15 липня 2025 рокусправа № 380/9371/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Золочівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до Золочівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Золочівського відділу Головного управління ДМС України у Львівській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII;
- зобов'язати Золочівський відділ Головного управління ДМС України у Львівській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-XII без передачі будь-яких даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Ухвалою суду від 12.05.2025 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунула належним чином.
Ухвалою суду від 16.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із досягненням дочкою шістнадцятирічного віку у травні 2024 року позивач із дочкою звернулися до відповідача із заявою про виготовлення паспорта громадянина України, оскільки вони з дочкою є віруючими християнами, а тому, з релігійних переконань просили видати паспорт громадянина України зразка, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, однак отримали відмову.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що ОСОБА_2 була документові у 2018 році паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 та у 2023 році НОМЕР_2 . Відповідач зазначає, що персональні дані доньки позивача вже внесено до Єдиного державного демографічного реєстру на підставі сформованої засобами електронного Реєстру Заяви-анкети №23969086 від 24.02.2023. У такій заяві-анкеті зазначено, що «я, ОСОБА_3 прошу внести до Єдиного державного демографічного реєстру таку інформацію про особу, інтереси якої я представляю: у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон». Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі). Отже, персональні дані ОСОБА_2 вже були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру на підставі заяви-анкети №23969086 від 24.02.2023 за згодою батька ОСОБА_3 . Також, ОСОБА_2 присвоєний УНЗР (20090401-02248), який не змінюється при наступних операціях у Реєстрі. Також, надано згоду на зняття відцифрованих відбитків пальців рук, відцифрованого образу обличчя особи. Отже, відмова Золочівського відділу ГУ ДМС у Львівській області у видачі ОСОБА_2 паспорта зразка 1994 року є правомірною. Зауважив, що позиція та аргументи позивача обґрунтовані висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), проте це помилково, оскільки справа №380/9171/25 не відповідає ознакам типової справи для даної зразкової справи. Предметом розгляду справи №806/3265/17 є порушене право мати паспорт в альтернативній формі особі, яка не надавала згоду на обробку персональних даних, оскільки побоюється у зв'язку зі своїми переконаннями настання «тяжких» негативних наслідків в результаті майбутнього внесення персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - ЄДДР) та присвоєння Унікального номеру запису в Реєстрі (далі - УНЗР). Однак альтернативний вибір позивач вже зробив, оформивши паспорт громадянина України для виїзду за кордон, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, і УНЗР у Реєстрі щодо ОСОБА_2 . Відносно ОСОБА_2 вже наявний сформований УНЗР у Реєстрі, який не змінюється при подальших операціях у Реєстрі, а тому, побоювання позивача, що внесення персональних даних дитини при оформленні паспорта громадянина України у вигляді картки спричинить шкоду її приватному життю є необґрунтованими.
Позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Також, вказала, що вибір батька у 2023 році щодо отримання донці паспорта громадянина Україна для виїзду за кордон та формування у Реєстрі щодо ОСОБА_2 номеру УНЗР не був ані свідомий, ані добровільним. Донька своєї згоди на внесення даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру не надавала та висловила своє небажання і під час подання заяви про виготовлення паспорта громадянина України зразка 1994 року у зв'язку із досягненням 16 років. Крім того, вказала про відсутність альтернативи виготовлення паспорта громадянина Україна для виїзду за кордон без внесення персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_3 із неповнолітньою донькою ОСОБА_2 звернулися 24.02.2023 до Золочівського відділу ГУДМС України у Львівській області та подали заявку-анкету №23969086 від 24.02.2023 /арк.спр.44/ з метою оформлення ОСОБА_2 у віці 14-ти років паспорта громадянина України для виїзду за кордон. При цьому, у заявці-анкеті вказано, що ОСОБА_2 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , дата видачі 02.04.2018, дійсний до 02.04.2022 та їй присвоєно 02.04.2018 УНЗР №20090401-02248. Також, у заявці-анкеті вказано, що ОСОБА_3 просить внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про особу, інтереси якої він представляє.
