Номер провадження: 22-ц/813/4618/25
Справа № 502/1736/24
Головуючий у першій інстанції Березніков О. В.
Доповідач Сегеда С. М.
17.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
представника прокуратури Одеської області - прокурора відділу Бондаревського О.М.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Строкової А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 29 січня 2025 року, повний текст якого складено 07 лютого 2025 року та ухваленого під головуванням судді Березнікова О.В., у цивільній справі за позовом виконуючого обов'язки керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі: Одеської обласної державної адміністрації, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування земельної ділянки, скасування записів у Поземельній книзі щодо земельної ділянки,
встановив:
05.08.2024 виконуючий обов'язки (далі - в.о.) керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Одеської обласної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство(далі - ДСГП) «Ліси України», про витребування земельної ділянки, скасування записів у Поземельній книзі щодо земельної ділянки.
В обґрунтування поданого позову, прокурор вказав, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 29.08.2019 № 222 ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.
Рішенням державного реєстратора Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області Мандражи О.П. від 17.09.2019 № 48706475 було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1915550651223, номер відомостей про речове право 33247284).
Позивач посилався на те, що вказана земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757 сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України». Поряд з цим, незважаючи на те, що вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державної власності та у встановленому законодавством порядку не вилучалась, райдержадміністрацією неправомірно здійснено передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ..
У зв'язку з цим, позивач вважав, що наявні підстави для витребування вказаної земельної ділянки та скасувати запису у Поземельній книзі щодо земельної ділянки.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 29.01.2025 року у задоволенні позову в.о. керівника Ізмаїльської окружної прокуратури, діючого в інтересах держави, в особі: Одеської обласної державної адміністрації, було відмовлено (т.2, а.с.94-99).
Крім того, додатковим рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 07.02.2025 року з Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 було стягнуто судові витрати на правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн. (т.2, а.с.120-124).
В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури ставить питання про скасування рішення Кілійського районного суду Одеської області від 29.01.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.127-140).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Строкової А.Г., просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (т.2, а.с.160-163).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури, діючий в інтересах держави, в особі: Одеської обласної державної (військової) адміністрації, не надав суду доказів того, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, а тому Одеська державна обласна адміністрація не мала визначених законодавством повноважень щодо її вилучення.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів, виходячи з наступних обставин.
Так, як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 29.08.2019 № 222 ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту (т.1, а.с.54).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1915550651223, земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757, площею 0,1 га призначена для індивідуального дачного будівництва, належить на праві власності ОСОБА_1 (т.1, а.с.40).
Із поземельної книги, відкритої 16.12.2019 р. відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадстру в Одеській області, а саме, розділу 3 №004 від 18.09.2019 р. вбачається, що ОСОБА_1 є власником відповідної земельної ділянки, яка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, код виду цільового призначення 07.03 - «для індивідуального дачного будівництва» (т.1, а.с.56-96).
Згідно довідки від 28.02.2019 р. № 132/168-19, наявної в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача, вбачається, що станом на 01.01.2016 р. земельна ділянка площею 0,1000 га, яка проектується до відведення для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту), рахується як: відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - 0,1000 га, з них солончаки - 0,1000. В примітці даної довідки вказано, що відповідно до матеріалів Схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель Кілійського району Одеської області категорія вказаної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення (т.1, а.с.240).
Також вказаний проект землеустрою містить необхідні погодження та висновок державної експертизи землевпорядної документації з врахованими зауваженнями.
В довідці Секретаріату Кабінету Міністрів України від 05.02.2021 р. зазначено, що Кабінетом Міністрів рішення про вилучення, припинення права постійного користування державним підприємством «Ізмаїльське лісове господарство», відведення або зміну цільового призначення ділянок із зазначеним у запиті кадастровими номерами, в тому числі щодо спірної земельної ділянки, будь-яким фізичним або юридичним особам не приймалося (т.1, а.с.139).
Згідно картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталів 14, 40 Вилківського лісництва «Ізмаїльський лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування за 2013 рік ВО «Укрдержліспроект» спірна земельна ділянка знаходиться повністю в межах кварталу № 40 (т.1, а.с.148-149).
Аналогічні відомості містяться в інформації ДСГП «Ліси України» та вказано, що згоди на влучення зі складу земель державного лісового фонду для відведення, в тому числі спірної земельної ділянки, запитувана установа не надавала та матеріали землеустрою щодо земельних ділянок не погоджувались (т.1, а.с.154-155).
Із повідомлення Одеської обласної державної адміністрації від 20.12.2023 р. вбачається, що заходів щодо скасування розпоряджень Кілійської РДА стосовно передачі земельних ділянок у приватну власність, які розташовані на території Ізмаїльського району (колишнього Кілійського) Одеської області, у тому числі в судовому порядку, не вживалося. Одеська обласна державна адміністрація не заперечує щодо подання позову до суду в інтересах держави від імені Одеськоїобласної державної адміністрації (т.1, а.с.166).
Зі Схеми планування території та із Креслення складу категорій земель вбачається, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення (т.2, а.с.3-9).
Із копії Схеми землеустрою за умовним позначенням «заліснені землі» вбачається, що землі відповідної категорії в районі узбережжя Чорного моря на території Приморської сільської ради відсутні (т.2, а.с.10-18).
