Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
розглянувши в попередньому судовому засіданні у м. Києві 31 серпня 2006 року цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання рішень садового товариства “Лісова Поляна“ та дій голови правління неправомірними за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду від 21 жовтня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 лютого 2004 року,
У серпні 2002 року позивачі звернулись до суду зі скаргою про визнання неправомірним рішення садового товариства “Лісова Поляна» від 10 березня 2002 року та дій голови правління зазначеного товариства.
Свої вимоги заявники мотивували тим що на зборах не було кворуму, а тому вони не мали повноважень на прийняття будь яких рішень. Головуючий на зборах, голова товариства Белінський В.Ю., не надав слово для виступу члену товариства ОСОБА_1 що є порушенням законодавства. Заявники також просили визнати неправомірними дії голови правління щодо встановлення вступного внеску при вступі до членів товариства в розмірі 540 гривень, рішення загальних зборів з цього приводу не приймалось, зміни до статуту не вносились. Просили задовольнити скаргу.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 лютого 2004 року, в задоволенні скарги відмовлено.
На зазначені рішення заявники подали касаційну скаргу в якій вказують, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема не застосовано Закон “Про звернення громадян», згідно з яким керівник садового товариства зобов»язаний особисто організувати розгляд скарг. Суди також не звернули увагу на чисельні правопорушення, що були допущені з боку голови правління Белінського В.Ю.
Просять рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно зі ст.324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст.335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 лютого 2004 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ярема А.Г.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.