вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" липня 2025 р. Справа № 916/261/25
Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Городненської сільської ради Болградського району Одеської області
до Фізичної особи - підприємця Стогнія Вадима Валерійовича
про стягнення 174 000, 00 грн
за участю представників:
від прокуратури: Яворський С.С. (посвідчення № 069080 від 01.03.2023)
від відповідача: Горун Ю.В. (ордер серії ВН № 1505056 від 22.04.2025)
27.01.2025 керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області (далі - прокурор / прокуратура) в інтересах держави в особі Городненської сільської ради Болградського району Одеської області (далі - Городненська сільрада / позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою № 57-308вих-25 від 22.01.2025 до Фізичної особи - підприємця Стогнія Вадима Валерійовича (далі - ФОП Стогній В.В. / відповідач) про стягнення 174 000, 00 грн неустойки.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю № 22 від 21.02.2023, укладеного між Городненською сільрадою та ФОП Стогнієм В.В., в частині поставки товарів неналежної якості. В цьому випадку, прокурор зауважує, що порушено інтереси держави внаслідок незастосування до відповідача передбаченої договором неустойки за порушення останнім зобов'язань з поставки якісного товару, оплата за яким здійснювалася за кошти місцевого бюджету.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 03.02.2025 у цій справі постановив направити матеріали позовної заяви керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Городненської сільради до ФОП Стогнія В.В. за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.
17.03.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи № 916/261/25.
Відповідно до результатів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформлених протоколом від 17.03.2025, позовну заяву Болградської окружної прокуратури Одеської області передано судді Горбасенку П.В.
Господарський суд Київської області ухвалою від 21.03.2025 залишив позовну заяву прокуратури без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
31.03.2025 канцелярією Господарського суду Київської області зареєстровано надіслану через підсистему «Електронний суд» заяву прокуратури про усунення недоліків на виконання вимог вказаної ухвали суду разом з доказами на їх підтвердження.
Господарський суд Київської області ухвалою від 07.04.2025 у цій справі, зокрема, прийняв позовну заяву керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Городненської сільради до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/261/25, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання.
Водночас 11.04.2025 через підсистему «Електронний суд» керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області надіслав заяву, за змістом якої, керуючись передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 42 та ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правом, просив суд розгляд справи № 916/261/25 здійснювати за безпосередньої участі представника прокуратури.
Господарський суд Київської області ухвалою від 14.04.2025 у справі № 916/261/25 задовольнив заяву керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області б/н від 11.04.2025 та призначив у цій справі судове засідання на 25.04.2025 об 11:15.
23.04.2025 канцелярією Господарського суду Київської області зареєстровано надісланий ФОП Стогнієм В.В. через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву. Згідно викладених у відзиві доводів, відповідач стверджує про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в означеній справі за огляду на обставини:
- поставки 21.02.2023 товару за договором про закупівлю № 22 від 21.02.2023 у повному обсязі, а також відсутності в момент такої поставки жодних претензій позивача як щодо кількості, так і щодо якості поставленого відповідного товару;
- підписання позивачем видаткової накладної № 03501 від 21.02.2023, а отже, підтвердження останнім факту відповідності поставленого товару заявленим вимогам щодо якості відповідних дизельних генераторів;
- неотримання ФОП Стогнієм В.В. направлених позивачем на його адресу претензій щодо поставки товару неналежної якості та, відповідно, позбавлення відповідача можливості бути присутнім під час огляду дизельних генераторів ALM-DS-13500E;
- підтвердження факту поставки неякісного товару за договором про закупівлю № 22 від 21.02.2023 актом про невідповідність характеристик товару від 13.04.2023, складеним Фізичною особою - підприємцем Греку Сергієм Вікторовичем (далі - ФОП Греку С.В.), який, зі свого боку, є неналежним доказом, оскільки ФОП Греку С.В., з огляду на наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості щодо виду економічної діяльності останнього, не є спеціалістом, який може проводити обстеження щодо відповідності дизельних генераторів заявленим вимогам якості;
- наявності в акті про невідповідність характеристик товару від 13.04.2023 деяких розбіжностей, зокрема: зазначення власником досліджуваних генераторів відмінної від визначеної в договорі про закупівлю № 22 від 21.02.2023 особи; незазначення ідентифікаційних ознак (зокрема серійних номерів) дизельних генераторів, щодо яких було проведено технічний огляд, що не свідчить про обставини дослідження саме поставлених згідно договору про закупівлю № 22 від 21.02.2023 генераторів; незазначення за допомогою яких технічних та вимірювальних приладів було проведено такий технічних огляд та на основі яких методів дослідження було сформовано висновок, що досліджувані генератори не відповідають заявленим вимогам щодо якості. У судовому засіданні 25.04.2025 суд долучив відзив до матеріалів справи.
Також 23.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ФОП Стогній В.В. надіслав клопотання про відкладення розгляду справи № 916/261/25, яке суд задовольнив та ухвалою від 25.04.2025 відклав судове засідання на 30.05.2025 о 10:15.
28.04.2025 через підсистему «Електронний суд» керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області надіслав відповідь на відзив, згідно змісту якої заперечив проти наведених у відзиві на позовну заяву доводів відповідача, вважаючи їх безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи і чинному законодавству, оскільки:
- претензія щодо поставки товару неналежної якості була скерована ФОП Стогнію В.В. на його офіційну електронну адресу, зазначену у реквізитах до укладеного договору про закупівлю № 22 від 21.02.2023, що, за доводами прокурора, свідчить про обізнаність відповідача із обставинами поставки неякісного товару;
- відповідачем, зі свого боку, не надано доказів на спростування обставин невідповідності поставленого згідно договору про закупівлю № 22 від 21.02.2023 товару даним, зазначеним в тендерній документації, а також в сертифікатах якості, тоді як саме ФОП Стогній В.В. як відповідач у цій справі повинен бути заінтересований у доведенні якості поставленого товару, оскільки відповідно до умов укладеного договору, а саме його п. 2.7, передбачено: «Гарантійний строк становить не менше 5 років та обчислюється з моменту отримання товару замовником».
07.05.2025 канцелярією Господарського суду Київської області зареєстровано надіслані ФОП Стогнієм В.В. через підсистему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, відповідно до змісту яких відповідач виклав свої пояснення щодо наведених прокуратурою у відповіді на відзив міркувань.
13.05.2025 через підсистему «Електронний суд» керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області надіслав заперечення в порядку ст. 167 ГПК України, в яких наголошував на постачанні відповідачем неякісного товару та на тому, що відповідача було належним чином повідомлено про невідповідність товару тендерній документації.
19.05.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідач подав додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 30.05.2025, перевіривши матеріали справи № 916/261/25 в їх сукупності, в розрізі викладених прокуратурою та відповідачем доводів, аргументів та заперечень по суті спору, суд - з метою дотримання основних засад господарського судочинства, повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, які входять до предмету доказування, та, як наслідок, справедливого та неупередженого розгляду справи, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами - постановив ухвалу від 30.05.2025, якою здійснив перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 916/261/25 за правилами загального позовного провадження та замінив призначене у справі на 30.05.2025 о 10:15 засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Надалі, у підготовчому судовому засіданні 30.05.2025, суд долучив до матеріалів справи подані прокурором та відповідачем: відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, заперечення та додаткові пояснення у справі.
Водночас, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд у підготовчому судовому засіданні 30.05.2025 зініціював розгляд питання про призначення у цій справі судової електротехнічної експертизи, проти чого заперечив представник відповідача, тоді як прокурор клопотав про відкладення підготовчого засідання з метою з'ясування думки позивача та можливого подання письмових пояснень з цього питання.
За результатами підготовчого судового засідання 30.05.2025 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 13.06.2025 об 10:30.
12.06.2025 на електронну адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення на відзив та додаткові пояснення, за змістом яких Городненська сільрада підтримала позов прокурора та просила задовольнити його в повному обсязі. До того ж Городненська сільрада наголосила, що прокурором надано достатню кількість доказів, не спростованих відповідачем, які вказують на поставку товару неналежної якості, зокрема акт про невідповідність характеристик товару від 13.04.2023, складений ФОП Греку С.В., який є доказом такої невідповідності, - тим самим сільська рада заперечила проти призначення судової експертизи у цій справі.
Господарський суд Київської області ухвалою від 13.06.2025 закрив підготовче провадження у справі № 916/261/25 та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.07.2025.
У судовому засіданні 04.07.2025, після судових дебатів, у ході яких прокурор підтримав позовні вимоги, а представник відповідача заперечив проти їх задоволення, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та проголосив у цьому засіданні вступну і резолютивну частини рішення, водночас
Відповідно до змісту наведених у позовній заяві доводів прокурора, Болградською окружною прокуратурою під час виконання повноважень, визначених ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави у зв'язку із здійсненням закупівлі джерел резервного живлення в частині поставки товарів неналежної якості за договором № 22 від 21.02.2023, укладеним між Городненською сільською радою Болградського району Одеської області та Фізичною особою - підприємцем Стогнієм Вадимом Валерійовичем.
Так, за твердженнями прокурора, Городненською сільрадою, з метою забезпечення електроенергією об'єкти електричної інфраструктури під час планових відключень світла, 01.02.2023 оголошено про проведення відкритих торгів з особливостями щодо закупівлі та поставки товару «Придбання джерел резервного живлення - генератор дизельний ДК 021:2015:31121100-1» на суму 880 000, 00 грн.
За результатами розгляду уповноваженою особою Городненської сільради, поданих учасниками - ФОП Стогнієм В.В. та ТОВ «ТВК «Укрпромпостач» тендерних пропозицій на відповідність вимогам тендерної документації по закупівлі «Придбання джерел резервного живлення - генератор дизельний ДК 021:2015:31121100-1», протоколом № 9 від 13.02.2023 визначено ФОП Стогнія В.В. переможцем відкритих торгів та ухвалено рішення про намір укласти з ним договір про закупівлю.
