Єдиний унікальний номер справи: 766/1709/24 Головуючий у 1-й інстанції: Булах Є.М..
Номер провадження: 22-ц/819/217/25 Доповідач: Воронцова Л.П.
15 липня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,
суддів: Бездрабко В.О.,
Приходько Л.А.,
секретар: Олійник К.О.,
учасники справи:
позивачі - Херсонська обласна прокуратура в інтересах держави, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонська обласна державна адміністрація (Херсонська обласна військова адміністрація), Скадовська районна державна адміністрація Херсонської області, Національний природний парк "Нижньодніпровський"
відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація), Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, Національного природного парку "Нижньодніпровський" на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 січня 2025 року, ухвалене у складі судді Булах Є.М., в цивільній справі за позовом Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація), Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, Національного природного парку "Нижньодніпровський" до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, скасування рішень державного реєстратора, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року заступник керівника Херсонської обласної прокуратури Нікітін Віталій Сергійович, діючи в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації, повноваження якої виконує Херсонська обласна військова адміністрація, Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, Національного природного парку "Нижньодніпровський" звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, скасування рішень державного реєстратора, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив: визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-3236/18-16-СГ від 19.07.2016 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення"; скасувати рішення державного реєстратора Управління економічного розвитку Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області Лебедєва М.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №52514124 від 04.06.2020 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0154 і припинити право власності ОСОБА_1 на неї; зобов'язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) земельну ділянку площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0154; скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0154, з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", здійснену 13.07.2016 відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області; здійснити розподіл судових витрат.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що Херсонською обласною прокуратурою виявлено факти порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства під час розпорядження земельною ділянкою державної власності, державної реєстрації права власності на земельну ділянку, а також порушення права власності держави на землі природно-заповідного фонду.
Так, Указом Президента України №657 від 24.11.2015 створено Національний природний парк "Нижньодніпровський" загальною площею 80177,80 га із земель державної власності, в тому числі площею 65698 га земель державної власності, які включаються до території національного природного парку без надання йому в постійне користування. Згідно з пунктами 1,1, 1,8 Положення про НПП "Нижньодніпровський", затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №113 від 31.08.2020, парк розташований на території Бериславського, Білозерського, Голопристанського та Олешківського районів, міст Херсона та Нової Каховки Херсонської області. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського відання і надаються в користування Парку у порядку, встановленому законодавством. До встановлення меж парку у натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення парку. ( частина третя статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України).)
НПП "Нижньодніпровський" створено з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів дельти річки Дніпро, як одного з найцінніших природних заплавно-літоральних комплексів у Європі, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність, забезпечення збереження водно-болотного угіддя міжнародного значення "Дельта р. Дніпра".
Перевіркою встановлено, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 02.06.2020 року на підставі рішення державного реєстратора Управління економічного розвитку Олешківської РДА Херсонської області Лебедєва М.О. індексний номер 52514124 від 04.06.2020 на ім'я ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,45 га, з кадастровим номером: 6522310100:03:001:0154 з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", розташовану на території Голопристанської міської ради, Голопристанського району, Херсонської області.
Підставою внесення запису до реєстру став наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-3236/18-16-СГ від 19.07.2016 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення площею 0,45 га, кадастровий номер: 6522310100:03:001:0154 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6508010922020 від 27.05.2020, виданий відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі, Херсонської області.
Водночас, згідно з інформацією, наданою НПП "Нижньодніпровський" №183/08 від 07.08.2023, земельна ділянка площею 0,45 га, з кадастровим номером: 6522310100:03:001:0154 відповідно до картографічних матеріалів Проекту створення НПП "Нижньодніпровський", розташована у господарській зоні парку. Відповідно до Указу Президента України №657 від 24.11.2015 та експлікації земель орієнтовних меж НПП "Нижньодніпровський", зазначених у проекті створення, до складу парку увійшли тільки землі державної власності. НПП "Нижньодніпровський" не надавав погоджень на вилучення цієї земельної ділянки, або на відведення її у власність для ведення особистого селянського господарства.
Факт знаходження даної земельної ділянки у межах НПП "Нижньодніпровський" також підтверджується інформацією з Херсонської обласної військової адміністрації №01-01-66-6532/0/23/20 від 09.08.2023 та картографічними матеріалами меж Парку за результатами проведеної у 2018 році інвентаризації територій та об'єктів природнозаповідного фонду області. Крім того, в інформації зазначено, що структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища не погоджувався проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
На думку прокурора, наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, підтверджують, що спірна земельна ділянка входить у межі НПП "Нижньодніпровський" і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду, які можуть перебувати у приватній власності лише у зв'язку з формуванням на цих земельних ділянках об'єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Заволодіння приватними особами землями природно-заповідного фонду є неможливим.
Таким чином, прокурор вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-3236/18-16-СГ від 19.07.2016, яким передано у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, видано у порушення вимог статей 44, 84, 150, 122, 186-1 ЗК України, статей 3, 20, 21, 53, 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статті 178 ЦК України, а тому він має бути визнаний недійсним на підставі частини першої статті 21, частини першої статті 215 ЦК України, а земельну ділянку площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0154 слід повернути у державну власність в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0154, з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", здійснену 13.07.2016 відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15 січня 2025 року позов задоволено частково.
Скасовано у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52514124 від 04.06.2020, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 0,45 га, кадастровий номер 6522310100:03:001:0154, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6522310100:03:001:0154 площею 0,45 га у відання держави в особі Національного природного парку "Нижньодніпровський".
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду, заступник керівника Херсонської обласної прокуратури Нікітін Віталій Сергійович, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, просив скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 січня 2025 року в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2025 року справа розподілена колегії суддів Херсонського апеляційного суду у складі головуючого (суддя-доповідач) Пузанова Л.В., судді: Бездрабко В.О. та Приходько Л.А.
Ухвалою колегії суддів Херсонського апеляційного суду у даному складі від 24 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 20 березня 2025 року справу призначено до розгляду в суді апеляційної інстанції.
28 березня 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ніколаєнко М.В., на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 січня 2025 року із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ніколаєнко М.В., залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків.
08 травня 2025 року на виконання ухвали апеляційного суду 16 квітня 2025 року від ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ніколаєнко М.В., надійшла заява із квитанцією про оплату судового збору, доказами надіслання копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження
У зв'язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_3 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 травня 2025 року проведено заміну головуючого судді (судді-доповідача) Пузанової Л.В. на суддю Воронцову Л.П.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 28 травня 2025 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 28 травня 2025 року справу призначено до розгляду на 15 липня 2025 року о13 годині 20 хвилин.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі заступник керівника Херсонської обласної прокуратури Нікітін Віталій Сергійович просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-3236/18-16-СГ від 19.07.2016 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,45га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0154, цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", здійснену 13.07.2016 Відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в оскарженій частині не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.
Зокрема, дійшовши висновку про те, що вимога про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру про передачу відповідачеві спірної земельної ділянки у власність не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права, суд, серед іншого, не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 05.06.2018року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц, відповідно до яких застосування конкретного способу захисту порушеного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам.
На думку скаржника, суд не зважив на те, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права держави відповідає положенням як земельного, так і цивільного законодавства (статті 152, 155 ЗК України, статті 16, 21 ЦК України) та ним може скористатися особа, законний інтерес або право якої порушено і це відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 07.04.2020 року у справі №372/1684/14-ц, в той час як нескасований (невизнаний недійсним) акт органу державної влади, прийнятий із порушенням закону, породжує негативні правові наслідки, суперечить інтересам суспільства та може призвести до його повторного виконання.
