Справа № 635/5441/25
Провадження № 2/635/4806/2025
16 липня 2025 року смт.Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі судді Савченка Д.М., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» Філатової Н.А. про забезпечення позову за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання правочину недійним,-
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» Філатова Н.А. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 85,6 кв.м., загальною площею 288,5 кв.м., укладений 09 серпня 2024 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тарасовою Н.В., зареєстровано у реєстрі за №657, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2985534463120.
До суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» Філатова Н.А., в якій остання просить накласти арешт на нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 288,5 кв.м., житловою площею 85,6 кв.м., загальною площею 288,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (дев'ять) реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2985534463120, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ).
В обґрунтування заяви зазначає, що 09.08.2024 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Наталією Владиславівною видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, спадкова справа №8/2024. Спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з: житлового будинку, з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 09.08.2024, в день отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладено Договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 перебуває у родинних стосунках з ОСОБА_2 , який є батьком його дружини ОСОБА_4 , а визначена вартість відчуженого майна боржником, при наявності боргових зобов'язань, занижена майже як у 2 рази. Дії ОСОБА_1 вочевидь є недобросовісними, оскільки рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 09.10.2013 стягнуто солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником є ТОВ «ФК «Форніт») суму заборгованості за Генеральною кредитною угодою №07-01-90-08 від 12.05.2008, а саме за кредитним договором:
1) №010-2/07-01-0421-08 від 12.05.2008 в сумі 659 240,59 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 476 254,17 доларів США, сума заборгованості за відсотками 182 986,42 доларів США;
2) №010-2/07-01-0422-08 від 12.05.2008 в сумі 118 266,07 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 86 165,77 доларів США, сума заборгованості за
відсотками 32 100,30 доларів США;
3) №010-2/07-01-0811-08 від 31.10.2008 в сумі 1 527 311,31 гривень, де сума заборгованості за кредитом 986 461,30 гривень та сума заборгованості за відсотками 540 850,01 гривень;
4) №010-2/07-01-0812-08 від 31.10.2008 року в сумі 473 688,15 гривень, де сума заборгованості за кредитом 312 243,74 гривень, сума заборгованості за відсотками 161 444,41 гривень, а всього у сумі 8 215 610,20 гривень.
Невжиття заходів забезпечення позову ускладнить, або зробить неможливим виконання даного рішення, в разі задоволення позову.
Суд , розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов наступних висновків.
Звертаючись до суду із заявою позивач зауважує, що в день отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладено Договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , при наявності боргових зобов'язань ОСОБА_1 за рішенням суду.
В заяві про забезпечення позову позивач просив накласти арешт на житловий будинок з метою можливого виконання рішення суду, в разі його задоволення.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується:1)накладенням арешту на майно та (або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;11)накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;2)забороною вчиняти певні дії;3)встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;4)забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;5)зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;6)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;8)зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;9)арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10)іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами,згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений устатті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 19 частини першої статті 150 ЦПК України.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном.
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 (провадження № 61-21685св19) виходив з того, що арешт майна і заборона на відчуження майнає самостійними видами (способами) забезпечення позову. Обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 128/3291/16-ц ( провадження N 61-5592св21).
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, оскільки зазначений правочин є фраудаторний.
З огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який останній придбав за договором купівлі продажу у ОСОБА_1 , у нього існує реальна можливість вчинити дії по відчуженню вказаного будинку до вирішення спору по суті, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Судом також враховано, що ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження про солідарне стягнення за Генеральною кредитною угодою №07-01-90-08 від 12.05.2008, а саме за кредитним договором:
1) №010-2/07-01-0421-08 від 12.05.2008 в сумі 659 240,59 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 476 254,17 доларів США, сума заборгованості за відсотками 182 986,42 доларів США;
2) №010-2/07-01-0422-08 від 12.05.2008 в сумі 118 266,07 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 86 165,77 доларів США, сума заборгованості за відсотками 32 100,30 доларів США;
3) №010-2/07-01-0811-08 від 31.10.2008 в сумі 1 527 311,31 гривень, де сума заборгованості за кредитом 986 461,30 гривень та сума заборгованості за відсотками 540 850,01 гривень;
4) №010-2/07-01-0812-08 від 31.10.2008 року в сумі 473 688,15 гривень, де сума заборгованості за кредитом 312 243,74 гривень, сума заборгованості за відсотками 161 444,41 гривень, а всього у сумі 8 215 610,20 гривень.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що захід забезпечення позову у вигляді арешту будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_2 на праві власності, відповідає вимогам ст.150 ЦПК України.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Враховуючи викладене та керуючись ст.149-153, 157, 260, 353,354 ЦПК України, суд,-
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» Філатової Н.А. про забезпечення позову за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання правочину недійним-задовольнити.
В порядку забезпечення позову, накласти арешт на нерухоме майно - житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 (дев'ять) реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2985534463120, який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_2 , до набранням законної сили рішенням суду у даній справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», місце реєстрації: м.Київ, вул.Князів Острозьких, б.32/2,код ЄДРПОУ 40658146.
Боржник: ОСОБА_2 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: hr.hr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Д.М. Савченко