Як зазначає прокурор, надалі 21.02.2023 між Городненською сільрадою (за договором - покупець) та ФОП Стогнієм В.В. (за договором - постачальник) укладено договір про закупівлю товару № 22 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого визначено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця ДК 021:2015 код 31120000-3 Генератори (Придбання джерел резервного живлення - генератор дизельний ДК 021:2015:31121100-1), в асортименті, кількості та за ціною, що зазначені в специфікації (додаток № 1), яка додається до цього договору та є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити продукцію.
Також п. п. 1.2, 2.1-2.3, 2.5, 2.7 договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається законодавством.
Постачальник повинен передати (поставити) покупцю товар, якість якого має відповідати державним стандартам і технічним умовам.
Якість товару підтверджується сертифікатами якості, стандартами, технічними умовами або посвідченнями якості виробника тощо.
Якщо якість товару виявляється такою, що не відповідає вимогам вказаним в п. 2.1 договору, покупець має право відмовитися від її прийняття та оплати.
В разі виявлення покупцем після прийняття товару, такого що не відповідає вимогам якості, останній має невідкладно повідомити постачальника про необхідність явки для складання відповідних актів. В разі відмови від явки постачальника, покупець складає вищевказані акти в односторонньому порядку. Даний акт при цьому буде мати обов'язкову юридичну силу для постачальника.
Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на товар. Гарантійний строк становить не менше 5 років та обчислюється з моменту отримання товару замовником. У разі виникнення нагальної потреби у зв'язку з проблемами в роботі обладнання представник продавця повинен прибути до покупця протягом двох днів з моменту одержання відповідної заявки від замовника.
Положеннями п. п. 3.1, 4.3, 4.4, 5.1, 5.4, пп. 6.1.2 п. 6.1, пп. 6.2.6 п. 6.2, пп. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 10.1, 10.2 договору унормовано, що сума цього договору становить 870 000, 00 грн без ПДВ.
Сума, кількість та найменування товару, який надається постачальником покупцю, повинна відповідати специфікації та п. 3.1 цього договору.
Оплата покупцем постачальнику вартості товару проводиться за фактично поставлений товар, відповідно до рахунку та видаткової накладної постачальника, за цінами, вказаними у специфікації, на поточний рахунок постачальника, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідних видаткових накладних, за умови отримання відповідного фінансування та за умови, що постачальник виконав умови п. 4.3 договору.
Поставка товару (предмету закупівлі) буде проходити за адресою замовника: 68712, України, Одеська обл., Болградський р-н, с. Городнє, вул. Широка, 39 та відповідно до поданої заявки від покупця в письмовому або телефонному режимі (заявка буде надаватися за 2 дні до поставки товару).
Товар вважається поставленим покупцеві з моменту підписання покупцем видаткової накладної.
Покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар, якщо його якість відповідає умовам державного стандарту і технічним умовам.
Якщо у разі приймання товару покупець виявив неякісний товар, який не відповідає умовам державного стандарту і технічним умовам, то покупець має право отримати протягом 2 (двох) робочих днів від постачальника взамін таку ж кількість товару належної якості або ж стягнути з постачальника штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від вартості неякісного товару.
Постачальник за даним договором несе відповідальність за порушення умов зобов'язання щодо якості товару, передбаченого умовами договору, у вигляді стягнення з нього штрафу в розмірі 20 (двадцять) відсотків від вартості неякісного товару, згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов'язань - до їх повного виконання сторонами.
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Відповідно до підписаної 21.02.2023 між сторонами договору специфікації № 1, останні затвердили характеристики, кількість, номенклатуру й загальну вартість партії товару, що поставляється, а саме: генератор дизельний ALM-DS-13500E «Alimar Generators Turkey» Balikesir у кількості 4 шт. за ціною 217 500, 00 грн за одиницю на загальну вартість 870 000, 00 грн.
Копії договору та специфікації наявні в матеріалах означеної справи.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що продавцем ФОП Стогнієм В.В. порушено умови договору № 22 від 21.02.2023 в частині забезпечення поставки якісного товару, який, в свою чергу, має відповідати державним стандартам і технічним умовам, що пред'являються до такого виду товару.
В обґрунтування цього прокурор вказав, що додатком № 3 до тендерної документації - «Технічна специфікація» Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі ДК 021:2015 код 31120000-3 Генератори (придбання джерел резервного живлення - генератор дизельний ДК 021:2015:31121100-1) передбачено такі вимоги:
1) Учасник, з яким буде укладено договір про закупівлю, зобов'язується надати під час поставок копію сертифікату якості або паспорт виробника або інший документ, що підтверджує якість товару, що постачається.
