punctuation'>
09 липня 2025 року
м. Київ
справа № 471/216/22
провадження № 51-844 км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 на вироки Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 березня 2023 року та Миколаївського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Братське Братського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 березня 2023 року ОСОБА_8 було засуджено за ч. 1 ст. 119 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 5 років.
2. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
3. Миколаївський апеляційний суд 03 грудня 2024 року вирок суду в частині призначеного покарання скасував і ухвалив новий вирок, яким
призначив ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 119 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
4. За обставин, детально викладених у вироку, приблизно о 22:00 годині ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у підвальному приміщенні супермаркету «Копілка», що слугує протирадіаційним укриттям, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, не маючи умислу на протиправне заподіяння смерті будь-якій особі, у тому числі ОСОБА_10 , проявивши необережність у формі злочинної недбалості, не передбачаючи настання негативних наслідків у виді смерті останнього, хоча повинен був і міг передбачити можливість їх настання, здійснив один постріл з рушниці ИЖ-27, яка на підставі права власності належить йому (дозвіл серії НОМЕР_1 ), споряджену мисливськими набоями 12 калібру у напрямку ОСОБА_10 , а саме - грудної клітини зліва, у результаті чого спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у виді гострої крововтрати внаслідок вогнепального наскрізного поранення грудної клітини, від якого настала смерть потерпілого.
5. Таким чином, ОСОБА_8 вчинив вбивство з необережності.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
6. У касаційній скарзі представник потерпілої, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх доводів вказує, що судами попередніх інстанцій надано неправильну правову оцінку обставинам у справі, які, на думку скаржника, у своїй сукупності свідчать про вчинення засудженим саме умисного вбивства, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК.
7. Вважає судові рішення такими, що не відповідають вимогам ст. 370, 420 КПК.
Позиції учасників судового провадження
8. У судовому засіданні представник потерпілої підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити. Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги, просила судові рішення залишити без змін. Захисник та засуджений також просили відмовити у задоволенні касаційної скарги представника потерпілої.
Мотиви Суду
9. Заслухавши доповідь судді, доводи сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про таке.
10. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
11. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
12. Суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій. Отже доводи касаційної скарги представника потерпілої, викладені з метою оспорювання встановлених за результатами судового розгляду обставин з викладенням власної версії подій, стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та, з огляду на ст. 433 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
13. Згідно ч. 3 ст. 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
14. Завданням суду першої інстанції є оцінка доказів, на підставі яких він вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (пункти 1 - 3 ч. 1 ст. 368 КПК).
15. Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
16. Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що за фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції, викладених у вироку та перевірених апеляційним судом, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
17. Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні засудженого ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інших, аналізу письмових доказів, зміст яких детально відображено у вироку.
18. При цьому, місцевий суд, ретельно перевірив доводи потерпілої сторони щодо наявності у ОСОБА_8 умислу на вбивство ОСОБА_10 та необхідності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК. Так, суд проаналізувавши законодавство в частині відмежування умисного вбивства від вбивства з необережності, дослідивши наявні у матеріалах провадження докази, дійшов обґрунтованого висновку, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.1 ст. 119 КК як вбивство, вчинене через необережність.
19. Місцевий суд урахував, що у вечір вбивства обвинувачений та ОСОБА_10 разом вживали спиртні напої, відносини між ними були дружні, конфлікту не було, що не заперечувалось і самою потерпілою, а також те, що обвинувачений, здійснюючи постріл, не бачив особу чоловіка, оскільки в приміщенні було темно, стріляв не прицільно, спросоння. Крім того 24 лютого 2022 року почалось вторгнення військ рф на Україну і бойові дії проходили біля м. Вознесенськ Миколаївської області, тобто неподалік смт. Братське, а тому емоційний стан був напружений та не стабільний, що в свою чергу пояснює наявність зарядженої мисливської рушниці у ОСОБА_8 , який був членом територіальної оборони. Також суд урахував його поведінку після вчинення злочину, який сам зателефонував працівникам поліції та повідомив про вчинення злочину, не намагався втекти, добровільно передав рушницю, супротив не здійснював, що, загалом свідчить про недоведеність поза розумним сумнівом наявності у обвинуваченого умислу на вбивство.
