про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
16 липня 2025 року м. ДніпроСправа № 200/3891/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості із суддівської винагороди,
28 травня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) нарочним способом звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Донецького окружного адміністративного суду (далі - відповідач), в якій просив:
- визнати протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нездійснення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з посади судді Донецького окружного адміністративного суду у відставку в частині виплати заборгованості із суддівської винагороди у розмірі 1385657,96 грн;
- стягнути з Донецького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену, суддівську винагороду у розмірі 1385657,96 грн, яка підлягала виплаті при звільненні з посади судді Донецького окружного адміністративного суду у відставку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 4 червня 2025 року адміністративну справу № 200/3891/25 за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості із суддівської винагороди передано до Першого апеляційного адміністративного суду для вирішення питання щодо визначення підсудності суду, який повинен розглянути цю справу.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року визначено, що адміністративна справа № 200/3891/25 за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості із суддівської винагороди підсудна Луганському окружному адміністративному суду.
Супровідним листом Першого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2025 року № 200/3891/25 адміністративну справу № 200/3891/25 за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості із суддівської винагороди передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду за визначеною підсудністю.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду означеної справи визначено головуючого суддю Чернявську Т.І.
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, для постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 200/5580/23, яке набрало законної сили 29 лютого 2024 року, позов ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суддівської винагороди задоволено частково:
визнано протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
зобов'язано Донецький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок і виплату судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в сумі 164700,79 грн (сто шістдесят чотири тисячі сімсот грн 79 коп.), обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з відрахуванням обов'язкових податків та зборів;
визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в повному обсязі без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в сумі 164700,79 грн (сто шістдесят чотири тисячі сімсот грн 79 коп.) без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання цього рішення Донецьким окружним адміністративним судом здійснено перерахунок суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в сумі 164700,79 грн (сто шістдесят чотири тисячі сімсот грн 79 коп.), про що свідчить довідка Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року № 03-30/187/24.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року у справі № 200/5579/23, яке набрало законної сили 10 березня 2024 року, позов ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року включно та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у наступних розмірах: у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн;
зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Донецького окружного адміністративного суду для проведення виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року включно та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у наступних розмірах: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнано протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн;
зобов'язано Донецький окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року та допомогу на оздоровлення за 2021-2023 роки, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у наступних розмірах: у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання цього рішення Донецьким окружним адміністративним судом здійснено нарахування суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення у розмірі виходячи з базового розміру посадового окладу судді (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року включно та допомоги на оздоровлення у 2021-2023 роках, виходячи із встановленого на 1 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, на 1 січня 2022 року в розмірі 2481,00 грн та на 1 січня 2023 року в розмірі 2684,00 грн на загальну суму 704259,90 грн (сімсот чотири тисячі двісті п'ятдесят дев'ять грн 90 коп.), про що свідчить довідка Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року № 03-30/186/24.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі № 200/2744/24, яке набрало законної сили 17 серпня 2024 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості з виплати суддівської винагороди:
визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2024 року по 31 березня 2024 року включно, зі здійсненням усіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи із встановленого на 1 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;
зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Донецького окружного адміністративного суду для проведення виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2024 року по 31 березня 2024 року включно, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого на 1 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнано протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2024 року по 31 березня 2024 року, обчислену виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн;
зобов'язано Донецький окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 1 січня 2024 року по 31 березня 2024 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році у розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання цього рішення Донецьким окружним адміністративним судом здійснено нарахування суддівської винагороди за період з 1 січня 2024 року по 31 березня 2024 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році у розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів, на загальну суму 137511,11 (сто тридцять сім тисяч п'ятсот одинадцять гривень 11 копійок), про що свідчить лист Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року № 09-13.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2024 року у справі № 200/5443/24, яке набрало законної сили 7 грудня 2024 року, позов ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю:
визнано протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 квітня 2024 року по 31 липня 2024 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн;
зобов'язано Донецький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату, у тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 квітня 2024 року по 31 липня 2024 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2024 році - 3028,00 грн;
визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 квітня 2024 року по 31 липня 2024 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2024 році - 3028,00 грн;
зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2024 року по 31 липня 2024 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2024 році - 3028,00 грн.
На виконання цього рішення Донецьким окружним адміністративним судом здійснено перерахунок належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 квітня 2024 року по 31 липня 2024 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2024 році - 3028,00 грн, у розмірі 171888,75 грн, про що свідчить лист Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2025 року № 09-13/327/25.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 200/8452/24, яке набрало законної сили 1 квітня 2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено:
визнано протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 серпня 2024 року по 30 листопада 2024 року та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн;
зобов'язано Донецький окружного адміністративного суду здійснити перерахунок та виплату належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 серпня 2024 року по 30 листопада 2024 року та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 серпня 2024 року по 30 листопада 2024 року та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;
зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Донецького окружного адміністративного суду для проведення виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 серпня 2024 року по 30 листопада 2024 року та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання цього рішення Донецьким окружним адміністративним судом здійснено перерахунок належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 серпня 2024 року по 30 листопада 2024 року та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів, у розмірі 207297,41 грн, про що свідчить лист Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року № 09-13/347/25.
Отже, загальна сума нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди на виконання вищеописаних судових рішень, складає 1385657,96 грн, заборгованість з якої заявлена до стягнення у цій справі.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до положень статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Також, положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 (справа № 1-7/2013) звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21).
Повертаючись до обставин цієї справи, позивачем, зокрема, заявлено вимогу про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої, суддівської винагороди у розмірі 1385657,96 грн.
Відповідно до положень частини другої статті 381-1 КАС України суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Частиною першою статті 382 КАС України регламентовано, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (абзац перший частини другої, частина третя статті 382-3 КАС України).
Відповідно до приписів частини одинадцятої статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, статтями 382-382-3 КАС України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Питання визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративному судочинстві врегульовано положеннями статті 383 КАС України.
Так, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (частина перша статті 383 КАС України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а викладено правовий висновок, відповідно до якого не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що положення статей 382 та 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (стаття 382), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом також у постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 560/8301/22.
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Звертаючись до суду із вимогою про визнання протиправними дій Донецького окружного адміністративного суду щодо нездійснення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з посади судді Донецького окружного адміністративного суду у відставку в частині виплати заборгованості із суддівської винагороди у розмірі 1385657,96 грн та стягнення з Донецького окружного адміністративного суду на свою користь нарахованої, але не виплаченої, суддівської винагороди у розмірі 1385657,96 грн, яка підлягала виплаті при звільненні з посади судді Донецького окружного адміністративного суду у відставку, позивач не врахував того, що ця сума вже нарахована йому на виконання судових рішень у справах № 200/5580/23, № 200/5579/23, № 200/2744/24, № 200/5443/24, № 200/8452/24, які набрали законної сили, та цими же судовими рішеннями на Донецький окружний адміністративний суд покладений і обов'язок щодо виплати ОСОБА_1 цих сум, тобто в межах правовідносин у справі № 200/3891/25 між позивачем та Донецьким окружним адміністративним судом новий спір не виник.
З огляду це суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що спірні позовні вимоги у цій справі не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства, так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому (аналогічний підхід неодноразово застосовано Верховним Судом, зокрема у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 170/167/17, від 31 січня 2022 року у справі № 400/822/20, від 30 червня 2022 року у справі № 818/1346/16, від 18 січня 2024 року у справі № 160/2888/23 та інших).
Частиною другою статті 170 КАС України передбачено, що про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду (частина четверта статті 170 КАС України).
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у цій справі суд врахував висновки щодо застосування норм права у подібних відносинах, пов'язаних зі зверненням до адміністративного суду з позовом про стягнення невиплаченої при звільненні суддівської винагороди, нарахованої на виконання судового рішення, викладені у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 440/10814/24.
Керуючись статтями 170, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості із суддівської винагороди.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали та позовну заяву з додатками невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяТ.І. Чернявська