Зазначена Схема погоджена та затверджена в установленому законом порядку (т.2, а.с.19-35)
Як вбачається з експлікації розподілу земель с. Приморське за категоріями земель, на території відповідної сільської ради були відсутні землі лісогосподарського призначення (т.1, а.с.242-246).
Зазначене також підтверджується викопіюваннями зі Схеми планування територій Кілійського району Одеської області (т.2, а.с.3-5).
Згідно листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 14 березня 2011 р. № 126, на території Кілійського району за даними лісовпорядкування налічується 11909 га держлісфонду, які розподілені за місцевими органами влади наступним чином: - Вилківська міська рада - 11 574 га; - Кілійська міська рада - 237 га, Дмитрієвська сільська рада - 98 га (т.2, а.с.36).
Із відповіді Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» від 03.10.2024 р. на запит представника відповідача вбачається, що координати кварталу 40 зовнішніх меж Вилківського лісництва ВО «Укрдержліспроект» не може надати, так як чинними нормативно-правовими актами, які регулюють проведення лісовпорядкування, не передбачено при проведенні лісовпорядкування складання каталогів координат або визначення кутових точок виділів; геодезична зйомка окружних меж кварталів не проводилася, а межі земельних ділянок лісового фонду філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України встановлені аналітичним шляхом на основі даних відділу Держгеокадастру району та матеріалів попереднього лісовпорядкування (т.2, а.с.58).
Розпорядженням Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 08.07.2022 № 390/А-2022 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності на території Ізмаїльського району (колишнього Кілійського району) Одеської області (за межами населених пунктів) згідно з додатком (т.2, а.с.55, 56).
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення розпорядження Кілійської РДА від 07.09.2017 № 385) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення розпорядження Кілійської РДА від 29.08.2019р. № 222) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
А згідно з п. «в» ч. 3 ст. 122 ЗК України (у відповідній редакції) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки з земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для індивідуального дачного будівництва.
Тобто, з системного аналізу статей 122 та 149 ЗК України вбачається, що повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», що знаходяться за межами населених пунктів, станом на дату прийняття Кілійською РДА спірного розпорядження, була наділена саме Одеська обласна державна адміністрація.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені у ст. 122 ЗК України.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
У відповідності до п.п. «г» п. 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.
За змістом ч. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Статтею 57 ЗК України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст. 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
За змістом ст. 35 ЛК України організація лісового господарства передбачає, зокрема проведення лісовпорядкування.
Відповідно до ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЛК України лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.
Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства.
Таких правових позицій дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15 від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, Верховний Суд, викладених в його постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17, а також Велика Палата Верховного Суду в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц.
Разом з тим, прокурором в якості доказів не надано суду планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Додані до позову матеріали не можуть вважатись належними матеріалами лісовпорядкування, оскільки не містять доказів щодо їх погодження та затвердження, як має бути здійснено відповідно до ч. 4 ст. 48 ЛК України.
Посилання прокурора в позові на матеріали лісовпорядкування 2013-2014 років не є підтвердженням наявного права ДСГП «Ліси України» на спірну земельну ділянку.
Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з наданих в обґрунтування позову доказів неможливо встановити накладення меж спірної земельної ділянки на землі ДП «Ізмаїльське лісове господарство» ДГСП «Ліси України».
Також колегія суддів зазначає, що до позову не додано доказів того, що на спірній земельній ділянці наявні ліси, а згідно доданих до позову матеріалів проекту землеустрою, зокрема інформації з довідки відділу у Кілійському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 28.02.2019 р. № 131/168-19, спірна земельна ділянка рахується як відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом та за категорією відноситься до земель рекреаційного призначення (т.1, а.с.240).
Також зі вказаних матеріалів вбачається, що при розробці проекту землеустрою були отримані всі необхідні погодження (висновки) для відведення у власність відповідача спірної земельної ділянки.
Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про те, що слід взяти до уваги надані представником відповідача докази щодо відсутності на території Приморської сільської ради за межами насаленого пункту земель лісогосподарського призначення.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції не встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, то, відповідно, і Одеська державна обласна адміністрація не мала визначених законодавством повноважень щодо її вилучення, як про те у позові стверджував прокурор.
Тобто, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах особи, яка не мала права на відповідний позов.
Суд першої інстанції також обгрунтовано зазначив, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Аналогічні положення місить ч. 4 ст. 10 ЦПК України.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Тобто, ст. 1 Першого протоколу гарантує особі мирне володіння майном, однак її право може бути обмежено з боку держави на певних умовах, передбачених законом, та лише у суспільних інтересах.
ЄСПЛ зазначає, що вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 55 рішення у справі «Брайловська проти України» від 06.06.2016 р. ЄСПЛ зазначив, що для відповідності статті 1 Першого протоколу до Конвенції позбавлення має відповідати трьом умовам:
воно має здійснюватись «на умовах, передбачених законом», що виключає будь-які свавільні дії національних органів влади;
здійснюватись «в інтересах суспільства»;
забезпечувати справедливий баланс між правами власника та інтересами суспільства.
В п. 56 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що перша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання органів влади у мирне володіння майном має бути законним.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 29 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Через відпустку судді Комлевої О.С. та відкликання її з відпустки, повне судове рішення складено 16.07.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева