Справа № 766/21581/24 Головуючий в суді І інстанції Майдан С.І.
Провадження № 22-ц/819/766/25 Доповідач Кутурланова О.В.
15 липня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач)Кутурланової О.В.,
суддів:Воронцової Л.П., Склярської І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С.І. від 22 травня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за користування грошовими коштами,
У грудні 2024 року ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за користування грошовими коштами.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29 серпня 2007 року між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № 169-г/41, за змістом пункту 1.1. якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти у сумі 93 880,00 грн, зі строком користування кредитними кошами до 28.08.2013 року.
23 березня 2009 року на підставі рішення Загальних зборів Акціонерів ПАТ «Фідобанк» затверджено передавальний акт, відповідно до якого до ПАТ «Фідобанк» передано всі активи та зобов'язання АБ «Факторіал-Банк», який був правонаступником АБ «Приват-Ексел», внаслідок чого ПАТ «Фідобанк» є правонаступником всіх прав та обов'язків АБ «Факторіал-Банк» та АБ «Приват-Ексел».
Через невиконання відповідачем умов Кредитного договору утворилась заборгованість, у зв'язку з чим кредитор звернувся до суду з позовною заявою за захистом своїх порушених прав. 04 листопада 2008 року рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона у справі № 2-3529/08 вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АБ «Факторіал-Банк» заборгованість за договором кредиту № 169-г/41 на придбання автотранспорту від 29.08.2007 року у розмірі 105 842 грн. 68 коп., стягнуто витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 1 088,43 грн.
19 січня 2021 року проведено електронний аукціон № UA-EA-2020-12-23-000001- b за лотом № GL1N019277 за кредитним портфелем, переможцем якого визнано ТОВ «Консалт Солюшенс». 03 лютого 2021 року між ПАТ«Фідобанк» (попередній кредитор) та ТОВ «Консалт Солюшенс» (новий кредитор) укладено договір № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрований в реєстрі за № 28, за змістом пункту 1 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору.
За змістом пункту 144 Додатку № 1 до Договору № GL1N01277_205/1 про відступлення прав вимоги від 03.02.2021 року до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 за договором кредиту № 169-г/41 від 29.08.2007 року. Таким чином, ПАТ «Фідобанк» вибуло як кредитор із зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору № 169-г/41 від 29.08.2007 року, а новим кредитором стало ТОВ «Консалт Солюшенс».
08 листопада 2024 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області у справі № 2-3529/08 заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» задоволено частково. Замінено сторону у виконавчому провадженні з виконання рішення Дніпровського районного суду м. Херсона № 2-3529/08 від 04.11.2008 року, а саме: стягувача - ПАТ «Себ Банк» на його правонаступника - ТОВ «Консалт Солюшенс». В іншій частині вимог відмовлено.
Таким чином ТОВ «Консалт Солюшенс» є правонаступником ПАТ «Фідобанк», АБ «Факторіал-Банк» та ПАТ «СЕБ Банк» у правовідносинах, що були предметом розгляду у справі № 2-3529/08 за позовом АБ «Факторіал-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Оскільки рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 04 листопада 2008 року у справі № 2-3529/08 ОСОБА_2 не виконувалось, сума заборгованості після ухвалення вказаного рішення є незмінною та становить 105 842,68 грн., вказане грошове зобов'язання залишається невиконаним, у зв'язку з чим відповідач безпідставно користується грошовими коштами, у ТОВ «Консалт Солюшенс» виникло право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за користування коштами, що передбачено статтею 625 ЦК України.
На підставі наведеного, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 66 880,13 грн, яка складається з: 51 325,61 грн. - інфляційне збільшення, 15 554,52 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами, та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 травня 2025 року у задоволені позовних вимог ТОВ «Консалт Солюшенс» відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Консалт Солюшенс», посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Консалт Солюшенс» задовольнити у повному обсязі. Крім того, апелянт просить апеляційний суд стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме сплачений судовий збір та 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду у справі за позовом з ціною менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому, відповідно до ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без проведення судового засідання.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на не повному встановленню всіх обставин справи в їх сукупності.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження невиконання відповідачем своїх зобов'язань, в тому числі після ухвалення рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 04.11.2008 року, а саме: проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження, наявності/відсутності заборгованості відповідача за кредитним договором на час звернення позивачем до суду із даним позовом.
З таким висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанціх не може погодитися з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2007 року між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № 169-г/41, за змістом пункту 1.1. якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти у сумі 93 880,00 грн. зі строком користування кредитними кошами до 28.08.2013 року.
23 березня 2009 року на підставі рішення Загальних зборів Акціонерів ПАТ «Фідобанк» затверджено передавальний акт, відповідно до якого до ПАТ «Фідобанк» передані всі активи та зобов'язання АБ «Факторіал-Банк», який був правонаступником АБ «Приват-Ексел», внаслідок чого ПАТ «Фідобанк» є правонаступником всіх прав та обов'язків АБ «Факторіал-Банк» та АБ «Приват-Ексел».
Відповідно до Статуту ПАТ «Фідобанк», затвердженого Рішенням Загальних зборів акціонерів ПАТ «Фідобанк» від 14 квітня 2016 року, ПАТ «Фідобанк» є юридичною особою, створеною внаслідок зміни найменування ПАТ «СЕБ Банк».
У зв'язку з невиконання відповідачем умов Кредитного договору утворилась заборгованість, на підставі чого кредитор звернувся до суду з позовною заявою за захистом своїх порушених прав.
04 листопада 2008 року рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона у справі № 2-3529/08 позов АБ «Факторіал-Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «Факторіал-Банк» заборгованість за договором кредиту № 169-г/41 на придбання автотранспорту від 29.08.2007 року у розмірі 105 842 грн. 68 коп. Стягнуто витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 1 088,43 грн.
