддею).
Керуючись ст.ст. 9,19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 , проіндексованої з 01.03.2025 на підставі Постанови №209, шляхом застосування «максимального розміру пенсії» та понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, що призвело до зменшення розміру пенсійної виплати з 50565,70 грн. до 31223,24 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 без обмеження розміру пенсійної виплати в сумі 50565,70 грн. шляхом застосування «максимального розміру пенсії» та понижуючих коефіцієнтів на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, та виплатити перераховану пенсію (з врахуванням раніше виплачених сум).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1120 (одна тисяча сто двадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович