Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
розглянувши в попередньому судовому засіданні у м. Києві 4 вересня 2006 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відособленого підрозділу “Рівненська атомна електростанція» Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом» про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою відособленого підрозділу “Рівненська атомна електрична станція ДП НАЕК “Енергоатом» на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 травня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2003 року,-
В січні 2003 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Свої вимоги він мотивував тим, що в організації відповідача він працював електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 4 розряду і 18 грудня 2002 року був звільнений з посади за ст. 36 п6 КЗпП України відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Своє звільнення вважав неправильним, оскільки на підприємстві мало місце скорочення штату працівників і його посаду було скорочено, а тому адміністрація при дотриманні всіх трудових гарантій мала право звільнити його за п.1 ст. 40 КЗпП України.
Просив поновити його на роботі і стягнути заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 травня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2003 року, позов задоволено.
На зазначені рішення ВП “Рівненська АЕС» ДП НАЕК “Енергоатом» подало касаційну скаргу в якій вказує, що судами неправильно застосовані норми матеріального права. Суд помилково вважав, що при звільненні за ст. 36 п.6 КЗпП України відбулось незаконне переведення на іншу роботу, а по суті мало місце переміщення в інший структурний підрозділ.
Станом на час звернення до суду неможливо було повернути позивача на попередню роботу, тому що відбулись зміни в організації виробництва і структурний підрозділ де він працював, було ліквідовано.
Позивач від запропонованої йому роботи відмовився. Просять рішення Кузнецовського міського суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, передати справу на новий судовий розгляд.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу відособленого підрозділу “Рівненська атомна електрична станція ДП НАЕК “Енергоатом» відхилити, а рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 травня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2003 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ярема А.Г.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.