2) Технічні характеристики електрогенератора дизельного ALM-DS-13500E (або еквівалент):
- номінальна напруга - не менше 2х220/230;
- номінальна / максимальна потужність - не більше 10500 / 11500 Вт;
- коефіцієнт потужності - не більше 1.0;
- тип генератора - синхронний;
- номінальна потужність двигуна - не менше 14,9 л.с.;
- розхід палива - не більше 0,28 л/кВтч;
- розхід масла - не більше г/кВтч ? 22;
- кількість циліндрів - не більше 1;
- число тактів - не більше 4;
- спосіб запуску - електростартер;
- система запалювання - магнето;
- система подачі палива - вільний злив;
- спосіб охолодження - повітряний примусовий;
- тип свічки запалювання - F6TC або аналогічні;
- система споживання - карбюратор;
- тип повітряного фільтра - пористий поліуретан;
- тип палива - дизель;
- ємність паливного бака, л - не більше 15.
3) Документ виробника має містити наступну інформацію: правила безпеки (пожежна, електрична, хімічна, фізична, технічна, екологічна), комплектація, технічні характеристики, порядок експлуатації, технічні обслуговування (перевірка рівня масла і його заміна, перевірка і заміна свічок запалювання, обслуговування повітряного фільтра, паливного баку, графік проведення мінімального планового технічного обслуговування при нормальних умовах), можливі несправності і способи їх зберігання.
4) Технічні, якісні характеристики товару за предметом закупівлі повинні відповідати встановленим / зареєстрованим діючим нормативним актам діючого законодавства (державним стандартам), які передбачають застосування заходів із захисту довкілля.
5) Документи та дані, що підтверджують якісні та технічні характеристики предмету закупівлі.
6) Учасник у складі тендерної пропозиції повинен надати документи на підтвердження відповідності товару вимогам нормативних документів та вказати дані щодо якісних і технічних характеристик предмету закупівлі:
- довідку, щодо предмету закупівлі завірену підписом та печаткою учасника, в якій зазначити: найменування, тип, вид, виконання (та інше) продукції згідно з нормативними документами на виготовлення продукції; найменування виробника(ів) продукції та країни походження продукції; додаткові дані про технічні характеристики продукції; найменування документів виробника та інших органів, які підтверджують якість продукції і будуть надані при постачанні продукції; гарантійний термін експлуатації (або зберігання). Учасник надає паспорт на запропонований товар;
- дані, надані учасником, будуть внесені до договору постачання у разі, якщо учасник буде визнаний переможцем.
Водночас, як зазначає прокурор, відповідач листами від 07.02.2023 № 21 та № 29 підтвердив відповідність наявного у нього товару технічним та якісним характеристикам, визначеним у додатку № 3 до тендерної документації, та надав гарантію виконання поданої тендерної документації.
На виконання умов договору відповідач поставив товар позивачу відповідно до погодженого в договорі графіку, що підтверджується підписаною видатковою накладною № 03501 від 21.02.2023 на загальну суму 870 000, 00 грн.
Поставлений товар був повністю оплачений позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 102 від 24.02.2023 із відміткою Казначейства про оплату - 01.03.2023.
Однак, як твердить прокурор у позові, в подальшому позивачем було виявлено невідповідність технічних та якісних характеристик товару тим, що були заявлені у тендерній документації, а тому 07.04.2023 Городненською сільрадою скеровано на офіційну електронну адресу ФОП Стогнія В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 претензію № 141, за змістом якої зазначено, що поставлений товар не відповідає заявленим технічним умовам та наголошено на необхідності усунення недоліків товару або поверненні сплачених грошових коштів.
На підтвердження надіслання означеної претензії на електронну адресу відповідача прокурор долучив до матеріалів справи роздруківку електронного листа.
В розрізі викладеного прокурор зауважив, що, згідно з інформацією, наведеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ФОП Стогнія В.В., офіційною електронною адресою останнього є ІНФОРМАЦІЯ_1 Зазначена адреса також вказана в електронній системі публічних закупівель «Prozorro» в інформації про учасника публічної закупівлі.
До того ж прокурор послався на правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої листування електронною поштою визнається цивільним звичаєм відповідно до ст. 7 Цивільного кодексу України (зокрема, постанови від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17, від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).
В підтвердження невідповідності поставленого товару технічним умовам прокурор зазначає та долучає до матеріалів позову як доказ акт про невідповідність характеристик товару, складений 13.04.2023 спеціалістом ФОП Греку С.В. за результатами перевірки товару. Із означеного акта випливає, що номінальна / максимальна потужність поставлених генераторів становить 4,2 кВт замість передбачених 10,5-11 кВт, а номінальна / максимальна потужність двигуна - 6 л.с. замість 14,9 л. с.
Надалі 07.02.2024 засобами поштового зв'язку Городненська сільрада надіслала ФОП Стогнію В.В. претензію № 50 від 06.02.2023, за змістом якої вимагала усунення недоліків товару або повернення сплачених коштів. В якості доказів відправлення означеної претензії прокурор долучив копію бланка рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6871201719766.
Однак, як зазначає прокурор, ФОП Стогній В.В. не вчинив дій щодо заміни неякісного товару та не повернув грошові кошти за поставлений неякісний товар.