Позивач вказує, що у квітні 2025 року разом із неповнолітньою донькою та чоловіком звернулися до Золочівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області з метою оформлення паспорта громадянина України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
За результатами розгляду звернення відповідач листом від 24.04.2025 №4625.30-11/4625.1-25 повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулася за захистом прав неповнолітньої доньки до суду.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Частиною першою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України від 18.01.2001 №2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (далі - Положення №2503-ХІІ) затверджено Положення про паспорт громадянина України.
Пунктами 2, 3 Положення №2503-XII визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Відповідно до пункту 12 Положення №2503-XII видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.
Пунктом 13 Положення №2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Частиною 4 статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Частиною 1 статті 16 Закону №5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно з частиною 7 статті 21 Закону №5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім'я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово «відмова».
Згідно з вимогами частин 1-4, 7 статті 22 Закону №5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну. Кожен громадянин України не може мати більше двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон.
Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м'якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних.
До паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) тип документа; 4) код держави; 5) номер документа; 6) ім'я особи; 7) громадянство; 8) дата народження; 9) унікальний номер запису в Реєстрі; 10) стать; 11) місце народження; 12) дата видачі документа; 13) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код); 14) дата закінчення строку дії документа; 15) відцифрований образ обличчя особи; 16) відцифрований підпис особи; 17) дані про перебування на консульському обліку (за бажанням особи або її представника, представника закладу, який виконує функції опікуна чи піклувальника над особою).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).
Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
За змістом пункту 19 Порядку №302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.
Згідно з пунктом 32 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
Відповідно до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, його тимчасового затримання та вилучення (далі - Порядок №152).
Згідно з пунктами 1 та 2 Порядку №152 паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім'я якої він оформлений, і дає право такій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну. Паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій.
Кожен громадянин України має право на отримання паспорта для виїзду за кордон.
Згідно з пунктом 7 Порядку №152 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються: 1) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто; 2) особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників, у тому числі осіб, уповноважених відповідно до законодавства інших держав на представлення інтересів дитини щодо оформлення паспорта для виїзду за кордон (далі - законні представники); 3) особі, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, або особі, щодо якої наявний висновок про необхідність направлення особи із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування за кордон, - на підставі заяви-анкети особи або її законного представника.
Пунктами 14 Порядку №152 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон в Україні подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС (пункт 19 Порядку №152).
Відповідно до пункту 35 Порядку №152 заявник для оформлення паспорта для виїзду за кордон в Україні подає такі документи: 1) паспорт громадянина України (для особи, яка досягла 14-річного віку та проживає в Україні); 2) свідоцтво про народження (за наявності) або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (за наявності), або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави, - у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 14-річного віку. Якщо батьки або один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, також подається довідка про реєстрацію особи громадянином України (у разі оформлення вперше паспорта для виїзду за кордон із застосуванням засобів Реєстру); 3) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у тому числі документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави, який підтверджує повноваження особи на представлення інтересів дитини щодо оформлення паспорта для виїзду за кордон, - у разі подання документів законним представником, крім випадків, коли законним представником є один із батьків; 4) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати; 5) у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 12-річного віку, або особі, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, або особі, щодо якої наявний висновок про необхідність направлення особи із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування за кордон, - може бути подано одну кольорову фотокартку розміром 10-15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування.
Після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім'я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон (пункт 43 Порядку №152).
Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа має право відмовити заявнику в оформленні або видачі паспорта для виїзду за кордон, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) стосовно видачі паспорта для виїзду за кордон звернулася особа, яка не досягла 16-річного віку, або її законні представники/уповноважена особа, які не мають документального підтвердження повноважень на отримання паспорта для виїзду за кордон; 3) особа вже отримала два паспорти для виїзду за кордон, які є дійсними на день звернення (крім випадків, передбачених пунктом 22 цього Порядку); 4) заявник подав не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта для виїзду за кордон; 5) дані, отримані з відомчих інформаційних систем, баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують інформацію, надану заявником (пункт 82 Порядку №152).
Окрім цього, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 №620/33591 (далі - Тимчасовий порядок №456).
Пункт 1 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку №456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» (пункт 2 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку №456).
Розділом IІІ Тимчасового порядку №456 врегульовано порядок оформлення паспорта вперше.
