02 червня 2025 року
м. Київ
справа № 539/4610/23
провадження № 51 - 1998 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
вивчивши матеріали касаційної скарги прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції,
на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року щодо
ОСОБА_5 ,
установив:
Касаційну скарга подана без додержання вимог ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК), невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка її подає, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для його скасування, які, на її думку, були допущені судом під час винесення судового рішення, навести конкретні аргументи в обґрунтування своєї позиції.
При цьому необхідно врахувати, що відповідно до ст. 433 КПК при перегляді судових рішень суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, у ній прокурор не погоджується з ухвалою апеляційного суду зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону допущеними судом апеляційної інстанції.
У скарзі прокурор формально зазначає про свою незгоду з висновками суду апеляційної інстанції, відображеними в судовому рішенні, однак не вказує в чому саме полягає незаконність ухвали цього суду, та які конкретно порушення закону, на його думку, було допущено цим судом.
По суті зміст аргументів прокурора зводиться лише до переоцінки наявних у кримінальному провадженні доказів, що не може бути предметом оцінки касаційного суду з урахуванням положень ст. 433 КПК.
Вказані недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
За правилами ст. 429 КПК, суд касаційної інстанції, встановивши,
що касаційну скаргу подано без додержання вимог ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху та надає особі, яка подала скаргу, необхідний строк для усунення недоліків.
При цьому Суд роз'яснює прокурору, що недоліки касаційної скарги, пов'язані з її змістом, можуть бути усунуті лише шляхом подання нової касаційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду
від 25 лютого 2025 року щодо ОСОБА_5 залишити без руху та надати йому строк для усунення вказаних недоліків упродовж десяти днів із дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити останньому, що в разі неусунення недоліків у встановлений строк касаційну скаргу йому буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3