З огляду вказаного прокурор стверджує, що належним способом судового захисту у спірних правовідносинах є сплата штрафу у розмірі 20 % від вартості неякісного товару, що становить 174 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, керівник прокуратури зазначив, що цей позов пред'являється прокурором в інтересах держави в особі Городненської сільради, яка є стороною відповідного договору, а також уповноваженим органом, до відання якого належить забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів. Неналежне виконання договору № 22 від 21.02.2023 призвело до неможливості використання за призначенням товару, визначеного умовами договору, а також до витрат бюджетних коштів. Попри наявність вказаних повноважень, Городненською сільрадою не було вжито заходів для усунення виявлених порушень законодавства, зокрема, не подано позов до суду про стягнення штрафних санкцій за договором. Хоча Городненською сільрадою й надсилалися відповідні претензії ФОП Стогнію В.В., однак у подальшому не вживались належні та ефективні заходи, спрямовані на захист інтересів держави. Окрім того листом № 170 від 10.07.2024 Городненська сільрада повідомила прокуратуру, що через відсутність у штатному розписі сільської ради посади юриста та брак коштів на оплату послуг адвокатів, остання позбавлена можливості звернутися за захистом своїх прав до суду.
Підсумовуючи, прокурор зазначив, що вказана ситуація є виключним випадком, який обґрунтовує здійснення прокуратурою представництва інтересів держави відповідно до вимог законодавства. На підтвердження виконання вимог, установлених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор долучив до матеріалів позову копію повідомлення № 57-28вих-25 від 02.01.2025, адресованого Городненській сільраді, про намір звернутися до суду в інтересах держави в особі останньої з метою захисту її майнових прав та забезпечення ефективного використання бюджетних коштів.
Позивач у справі Городненська сільрада підтримала позов прокурора та просила задовольнити вимоги повністю. В обґрунтування своєї позиції Городненська сільська рада зазначила, що 21.02.2023 між нею та ФОП Стогнієм В.В. було укладено договір, за умовами якого останній поставив сільраді дизельні генератори. Проте після отримання товару, під час відкриття пакування, Городненська сільрада виявила, що зазначений товар не відповідає характеристикам, заявленим у тендерній документації. Городненська сільрада зауважує, що відразу в телефонному режимі повідомила ФОП Стогнія В.В. про виявлений факт, після чого останній зобов'язався направити фахівця для складання акта про невідповідність товару. У результаті до Городненської сільради був направлений ФОП Греку С.В. як спеціаліст, хоча відповідач у відзиві заперечує щодо обізнаності про цю особу. До того ж, позивач твердить, що відповідач був належно повідомлений щодо поставки неякісного товару, оскільки претензія була скерована на його офіційну електронну адресу, яка зазначена в реквізитах договору.
Підсумовуючи позивач зауважує, що саме відповідач повинен бути зацікавлений у доведенні належної якості поставленого товару, що останнім не зроблено.
Зі свого боку ФОП Стогній В.В. у відзиві на позовну заяву не погоджується з вимогами прокурора та зазначає про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки поставка товару за договором про закупівлю № 22 від 21.02.2023 відбулася в повному обсязі без жодних претензій позивача як щодо кількості, так і щодо якості поставленого відповідного товару. Підписанням видаткової накладної № 03501 від 21.02.2023 позивач підтвердив факт відповідності поставленого товару заявленим вимогам щодо якості відповідних дизельних генераторів. Факт поставки неякісного товару за договором про закупівлю № 22 від 21.02.2023, за твердженнями прокурора та позивача, підтверджується актом про невідповідність характеристик товару від 13.04.2023, складеним ФОП Греку С.В., водночас відповідач вважає, що зазначений акт є неналежним доказом у розумінні процесуальних норм. Відповідач твердить, що ФОП Греку С.В., який склав та підписав акт про невідповідність товару, не є спеціалістом, уповноваженим на проведення обстеження дизельних генераторів щодо їх відповідності заявленим вимогам якості, оскільки, з огляду на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, видом діяльності ФОП Греку С.В. є роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. До того ж в акті про невідповідність характеристик товару від 13.04.2023 наявні невідповідності, зокрема: зазначено власником досліджуваних генераторів - «Богоєв Микола», тоді як власником за договором про закупівлю № 22 від 21.02.2023 є позивач; не зазначено ідентифікаційних ознак (зокрема серійних номерів) дизельних генераторів, щодо яких було проведено технічний огляд, що не свідчить про обставини дослідження саме поставлених згідно договору про закупівлю № 22 від 21.02.2023 генераторів; не зазначено за допомогою яких технічних та вимірювальних приладів було проведено такий технічних огляд та на основі яких методів дослідження було сформовано висновок, що досліджувані генератори не відповідають заявленим вимогам щодо якості.
