09 липня 2025 року
м. Київ
справа № 199/9892/22
провадження № 61-7176св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області,
відповідачі: ОСОБА_1 , Дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В. та касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року у складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча») про витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрації права оренди.
Позовна заява мотивована тим, що 10 грудня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором юридичного департаменту Бежиним Д. Ю. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1160, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34633582).
Підставою для державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку був наказ Головного управління (далі- ГУ) Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4829-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».
Відповідно до наданої ГУ Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами (номером та датою прийняття), вказаним наказом насправді надався дозвіл ОСОБА_2 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
Тобто, зміст наказу від 01 жовтня 2019 року № 4829-СГ, фактично прийнятого ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки із кадастровим номером 1421786600:03:000:1160.
Згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 23 грудня 2022 року № 10-5-0.3-2300/2-22 ОСОБА_1 зверталася до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, дозвіл на що було надано наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року № 3404-СГ.
Однак, наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 21 жовтня 2019 року № 5377-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, площею 2,0 га, кадастровий номер 1421786600:03:000:1160, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.
У подальшому ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не приймалося ніяких наказів відносно ОСОБА_1 щодо затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки.
Прокурор вважав, що державою ніколи не приймалося рішення про відчуження спірної земельної ділянки, а тому остання вибула з державної власності поза її волею. Крім того, згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 18 грудня 2019 року № 635 передана ОСОБА_1 в оренду ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» строком на 10 років (номер запису про інше речове право 34856673).
Крім того, прокурор зазначав, що наявні підстави для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, оскільки Нікольська селищна рада, як представник власника (територіальної громади), мала б здійснити захист прав на земельні ділянки; не здійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Нікольська селищна рада не вжила будь-яких заходів для витребування спірної земельної ділянки і чужого незаконного володіння.
Ураховуючи наведене, прокурор просив суд:
- витребувати у ОСОБА_1 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1160, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас»ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1160, припинивши право оренди на вказану земельну ділянку.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року у задоволенні позову першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що факт неправомірності набуття ОСОБА_1 права власності не випливає із закону, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття та презюмується, відтак, підлягає доказуванню неправомірність набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, що позивачем доведено не було, а саме не надано доказів, які б підтверджували підробку документів, на підставі яких ОСОБА_1 надано земельну ділянку.
Вимога позову про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди є похідною від задоволення вимоги позову про витребування земельної ділянки, відтак, враховуючи, що вимога позову про витребування земельної ділянки не задоволена, тому відсутні підстави для задоволення похідної вимоги.
Суд першої інстанції вважав, що у Нікольської селищної ради Маріупольського району відсутні повноваження щодо державного контролю за використанням і охороною земель, у зв'язку із чим, у прокурора відсутні підстави для звернення до суду із вказаним позовом в їх інтересах.
Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2023 року заяву ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Додаткове рішення районного суду мотивоване тим, що заява ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та доведеною. При цьому суд не погодився із твердженням прокурора про неспівмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки їх розмір цілком відповідає обсягу та складності фактично наданих послуг, а також значенню справи для відповідача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1160, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 була здійснена на підставі підробленого (неіснуючого) рішення органу державної влади, тобто ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, відтак наявні підстави для витребування у ОСОБА_1 на користь Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1160, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області.
Апеляційній суд урахувавши інтереси Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, як власника спірної земельної ділянки, що здійснює захист порушеного права власності, надавши їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами набувача, вважав, що права та інтереси власника, якого позбавили володіння земельною ділянкою внаслідок протиправних дій перевищують інтереси набувача, який набув право власності на майно безоплатно. Суд дійшов висновку, що витребування земельної ділянки не є надмірним тягарем для ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції вважав передчасними вимоги про витребування спірної земельної ділянки у орендаря ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», припинивши право оренди на вказану земельну ділянку, оскільки на час укладення договору оренди землі від 18 грудня 2019 року № 635 та станом на цей час право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1160 зареєстроване за орендодавцем ОСОБА_1 , а нікчемність договору оренди землі (на підставі якого у встановленому законом порядку зареєстроване право оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» щодо спірної земельної ділянки) не встановлена.
Судом ураховано презумпцію правомірності правочину, передбачену положеннями статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та те, що вимоги про визнання договору оренди землі від 18 грудня 2019 року № 635 недійсним у справі заявлено не було. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки або про стягнення коштів за використання земельної ділянки, тощо.
Апеляційній суд зробив висновок про дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області.
Крім цього, апеляційний суд скасував і додаткове рішення районного суду, з огляду на висновки про скасування рішення суду по суті.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року скасувати, залишити в силі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2023 року.
