Справа №461/1429/25
Провадження №3/461/638/25
14 липня 2025 року м.Львів
Суддя Галицького районного суду м.Львова Мисько Х.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - авдоката Клострейх О.В, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП:невідомий,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
13.02.2025 року о 03 год. 13 хв., у м.Львові на вул. Підвальній, 2, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальів рук. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія за допомогою технічного пристрою «Alcotest Drager ARJL», тест № 0260, результат 0,52 проміле, з якими ОСОБА_1 не погодився. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився. Подія фіксувалась на нагрудні відеокамери №4745154; 74227.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП заперечив. У письмових поясненнях зазначив, що після поведення огляду за допомогою технічного пристрою «Alcotest Drager ARJL» на місці зупинки та отримання результатів, його було свідомо введено в оману та повідомлено неправдиву інформацію щодо порядку тапроецдури проходження повторного огляду у медичному закладі, який би показав інші результати, та міг унеможливити притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. За наведених обставин, просив провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідльності адвокат Клострейх О.В. у судовому засіданні факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення заперечила. Пояснила, що із наявного у матеріалах справи відеозапису можливо встановити наступне - що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу “Драгер», результат - 0,52 проміле. Адвокат вказує, що враховуючи практику національних судів України, максимальною допустимою межею згідно Віденської конвенції 1968 року є 0,25 мг на літр повітря, що видихається тобто 0,5 проміле. Таким чином, адвокат стверджує, що результат огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не перевищує допустиму норму алкоголю в крові, встановлену міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а відтак результати такого огляду не можуть беззаперечно свідчити про вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відтак, з огляду на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, адвокат просить провадження у справі закрити.
Крім того, 22.04.2025 року адвокат скерувала на адресу суду клопотання про залучення до участі у справі прокурора Львівської окружної прокуратури та забезпечення явки у судове засідання поліцейського 1 взводу, 4 роти, 3 батальйону УПП у Львівській області ДПП Хрипуна О.Я. для допиту у якості свідка.
Розглянувши наведене вище клопотання захисника Клострейх О.В., суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
Статтею 250 КУпАП визначено, що прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії.
При провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9, 172-9-2 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою.
З огляду на викладене, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає обов'язкову участь прокурора, а перелік справ про адміністративні правопорушення з обов'язковою участю прокурора, визначених в ч. 2 ст. 250 КУпАП є вичерпним, судом дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника адвоката Клострейх О.В. про залучення до участі у справі прокурора Галицької окружної прокуратури.
Окрім цього, судом вживались заходи щодо виклику у судове засідання поліцейського 1 взводу, 4 роти, 3 батальйону УПП у Львівській області ДПП Хрипуна О.Я. для допиту у якості свідка, однак останній у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, наслідки неявки.
У судовому засіданні, адвокат Клострейх О.В. на допиті свідка не наполягала, та клопотання про допит останнього відкликала.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , думку представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Клострейх О.В., дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходжу до такого висновку.
П.1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'ягніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція № 1452/735); та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 р. (далі Порядок №1103).
Пунктами 4,6,7,8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103, передбачено, що огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Так, Пунктом 12 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735)» передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, зазначеними у пункті 4 розділі 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Пунктом 8 затверджено форму такого направлення.
Для проходження огляду водія в медичному закладі, працівники поліції повинні запропонувати та вручити водієві письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення, тощо. І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення заст.130 КУпАП.
Згідно ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
У відповідності до вимог п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту,а також про адміністративні правопорушення натранспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводиться згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
В судовому засіданні був оглянутий і досліджений відеозапис, з якого вбачається, що 13.02.2025 року о 03 год. 13 хв., у м.Львові на вул. Підвальній, 2, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками патрульної поліції у зв'язку із порушенням п.8.4г ПДР України, порушення наказових знаків, за що відповідальність передбачена с.1 ст. 122 КУпАП.
В ході з'ясування обставин, працівниками поліції виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Поліцейськими УПП у Львівській області запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Alcotest Drager ARJL» на що останній погодився. Згідно із даними тесту № 0260, результат становив 0,52 проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився, внаслідок чого йому була роз'яснена процедура проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, та двічі запропоновано пройти огляд в медичному закладі охорони здоров'я у лікарня нарколога, однак останній відмовився, зазначивши, що хоче додому. У зв'язку із цим водію ОСОБА_1 роз'яснено про відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а також наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Крім того, в ході проведення огляду, на запитання поліцейського, ОСОБА_1 повідомив, що напередодні увечері вживав алкогольні напої.
Як вбачається з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у разі зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Перевіривши відеозапис адміністративного правопорушення, суд вважає, що він надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому відеозапис є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Обставини відображені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№246193 від 13.02.2025 року знайшли своє підтвердження під час розгляду справи
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зокрема, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності підтверджується:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№246193 від 13.02.2025 року;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркочтиного, чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
-дослідженими у судовому засіданні відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, які здійснено відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію»,
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлено такі ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук;
-постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4070068 від 13.02.2025 року, та іншими матеріалами справи, які знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.