19 січня 2021 року проведено електронний аукціон № UA-EA-2020-12-23-000001- b за лотом № GL1N019277 за кредитним портфелем, переможцем якого визнано ТОВ «Консалт Солюшенс».
03 лютого 2021 року між ПАТ «Фідобанк» (попередній кредитор) та ТОВ «Консалт Солюшенс» (новий кредитор) укладено договір № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрований в реєстрі за № 28, відповідно до пункту 1 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору.
Згідно пункту 144 Додатку № 1 до Договору № GL1N01277_205/1 про відступлення прав вимоги від 03.02.2021 року до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 за договором кредиту № 169-г/41 від 29.08.2007 року.
Таким чином, ПАТ «Фідобанк» вибуло як кредитор із зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору № 169-г/41 від 29.08.2007 року, а новим кредитором стало ТОВ «Консалт Солюшенс».
08 листопада 2024 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області у справі №2-3529/08 заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну стягувача шляхом заміни правонаступником, поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, видачу дубліката виконавчого листа, стягувач: ПАТ «Себ Банк»», боржник: ОСОБА_1 задоволено частково. Замінено сторону у виконавчому провадженні з виконання рішення Дніпровського районного суду м. Херсона №2-3529/08 від 04.11.2008 року, а саме: стягувача - ПАТ «Себ Банк» на його правонаступника - ТОВ «Консалт Солюшенс». В задоволенні заяви ТОВ «Консалт Солюшенс» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання - відмовлено.
В ухвалі суду встановлено, що у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), здійснювалось виконавче провадження №46548625 з примусового виконання виконавчого листа №2-3529/08, виданого 23.12.2008 року Дніпровським районним судом м.Херсона про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «СЕБ Банк» заборгованості на загальну суму 106 931,11 грн., яке 30.06.2015 року завершено з підстав, визначених п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з неможливістю встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника фізичної особи. Згідно відповіді від 20 червня 2024 року №33567 від Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні ПМУ МЮ (м. Одеса) вказане виконавче провадження знищене у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Згідно із розрахунком, сума трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості та інфляційних втрат за кредитним договором № 169-г/41від 29 серпня 2007 року за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року становить 66880,13 грн, яка складається з: 51 325,61 грн. - інфляційне збільшення, 15 554,52 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу.
Вищевказане узгоджується з правовими висновками у постановах ВП ВС від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18.
Стороною відповідача не спростовано факт наявності боргу за кредитним договором та факт невиконання ним судового рішення, яке набрало законної сили, про стягнення на корить банку кредитної заборгованості.
Оскільки на момент розгляду даної справи заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона у справі № 2-3529/08 від 04 листопада 2008 року не виконане, що не спростовано відповідачем, тобто зобов'язання відповідача не припинилося, тому передбачені ст. 625 ЦК України три проценти річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 07 серпня 2023 року у справі № 752/9858/21, провадження № 61-6097св23, де зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, навіть за умови відмови суду про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржницю від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України.
Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Консалт Солюшенс» обґрунтовував заявлені позовні вимоги невиконанням відповідачем заочного рішення Дніпровського районного суду м. Херсона у справі № 2-3529/08 від 04 листопада 2008 року.
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції на вищезазначене апеляційним судом уваги не звернув, не застосував під час вирішення спору висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах та помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на недоведеність позивачем факту несплати відповідачем заборгованості за рішенням суду.
Виходячи з принципу змагальності сторін, відповідач не надав доказів погашення заборгованості та альтернативного розрахунку заборгованості. Апеляційний суд вважає, що саме на стороні відповідачів лежить обов'язок довести факт виконання ним своїх зобов'язань, у тому числі після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості.
Стаття 545 ЦК України регулює питання підтвердження виконання зобов'язання, зокрема відповідно до ч.3 ст.545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Тобто, виходячи з того, що відповідач не довів належними доказами виконання свого зобов'язання по виплаті заборгованості за договором кредиту, що було стягнуто за рішенням суду, слід дійти висновку про помилковість висновку про відмову в позові, який зробив суд першої інстанції, неправомірно переклавши тягар доказування факту виконання зобов'язання на кредитора.
Отже, враховуючи викладене та приймаючи до уваги наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, та з урахуванням положень ч.2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої кредитор має право на отримання від боржника суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Консалт Солюшенс» та стягення з ОСОБА_1 інфляційного збільшення та 3% річних у загальному розмірі 66 880,13 грн, з яких: інфляційне збільшення - 51 325,61 грн. та 3% річних за користування грошовими коштами - 15 554,52 грн.
Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч.2, ч.4 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову ТОВ «Консалт Солюшенс» із вказаних вище підстав.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, ч.ч. 1, 2 ст.134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 161/20630/18 вказав, що аналіз ч. 2 ст.134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Проте, врахувавши обставини справи та те, що в апеляційній скарзі відповідачем не був наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правову допомогу, і таких доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу представник апелянта не надав і на день ухвалення зазначеної постанови, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову відповідачу у відшкодуванні цих витрат.
Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи загальний розмір позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн та апеляційної скарги у розмірі 2 906,88 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» задовольнити.
Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 травня 2025 року скасувати, постановити нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за користування грошовими коштами задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» грошові кошти у загальному розмірі 66 880,13 грн, з яких: інфляційне збільшення - 51 325,61 грн. та 3% річних за користування грошовими коштами - 15 554,52 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» судовий збір за подання позовної заяви - в розмірі 2 422,40 грн, за подання апеляційної скарги - в розмірі 2 906,88 грн, а всього 5 329,28 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.В.Кутурланова
Судді: Л.П.Воронцова
І.В.Склярська