У касаційній скарзі заступник керівника Донецької обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позов прокурора у повному обсязі.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
У травні 2024 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
У травні 2024 року касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та докази поважності причин його пропуску. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2024 року визнано наведені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, а касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та докази поважності причин його пропуску. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2024 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження судового рішення, відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2024 року заступнику керівника Донецької обласної прокуратури поновлено строк на касаційне оскарження судового рішення, відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року.
У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2025 року провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 199/9897/22 (провадження № 61-14436сво24).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2025 року провадження у справі поновлено.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягає скасуванню. Вважає, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позову першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області.
Посилається на те, що неправомірність набуття нею права власності на спірну земельну ділянку не підтверджена належними та допустимими доказами.
Вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що у цьому конкретному випадку за обставин цієї справи витребування майна є законним, пропорційним заходом, виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначає про те, що у судах спостерігається неоднакова судова практика, різне тлумачення норм права не тільки судом, а й окремими суддями в ідентичних справах.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також ОСОБА_1 зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме постанова суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні вимог про витребування спірної земельної ділянки у ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», припинивши право оренди на вказану земельну ділянку.
Вважає апеляційний суд неправильно застосував статтю 388 ЦК України та практику Верховного Суду щодо віндикаційних позовів, оскільки захист права комунальної власності Нікольської селищної рада Маріупольського району Донецької області має здійснюватися у порядку речових позовів, передбачених главою 29 ЦК України, зважаючи на те, що між Нікольською селищною радою Маріупольського району Донецької області та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» не було договірних відносин, отже позивач не може вимагати недійсності договору оренди землі від 18 грудня 2019 року № 635, стороною якого вона не є.
Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, вважає, що у разі незаконної реєстрації за особою майнового права, відмінного від права власності, належним способом захисту також є скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Вказує помилковими посилання апеляційного суду на неможливість витребування спірної земельної ділянки у ДП «Ілліч-Агро Донбас»ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», зважаючи на те, що земельна ділянка розташована у адміністративних межах Маріупольського району Донецької області, яка з 2022 року є тимчасово окупованою територією.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заступник керівника Донецької обласної прокуратури вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 02 листопада 2022 року у справі № 922/3166/20 та від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У липні 2024 року заступником керівника Донецької обласної прокуратури подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області про витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 на користь Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області.
У липні 2024 року ДП «Ілліч-Агро Донбас»ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» подало відзив на касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури, в якому зазначило, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні.
Зазначає, що висновки Верховного Суду, на які посилається заявник, стосуються неподібних до цієї справи правовідносин, оскільки ухвалені за відмінних фактичних обставин. В іншій частині доводів касаційної скарги не наведено для прикладу висновків Верховного Суду, яким не відповідають оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції. Твердження про те, що земельна ділянка вибула з володіння Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області поза його волею є припущенням.
Також вказує, що попередній розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції становить 3 000 грн, відповідні докази будуть надані у строки, передбачені ЦПК України.
Доводи осіб, які подали додаткові пояснення у справі
У листопаді 2024 року та лютому 2025 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» подало до Верховного Суду додаткові пояснення у справі.
У листопаді 2024 року та лютому 2025 року до Верховного Суду від Донецької обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі.
Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та Донецькою обласною прокуратурою додаткові пояснення у справі, оскільки вони по суті є штучним поданням додаткового відзиву на касаційні скарги поза межами визначеного процесуального строку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га ріллі у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області (том 1, а. с. 30).
Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року № 3404-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (том 1, а. с. 27).
01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про затвердження «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, за межами населених пунктів» та передати їй у власність таку земельну ділянку, кадастровий номер 1421786600:03:000:1160, площею 2 га (рілля) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (том 1, а. с. 29).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07 грудня 2022 року № 317067245 10 грудня 2019 року рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області Бежина Д. Ю. від 13 грудня 2019 року за № 50208808 у вказаному реєстрі було зареєстровано право власності (номер запису 34633582) на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1160, площею 2,0000 га, за ОСОБА_1 , на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4829-СГ (том 1, а. с. 9-10; 65).
18 грудня 2019 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 635, за умовами якого ОСОБА_1 передала ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в платне користування земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1160 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, строком на 10 років (том 1, а. с. 13-15).
Рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області Дейнега І. М. від 20 грудня 2019 року право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 18 грудня 2019 року, зареєстровано за ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (том 1, а. с. 66).
Згідно з копією наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4829-СГ, на підставі якого відбулася державна реєстрація права власності ОСОБА_1 , який містить всі реквізити офіційного документу, вирішено надати ОСОБА_1 безоплатно у власність спірну земельну ділянку, вказано, що право власності виникає з моменту його державної реєстрації (том 1, а. с. 12).