Відтак, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені в судовому засіданні обставини, ОСОБА_1 суду не надано.
Що стосується доводів захисника про застосування норм міжнародного права щодо максимального рівня вмісту алкоголю у крові, то суд не може прийняти їх до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах законодавства України про адміністративні правопорушення.
У ст. 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01 травня 1971 року, міститься норма про те, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
У даному випадку вказана норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп'яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25‰ у повітрі, що видихається, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові - 0,2 ‰.
Згідно з п. 7-10 Розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 №1452/735, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю.
Таким чином, чинним законодавством України встановлено, що якщо за результатом огляду особи на стан алкогольного сп'яніння показник тесту має цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю, то особа перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Водночас, п.п. 1,3 розділу ІІ Інструкції передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Наказом Держлікслужби України № 1529 від 29.12.2014 «Про державну реєстрацію медичних виробів» затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення. За номером 43 зазначеного переліку значиться газоаналізатори Drager Alcotest, реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежений. Відповідно до свідоцтва про Державну реєстрацію №14455/2014 газоаналізатори Drager Alcotest внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення МОЗ України і дозволені для застосування на території України.
Наведене свідчить про те, що для точного визначення концентрації етанолу в крові використовуються спеціальні сертифіковані та повірені приладигазоаналізатори Drager Alcotest,які є спеціальними апаратами, що вимірюють вміст алкоголю в проміле в повітрі, що видихається.
Крім того, як встановлено з офіційного інтернет-сайту компанії Saturn® Data International, яка є офіційним представником концерну Drager та дистриб'ютором професійних технічних засобів алко- та наркодіагностики Drager в Україні (http://www.saturn-data.com/ukr/products/631/0/531/), прилад Drager Alcotest 6820 (саме за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння), має похибку у 0,04 ‰ (проміле) при показниках в діапазоні 0,00-0,84 ‰ (проміле).
У той же час у ОСОБА_1 виявлено 0,52 проміле, що із урахуванням похибки спеціального технічного засобу перевищує допустимий цифровий показник 0,2 проміле. Відтак, у даному випадку відсутні підстави для висновку про наявність похибки у вимірюванні, а результат приладу «Drager Alcotest 6820», відповідно до якого у ОСОБА_1 результат 0,52 проміле є об'єктивним та отриманий з дотриманням норм чинного законодавства.
Щодо позиції захисника відносно визнання процедури огляду ОСОБА_1 безпідставно, а огляд недійсним, суд зазначає таке.
Судом не було встановлено порушень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 № 1452/735, допущених під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим відповідні доводи сторони захисту є неприйнятними.
Крім того, будь-яких обґрунтованих доводів про те, що працівниками поліції були порушені норми закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, його невідповідність вимогам ст.256 КУпАП та наявність підстав для визнання його недостатнім та недостовірним доказом захисником не наведено. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським 1 взводу 4 роти 3 батальйону УПП у Львівській області сержантом Хрипуном О.Я. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний ним.
Оцінені судом вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та в передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми, а сукупність цих доказів є достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення.
При прийнятті рішення, відсутні будь-які підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Порушень вимог КУпАП, які б могли потягнути за собою визнання доказів недопустимими, судом не встановлено.
Досліджені судом відеозаписи з нагрудних камер поліцейських є безперервними та послідовними, позбавлені упередження і суб'єктивного ставлення, надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення.
На відео не зафіксовано будь-яких протиправних дій чи тиску з боку працівників поліції щодо ОСОБА_1 . Спілкування із водієм відбувається у спокійному, врівноваженому тоні, без будь-якого психологічного тиску зі сторони поліцейських.
Суд звертає увагу на те, що під час оформлення матеріалів у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 скористався наданим йому правом та відмовився від викладу у протоколі про адміністративне правопорушення своїх пояснень.
Інші доводи захисника, наведені у письмовому клопотанні щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
З урахуванням викладеного, суд розцінює свідчення ОСОБА_1 як тактику захисту і бажання ухилитися від адміністративної відповідальності за скоєне, а його доводи про те, що він не перебував в стані алкогольного сп'яніння, суд оцінює критично, бо відповідні обставини спростовуються доказами у справі.
За таких обставин суддя вважає, що існують беззаперечні та переконливі докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння і даний факт знайшов своє підтвердження в суді.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.1 КУпАП, завданнями цього Кодексу є, в тому числі, охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян в дусі точного і неухильного додержання законів України.
За змістом ст.23 КУпАП, метою застосування адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне стягнення, в дусі додержання законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
При призначенні покарання за вчинене правопорушення, суд враховує суспільну небезпечність вчиненого правопорушення та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.
Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Таким чином, підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності немає, а тому, слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Накладене адміністративне стягнення в даному випадку буде достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 слід стягнути в користь ДСА України судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ДСА України судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Роз'яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя Х.М.Мисько