Підсумовуючи відповідач стверджує, що акт про невідповідність характеристик товару від 13.04.2023 не може бути взятий судом до уваги, як доказ що підтверджує факт невідповідності поставлених генераторів за договором про закупівлю № 22 від 21.02.2023, та просить відмовити в задоволенні позову.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників учасників справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно з положеннями ст. 11, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст ст. 509 ЦК України, що кореспондує з приписами ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Водночас за приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, оскільки відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) в розрізі змісту ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Оцінюючи правовідносини, що склались між сторонами в ході виконання договору № 22 від 21.02.2023, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містяться також в ст. 265 ГК України.
Отже, укладення ФОП Стогнієм В.В. та Городненською сільрадою договору № 22 від 21.02.2023 було спрямоване на отримання останньою товару та одночасного обов'язку по здійсненню його оплати.
За змістом ч. 1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Відповідно до п. 1.1 договору та специфікації визначено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця дизельні генератори ALM-DS-13500E «Alimar Generators Turkey» Balikesir у кількості 4 шт.; ДК 021:2015 код 31120000-3 Генератори (Придбання джерел резервного живлення - генератор дизельний ДК 021:2015:31121100-1).
Як випливає з матеріалів справи, сторонами за договором № 22 було підписано видаткову накладну № 03501 від 21.02.2023, за якою поставлено обумовлений товар, а покупцем проведена оплата в розмірі 870 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 102 від 24.02.2023.
Однак, як твердять прокурор та покупець, поставлений товар не відповідав технічним та якісним характеристикам, що стало підставою для нарахування, згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 договору, суми штрафу.
У ст. 268 ГК України визначено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Номери та індекси стандартів, технічних умов (у разі наявності) або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.
У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.
Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Водночас приписи ст. 269 ГК України унормовують, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами (у разі наявності).
Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб.
Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.
У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
До того ж згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 673, ст. 674, 675 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.
Положеннями ч. 2, 4 ст. 678 ЦК України визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
При цьому в силу положень ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту.
Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Верховний Суд, зокрема, у справі № 904/8414/21 зазначав, що умова договору щодо якості продукції характеризує предмет купівлі-продажу (поставки) з точки зору придатності до використання за цільовим призначенням. Якість продукції - це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції (товарів) і зумовлюють її здатність задовольнити відповідно до свого призначення потреби споживача. Предметом договору купівлі-продажу (поставки) може бути річ тільки належної якості, що обумовлена договором.
Зі змісту наведених норм випливає, що вимоги щодо якості товару визначаються сторонами в договорі або встановлюються законом. У разі відсутності таких вимог у договорі чи законі на продавця покладається обов'язок передати товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Так, зокрема умовами п. п. 2.1-2.3 договору та п. 2 додатку № 3 до тендерної документації передбачено, що постачальник повинен передати (поставити) покупцю товар, якість якого має відповідати державним стандартам і технічним умовам.
Якість товару підтверджується сертифікатами якості, стандартами, технічними умовами або посвідченнями якості виробника тощо.
Якщо якість товару виявляється такою, що не відповідає вимогам вказаним в п. 2.1 договору, покупець має право відмовитися від її прийняття та оплати.
Технічні характеристики, які встановлюються для електрогенератора дизельного ALM-DS-13500E (або еквівалент): номінальна напруга - не менше 2х220/230; номінальна / максимальна потужність - не більше 10500 / 11500 Вт; коефіцієнт потужності - не більше 1.0; тип генератора - синхронний; номінальна потужність двигуна - не менше 14,9 л.с.; розхід палива - не більше 0,28 л/кВтч; розхід масла - не більше г/кВтч ? 22; кількість циліндрів - не більше 1; число тактів - не більше 4; спосіб запуску - електростартер; система запалювання - магнето; система подачі палива - вільний злив; спосіб охолодження - повітряний примусовий; тип свічки запалювання - F6TC або аналогічні; система споживання - карбюратор; тип повітряного фільтра - пористий поліуретан; тип палива - дизель; ємність паливного бака, л - не більше 15.
Суд зауважує, що видаткова накладна № 03501 від 21.02.2023 підписана повноважними представниками обох сторін та не містить будь-яких зауважень, у тому числі щодо якості товару.
Тобто у контексті положень ст. 662 ЦК України, яка передбачає обов'язок продавця передати покупцю товар, визначений договором купівлі-продажу, разом з його приналежностями та супровідними документами (зокрема технічним паспортом, сертифікатом якості тощо), підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень розцінюється як підтвердження належного прийняття товару покупцем, включаючи погодження його якості та комплектності.
Водночас умовами п. п. 2.5 та 2.7 договору, на які прокурор посилається як на підставу для доведення порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині поставки неякісного товару передбачено, що:
- в разі виявлення покупцем після прийняття товару, такого що не відповідає вимогам якості, останній має невідкладно повідомити постачальника про необхідність явки для складання відповідних актів. В разі відмови від явки постачальника, покупець складає вищевказані акти в односторонньому порядку. Даний акт при цьому буде мати обов'язкову юридичну силу для постачальника;
- гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на товар. Гарантійний строк становить не менше 5 років та обчислюється з моменту отримання товару замовником. У разі виникнення нагальної потреби у зв'язку з проблемами в роботі обладнання представник продавця повинен прибути до покупця протягом двох днів з моменту одержання відповідної заявки від замовника.
Втім аналізуючи ці умови договору, суд доходить висновку, що зазначені пункти договору стосуються контролю якості придбаного товару, однак мають різні юридичні наслідки, підстави та вимоги щодо виявлення таких недоліків.
Зокрема, у першому випадку, при виявленні неякісного товару після його прийняття, покупець зобов'язаний невідкладно повідомити постачальника про необхідність явки для складання відповідного акта. У разі не явки постачальника на таку вимогу покупець має право скласти акт в односторонньому порядку, який матиме юридичну силу.
Однак матеріали справи не містять жодних актів, складених покупцем на виконання вказаного положення договору, а також доказів повідомлення постачальника про необхідність його явки для складання відповідного акта(ів).
Водночас згідно з положеннями п. 2.7 договору та ст. 675 ЦК України, покупець має право звернутися з вимогою щодо невідповідності товару вимогам якості в межах гарантійного строку. Встановлений договором гарантійний строк становить не менше 5 років і обчислюється з моменту отримання товару замовником. У такому випадку представник продавця повинен прибути до покупця протягом двох днів з моменту одержання відповідної заявки від замовника.
Однак, попри викладене, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів звернення покупця із відповідною заявкою до продавця з метою забезпечення його прибуття для огляду товару, водночас, твердження позивача про повідомлення постачальника у телефонному режимі про виявлені недоліки товару та необхідність його прибуття суд не бере до уваги, оскільки ці обставини не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Водночас суд установив, що претензії Городненської сільської ради № 141 від 07.04.2023 (надіслана на електронну адресу відповідача) та № 50 від 06.02.2024 (надіслана засобами поштового зв'язку), а також акт про невідповідність характеристик товару від 13.04.2023 слугують основними доказами, на які прокуратура посилається на обґрунтування позовних вимог щодо неналежної якості поставленого товару та повідомлення про це продавця.
Оцінюючи перелічені вище докази на предмет наявності у останніх інформації про отримання відповідачем вказаних претензій та засвідчення неналежної якості товару, судом враховано таке.
Приписи ч. 1, 3 ст. 13, ст. 73, ч. 1 ст. 74, ст. 76-79, ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України презюмують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
В розрізі зазначених норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати, що:
- надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання про їх прийнятність, суд виходить з критеріїв їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності, тоді як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідні обставини, на які посилаються сторони, мають бути підтверджені належними доказами;
- судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;
- обов'язок доказування треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи;
- позивач, стверджуючи про існування певної обставини, подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, а суд, зі свого боку, під час судового провадження оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення;
- передбачений ст. 79 ГПК України стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;
- надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;
- повноту дослідження обставин справи забезпечує принцип змагальності, який не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, тоді як така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний;
- обов'язок з доказування в силу вимог процесуального законодавства покладено безпосередньо на сторони, а процедура доказування містить достатньо широкий обсяг можливостей та прав сторін стосовно доведення обставин, покладених в основу обґрунтування власних доводів та заперечень, якими сторони не були позбавлені можливості скористатися.
Отже, як випливає з матеріалів справи, Городненська сільрада стверджує про направлення відповідачу 07.04.2023 на його електронну адресу претензії № 141, проти чого ФОП Стогній В.В. заперечує. Також позивач посилається на направлення 07.02.2024 засобами поштового зв'язку претензії № 50 від 06.02.2024, що, на його думку, підтверджується бланком рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6871201719766.
Однак надані позивачем докази не визнаються судом належними, оскільки:
- умовами договору, укладеного між сторонами, не передбачено можливість листування в будь-якій іншій формі (шляхом направлення електронних листів, повідомлень у мессенджерах), окрім способу, визначеного чинним законодавством - засобами поштового зв'язку;
- із роздруківки електронного листа неможливо встановити його вкладення, що виключає можливість стверджувати про фактичне надсилання претензії відповідачу;
- із бланка рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6871201719766 випливає, що відправлення здійснено на адресу: «до відділення, Київ, 02064, 0637561907», без зазначення точної адреси відповідача, що не свідчить про обставини надіслання претензії саме ФОП Стогнію В.В.
Також з огляду на викладені положення чинного законодавства та зазначені правові висновки Верховного Суду, суд не приймає як належний доказ акт про невідповідність характеристик товару від 13.04.2023, складений ФОП Греку С.В., на підтвердження поставки неякісного товару, оскільки він складений з порушенням вимог щодо:
- належності особи, уповноваженої проводити відповідне обстеження; за відсутності документального підтвердження кваліфікації як спеціаліста, для оцінки технічних характеристик дизельних генераторів. Зокрема з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань випливає, що видом діяльності ФОП Греку С.В. є роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, що не свідчить про наявність у особи профільної спеціалізації чи відповідної кваліфікації для проведення технічного огляду або оцінки якості електротехнічного обладнання;
- зазначення власником досліджуваних генераторів відмінної від визначеної в договорі про закупівлю № 22 від 21.02.2023 особи;
- незазначення ідентифікаційних ознак (зокрема серійних номерів) дизельних генераторів, щодо яких було проведено технічний огляд, що не свідчить про обставини дослідження саме поставлених згідно договору про закупівлю № 22 від 21.02.2023 генераторів;
- незазначення за допомогою яких технічних та вимірювальних приладів було проведено такий технічних огляд та на основі яких методів дослідження було сформовано висновок, що досліджувані генератори не відповідають заявленим вимогам щодо якості.