Також прокурором надано суду копію наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 21 жовтня 2019 року № 5377-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, площею 2,0000 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1160, для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність у зв'язку із невідповідністю землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою (том 1, а. с. 28).
Прокурором надано суду іншу копію наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4829-СГ, зміст якої (окрім реквізитів - дати, номеру, підписанта) суттєво відрізняється від змісту копії наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4829-СГ, а саме зазначеним наказом вирішено надати громадянці ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (том 1, а. с. 11).
Обидві копії вищевказаних наказів отримані прокурором за наслідками запиту до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, яке своїм листом від 23 грудня 2022 року № 10-5-0.3.2300/2-22 надіслало електронні копії означених наказів, вказавши на відсутність інших наказів, що стосуються спірної земельної ділянки, тобто заперечивши видачу та існування наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4829-СГ, на підставі якого відбулась державна реєстрація права власності ОСОБА_1 (том 1, а. с. 24-25).
13 квітня 2022 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» звернулося до ГУ Національної поліції України та Центру управління Служби безпеки України із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якому повідомлено серед іншого про втрату підприємством з 24 лютого 2022 року доступу до свого офісу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та можливості вивезти з нього оригінали документів, серед яких були договори оренди землі, міни, емфітевзису, документи, що підтверджують нарахування та оплату орендної плати, технічна документація на землю. У подальшому ДП «Ілліч-Агро Донбас» з відкритих джерел стало відомо, що їх офіс внаслідок бойових дій зруйновано (будівля вигоріла у березні), відомості про що були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022050000001220 (том 1, а. с. 67-68).
У листі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 07 червня 2023 року № 10-5-0.6-1176/2-23 зазначено, що паперові оригінали наказів, зокрема щодо спірної земельної ділянки, зберігалися за адресою: АДРЕСА_2 , проте частина з них втрачена внаслідок ведення бойових дій. За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження (том 1, а. с. 138).
У період з 31 жовтня 2019 року по 08 листопада 2019 року Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру проведено перевірку деяких питань діяльності ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, за наслідками чого складено відповідний акт. Згідно з копії такого акту в ході перевірки виявлено, що 04 листопада 2019 року в Головному управлінні відсутні оригінали наказів із розпорядження землями сільськогосподарського призначення, які видано Головним управлінням до 04 жовтня 2019 року включно. Відповідно до письмових пояснень начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Павлюка Д. М. оригінали наказів, які знаходились за адресою: АДРЕСА_3 (попередня адреса Головного управління) 06 серпня 2019 року були вивезені до нового приміщення Головного управління за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, площа Машинобудівників, 1 до кабінету, в якому розміщені працівники управління землеустрою та охороною земель та відділу ринку та оцінки земель Головного управління. Працівники, які відповідали за зберігання наказів, начальник відділу розпорядження сільськогосподарськими землями звільнені. Станом на 03 жовтня 2019 року оригінали наказів щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення з 2015 року по 2019 року та відповідні клопотання фізичних та юридичних осіб знаходились у приміщенні Головного управління. Вранці 04 жовтня 2019 року оригінали наказів та відповідні клопотання вже були відсутні з невідомих причин, будь-які заходи Головним управлінням до 04 листопада 2019 року не вживались. Оригінали клопотань з відповідними матеріалами щодо розпорядження сільськогосподарськими землями з 2015 року по 2018 рік також відсутні в приміщенні Головного управління, відповідальних осіб за збереження наказів у Головному управлінні не визначено. Тільки 06 листопада 2019 року працівниками Головного управління складено акт про крадіжку документів та викликані співробітники поліції для документування факту вилучення документів (розпочато кримінальне провадження). До системи «ДОК ПРОФ» сканувались підписані та зареєстровані накази без листа погодження, що при відсутності оригіналів наказів не дає можливості визначити, чи були вони погоджені відповідними спеціалістами Головного управління (том 1, а. с. 191-195).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом до відповідачів, а саме до ОСОБА_1 , ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», в якому просив суд, зокрема, витребувати у відповідачів на користь територіальної громадиНікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області спірну земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1160.
Щодо позовних вимог, заявлених до ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
У статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
До ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» заявлено позовні вимоги про витребування спірної земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрації права оренди.
Прокурор зазначав у позові, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1160, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області вибула з державної власності поза її волею, оскільки державою рішення про відчуження вказаної земельної ділянки не приймалося.
Крім того, спірна земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 18 грудня 2019 року № 635 передана ОСОБА_1 в оренду ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» строком на 10 років.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Тож розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб'єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.
У справі, яка переглядається, предметом позову є, зокрема, вимоги першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області про витребування земельної ділянки від ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та скасування рішення про державну реєстрації права оренди.
Отже, з огляду на суб'єктний склад сторін справа в частині наведеної вище позовної вимоги віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.
Такі правові висновки узгоджується з постановою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 (провадження № 61-14436сво24).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).
На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України колегія суддів роз'яснює, що прокурор має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи у частині вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» до відповідного суду господарської юрисдикції.
Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Отже, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року в частині вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити. Розгляду в поряду цивільного судочинства підлягали лише позовні вимоги до ОСОБА_1 .
Ураховуючи викладене, відсутні правові підстави для стягнення на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» судових витрат на професійну правничу допомогу.
Правові підстави для стягнення з позивача на користь відповідача суми понесених останнім судових витрат при закритті провадження у справі визначені положеннями частини п'ятої статті 142 ЦПК України, зокрема, лише як наслідок необґрунтованих дій позивача.
Таких підстав ДП «Ілліч-Агро Донбас» для відшкодування на його користь судових витрат не зазначало, та Верховним Судом не встановлено.
Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення встановлених правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.
Крім того, оскільки процесуальні порушення щодо визначення юрисдикції спору в частині позовних вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», допущені судами першої та апеляційної інстанцій, унеможливили встановлення всіх обставин справи, Верховний Суд не перевіряє доводи касаційних скарг щодо суті вирішення спору в цій частині.
Щодо позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно із частиною другою статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною третьою статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта статті 116 ЗК України).
За положеннями частини шостої статті 118 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За змістом абзаців першого та другого статті 118 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частини восьма, дев'ята статті 118 ЗК України).
Процедура державної реєстрації земельної ділянки визначена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).
Відповідно до пункту 107 Порядку № 1051 (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (пункт 109 Порядку № 1051).
Пункт 110 Порядку № 1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.
Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.
До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (пункт 112 Порядку № 1051).
У пункті 113 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.
У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 10 грудня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державний реєстратор юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області Бежин Д. Ю. зареєстрував право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1160, площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34633582).
Підставою для такої реєстрації права власності на земельну ділянку зазначено наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4829-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».
Заперечуючи проти правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, прокурор посилався на те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4829-СГ про надання у власність спірної земельної ділянки відповідачці є підробленим, оскільки рішення про передання останній земельної ділянки не приймалося, а наказом за аналогічними реквізитами (номером, датою прийняття) надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 1051 Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях.
Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Під час створення ідентичних за документарною інформацією та реквізитами документів в електронній та паперовій формі кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.
Документи в електронній формі, які створюються на виконання вимог цього Порядку, повинні відповідати вимогам законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.
У пункті 32 Порядку № 1051 зазначено, що документи Державного земельного кадастру є його складовими частинами, які створюються, відображаються та змінюються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є, зокрема, і поземельні книги (підпункт 4 пункту 31 Порядку № 1051).
Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі засвідчується кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора. Не завірені кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора записи у поземельній книзі в електронній (цифровій) формі вважаються недійсними (пункт 50 Порядку № 1051).
Внесення відомостей до поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру (пункт 51 Порядку № 1051).
До поземельної книги в електронній (цифровій) формі додаються електронні копії документів, що є підставою для внесення відомостей до неї (пункт 52 Порядку № 1051).
На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
У частинах першій та другій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
Аналогічні процесуальні положення закріплені у частині третій статті 100 ЦПК України та пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України.
Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (див.: постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 за подібних правовідносин викладено висновок: «Наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України.».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, суд першої інстанції виходив із того, що прокурор не довів належними та допустимими доказами неправомірне набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, зокрема, на підставі підробного/ недійсного/неіснуючого наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4829-СГ.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 була здійснена на підставі підробленого (неіснуючого) рішення органу державної влади, тобто її вибуття з володіння власника відбулося не з його волі, отже, дійшов висновку про наявність підстав для витребування від ОСОБА_1 на користь Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області спірної земельної ділянки на підставі статті 388 ЦК України.
Верховний Суд не погоджується з наведеним висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення ніяк не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном, у пунктах 70, 71 наголосив, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Потреба державного органу виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.
У матеріалах справи, що переглядається в касаційному порядку, наявні дві копії наказу ГУ Держгеокадастру від 01 жовтня 2019 року № 4829-СГ, які суттєво відрізняються за своїм змістом.
Одна з копій виготовлена з паперового носія, який був підставою для здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності на земельну ділянку, інша - паперова копія електронного документа системи «ДОК ПРОФ». Паперові оригінали зазначених документів сторони не надали.
