Справа № 438/590/25
Провадження 2/438/301/2025
іменем України
(заочне)
15 липня 2025 року Бориславський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Слиша А.Т.
за участю секретаря судових засідань Кекош Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 31.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №7222048 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі інтернет, що перебуває за адресою https://creditplus.ua/, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 31.10.2023 року направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір про надання споживчого кредиту №7222048 у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту.
В подальшому відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши повернення суми наданого йому кредиту і процентів, нарахованих з строк користування кредитом, в повному обсязі або не сплативши взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
31.07.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-22/24, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
Відповідно до Додатку 1 до договору факторингу № 01.02-22/24 від 31.07.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №7222048 складає: 20 129,20 грн. Оскільки Додаток 1 (Реєстр Боржників) до Договору факторингу є досить об'ємним документом і містить дані щодо кількох тисяч позичальників, на підтвердження вищенаведеного надаємо копію власне Договору факторингу, копію першої і останньої сторінки Додатку 1 до договору факторингу і копію Витягу з Додатку 1, який містить дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за договором №7222048.
Таким чином, ТОВ «Свеа Фінанс» наділено правом грошової вимоги до Відповідача. Загальний розмір становить: заборгованість по тілу - 14 000,00 грн., заборгованість по відсотках - 6129,20 грн, пеня - 0,00 грн. загальна заборгованість - 20 129,20 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, та 2422,40 грн. судового збору.
Ухвалою від 22 травня 2025 року відкрито провадження у справі, сторони повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином. Крім того, відповідач повідомлявся про виклик у судове засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України.
На підставі ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. ст. 76-83, 174 та 191 ЦПК України та не подав до суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування, а тому за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Судом встановлено, що 31.10.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №7222048, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 12000,00 грн., строк користування кредитом 360 днів, відсоткова ставка 1,99% за один день користування кредитом (а.с. 6-10).
Відповідно до п.п. 1.1. умов договору укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток.
Введення позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором Договору вважається направленням кредитодавцю повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
31.10.2023 між відповідачем та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено додаткову угоду про внесення змін до Договору про надання споживчого кредиту №7222048 в частині збільшення суми кредиту на 2000,00 грн. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання за
Додатковою угодою до Договору про надання споживчого кредиту №7222048 також виконало, та надало позичальнику додаткові грошові кошти у розмірі 2000,00 грн. шляхом їх перерахування 31.10.2023 06:01:04 на картку позичальника № НОМЕР_1 . Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», ліцензія на послуги з переказу коштів без відкриття рахунку №21/788-рк від 01.05.2023 року видана Національним Банком України.
31.07.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-22/24, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС», право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту №7222048 від 31.10.2023 року, що укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та боржником за яким є ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст. 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, у відповідача перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» внаслідок не виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості, становить 20129,20 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 14 000,00 грн., заборгованість за відсотками 6129,20 грн. (а.с. 25-30).
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредиту. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копія договору відступлення права вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором до позивача по справі.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови кредитного договору, добровільно заборгованість не сплатив, а тому позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у сумі 20 129,20 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №7222048 від 31.10.2023 року у розмірі 20 129 (двадцять тисяч сто двадцять дев'ять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» сплачений судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», ЄДРПОУ 37616221, адреса місце знаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.6.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя Андрій СЛИШ