Крім того, викликає сумнів той факт, що претензію, нібито надіслану відповідачу 07.04.2023, у якій позивач стверджує про поставку неякісного товару, складено раніше, ніж акт про невідповідність характеристик товару, який датований 13.04.2023, - що ставить під сумнів достовірність самої претензії та моменту фіксації недоліків.
Матеріали справи свідчать, що під час її розгляду сторони не заявляли клопотань про призначення судової експертизи. Водночас суд зініціював розгляд питання про призначення у справі судової електротехнічної експертизи з метою всебічного з'ясування обставин щодо відповідності поставленого товару технічним вимогам, однак сторони заперечили проти її призначення, вважаючи наявні у справі докази достатніми для вирішення спору по суті.
З огляд на викладене, суд доходить висновку, що прокурором не надано належних та допустимим доказів, які підтверджують факт виявлення та фіксації покупцем поставки неякісного товару за договором про закупівлю № 22 від 21.02.2023 на момент звернення прокурора до суду з цим позовом.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Городненської сільської ради Болградського району Одеської області до ФОП Стогнія Вадима Валерійовича про стягнення 174 000, 00 гривень, - належить відмовити.
Положення ч. 5 ст. 236 ГПК України передбачають, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», § 23).
Положеннями ч. 1 ст. 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Відповідно до ст. 79, 86 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, суд не вважає за необхідне надавати правову оцінку кожному із наведених прокурором доводів в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки встановлені фактичні обставини справи свідчать про недоведення факту порушення відповідачем зобов'язань за договором щодо поставки товару неналежної якості, що, у свою чергу, унеможливлює задоволення позову.
Щодо обґрунтованості підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано також у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 ч. 4).
Отже, аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Звертаючись з розглядуваним позовом, прокурор зазначив, що Городненська сільська рада Болградського району Одеської області є стороною договору про закупівлю № 22 від 21.02.2023, а також розпорядником бюджетних коштів відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування» та Бюджетного кодексу України.
Водночас, як твердить прокурор, сільська рада не вжила заходів для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, що є виключним випадком для представництва прокурором інтересів держави.
В розрізі викладених обставин, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 10, п. 13 ч. 4 ст. 42, пп. 4 п. а) ст. 28, ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 75 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність у порядку, визначеному законом та прийнятими відповідно до нього статутом територіальної громади, рішенням районної чи обласної ради.
З аналізу викладених норм випливає, що сільська рада є органом місцевого самоврядування, яка в інтересах територіальної громади здійснює функції щодо управління комунальною власністю та фінансовими ресурсами, зокрема - коштами місцевого бюджету.
Згідно з положеннями ст. 22, 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Отже за обставин, що склалися на Городненську сільську раду Болградського району Одеської області, як на сторону договору та на розпорядника бюджетних коштів, покладено обов'язок не допустити безпідставну розтрату бюджетних коштів та раціонально використовувати фінанси, а тому на останню покладено обов'язок слідкувати за якістю переданого товару для недопущення оплати як належного у повному обсязі товару нижчої якості. Тому, вжиття відповідних заходів у зв'язку з поставкою неякісного товару у цьому випадку є обов'язком покупця.
Відтак прокурор правильно визначив позивача у цій справі.
Водночас як випливає з матеріалів справи, Городненська сільрада здійснювала претензійну роботу у межах спірних правовідносинах, однак не вжила заходів для усунення виявлених порушень законодавства, зокрема через подання позову до суду про стягнення штрафних санкцій за договором, що розцінено прокурором як нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави.
Керуючись вимогами, встановленими ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України, Болградська окружна прокуратура Одеської області надіслала позивачу повідомлення № 57-28вих-25 від 02.01.2025 про намір пред'явлення нею позову до господарського суду в інтересах останньої.
В контексті викладених вище положень Закону України «Про прокуратуру» та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що прокурор, звертаючись з цим позовом, достатньо обґрунтував підстави для представництва прокурором інтересів держави, підтвердив їх наявність, визначив орган, який у спірних правовідносинах здійснює владні функції від імені держави, та дотримався процедури визначеної ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та вимог ст. 53 ГПК України.
Судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на прокуратуру.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні позовних вимог керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Городненської сільської ради Болградського району Одеської області до Фізичної особи - підприємця Стогнія Вадима Валерійовича про стягнення 174 000, 00 гривень.
2. Понесені судові витрати покласти на прокуратуру.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано: 16.07.2025
Суддя П.В.Горбасенко