Єдиний унікальний номер справи: 766/3263/25 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьміна О.І.
Номер провадження: 22-ц/819/239/25 Доповідач: Воронцова Л.П.
15 липня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,
суддів: Бездрабко В.О.,
Радченка С.В.,
секретар: Олійник К.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа: Служба (Управління) у справах дітей Житомирської міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Матієнко Ігор Сергійович, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Кузьміної О.І., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба (Управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про визнання батьківства,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимога
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба (Управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про визнання батьківства.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 2022 року він перебуває у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 . На початку їхнього спільного проживання без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2023 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син позивача - ОСОБА_4 , однак під час народження дитини він, як батько, не міг бути присутнім поряд з дружиною через непорозуміння між ними, тому за бажанням останньої у свідоцтві про народження дитини у графі "батько" записано її колишнього чоловіка ОСОБА_2 .
Просив суд визнати його батьком малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба (Управління) у справах дітей Житомирської міської ради про визнання батьківства відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження заявлених вимог не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б достовірно та в сукупності "поза розумним сумнівом" підтверджували походження дитини від позивача. Звіт про генетичне тестування на спорідненість, складений 23 вересня 2024 року експертом з судової генетики ТОВ "test DNK" м. Катовіце, Республіка Польща, не відповідає вимогам статті 106 ЦПК України, оскільки в коментарі до звіту вказано, що його результати є інформацією для замовника і не можуть бути використані як докази в судових органах; зі звіту вбачається, що дослідження проводилось на біологічному матеріалі, зібраному та наданому позивачем, збір матеріалу для тестування експертом не проводився і він не несе відповідальність за це. Достовірних відомостей про те, що надані на дослідження зразки біологічного матеріалу належать саме позивачу та малолітньому ОСОБА_6 , звіт не містить.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Матієнко Ігор Сергійович, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 лютого 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: ОСОБА_7 , судді: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Ухвалою Херсонського апеляційного суду у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Пузанової Л.В. від 10 березня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
14 березня 2025 року скаржник усунув недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою колегії суддів Херсонського апеляційного суду у даному складі від 20 березня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду та відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року справу призначено до розгляду в суді апеляційної інстанції.
У зв'язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_7 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 травня 2025 року проведено заміну головуючого судді (судді-доповідача) Пузанової Л.В. на суддю Воронцову Л.П.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 28 травня 2025 року справу призначено до розгляду на 15 липня 2025 року о 13 годині 00 хвилин.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і заперечення інших учасників справи
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково оцінив як неналежний доказ наданий позивачем звіт про генетичне дослідження, оскільки збір матеріалу для дослідження проводився лаборантом у приміщенні Медичної діагностичної лабораторії "test DNK" безпосередньо у позивача ОСОБА_1 та дитини - ОСОБА_5 . За результатом цього дослідження 23 вересня 2024 року складено звіт № 77109912/2/2, відповідно до якого встановлено, що імовірність біологічного батьківства ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вище 99,9999%, що підтверджує батьківство досліджуваного імовірного батька щодо досліджуваної дитини. У звіті зазначено, що результат має доказову силу в суді, а зазначення про те, що результат дослідження є інформацією для замовника та не може бути використаний як доказ в судових органах, є стандартною приміткою і стосується лише випадків, коли дослідження проводилось на біологічному матеріалі, зібраному та наданому заявником, збір матеріалу для тестування експертом не проводився і він не несе відповідальність за це . Наразі позивач проживає разом із ОСОБА_3 та дитиною, пов'язані спільним побутом, про що позивачем подано фотокопії, які суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги.
Відзиви від учасників справи на апеляційну скаргу не надходили.
В судове засідання апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник третьої особи: Служби (Управління) у справах дітей Житомирської міської ради не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Матієнко І.С. вимоги апеляційної скарги підтримав, з підстав, у ній викладених, просив її задовольнити.
Заслухавши доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Матієнка І.С., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2023 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 02 березня 2019 року у Корабельному районному у місті Херсоні відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, актовий запис № 23.
31 жовтня 2023 року Органом реєстрації актів цивільного стану м. Шамотули, Республіка Польща, зареєстровано народження ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Шамотули, Республіка Польща, матір'ю дитини зазначено ОСОБА_10 , батьком - ОСОБА_11 , що підтверджується копією скороченої копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 .
Відповідно до копії звіту про дослідження № № 77109912/2/2 від 23 вересня 2024 року, виданого лабораторією досліджень ДНК ТОВ "test DNK" м. Катовіце, Республіка Польща, імовірність біологічного батьківства вище 99,9999 %, тому батьківство досліджуваного ймовірного батька по відношенні до досліджуваної дитини практично підтверджено. Ймовірний батько: ОСОБА_12 , дитина: ОСОБА_13 , відомості про матір дитини відсутні. Дослідження проводилось на замовлення ОСОБА_14 . Дата прийняття матеріалу на дослідження 19 вересня 2024 року, дата отримання матеріалу: 19 вересня 2024 року, тип матеріалу: мазок з внутрішньої сторони щоки. Дослідження системи НТР проводили на матеріалі людського походження відповідно до методики дослідження РВ-08 "Дослідження ДНК в мультиплексних системах для встановлення спорідненості, встановлення генетичного профілю та/або індивідуальної ідентифікації", видання від 13 травня 2024 року. Збір матеріалу не входить до сфери акредитації.
2. Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.
Згідно із частиною першою статі 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Національні органи влади, дозволяючи або відхиляючи позов про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Krisztian Barnabas Toth v. Hungary", № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33).
У постановах Верховного Суду від 20 вересня 2024 року в справі № 183/2690/21, від 16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц викладено висновки про те, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування а такій категорії справ. Доказами а такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Верховний Суд у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) вказував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2019 року у справі "Міфсуд проти Мальти" ("Mifsud v. Malta", заява № 62257/15) зазначено, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.
Європейський суд з прав людини зауважив, що "на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Таким чином, висновок генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.
Встановлено, що спір у даній справі виник з приводу батьківства ОСОБА_15 щодо дитини - ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Шамотули, Республіка Польща.
Відповідно до статті 28 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого Постановою ВР № 3941-XII (3941-12) від 04 лютого 1994 року (далі- Договір про правову допомогу) встановлення і оспорювання походження дитини від певної особи регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, громадянином якої є мати дитини в момент народження дитини. Але достатнім є дотримання форми визнання дитини, що передбачена законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої визнання має бути або було здійснене.
Таким чином, з огляду на положення Договору про правову допомогу, даний спір підлягає розгляду за законодавством України, оскільки мати дитини є громадянкою України та визнання походження дитини має бути здійснене на території України, з урахуванням положень цього Договору.
На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надав копію звіту про дослідження № 77109912/2/2 від 23 вересня 2024 року, виданого лабораторією досліджень ДНК ТОВ "test DNK" м. Катовіце, Республіка Польща, із перекладом з польської мови на українську із нотаріальним посвідченням справжності підпису перекладача.
Відповідно до статті 15 Договору про правову допомогу, Документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.
Так, за змістом частини першої, третьої, шостої, сьомої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до приписів частини 5 статті 106 ЦПК України, у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
З урахуванням зазначеного вище колегія суддів дійшла висновку, що наданий позивачем звіт про генетичне дослідження не відповідає вимогам, встановлених статтею 15 Договору про правову допомогу, оскільки не засвідчений в установленому порядку відповідним органом ( відсутня печатка), а також не містить відомостей про те, що особа, яка його склала, попереджена (обізнана) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що його підготовлено для надання до суду, що з урахуванням підстав, зазначених судом першої інстанції, ставить під сумнів його достовірність, а отже обгрунтовано відхилено судом.
Долучені до позовної заяви копії фотокарток суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, навівши мотиви, з якими погоджується апеляційний суд, оскільки вони навіть не ідентифікують особу відповідачки і малолітнього ОСОБА_5 , не відповідають вимогам належності доказів, а саме: доведення факту спільного проживання позивача і відповідачки, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання.
Інших беззаперечних доказів, які б дали змогу дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачем не надано.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди скаржника із висновками суду та спростовуються матеріалами справи.
Щодо вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає, що з урахуванням вимог статті 374 ЦПК України у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що передбачені законодавцем як підстави для скасування чи зміни судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, за наведених обставин, доводи апеляційної скарги є такими, що не грунтуються на законі, висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Матієнко Ігор Сергійович, залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2024 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції - Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 15 липня 2025 року.
Головуючий Л.П. Воронцова
Судді: В.О. Бездрабко
С.В. Радченко