Установивши, що розробка проектно-технічної документації, державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі здійснювалися за ініціативою ОСОБА_1 , у справі наявна відповідна копія наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4829-СГ, який був наданий державному реєстратору для реєстрації права власності відповідачки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурор не довів належними та допустимими доказами підробку документів, на підставі яких ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1160.
Проте, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, взяв до уваги обставини справи, встановлені судом першої інстанції, та ті самі докази, які суд першої інстанції оцінив, переоцінивши їх, водночас не навів підстав для такої переоцінки та вмотивованих обґрунтувань на спростування наведених судом першої інстанції висновків.
Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення апеляційним судом вимог статей 78, 95 ЦПК України щодо оцінки доказів, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У зв'язку з військовою агресією та повномасштабним вторгненням держави- агресора на територію України, 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан, який триває до цього часу. З 24 лютого 2022 року до 04 березня 2022 року на території Маріупольського району Донецької області, де територіально розташована спірна земельна ділянка, а також перебувають документи щодо її передання у приватну власність, тривали активні бойові дії, а з 05 березня 2022 року ця територія є тимчасово окупованою російською федерацією (перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376).
Згідно з положеннями частин шостої, сьомої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини друга, четверта статті 83 ЦПК України).
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, визначився з нормами матеріального та процесуального права, які підлягають до застосування, та надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, з урахуванням зазначених вище критеріїв оцінки доказів та застосуванням балансу вірогідностей, зробив загалом обґрунтований висновок про недоведеність прокурором заявлених позовних вимог.
Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 199/3188/23 (провадження № 61-13811св24), від 25 листопада 2024 року у справі № 199/9914/22 (провадження № 61-995св24), від 05 лютого 2025 року у справі № 199/9920/22 (провадження № 61-14456св24), від 12 лютого 2025 року у справі № 199/9890/22 (провадження № 61-14163св24), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2025 року у справі № 199/9901/22 (провадження № 61 -3789св24), від 27 лютого 2025 року у справі № 199/9921/22 (провадження № 61-7825св24), 06 березня 2025 року у справі № 199/3147/23 (провадження № 61-13397св24), від 12 березня 2025 року у справі № 199/3265/23 (провадження № 61-13832св24), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 205/2120/23 (провадження № 61-1063св24), а також постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22.
Суд апеляційної інстанції, переоцінивши докази, встановлені та досліджені судом першої інстанції, не вказав, які норми процесуального чи матеріального права порушив суд першої інстанції під час встановлення фактичних обставин. Без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона під час обґрунтування своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.
Дійшовши протилежного, ніж суд першої інстанції, висновку про те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 була здійснена на підставі підробленого (неіснуючого) рішення органу державної влади, апеляційний суд, переоцінивши докази, які були оцінені районним судом з дотриманням вимог процесуального законодавства, не навів достатнього обґрунтування пріоритетності стверджуваної позиції позивача.
Саме лише посилання апеляційного суду на лист ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про те, що воно не видавало наказ щодо надання у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , копію якого прокурор надав до суду першої інстанції, за умови, що територія Маріупольського району Донецької області, де територіально розташована спірна земельна ділянка та перебувають документи щодо її передання у приватну власність, є тимчасово окупованою російською федерацією, що унеможливлює доступ управління до архівних копії справ (у паперовій формі) у повному обсязі, зокрема за 2019-2020 роки, не є достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення апеляційним судом норм процесуального права підтвердилися, оскільки Верховний Суд встановив в передбачених статтею 400 ЦПК України межах, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Ураховуючи конкретні обставини справи і висновку суду про відмову в позові за недоведеністю, відсутні підстави для висновку Верховного Суду щодо витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення на користь територіальної громади та органу місцевого самоуправління, який виїхав з окупованої території Маріупольського району Донецької області, про що зазначав заступник керівника Донецької обласної прокуратури у касаційній скарзі.
З огляду на наведені висновки про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, Верховний Суд не надає оцінку іншим доводам касаційної скарги ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки суд апеляційної інстанції скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, то постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню, а судове рішення суду першої інстанції у цій частині - залишенню в силі.
Керуючись статтями 255, 400, 401, 402, 409, 412, 413, 414, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року в частині вирішення позовних вимог першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької областідо Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» скасувати.
Провадження у справі в частині позовних вимог першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрації права оренди закрити.
Роз'яснити першому заступнику керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, що розгляд зазначених позовних вимог віднесено до юрисдикції господарських судів.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року в частині вирішення позовних вимог першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 скасувати, залишити в цій частині в силі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року в частині скасування додаткового рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець