справа № 570/1075/25
провадження № 2/570/979/2025
15 липня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Ткачук О.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, виділ частки із нерухомого майна в натурі в об'єкт самостійної власності,
покликаючись на наявність перешкод в розпорядженні майном, зокрема у його відчуженні, представник позивача адвокат Ольга Соломон у поданій до суду 10 березня 2025 року позовній заяві просить:
- виділити ОСОБА_1 в натурі цілу частку - об?єкт самостійної власності, із нерухомого майна, що знаходиться у спільній частковій власності, 35/100 частини житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в об?єкт самостійної власності, припинивши для неї право спільної часткової власності на 35/100 частини зазначеного будинку;
- визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на об?єкт самостійної власності у виді відокремленої 35/100 частини житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами із розміром 1/1 до складу якого входять приміщення: «1-1» - коридор, площею 7.0 м.кв.; «1-2» - кухня, площею 10.2 м.кв.; «1-3» - житлова кімната, площею 15.1 м.кв.; житловою площею 15.1 кв.м.; загальною площею 32.3 кв.м.; К - колонка-металеві труби, Д - вбиральня-дерево, №1 - огорожа-штахетник.
У поданій до суду заяві вказаний представник позивача позов підтримує.
У поданій заяві відповідач позов визнає.
Сторони відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Сторони у поданих до суду заявах просять справу слухати у їх відсутність.
Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є спадкоємицею цілої частки зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №1-1656 від 06.10.2009/.
Спадкове майно, на яке в указаній частці видане вищевказане свідоцтво, складається із: 35/100 житлового будинку з надвірними будівлями, розташованими в АДРЕСА_1 .
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24104341 від 12.10.2009 позивач зареєструвала житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 - реєстраційний номер: 28316532, номер запису 49-49 в книзі 1. Форма власності приватна спільна часткова, частка 35/100.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 14 травня 2021 року, яке набрало законної сили (справа №570/947/21), визнано за ОСОБА_2 право власності на 65/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті баби ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виділено ОСОБА_2 в натурі цілу частку - об?єкт самостійної власності із майна, що знаходиться у спільній частковій власності, 65/100 частин будинку з надвірними будівлями і спорудами (будинковолодіння) за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши для неї право спільної часткової власності на 65/100 частин вказаного будинковолодіння. Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на об?єкт самостійної власності у виді ізольованого житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами (будинковолодіння) із розміром частки 1/1 загальною площею 73, 2 кв.м., житловою площею 40,8 кв.м., яке складається (згідно технічного паспорту від 11.02.2020) із приміщень: 1-1 кухні площею 10,6 кв.м., ??1-2 - житлової площею 14,7 кв.м., ??1-3 - житлової площею 11,8 кв.м., ??1-4 - житлової площею 14,3 кв.м., ??1-5 - коридора площею 4,5 кв.м, ??1-6 - коридора площею 2,3 кв.м., ??1-7 - коридора площею 10,7 кв.м., ??1-8 - кладової площею 4,3 кв.м., ??сараю "Б", вбиральні "Д", а3-відкритої веранди, 12 огорожі №1 із виділених 65/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями (будинковолодіння) за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач звернулася до КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради, яке 26.11.2024 виготовило технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Згідно з висновком КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» щодо технічної можливості виділу з об'єкта нерухомого майна №6407 від 26.11.2024 за технічними показниками частина будинку, належна на правах власності ОСОБА_1 в одноповерховому житловому будинку по АДРЕСА_1 , є відокремленою, має окремий вхід з вулиці, відокремлені зовнішні інженерні мережі може бути виділена в окремий об'єкт нерухомого майна - житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами. Склад новоутвореного об'єкта нерухомого майна : «1-1» - коридор, площею 7.0 м.кв.; «1-2» - кухня, площею 10.2 м.кв.; «1-3» - житлова кімната, житловою площею 15.1 кв.м.; загальною площею 32.3 кв.м.; К - колонка-металеві труби, Д - вбиральня-дерево, №1 - огорожа-штахетник. Літня кухня-В та сарай - Г знесені.
20 вересня 2024 року рішенням Клеванської селищної ради №1377 затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий 5624655400:02:018:3200 площею 0,0685 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_1 , яка розташована в АДРЕСА_1 . ???Передана безоплатно ОСОБА_1 земельна ділянка кадастровий номер 5624655400:02:018:3200 площею 0,0685 га у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 .
Суд застосував такі норми права.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором /ст.5 ЦПК України/. Ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Стаття 317 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Згідно з ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Стаття 321 ЦК України встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Відповідно до ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Поняття спільної часткової власності визначено у ч.1 ст.356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Згідно з ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Суд дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористався правовою допомогою.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст.317 ЦК України. Ст.321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом. У силу положень ст.ст.21, 24, 41 Конституції України, ст.ст.319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України. Поняття спільної часткової власності викладене у ч.1 ст.356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Що ж стосується існуючої у співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені у ст.ст.364, 367 ЦК України, як способи реалізації цієї правомочності. Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 3 квітня 2013 року у справі №6-12цс13.
Ч.1 ст.364 ЦК України передбачає право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.
Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст.364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні ст.181 ЦК України.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.367 ЦК України поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснений за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов'язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину. Поява нового власника і нового (видозміненного) об'єкта права власності обумовлює необхідність державної реєстрації такого договору.
Однак, якщо один із співвласників виявив бажання, незалежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого прав будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про виділ спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що правовідносини сторін регулюються вказаною нормою.
Позивач у встановленому законом порядку зареєструвала право власності на нерухоме майно, а відтак набула правового статусу співвласника даного майна. Відповідачу належить 65/100 житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
Відтак, у суду немає сумнівів, що 35/100 вказаного будинковолодіння належить позивачу на праві спільної часткової власності.
Суд враховує, що відповідно до роз'яснень, викладених у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні спорів про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). У спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Технічна можливість виділу частки позивача встановлена висновком КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» щодо технічної можливості виділу з об'єкта нерухомого майна №6407 від 26.11.2024 і ці обставини є визначальними для вирішення спору. Згідно вказаного висновку наявна технічна можливість виділити належні 35/100 позивачу частини житлового будинку зі спільної часткової власності в окремий об'єкт нерухомого майна.
Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст.364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при цьому власнику, що виділяється та власнику, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні ст.181 цього Кодексу.
За таких обставин суд вважає, що в наявності є порушене право позивача, за захистом якого спрямоване її звернення до суду, а тому позов підлягає до задоволення.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд бере до уваги, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач не наполягає на стягненні понесенних судових витрат, суд, враховуючи принцип диспозиційності цивільного процесу, не вирішує це питання.
З огляду на викладене, керуючись ст.263-265ЦПК України, суд
задоволити цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, виділ частки із нерухомого майна в натурі в об'єкт самостійної власності.
Виділити ОСОБА_1 в натурі цілу частку - об?єкт самостійної власності, із нерухомого майна, що знаходиться у спільній частковій власності, 35/100 частини житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в об?єкт самостійної власності, припинивши для неї право спільної часткової власності на 35/100 частини зазначеного будинку.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на об?єкт самостійної власності у виді відокремленої 35/100 частини житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами із розміром 1/1 до складу якого входять приміщення: «1-1» - коридор, площею 7.0 м.кв.; «1-2» - кухня, площею 10.2 м.кв.; «1-3» - житлова кімната, житловою площею 15.1 кв.м.; загальною площею 32.3 кв.м.; К - колонка-металеві труби, Д - вбиральня-дерево, №1 - огорожа-штахетник.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Кушнір Н.В.