Пунктом 1 розділу IІІ «Оформлення паспорта вперше» Тимчасового порядку № 456 встановлено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає:
1) заяву;
2) рішення суду;
3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;
4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;
5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;
6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи;
7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Також, пунктами 2, 3 розділу IІІ «Оформлення паспорта вперше» Тимчасового порядку №456 встановлено обов'язок працівника територіального підрозділу ДМС здійснити перевірку факту оформлення довідки про реєстрацію особи громадянином України за обліками територіального органу ДМС та відомостей про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання, поданих заявником.
Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З доказів у справі суд встановив, що ОСОБА_3 із неповнолітньою донькою ОСОБА_2 звернулися 24.02.2023 до Золочівського відділу ГУДМС України у Львівській області та подали заявку-анкету №23969086 від 24.02.2023 /арк.спр.44/ з метою оформлення ОСОБА_2 у віці 14-ти років паспорта громадянина України для виїзду за кордон. При цьому, у заявці-анкеті вказано, що ОСОБА_2 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , дата видачі 02.04.2018, дійсний до 02.04.2022 та їй присвоєно 02.04.2018 УНЗР №20090401-02248. Також, у заявці-анкеті вказано, що ОСОБА_3 просить внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про особу, інтереси якої він представляє.
Позивач вказує, що у квітні 2025 року разом із неповнолітньою донькою та чоловіком звернулися до Золочівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області з метою оформлення паспорта громадянина України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Однак суд зауважує, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу щодо наявності правових підстав для видачі її доньці паспорта у формі книжечки.
Водночас відповідачем надано до суду докази, що ОСОБА_2 , зокрема, в 2023 році разом із законним представником (батьком ОСОБА_3 ) зверталися зі заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон під час оформлення якого ОСОБА_2 проставлено власноруч підписи та надано, зокрема, відбитки пальців. При цьому, ОСОБА_2 на день подання заяви-анкети в 2023 році уже мала присвоєний унікальний номер запису в Реєстрі ще з 2018 року, який є незмінним.
В контексті встановлених обставин справи суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Закону №5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія. Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 7 Закону №5492-VI відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України) здійснюються за згодою особи.
Тобто, у разі оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки позивач вправі відмовитись від внесення відцифрованих відбитків пальців рук, а тому, обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться у Реєстрі.
Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №380/5977/21.
Однак слід звернути увагу, що у цій справі законний представник ОСОБА_2 під час виготовлення їй паспортів громадянина України для виїзду за кордон надавав згоду на внесення інформації в Єдиний державний демографічний реєстр, а ОСОБА_2 внесено відцифровані відбитки пальців рук до безконтактного електронного носія такого паспорта. Отже, у Реєстрі міститься біометричні дані ОСОБА_2 , а їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.
Також, суд погоджується із покликання відповідача, що справа яка розглядається не відповідає вимогам зразкової справи №806/3265/17, оскільки обставини та предмети спору таких справи є різні.
Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у справі №806/3265/17 (зразкова справа) стосуються інших правовідносин, а саме: права позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
Водночас у цій справі ОСОБА_2 разом із законним представником уже зверталися за оформлення документа (паспорта для виїзду за кордон), який оформлений із внесення біометричних даних ОСОБА_2 до Реєстру.
Отже, з огляду на встановлені обставини суд вважає безпідставними покликання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19.09.2018 в зразковій справі №806/3265/17, як на правомірну підставу відмови її доньки від отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки при наявності у Реєстрі персональних, у тому числі біометричних, даних ОСОБА_2 та присвоєному унікальному номері запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.
При цьому, позивачем не надано доказів оскарження дій відповідача щодо внесення ще у 2018 році в Єдиний державний демографічний реєстр інформації щодо ОСОБА_2 та присвоєння їй УНЗР.
Окрім цього, слід зазначити, що позивач разом із донькою 08.04.2025 звернулися до відповідача із заявою довільної форми, в якій просили оформити і видати паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення №2503-XII.
Верховний Суд у постанові від 21.08.2020 під час розгляду адміністративної справи №260/99/19 вказав, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Суд зауважує, що подана позивачем заява за своєю суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням №2503-XII.
Відповідач надав позивачу відповідь на його звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян». Тобто, рішення про відмову позивачу в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки відповідачем не приймалось.
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, суд висновує, що відповідач відмовляючи у видачі доньці позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки діяв в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог. Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю, не передбачено.
Керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович