СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/6518/25
пр. № 2/759/3845/25
16 липня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2025 рокуТовариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 36 311,05 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 25 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір № 4419173 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Сума кредиту складає 5 000,00 грн. Строк кредиту - 350 днів з 25 лютого 2024 року до 08 лютого 2025 року.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 5 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
25 жовтня 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА») (нова назва - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») уклали договір факторингу № 25/10/2024, згідно з умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача.
Відповідач має заборгованість перед позивачем за договором від 25 лютого 2024 року № 4419173 у розмірі 36 311,05 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту - 3 975,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 21 801,77 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 106 календарних днів - 10 534,28 грн.
Тому, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 36 311,05 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Процесуальні дії
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 31 березня 2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю. О. 31 березня 2025 року справа передана судді (а. с. 118, 119).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 121).
Відповідно до частини п'ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Положення статті 174 ЦПК України закріплюють, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками до неї. У встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили, конверти повернулись з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 68, 70).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Фактичні обставини справи
Із матеріалів справи встановлено, що 26 лютого 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір № 4419173 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а. с. 38-47).
Цей договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 31546 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням її персональних даних.
Відповідно до пункту 1.2 договору на умовах, встановлених договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 5 000,00 грн.
Згідно з пунктом 1.3 договору строк кредитування становить 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.
Пункт 1.4.1 договору встановлює, що стандартна процента ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 цього договору.
Відповідно до пункту 1.4.2 договору знижена процентна ставка становить 0,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується на передбачених договором умовах.
Пункт 2.1 договору передбачає, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в загальній сумі 5 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 01 листопада 2024 про зарахування суми 5 000,00 грн (а. с. 87).
Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач не здійснював погашення боргу та процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим заборгованість за тілом кредиту становить 3 975,00 грн, заборгованість за відсотками за період з 25 лютого 2024 року до 25 жовтня 2024 року- 21 801,77 грн, штрафні санкції - 2 500,00 грн (а. с. 90-94).
25 жовтня 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» уклали договір факторингу № 25/10/2024 ( а. с. 75-79).
Згідно з витягом з реєстру боржників від 25.10.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (нова назва - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») право вимоги до відповідача - ОСОБА_1 за кредитним договором № 4419173 у загальному розмірі 28 276,77 грн, з яких сума основного боргу становить 3 975,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 21 801,77 грн, штрафні санкції - 2 500,00 грн.
Позивач додатково нарахував проценти за 106 календарних днів за період з 26 жовтня 2024 року до 08 лютого 2025 року на суму 10 534,00 грн, виходячи з процентної ставки у розмірі 2,5 %.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.
Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4419173 від 26 лютого 2024 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 31546 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням її персональних даних.
За змістом частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України.
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положення статті 625 ЦК України визначають обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частина перша статті 1048 ЦК України визначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положення статті 517 ЦК України встановлюють, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначається, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91).
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
При цьому, Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачає, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, у період: з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року денна ставка має бути не більше 2,5 %; з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року денна ставка має бути не більше 1,5 %, з 20 серпня 2024 року денна ставка має бути не більше 1 %.
Пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлює, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за договором від 26 лютого 2024 № 4419173 у загальному розмірі 36 311,05 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 3 975,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 21 801,77 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 106 календарних днів - 10 534,28 грн.
При цьому, кредиторами застосована процентна ставка: 2,5% за період з 26 лютого 2024 до 08 лютого 2025 року, з чим суд не може погодитися.
Відповідно до вимог наведених вище приписів законодавства відсотки за користування кредитними коштами мають нараховуватися таким чином:
- за період з 26 лютого 2024 року до 17 березня 2024 року за ставкою 0,5 %, що становить 550,00 грн відповідно до розрахунку (5000,00*0,5% х 22 дні);
- за період з 18 березня 2024 року до 20 березня 2024 року за ставкою 0,5 %, що становить 59,63 грн відповідно до розрахунку (3975,00*0,5% х3 дні);
- за період з 21 березня 2024 року до 21 квітня 2024 року за ставкою 2,5 %, що становить 3 180,00 грн відповідно до розрахунку (3975,00*2,5% х32 дні);
- за період з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року за ставкою 1,5 %, що становить 7 155,00 грн відповідно до розрахунку (3975,00*1,5% х 120 днів);
- за період з 20 серпня 2024 року до 08 лютого 2025 року за ставкою 1 %, що становить 5 644,50 грн відповідно до розрахунку (3975,00*1 % х 142 днів).
Всього:16 014,13 грн (550,00 + 59,63 + 3180,00+7155,00+5644,50)- 575,00).
У цій справі встановлено, що умови кредитного договору відповідачем не виконані, адже він отримав кредит у сумі 5 000,00 грн, повернув частину тіла кредиту - 1 025,00 грн, відсотки за користування кредитними - лютого 2025 року) у сумі 16 589,13 грн, сплатив 575,00 грн у погашення відсотків, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованості за кредитним договором у розмірі 19 989,13 грн (3975,00 + 16 014,13).
У решті позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню у розмірі 19 989,13 грн.
Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України.
За приписами частини першої, пункту першого частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно зі статтями 133, 137 ЦПК України та статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правничу допомогу, це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Оформленими у встановленому законом порядку документами, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, є квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.
Згідно з пунктом 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 10 грудня 2024 року, укладений між позивачем та адвокатом Столітнім М. М. (а. с. 28, 29), акт прийому-передачі виконаних робіт від 21 березня 2025 року (а. с. 30), заявку № 7268 на виконання доручення до договору (а. с. 31-33), копію ордеру на надання правничої допомоги від 21 березня 2025 року (а. с. 35).
Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищевикладене, часткове задоволення позовних вимог, складність справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторін, суд дійшов висновку про часткове стягнення витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір до4 000,00 грн.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором позики від 26 лютого 2024 року № 4419173 у розмірі 19 989,13 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 13 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, а всього 6 422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України (частина третя статті 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина друга статті 273 ЦПК України).
Інформація про учасників:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Текст рішення виготовлено 16.07.2025.
Суддя Ю. О. Твердохліб