11.07.2025 Єдиний унікальний номер 205/10328/25
Провадження № 2/205/4364/25
про залишення позовної заяви без руху
11 липня 2025 року м. Дніпро
Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Дорошенко Г.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди,
07.07.2025 року до Новокодацького районного суду міста Дніпра засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 року, цивільну справу №205/10328/25, провадження №2/205/4364/25, було розподілено головуючому судді Дорошенко Г.В., та передано судді канцелярією суду 08.07.2025 року.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за вказаним позовом, суддя дійшов висновку, що таку позовну заяву слід залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Пунктом 1 частини 1 статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Разом з тим, дана позовна заява має майновий характер, однак позивачем не зазначена ціна позову, тому позивачу необхідно зазначити ціну позову.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно ч. 5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Так, позивач звертаючись до суду просить стягнути на її користь спричинену відповідачем моральну шкоду.
У позовній заяві позивач зазначає, що з початком збройної агресії Російської Федерації кожного дня зазнає душевних страждань і принижень, переносить стрес і побоювання за свою безпеку. Порушені її нормальні життєві зв'язки та погіршилися відносини з оточуючими людьми. Вказує, що кожного дня вживає додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно п.3 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як роз'яснено в п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Таким чином позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та не надано доказів, якими це підтверджується. Не повно викладено обставини справи з зазначенням посилань на відповідні докази щодо спричинення моральної шкоди та відповідного розрахунку, згідно якому позивач оцінила свої моральні страждання.
Згідно з ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Всупереч вказаній процесуальній нормі закону позивачем не додано до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у відповідному розмірі, який повинен обраховуватись виходячи із ціни позову.
Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року по справі №761/11472/15 зазначив, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
За змістом ч. 2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.
Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя.
У позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_1 зазначає, що діями держави-агресора Російської Федерації їй завдані моральні страждання внаслідок стресу, викликані через постійні повітряні тривоги та необхідність перебування тривалий час в укритті, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, забезпечення безпеки та захисту порушених прав.
Разом з цим, позивач посилаючись на п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», зазначає, що звільнена від сплати судового збору.
Так, згідно з п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
З аналізу вказаної норми вбачається, що застосування положень п. 22 ч. 1 ст.5 вказаного Закону підлягає за наявності певних умов, а саме: вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Таким чином, умовою звільнення осіб від сплати судового збору на підставі вказаної норми є не просто факт тимчасової окупації території України, збройної агресії, збройного конфлікту, а й обов'язкове настання наслідків у вигляді вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Саме для громадян, які зазнали таких непоправних наслідків через дії держави-агресора Російської Федерації, законодавець передбачив звільнення їх від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
При цьому відповідно до «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 28.02.2025 №376, Дніпропетровська область, місто Дніпро, де зареєстрована і проживає ОСОБА_1 з 17.04.1990 року, не є тимчасово окупованою територією.
Позивач не надала доказів на підтвердження того, що дії держави-агресора Російської Федерації призвели до її вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
З доводів позовної заяви та доданих до неї доказів судом не встановлено настання вказаних вище наслідків, оскільки підстави заявлених позивачем позовних вимог до Російської Федерації не є тотожними підставам, які зазначені у п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», та які б в силу закону давали пільгу щодо сплати судового збору, такі вимоги підлягають оплаті судовим збором на загальних підставах.
Відтак, суд вважає помилковими та відхиляє посилання позивача на відсутність обов'язку сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди та не приймає до уваги посилання на пункт 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу для звільнення від сплати судового збору.
Посилання позивача на судові рішення по інших аналогічних справах не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в кожній справі суд вирішує процесуальні питання, зокрема, щодо наявності підстав для звільнення заявника від сплати судового збору, виключно з огляду на конкретні обставини конкретного позову.
Згідно з положеннями ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з приписами абз. 3 п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви позовної заяви майнового характеру, поданої фізичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028 грн.
Положеннями ч. 1 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
У даному випадку, за заявлену вимогу про відшкодування моральної шкоди в сумі 35 000 Євро, що еквівалентно 1676598 грн ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1 % від ціни позову, та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у гривнях, що становить 15140,00 грн (3 028 грн х 5 розмірів прожиткового мінімуму = 15140 грн).
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі 15140,00 грн за реквізитами Новокодацького районного суду міста Дніпра, а саме: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Нов.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA898999980313111206000004633, код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Новокодацький районний суд міста Дніпра (назва суду, де розглядається справа), та надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору.
Частиною 1 статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.ст.175,177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
З огляду на зазначене, доходжу до висновку про необхідність залишення без руху даної позовної заяви з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди залишити без руху.
Надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання вказаних вимог, заява буде вважатись не поданою та повернута.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Г.В. Дорошенко