20. Таким чином, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 119 КК.
24. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК.
25. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження, зокрема і за апеляційною скаргою представника потерпілої на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, на дав належні та обґрунтовані відповіді. При цьому, суд спростував доводи, які за своїм змістом зводились до невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, достовірності окремих доказів.
26. Так, перевіряючи рішення місцевого суду у частині кваліфікації дій ОСОБА_8 , суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу обвинуваченого та на підтвердження його винуватості і обґрунтовано послався, у тому числі, на показання самого обвинуваченого ОСОБА_8 , який визнав вину у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 119 КК та показав суду, що у зв'язку з веденням воєнного стану він чергував у підвалі супермаркету «Копілка». У вечір події він зустрівся з потерпілим ОСОБА_10 , разом вживали алкоголь, конфліктів не виникало. Згодом, заснув із зарядженою рушницею. Прокинувшись, відчув, що хтось тягне рушницю, і, спросоння, випадково здійснив постріл у темряві, смертельно поранивши потерпілого. Стверджує, що умислу на вбивство не мав.
27. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що такі показання узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які підтвердили, що між сторонами не було конфлікту, стосунки були дружні, а обставини свідчать про неумисний характер вбивства. Свідок ОСОБА_14 підтвердила, що обвинувачений телефонував їй вночі та повідомив про те, що застрелив «диверсанта». Експерт ОСОБА_15 , будучи допитаним в судовомку засіданні показав, що в ході експертного дослідження було встановлено положення рушниці під час пострілу: горизонтально до підлоги, спрямовано зліва-направо. Постріл здійснено впритул або з близької відстані. Також, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які є працівниками поліції та приїхали за викликом ОСОБА_8 вказали, що він чекав їх на вулиці, пояснив, що ненавмисно застрелив людину, передав їм рушницю, при цьому ОСОБА_8 перебував у шоковому стані.
28. Таким чином, ураховуючи сукупність всіх обставин вчиненого ОСОБА_8 діяння, зокрема, способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації поранень, його поведінки та потерпілого, що передувала події, а також після неї, їх стосунків, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність у діях ОСОБА_8 умислу саме на вбивство потерпілого і про правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 119 КК як вбивства, вчиненого через необережність, оскільки засудженим допущено злочинну недбалість.
29. Із таким висновком погоджується і колегія суддів та зауважує, що доводи, наведені представником потерпілої у касаційній скарзі, фактично зводяться до незгоди з оцінкою обставин, встановлених судами та висновками щодо суб'єктивної сторони злочину. Разом із тим, касаційна скарга не містить посилань на докази, якими б спростовувалась позиція обвинуваченого щодо неумисного характеру вчиненого, яка підтверджена сукупністю інших доказів, оцінених судом. Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь, то суди попередніх інстанцій в частині кваліфікації дій ОСОБА_8 АЗОМ ІЗ ТИМ, прийняли законні та обґрунтовані рішення.
30.
3
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 КПК.
31. Інші доводи касаційної скарги представника потерпілого висновків судів також не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі фактичних обставин, що в силу вимог ст. 433 КПК не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
32. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування судових рішень, про що йдеться в касаційній скарзі представника потерпілого, Верховний Суд не встановив.
33. Оскільки вироком апеляційного суду, рішення місцевого суду було змінено лише в частині призначеного покарання, з урахуванням вимог касаційної скарги представника потерпілого, предметом касаційного перегляду є рішення судів обох інстанцій.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 березня 2023 року (в нескасованій частині) та вирок Миколаївського апеляційного суду від 03 грудня 2024 щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3