Щодо скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, скаржник вказує на відсутність в ухваленому судом рішенні мотивованої оцінки цієї позовної вимоги та норми матеріального права, на підставі якої суд дійшов висновку, що у її задоволенні слід відмовити. Натомість прокурор зауважує, що відповідно до приписів Закону України "Про Державний земельний кадастр" судове рішення про скасування незаконної державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі є єдиною підставою для вчинення такої дії. У випадку ж наявності у Державному земельному кадастрі відомостей про спірну земельну ділянку як сформовану на підставі рішення Відділу Держгеокадастру в Голопристанському районі Херсонської області від 13.07.2016 року порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей, в тому числі і тих, що стосуються цільового призначення цієї земельної ділянки.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області викладені в ній доводи не визнало. Вважає, що не є належним відповідачем у спірних правовідносинах, оскільки є державним органом, який представляє державу, в інтересах якої прокурором подано позовну заяву та яка фактично є позивачем, що виключає участь держави в цій справі як відповідача. Зазначило, що висновок суду першої інстанції щодо неефективності обраного прокурором способу захисту прав держави шляхом оскарження рішень органу державної влади є правильним та таким, що враховує висновки Верховного Суду викладені у його постановах. Зокрема, послалося на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 року у справі №922/614/19, в якій Велика Палата вчергове підтвердила неефективність оскарження наказів органу державної влади при вирішенні аналогічних спорів. Вказало, що реєстраційні дії щодо державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі не є способом набуття права власності на ці ділянки, а є лише записом, який не є перешкодою для здійснення реєстрації права власності на земельну ділянку особою, права якої відновлено судом шляхом зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку. Для підтвердження відповідності висновків суду першої інстанції висновкам Верховного Суду з цього приводу послалося на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 серпня 2023 року у справі № 915/86/23.
В судове засідання апеляційної інстанції представники позивача Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ніколаєнко М.В. не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача Херсонської обласної прокуратури - прокурора відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Херсонської обласної прокуратури Кобзар А.І., представник Херсонської обласної державної адміністрації Макаренко М.В. вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Новіков М.М. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області 19.07.2016 видано наказ №21-3236/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,45 га, з кадастровим номером 6522310100:03:001:0154 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №363874086 від 31.01.2024 встановлено, що 02.06.2020 року на підставі рішення державного реєстратора Управління економічного розвитку Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області Лебедєва М.О. індексний номер 52514124 від 04.06.2020 на ім'я ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,45 га, з кадастровим номером 6522310100:03:001:0154 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Голопристанської міської ради, Голопристанського району, Херсонської області.
Підставою внесення запису до реєстру став наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-3236/18-16-СГ від 19.07.2016 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_1 площею 0,45 га, кадастровий номер 6522310100:03:001:0154 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6508010922020 від 27.05.2020, виданого відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі, Херсонської області, земельна ділянка площею 0,45 га, кадастровий номер 6522310100:03:001:0154, зареєстрована в реєстрі 13.07.2016 з цільовим призначенням 01.03 "для ведення особистого селянського господарства".
З відповіді Херсонської обласної військової адміністрації від 09.08.2023 №01-01-66-6532/0/23/20 встановлено, що за наявною обліковою базою раніше наданих висновків/відмов проекти землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,45 га на території Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області з кадастровим номером 6522310100:03:001:0154 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства до структурного підрозділу обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища погодження не надходило.
За інформацією НПП "Нижньодніпровський" №183/08 від 07.08.2023 земельна ділянка площею 0,45 га, з кадастровим номером: 6522310100:03:001:0154 відповідно до картографічних матеріалів Проекту створення НПП "Нижньодніпровський", розташована у господарській зоні парку.
Факт знаходження спірної земельної ділянки у межах НПП "Нижньодніпровський" також підтверджується інформацією з Херсонської обласної військової адміністрації №01-01-66-6532/0/23/20 від 09.08.2023 та картографічними матеріалами меж Парку за результатами проведеної у 2018 році інвентаризації територій та об'єктів природнозаповідного фонду області. Також, в інформації зазначено, що структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища не погоджувався проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Національний природний парк "Нижньодніпровський" створено Указом Президента України №657 від 24.11.2015, загальною площею 80177,80 га із земель державної власності, в тому числі площею 65698 га земель державної власності, які включаються до території національного природного парку без надання йому в постійне користування.
Згідно з пунктами 1.1, 1.7, 1.8 Положення про НПП "Нижньодніпровський", затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №113 від 31.08.2020, парк розташований на території Бериславського, Білозерського, Голопристанського та Олешківського районів, міст Херсона та Нової Каховки Херсонської області. Загальна площа парку становить 80177,80 га земель державної власності, а саме: 14479,80 га земель, які надаються Парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів та 65698 га земель, які включаються до території Парку без надання йому в постійне користування. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського відання і надаються в користування Парку у порядку, встановленому законодавством. До встановлення меж парку у натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення парку.
НПП "Нижньодніпровський" створено з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів дельти річки Дніпро, як одного з найцінніших природних заплавно-літоральних комплексів у Європі, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність, забезпечення збереження водно-болотного угіддя міжнародного значення "Дельта р. Дніпра" (пункт 2.1 Положення).
2. Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення суду оскаржено прокурором в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення і про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки, здійсненої 13.07.2016 року відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області.
З огляду на викладене та положення частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не здійснює перегляд ухваленого судом рішення про задоволення позову та не наводить відповідних мотивів щодо висновків суду першої інстанції в цій частині.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Рішення суду в оскарженій частині мотивовано тим, що ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду державі як власнику є негаторний позов, як правильно обрано прокурором при зверненні до суду. Вимога ж прокурора про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.07.2016 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права. При цьому судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.06.2022 року, справа №676/1795/20.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що "Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98)".
Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом (частина сьома статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Згідно із частиною першою статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття поземельної книги на таку ділянку.
Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Згідно з підпунктом 3 абзацу 1 пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 509 застосовується з 01.10.2017, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Абзацом 6 пункту 114 Порядку передбачено, що відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.
Зі змісту наведеного убачається, що у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи.
Таким чином, набуття у такому разі спірною земельною ділянкою статусу архівної не відновлює прав власника на володіння чи користування нею.
Належним способом захисту прав позивача може бути звернення до суду з вимогами про витребування землі із чужого незаконного володіння, за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі, якщо буде доведено, що позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.
Натомість задоволення позовних вимог про скасування запису в поземельній книзі та про визнання незаконними та протиправними дій Держгеокадастру не може привести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності).
Такі висновки щодо ефективних способів захисту прав позивача, яким у аналогічних правовідносинах є держава, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 09.08.2023 року у справі № 915/86/23, від 26.04.2023 року у справі №727/2415/22.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 22.06.2022 року у справі №676/1795/20, Верховний Суд виклав висновок про те, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.
У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов'язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення. За таких обставин пред'явлення прокурором окремої позовної вимоги про скасування розпорядження голови Кам'янець-Подільської РДА про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права.
У справі № 922/614/19 11 лютого 2024 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, в якій виснувала про те, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.
Оскільки вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов'язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.
Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19) щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав (пункти 51-53 постанови).
У постанові від 09.08.2023 року, ухваленій у справі №915/86/23, Верховний Суд зазначив, що у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду констатувала таке: "…у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.
Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
У цій справі прокурор пред'явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред'явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).
Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17.
Разом з цим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18).
Звертаючись із позовом в інтересах держави, зокрема в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), прокурор також не зважив на те, а суди не надали оцінку тому, що позов пред'явлений до Держгеокадастру як до відповідача за вимогами про визнання недійсними наказів.
Отже, у частині вимог прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) про скасування наказів, звернених до Держгеокадастру, цей позов є позовом держави до неї самої.
За таких підстав, ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити з огляду на те, що такі позовні вимоги є спрямованими державою до себе самої (пункти 6.4-6.6 постанови)".
З огляду на наведені вище норми матеріального права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-323618-16-СГ від 19.07.2016 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" є неефективним способом захисту прав держави, порушення яких полягає у обмеженні правомочностей власника користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою державної власності.
Не відповідають критерію ефективності захисту прав також позовні вимоги про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки, оскільки вчинення наведеної дії не може привести до захисту або відновлення порушеного речового права держави.
Відсутність правової необхідності у пред'явленні позовних вимог щодо недійсності наказу органу державної влади та скасування державної реєстрації земельної ділянки, здійсненої органом державної влади, підтверджується також правовими висновками Верховного Суду щодо неможливості поєднання в одному судовому процесі держави як позивача та відповідача.
Кожна із наведених обставин є самостійною підставою для відмови у задоволенні викладених вище позовних вимог, що суд першої інстанції і зробив, не врахувавши при цьому вимоги процесуального законодавства щодо складу сторін у цивільному процесі та не навівши відповідних мотивів щодо ефективності вимоги прокурора про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
Враховуючи, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог, пред'явлених до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, є правильним, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскарженій частині підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та як такі, що висновків суду першої інстанції не спростовують, підлягають відхиленню.
Зокрема, доводи скаржника щодо ефективності обраного ним способу захисту прав держави у спірних правовідносинах з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/192616, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки висновки Верховного Суду у наведених справах носять загальний характер щодо способів захисту прав позивача, які встановлені договором або законом та які направлені на забезпечення поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення-гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Таким ефективним способом у спірних правовідносинах є повернення у власність держави земельної ділянки природно-заповідного фонду. Цей спосіб захисту прав держави як власника земельної ділянки забезпечує поновлення порушеного права і не потребує застосування будь-яких інших способів, що відповідає висновкам Верховного Суду, в тому числі висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладених у зазначених вище постановах.
Не спростовують висновків суду першої інстанції при ухваленні судового рішення в оскарженій частині і доводи прокурора з приводу того, що застосовані ним способи захисту прав держави у спірних правовідносинах передбачені діючим в Україні законодавством (статтями 152, 155 ЗК України та статтями 16, 21 ЦК України), а за висновками Верховного Суду, викладеними у постановах Великої Палати від 12.06.2019 у справі №487/10128/14, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14, від 07.04.2020 у справі №372/1684/14, власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю земельну ділянку, зокрема, оспорюючи рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та інші правочини та вимагаючи повернути таку земельну ділянку.
Дійсно, наведені постанови Великої Палати Верховного Суду містять зазначені висновки, однак вони зроблені за встановлених судами конкретних обставин справ, відповідачами у яких були фізичні особи та органи місцевого самоврядування, а не органи державної влади як у спірних правовідносинах. Згадані справи мають суттєві відмінності із справою, що переглядається в апеляційному порядку, тому при вирішенні спору, що виник між сторонами, на думку колегії суддів, підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, викладені (як зазначено вище) у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №826/3115/17, від 11.02.24 у справі № 922/614/19, у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №915/86/23.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення в оскарженій частині ухвалено судом з додержанням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права щодо викладених мотивів його ухвалення, які не призвели до неправильного вирішення справи, а підлягають виправленню шляхом зміни мотивувальної частини рішення із викладенням її в редакції цієї постанови.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в результаті перегляду судового рішення в оскарженій частині в апеляційному порядку змінено лише його мотивувальну частину, а це ж рішення про відмову у задоволенні позовних вимог залишено без змін, підстави для стягнення з відповідача на користь скаржника витрат, понесених на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Херсонської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-3236/18-16-СГ від 19.07.2016 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" та про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки змінити, виклавши його мотивувальну частину в цій частині в редакції цієї постанови.
В решті оскарженій частині це ж рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови суду складено 15 липня 2025 року.
Головуючий Л.П. Воронцова
Судді В.О. Бездрабко
Л.А. Приходько