14 липня 2025 року
м. Київ
справа № 519/1227/21
провадження № 61-7596ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Родіонова Артема Володимировича на рішення Південного міського суду Одеської області (раніше - Южний міський суд Одеської області) від 25 квітня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року в справі за заявою територіальної громади в особі Южненської міської ради Одеського району Одеської області про визнання спадщини відумерлою, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , державний нотаріус Южненської міської державної нотаріальної контори Туйск Фаїна Леонтіївна та
16 червня 2025 року (зареєстровано в Верховному Суді 23 червня 2025 року) представник ОСОБА_1 - адвокат Родіонов А. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Південного міського суду Одеської області від 25 квітня
2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року, в якій просить скасувати їх та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною першою статті 127 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Частиною першою статті 390 ЦПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Разом з тим, заявником було подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
Заявник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження тим, що повний текст оскаржуваної постанови отримав 09 червня 2025 року через канцелярію Південного міського суду Одеської області, про що в матеріалах справи міститься відповідна відмітка.
Тому вважає, що строк на касаційне оскарження пропущено ним з поважних причин.
Указані заявником підстави поновлення строку на касаційне оскарження необхідно визнати неповажними та відмовити в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, з огляду на таке.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Родіонов А. В. не брали участі в судовому засіданні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) встановлено, що повний текст оскаржуваної постанови Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року складений цього ж дня. Забезпечено надання загального доступу 28 листопада 2024 року.
Строк для подачі касаційної скарги для заявниці розпочався 27 листопада 2024 року та закінчився 27 грудня 2024 року. Із касаційною скаргою представник ОСОБА_1 - адвокат Родіонов А. В. звернувся лише 16 червня 2025 року.
До касаційної скарги заявником долучено копію рішення суду першої інстанції, на якому міститься відмітка з датою 09 червня 2025 року.
Доказів звернення до суду апеляційної інстанції або отримання заявником оскарженої постанови з 26 листопада 2024 року (дати складання повного тексту оскаржуваної постанови) до 09 червня 2025 року (дати отримання заявником копії оскаржуваної постанови) не надано.
З обґрунтувань, наведених в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, неможливо встановити те, що суд апеляційної інстанції не вручав заявнику копію оскаржуваного рішення. Доказів порушення апеляційним судом порядку вручення судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України, не надано.
Оскільки до відкриття касаційного провадження Верховний Суд позбавлений можливості здійснити перевірку своєчасності направлення судом апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку копії оскаржуваного судового рішення або доказів отримання цього рішення, відповідні докази мають бути надані заявником до суду касаційної інстанції, зокрема у вигляді довідки суду першої або апеляційної інстанції про те, яким чином та коли заявнику направлена та вручена копія оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу і якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Суд роз'яснює, якщо у зазначений строк заявник не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням підстав для його поновлення, а також поданням доказів порушення апеляційним судом порядку вручення судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Тому, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернутися до Верховного Суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження.
Вимоги щодо форми, змісту касаційної скарги та додатків до неї передбачено в статті 392 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Такі підстави перелічені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у
пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці
у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується висновками, викладеними в ухвалах Верховного Суду
від 06 листопада 2023 року у справі № 607/16725/22, від 30 листопада 2023 року у справі № 530/1297/21, від 26 грудня 2023 року у справі № 758/113/23).
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного суду
від 22 лютого 2022 року в справі 920/577/20 суд виснував, що під час касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
Процесуальні положення пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України є уніфікованими.
Єдність однакового застосування уніфікованих норм права забезпечує правову визначеність та сталість судової практики.
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час подання касаційної скарги з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування необхідності скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а саме:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Під час подання касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, однак не зазначає конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого подається касаційна скарга, та не обґрунтовує його/їх.
Суд звертає увагу заявника на те, що Верховний Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з мотивувальної частини касаційної скарги обирати підстави касаційного оскарження та норми права, із застосуванням яких не погоджується заявник.
У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
У пункті 3 частини четвертої статті 392 ЦПК Українипередбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору
в встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір»
(далі - Закон), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону розмір ставки судового збору за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана юридичною особою, становить 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 8 пункту 1 частини другої статті 4 Закону, в редакції на момент звернення з касаційною скаргою, судовий збір за подання касаційної скарги
на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті
при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2021 року становив 2 270,00 грн.
Враховуючи викладене, заявниця за подання касаційної скарги має сплатити
2 270,00 грн (1 135,00 х 0,5 х 200 %) грн судового збору.
Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача
(за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів
бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ,
що підтверджує його сплату або документ щодо звільнення (пільги).
Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно: 1) подати до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження; 2) уточнити підстави касаційного оскарження та подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України; 3) надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи; 4) сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати відповідні докази.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.
Суд роз'яснює, що вразі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Керуючись статтями 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Родіонова Артема Володимировича на рішення Південного міського суду Одеської області від 25 квітня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Ситнік