Номер провадження: 22-ц/813/4568/25
Справа № 505/2870/24
Головуючий у першій інстанції Дзюбинський А. О.
Доповідач Сегеда С. М.
про повернення апеляційної скарги
16.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Сегеди С.М. (суддя доповідач), Вадовської Л.М., Комлевої О.С., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 січня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Подільської міської ради Подільського району Одеської області, Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області (як орган опіки та піклування), Міністерство оборони України про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини,
встановив:
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 січня 2025 року у вищезазначеному позові - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції в порядку ст. 355 ЦПК України.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху із наданням скаржнику строку для усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору (матеріали апеляційного оскарження (далі -м.а.о.6).
Скаржнику було роз'яснено наслідки не усунення недоліків апеляційної скарги.
Копія ухвали Одеського апеляційного суду від 10 березня 2025 року неодноразово направлялася ОСОБА_1 на адресу зазначеною ним в апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 , однак поштові відправлення повернулися без вручення адресату із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (м.а.о.10-11; 13-14; 19-20; 24-25).
30 квітня 2025 року Одеським апеляційним судом було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації щодо місця реєстрації ОСОБА_1 (м.а.о.15).
Копія ухвали Одеського апеляційного суду від 10 березня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху була також направлена за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, а саме: АДРЕСА_2 , однак поштові відправлення повернулися також без вручення адресату із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (м.а.о. 17-18; 26-27).
Також, апеляційним судом 26 червня 2025 року було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про те, що ОСОБА_1 повідомляється про наявність ухвали Одеського апеляційного суду від 10 березня 2025 року про залишення без руху його апеляційної скарги на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 січня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Подільської міської ради Подільського району Одеської області, Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області (як орган опіки та піклування), Міністерство оборони України про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини (м.а.о.23 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
ОСОБА_1 до апеляційного суду заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження не надав, не цікавився рухом своєї апеляційної скарги та у встановлений строк, недоліків апеляційної скарги не усунув.
Відповідно до статті 44 ЦПК України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживанням процесуальними правами в розумінні процесуального закону є, крім іншого, вчинення (або не вчинення) дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 3 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувшись до суду з апеляційною скаргою ще 04 березня 2025 року, не виконав вимоги ухвали, якою апеляційна скарга була залишена без руху та не цікавився її рухом, що приводить до висновку про затягування розгляду справи та зловживання своїми процесуальними правами, що унеможливлює розглянути справу, у передбачені Цивільним процесуальним кодексом строки.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно положень ч. 3 ст. 185 ЦПК України у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, що її подала.
Враховуючи, що недоліки апеляційної скарги, у встановлений строк не усунуті, апеляційна скарга підлягає поверненню у відповідності до вимог ст. 357 ЦПК України.
Оскільки, ОСОБА_1 до вказаного в ухвалі строку недоліки не усунув, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
Одночасно ОСОБА_1 роз'ясняється, що повернення апеляційної скарги не позбавляє його знову звернутися до суду, однак вже з виправленою апеляційною скаргою на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 січня 2025 року, для розгляду в апеляційній інстанції.
Керуючись ст. 185, 356, 357 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 січня 2025 року, вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити скаржнику, що повернення апеляційної скарги не позбавляє скаржника можливості подати апеляційну скаргу повторно, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Судді: С.М. Сегеда
Л.М. Вадовська
О.С. Комлева