Справа № 138/1541/25
Провадження № 33/801/682/2025
Категорія: 307
Головуючий у суді 1-ї інстанції Савкова І. М.
Доповідач: Ковальчук О. В.
15 липня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Виноградського Антона Павловича, на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
10.06.2025 року постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн в дохід держави, а також стягнуто з неї в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
Не погодившись з цією постановою, представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Виноградський А.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині накладеного на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, та прийняти у цій частині нову постанову, якою застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді громадських робіт або адміністративного арешту.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини у справі, у зв'язку із чим застосував надто м'який вид адміністративного стягнення.
На думку потерпілого, суд першої інстанції, під час прийняття оскаржуваної постанови, не врахував характер та суспільну небезпечність правопорушення.
Крім того, 03.07.2025 року на адресу апеляційного суду від потерпілого ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, що доводять скоєння ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно потерпілого.
Дослідивши подане клопотання, апеляційний суд дійшов висновку, що у його задоволенні необхідно відмовити з огляду на таке.
За ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Враховуючи наведене, апеляційний суд, з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, не вправі досліджувати нові докази, оскільки за обставин цієї справи відсутні підстави для визнання обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованого їх відхилення цим судом.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вказане клопотання у суді першої інстанції скаржником не заявлялось, відтак з огляду на те, що шляхом задоволення зазначеного клопотання апеляційним судом можуть бути здобуті нові докази без законних для того підстав, таке клопотання задоволенню не підлягає.
При цьому, апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з огляду на таке.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання, чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Норма ст. 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
З аналізу наведених вище норм Закону слідує, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2025 року о 18 год. 00 хв. по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинила насильство в сім'ї, а саме ображала свого брата ОСОБА_1 нецензурною лайкою, чим завдала шкоду його психічному здоров'ю, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується такими доказами.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №679591 від 04.06.2025, в якому викладені наведені вище обставини. (а.с. 3).
Рапортом чергового Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області від 28.05.2025 року, в якому зазначено, що 28.05.2025 року о 18:43 год. ОСОБА_1 повідомив, що його сестра погрожує виделкою, кидається важкими предметами. Просив про приїзд працівників поліції. (а.с. 5).
Письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_1 , відповідно до яких його рідна сестра ОСОБА_2 скоїла проти нього домашнє насильство (а.с. 8).
Формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с. 7).
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд доходить висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться виключно до незгоди з постановою в частині накладення судом на ОСОБА_2 стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн, яке представник потерпілого просить змінити на адміністративне стягнення у виді громадських робіт або адміністративний арешт.
Санкція за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 5-1) громадські роботи; 6) виправні роботи; 6-1) суспільно корисні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) арешт з утриманням на гауптвахті (ч. 1 ст. 24 КУпАП).
Згідно із ч. 9 ст. 294 КУпАП у разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.
Відповідно до ст. 24 КУпАП громадські роботи та адміністративний арешт є більш суворими стягненнями, аніж штраф, а тому, враховуючи положення ч. 9 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд не має правових підстав призначати більш суворе стягнення, ніж те, що було накладене судом першої інстанції.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_2 у виді штрафу накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням її особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування або зміни судового рішення та застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді громадських робіт або адміністративного арешту, немає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 24, 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи нових доказів відмовити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Виноградського Антона Павловича залишити без задоволення, а постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 червня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ковальчук