Справа № 438/574/25
Провадження 2/438/292/2025
іменем України
15 липня 2025 року Бориславський міський суд Львівської області
у складі головуючого судді Слиша А.Т.,
за участю секретаря судового засідання Кекош Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , вказуючи, що 12 жовтня 1995 року між ними було укладено шлюб, який зареєстрований відділом ЗАГС м. Борислава Львівської області, про що зроблено актовий запис №279. Неповнолітні діти у подружжя відсутні. У шлюбі сторони перебувають довгий час, проте останні 10 років були дуже складними. У них з відповідачем виявились різні погляди на життя і сімейні відносини. Постійні чвари і не бажання відповідача ОСОБА_2 виправлятися призвели до остаточного охолодження почуттів між ними. Сторони спільного господарства не ведуть, шлюбні відносини не підтримують. Примирення між ними не можливе.
Ухвалою судді від 22 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася. Подала заяву від 15 липня 2025 року в якій просить розглянути справу без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином. У попередньому судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечив проти розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3, 4 ст. 56 СК України).
Згідно з ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як встановлено судом, шлюб між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 12 жовтня 1995 року відділом ЗАГС м. Борислава Львівської області, про що зроблено актовий запис №279, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Суд встановив, що сім'я між сторонами розпалася, перебування сторін у шлюбі є формальним, примирення не можливе. Сторони не підтримують сімейно-шлюбних відносин, не ведуть спільного господарства. Причиною розпаду сім'ї стало те, що в них виявилися різні погляди на життя, сімейні відносини, між ними виникали непорозуміння та сварки.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В оцінці доводів сторін суд враховує правовий висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року в справі № 347/1988/17, провадження № 61-48116 св 18 (ЄДРСРУ № 81908511), в якому зазначено таке.
«Статтею 1 Сімейного кодексу передбачено побудову сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, а також взаємодопомоги і підтримки. Рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї закріплена статтею 7 цього Кодексу, а також статтею 24 СК України, відповідно до якої шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
При цьому, добровільність як засада шлюбу спостерігається, починаючи із закріплення права осіб на укладення шлюбу, перебування у ньому і закінчуючи правом на його вільне розірвання та припинення шлюбних відносин за бажанням будь-кого із подружжя.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя, що у контексті даної справи означає надання можливості подружжю на вільний вибір способу побудови своїх відносин у зареєстрованому шлюбі або іншим шляхом. Ніхто не може бути примушений до шлюбу або до особистих стосунків поза його волею. При цьому колишнє подружжя не позбавляється можливості налагодити свої стосунки й після розлучення шляхом укладення нового шлюбу або іншим шляхом.
Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».
Згідно з ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно в процесі розгляду конкретної справи.
З правового аналізу норм ст. 111 СК України та ч.7 ст.240 ЦПК України випливає, що надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком. До того ж, здійснення процедури примирення є можливим за наявності бажання до цього обох сторін, які прикладають зусилля до збереження шлюбу.
Суд також зазначає, що сама по собі незгода відповідача з розірванням шлюбу не є підставою для відмови в позові, оскільки кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини і не може бути примушений до їх збереження. Відповідач, заперечуючи проти розірвання шлюбу, не подав суду доказів того, що їхня сім'я не розпалася і збереження шлюбу є можливим. Заперечення відповідача на позов суд розцінює як намагання відтермінувати розірвання шлюбу, оскільки він не взмозі змінити ситуацію, яка склалася в стосунках з позивачкою, доводи якої були переконливими про те, що сім'ю зберегти не можливо.
З'ясувавши фактичні обставини справи, причини позову про розірвання шлюбу, суд дійшов висновку, що подальше сімейне життя подружжя і збереження шлюбу стало неможливим, позивач категорично відмовляється перебувати в шлюбі з відповідачем, отже, подальше збереження шлюбу суперечило б її інтересам, сім'я розпалася остаточно, а тому шлюб необхідно розірвати.
При зверненні до суду з позовом позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн. У відповідності до ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволені, - з відповідача підлягає стягненню в користь позивача сума оплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст.112, 113 Сімейного кодексу України, ст.ст.13, 19, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 12 жовтня 1995 року відділом ЗАГС м. Борислава Львівської області, про що зроблено актовий запис №279.
Позивачці ОСОБА_1 залишити прізвище, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, який розірваний - « ОСОБА_3 ».
Шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддя Андрій СЛИШ