Справа № 127/20729/25
Провадження № 2-о/127/352/25
14 липня 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті в порядку статті 317 ЦПК України,
03.01.2024 року заявник ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті в порядку ст. 317 ЦПК України, в якій просить встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_3 , яка настала на тимчасово окупованій території України ІНФОРМАЦІЯ_1 в населеному пункті м. Маріупаль, Донецька область, Україна. Причина смерті: церебральний атеросклероз.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують факт смерті особи, вона не може зареєструвати в органах реєстрації актів факт смерті рідної матері ОСОБА_3 , яка настала на тимчасово окупованій території України ІНФОРМАЦІЯ_1 в населеному пункті м. Маріупаль, Донецька область, Україна.
Заявник позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, через те, що факт її смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України заявнику необхідне для державної реєстрації смерті померлої особи, що має бути проведена державним органом України.
Викладене стало підставою для звернення до суду з цією заявою.
В судове засідання заявниця не з'явилася, однак у заяві просили розгляд справи провести за її відсутності, заявлені вимоги підтримали та просила їх задовольнити.
Представники заінтересованих осіб Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) та представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у час призначений до розгляду справи у судове засідання не з'явились. Про час, місце та дату проведення судового засідання повідомленні належним чином, будь-яких, яких заяв чи клопотань на адресу суду від них не надходило.
З огляду на викладене суд вирішив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України .
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь, Донецька область, Україна померла ОСОБА_3 , яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявниця ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтвом про народження ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) від 31.05.2025 серія НОМЕР_1 , в якому зазначено в графі мати « ОСОБА_3 », та копією паспорта матері заявниці на ім'я ОСОБА_3 , серія НОМЕР_2 , копією свідоцтва про шлюб заявниці, серія НОМЕР_3 , згідно якого після укладення шлюбу заявниця змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 », а тому заявник є належною особою для звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті.
Згідно із ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Як вбачається із копії документу з назвою свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 08.05.2024 року, виданого так званим «отделом ЗАГС Новоазовского районного управления юстиции Министерства юстиции Донецкой Народной Республики», згідно якого ОСОБА_6 а ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років, село Виноградне, «рф ДНР».
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 8 від 06.05.2024 року, що видане органами окупаційної влади, смерть ОСОБА_3 , настала внаслідок церебрального атеросклерозу.
Однак отримати свідоцтво про смерть матері у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заявниця не може, оскільки документи, які видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, не є підставою для державної реєстрації смерті, що стало причиною відмови відділу у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України N 1085 від 07.11.2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» Новоазовський район Донецької області, входить до переліку таких населених пунктів.
Відповідно до Указу Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» №32/2019 від 07.02.2019 року, Новоазовський район с. Виноградове, Донецької області є тимчасово окупованою територією.
Відповідно до ч. 1- 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом; будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створюють правових наслідків.
Отже, документ з назвою свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 08.05.2024 року, виданого так званим «отделом ЗАГС Новоазовского районного управления юстиции Министерства юстиции Донецкой Народной Республики», невизнаною державою Україна організацією, яка перебуває на тимчасово окупованій території України, згідно з яким ОСОБА_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років, село Виноградне, «рф ДНР», не створює правових наслідків, а тому не може бути прийнятий будь-яким органом як документ, що підтверджує факт смерті матері заявниці.
Разом з тим, оцінюючи надані заявником докази, суд враховує те, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав (в даному випадку спадкових прав).
Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документу про смерть особи, виданого закладом, що знаходиться на окупованій території, як доказу, оскільки розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ОСОБА_3 встановленим.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст .430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Керуючись ст. 81, 263-265, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті в порядку статті 317 ЦПК України задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 87 років, в населеному пункті: село Виноградне, Новоазовського району, Донецької області, внаслідок церебрального атеросклерозу.
Рішення суду допустити до негайного виконання.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасники судового розгляду:
Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ;
Зацікавлена особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 25497415, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Замостянська, 26а.
Зацікавлена особа Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22.
Суддя: