Справа № 369/12292/25
Провадження № 2/369/8703/25
16.07.2025 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/12292/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю, поділ майна,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю, поділ майна.
Позивачем 16.07.2025 року подано до суду через підсистему «Електронний суд» у заяву за вхідн. № 35778 про забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 09.07.2025 року ОСОБА_1 пред'явлено до Києво-Святошинського районного суду Київської області позов до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 року до 02.05.2025 року, включно; визнання домоволодіння: житлового будинку, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 52 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 3222481202:02:006:5090 площею 0,3347 га, спільною сумісною власністю Позивача та Відповідача; про поділ спільного сумісного майна шляхом визнання за Позивачем права власності на частину житлового будинку, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 52 кв.м, та на частину земельної ділянки кадастровий номер 3222481202:02:006:5090 площею 0,3347 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач, враховуючи, що згідно із пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, просить застосувати захід забезпечення позову у виді арешту домоволодіння: житлового будинку, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 52 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 3222481202:02:006:5090 площею 0,3347 га, право власності на яке зареєстроване за Відповідачем.
Позивач при розгляді заяви про забезпеченні позову просив врахувати ту обставину, що на сьогоднішній день син Відповідача ОСОБА_3 разом із сім'єю проживають у Сполучених Штатах Америки. Відповідач має намір виїхати туди в рамках процедури возз'єднання сім'ї, для чого проходить процедури відповідних перевірок та отримання дозволів, отже Відповідач у будь-який момент може здійснити відчуження спірного домоволодіння, що в майбутньому може зробити неможливим виконання рішення суду у справі про поділ майна, а він, ОСОБА_1 , пенсіонер, залишиться без житла.
Позивач при розгляді заяви про забезпеченні позову просив врахувати те, що фактично до 02.05.2025 року вони з Відповідачем проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки. Позивач віддавав Відповідачу свою заробітну плату, вони разом подорожували і відпочивали. У 2007 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , надаючи Переяславсько-Вишневській єпархії Православної церкви України, що за адресою: Київська область, Фастівський район, село Юрівка, вул. Шевченка, 74, матеріальну підтримку, придбали храмові дзвони на 100 кг та на 50 кг, на цих дзвонах вміщено інформацію про благодійників, тобто про Позивача і про Відповідача. У 2010 році Позивач подарував Відповідачу автомобіль BMW 320 дизель, у 2015 році - автомобіль купе BMW 325, при цьому попередній за їх спільним рішенням був проданий. Позивач дбав про сина Відповідача, коли той у період з 2003 року до 2008 рік навчався в Київському національному університеті внутрішніх справ за спеціальністю «правознавство» та у період з 2009 року до 2012 рік у Центрі підготовки Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана здобував кваліфікацію магістра за спеціальністю «економіка підприємства», оплачуючи навчання ОСОБА_3 у цих вищих навчальних закладах, і протягом всього цього періоду ОСОБА_4 проживав разом з Позивачем і Відповідачем. Позивач також дбав про матір Відповідача ОСОБА_5 , якій у 2006 році у Київській міській клінічній лікарні № 1 була зроблена операція із заміни тазостегневого суглоба, оплачуючи хірургічні послуги, тобто у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склались усталені відносини, що притаманні подружжю.
Позивач датою припинення фактичних шлюбних відносин із Відповідачем вважає 02.05.2025 року.
Так, у січні 2025 року між ними сталося сімейне непорозуміння. Позивач взяв деякі особисті речі (паспорт громадянина України, посвідчення водія) і пішов з дому, сподіваючись що з часом непорозуміння мине і сімейні стосунки налагодяться. Станом на початок травня 2025 року взаємовідносини з Відповідачем не відновились. Позивач 02.05.2025 року, зважаючи, що пішов з дому взимку, йому потрібні були літній одяг та інші особисті документи, мав перевірити зареєстровану на нього мисливську зброю, яку зберігав за місцем свого проживання, перебуваючи у тверезому стані, прийшов до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Відчинивши ворота, зайшов у будинок, вхідні двері якого були відчинені, при цьому свій рюкзак поклав на вхідні сходи. У будинку у коридорі стояла Відповідач, яка стала кричати: «чого сюди прийшов?», на що відповів, що прийшов до себе додому, має зібрати свої речі і документи (одяг, закордонний паспорт, посвідчення офіцера запасу Служби безпеки України, спецпідрозділ «Альфа»), перевірити мисливську зброю. На її питання, як увійшов на територію домоволодіння, відповів, що за допомогою свого пульта від воріт. На пропозицію Відповідача показати як увійшов на територію домоволодіння, оскільки змінила замки і отримує комплекс охоронних послуг Державної служби охорони України, він вийшов за ворота, після чого вони були зачинені, вхід на територію домоволодіння був закритий. Відповідач викинула на вулицю його рюкзак, супроводжуючи свої дії словами про те, що: «тут нічого твого немає» і що викличе поліцію. Позивач, зрозумівши, що не може самостійно відчинити ворота, не чекаючи поліцію охорони, пішов у своїх справах.
Пізніше стало відомо, що Відповідач зателефонувала за номером 102, приїхав патруль сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 2 Фастівського районного управління Головного управління поліції в Київській області. А 12.05.2025 року Позивач, надаючи пояснення капітану поліції ОСОБА_6 з приводу події 02.05.2025 року за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , дізнався про те, що є колишнім співмешканцем ОСОБА_2 .
Протокол серії ВАД № 711761, складений 12.05.2025 року у смт. Чабани Київської області капітаном поліції Обіходом Ю.В. щодо нього за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення із формулюванням: «02.05.2025 року близько 12 годині 40 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння та словесно погрожував ОСОБА_2 , яка являється колишньою співмешканкою», та інші матеріали були направлені до Києво-Святошинського районного суду Київської області для прийняття рішення по суті (справа про адміністративне правопорушення № 369/9331/25).
16.06.2025 року постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку з відсутності складу адміністративного правопорушення.
Отже Позивач просить суд врахувати викладене та те, що захід забезпечення у виді арешту майна є співмірним його позовній вимозі, адже при його застосуванні забезпечується збалансованість інтересів Позивача і Відповідача, врахувати, що захід забезпечення позову має тимчасовий характер, його вжиття не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у її володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися цим майном.
Позивач при розгляді заяви про забезпеченні позову просив врахувати також те, що 26.06.2025 року адвокатом Мовчаном Віктором Івановичем в інтересах Позивача було подано до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві заяву про злочин, передбачений статтею 263 Кримінального кодексу України («незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами») через те, що зброя: карабін Marlin 336W калібру 30-30 win, карабін Форт-202 калібру 7,62 мм, травматичний пістолет Форт-12Р, калібру 9 мм, рушниця Mossberg калібру 12 мм, мисливській ніж знаходяться у неправомірному володінні Відповідача; врахувати, що 30.06.2025 року тим же адвокатом в інтересах Позивача було подано до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва скаргу на бездіяльність у порядку статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (справа № 757/31355/25-к, призначена до розгляду на 17.07.2025 року); врахувати, що 08.07.2025 року Позивачем було подано до Уповноваженого підрозділу у сфері запобігання та протидії домашньому насильству Відділення поліції № 2 Фастівського районного управління поліції в Київській області заяву про вчинення відносно нього ОСОБА_2 02.05.2025 року приблизно о 12:00 годині на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 домашнього насильства психологічного та економічного характеру, а саме: ОСОБА_2 умисно кричала на нього, безпідставно викликала поліцію та обвинуватила його у вчиненні хуліганських дій, позбавила житла, одягу, іншого майна, документів та можливості користуватися ними, чим завдала психологічної та економічної шкоди; копію заяви Позивача про вчинення домашнього насильства спрямовано Відділу захисту дітей та протидії домашньому насильству Київської обласної прокуратури.
На підставі зазначеного ОСОБА_1 просив суд накласти арешт на належне на праві власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) майно - домоволодіння: житловий будинок, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 52 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 3222481202:02:006:5090 площею 0,3347 га.
Відповідно до частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з відсутністю сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи позивача, матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просив застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 році у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просив застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зазначена правова позиція була багаторазово підтверджена Верховним Судом у справах, де суди дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову (постанови від 15.07.2021 року, провадження № 61-8468ав21 та від 30.06.2021 року у справі № 523/11320/19).
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 03.07.2019 року у справі № 331/1255/17 та від 30.06.2021 року у справі № 204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 року у справі № 724/561/20 та від 07.07.2021 року у справі № 308/7086/20.
В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 433655630, сформованої 01.07.2025 року, житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2744719232140), загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 52 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481202:02:006:5090, належить на праві власності ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, предмет цього позову, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у спосіб, про який просив позивач, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, та вважає за можливе заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.
При цьому таке забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами.
З поданої заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів вбачається, що у разі прийняття рішення на користь позивача можуть виникнути труднощі у подальшому при виконанні такого рішення.
При цьому, накладення арешту до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/12292/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю, поділ майна, - задовольнити.
Накласти арешт на житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2744719232140), загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 52 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481202:02:006:5090, який належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя А.В. Янченко