Номер провадження: 22-ц/813/5463/25
Справа № 504/943/25
Головуючий у першій інстанції Вінська Н.В.
Доповідач Сегеда С. М.
16.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Драгомерецького М.М.,
Комлевої О.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.03.2025 року, постановлену під головуванням судді Вінської Н.В., про відмову у видачі судового наказу у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей,
встановив:
05.03.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 від заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.03.2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу було відмовлено (а.с.15).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.03.2025 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с.17-18).
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 16.07.2025 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв'язку з великою навантаженістю справ на одного суддю, а також після відкликання судді Комлевої О.С. з відпустки, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу передбачено п. 1 ч.1 ст. 353 ЦПК України.
За змістом ч.2 с. 369 ЦПК України ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу, що передбачено п.1 ч.1 ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч.4, 6 ст. 19, ч.ч.1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Також слід зазначити, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі від 07.05.2025 року (а.с.35-36), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, останні отримали належним чином (а.с.37-38), що передбачено ст. 130 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що заявник просить видати судовий наказ про стягнення аліментів на двох дітей у розмірі 1/2 частини та не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей, що не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України (а.с.15).
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу, остання ставить питання про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на трьох дітей у розмірі 1/2 (половину) заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення від дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття (а.с.1).
До заяви про видачу судового наказу заявником були надані свідоцтва про народження дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7,9,11).
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 1/2 (половини) заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, на утримання трьох неповнолітніх дітей, що відповідає вимогам, встановленим ст. 161 ЦПК України, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу.
Колегія суддів зазначає, що за змістом ст.ст.2, 5 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або порушених, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Спосіб захисту має бути ефективним.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про незаконність і необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її спростовують, оскільки ухвала постановлена не у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 379, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.03.2025 року про відмову у видачі судового наказу - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М.Сегеда
М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева