Справа № 580/2275/25 Суддя першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА
15 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Надія» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Надія» до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи - Черкаська обласна прокуратура, Управління культури та охоронної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, про визнання протиправною та скасування постанови, -
У березні 2025 року Приватне підприємство «Надія» (далі - позивач, ПП «Надія») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, Другий відділ ДВС у м. Черкаси), треті особи - Черкаська обласна прокуратура (далі - третя особа-1), Управління культури та охоронної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-2, Управління культури), про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, винесеної головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Глущенко Альоною Станіславівною 18.02.2025 у межах виконавчого провадження №72962505.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час прийняття спірної постанови охоронний договір між ПП «Надія» та Управлінням підписано не було, тобто він вважається неукладеним, то рішення суду у справі №580/1651/23 не виконано без поважних на те причин.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що ще до внесення виправлень до виконавчого листа ПП «Надія» направило Управлінню культури всі необхідні для укладення охоронного договору документи, однак станом на 27.02.2025 з боку третьої особи-2 охоронний договір підписаний не був. Наголошує, що у спірному випадку боржник вчинив всі необхідні та залежні від нього дії, спрямовані на виконання рішення суду у справі №580/1651/23, однак незабезпечення укладання охоронного договору зумовлено невчиненням відповідних дій з боку Управління культури, що свідчить про безпідставність прийняття відповідачем спірної постанови.
У відзиві на апеляційну скаргу Черкаська обласна прокуратура просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Свою позицію обґрунтовує тим, що обов'язок з укладення охоронного договору покладається саме на власника пам'ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен бути його ініціатором. Відтак лише направлення на адресу Департаменту культури охоронного договору, підписаного лише ПП «Надія», не свідчить про виконання рішення суду у справі №580/1651/22.
Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №580/1651/22, яке набрало законної сили 03.07.2023, зобов'язано Приватне підприємство «Надія» у продовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - житловий будинок (кін. ХІХ по. ХХ ст.) за адресою: вул. Гоголя, 221, у місті Черкаси, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
На виконання вказаного рішення суду Черкаським окружним адміністративним судом видано 03.10.2023 виконавчий лист із строком його пред'явлення до виконання до 04.10.2023.
Стягувач - Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, 05.10.2023 звернувся до Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження.
06.10.2023 постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №72962505.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №580/1651/22 виправлено описку та вказано в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 в адміністративній справі №580/1651/22 правильну адресу місцезнаходження об'єкта культурної спадщини - житлового будинку (кін. ХІХ по. ХХ ст.) - «вул. Гоголя, 211, м. Черкаси».
Матеріали справи свідчать, що 13.12.2023 боржник повідомив державного виконавця про добровільне виконання рішення суду, оскільки направив на адресу Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА проект охоронного договору на об'єкт культурної спадщини. До цього листа були долучені копія супровідного листа, копія доказів направлення охоронного договору до Управління культури.
Постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Глущенко Альоною Станіславівною від 18.02.2025 за невиконання рішення суду у справі №580/1651/22 на ПП «Надія» у межах виконавчого провадження №72962505 накладено штраф у розмірі 5 100 грн відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Вважаючи указану постанову протиправною і такою, що прийнята без наявних на те правових підстав і без урахування всіх фактичних обставин, ПП «Надія» звернулося до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями статті 63 Закону, згідно частини 1 якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У статті 75 Закону закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строку рішення, що зобов'язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення без поважних причин, або після спливу встановленого у вимозі державного виконавця строку.
Водночас, до такої відповідальності боржник не може бути притягнутий у випадку невиконання судового рішення за наявності поважних причин, тобто таких, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №580/1651/22, яке набрало законної сили 03.07.2023, зобов'язано Приватне підприємство «Надія» у продовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - житловий будинок (кін. ХІХ по. ХХ ст.) за адресою: вул. Гоголя, 221, у місті Черкаси, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
На виконання вказаного судового рішення ПП «Надія» склало у двох примірниках охоронний договір, підписало його із свого боку та направило указані документи до Управління культури цінним листом з описом вкладення 07.12.2023. Крім того, у супровідному листі від 07.12.2023 позивач запропонував третій особі-2 надати пропозиції щодо визначення дати та складу комісії для складання акта технічного стану об'єкта (обов'язковий додаток до договору) та визначити дату для обстеження об'єкта і підписання додатків до договору.
Листом від 04.06.2024 №02/01-05.01-26/547/02/01-05.01-08/14931 Управління культури повідомило Другий відділ ДВС у м. Черкаси про те, що станом на дату складання цього листа ПП «Надія» з Управлінням культури охоронний договір на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини за адресою: вул. Гоголя, 211, м. Черкаси, не уклало.
Колегією суддів враховується, що рішенням суду у справі №580/1651/22 зобов'язано ПП «Надія» укласти охоронний договір на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
Так, указаною постановою Уряду України затверджено Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768; тут і надалі у редакції, яка була чинною на час прийняття судового рішення та направлення позивачем до третьої особи-2 листа від 07.12.2023).
Пунктом 2 указаного Порядку передбачено, що власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до п. 5 Порядку №1768 в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Згідно п. 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються:
1) акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни;
2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;
3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100);
4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності);
5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000);
6) паспорт пам'ятки.
Форма акта технічного стану пам'ятки затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 30.01.2002 №21 «Про організацію виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 N 1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини».
Із змісту форми згаданого акта вбачається, що він складається за участі представників органу охорони культурної спадщини (у спірному випадку Управління культури) та користувача (у цьому випадку ПП «Надія»). Відтак, на переконання судової колегії, такий договір не міг бути укладений до моменту складання акта технічного стану пам'ятки станом на момент укладення охоронного договору, який, у свою чергу, мав бути складений за участю представників органу охорони культурної спадщини - Управління культури.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що серед додатків до охоронного договору Порядок №1768 у редакції, чинній станом на 07.12.2023, визначав також 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам'ятки.
У свою чергу, жодних з перелічених вище документів, зазначених у підпунктах 2-6 пункту 6 Порядку №1768, ПП «Надія» до Управління культури разом з листом від 07.12.2023 не направлялося.
Так, у згаданому листі міститься прохання ПП «Надія» до Управління культури виготовити та надати до підписання передбачені Порядком №1768 додатки до договору, а також визначити особу, котра буде здійснювати контроль за виконанням охоронного договору, внести до п. 1 охоронного договору вид та категорію обліку пам'ятки, даті у номер рішення про її державну реєстрацію, охоронний номер та номер у комплексі місцезнаходження (передбачено зразком, котрий є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768).
Водночас, позивачем жодним чином не обґрунтовано неможливість самостійного звернення до компетентних органів із заявами задля розроблення та отримання, зокрема, плану поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); плану інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); генерального плану земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); паспорт пам'ятки.
Викладене дає підстави погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ПП «Надія» вчинило всі можливі дії, спрямовані на укладення охоронного договору, як це передбачено рішенням суду у справі №580/1651/22.
У свою чергу суд апеляційної інстанції зауважує, що за висновками Верховного Суду, висловленими, зокрема, у постанові від 13.12.2018 у справі №826/4605/16, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.
Окрім цього, колегією суддів враховується, що попри те, що проект охоронного договору ПП «Надія» направило на адресу Управління культури ще у грудні 2023 року, позивач не цікавився протягом тривалого часу (фактично до лютого 2025 року) причинами його непідписання третьою особою-2, не звертався до суду із позовом про зобов'язання Управління культури укласти з ПП «Надія» охоронний договір тощо.
Викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про існування у головного державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Черкаси об'єктивних передумов та обґрунтованих правових підстав для прийняття спірної у цій справі постанови від 18.02.2025 про накладення штрафу, що належними і допустимими доказами не було спростовано ПП «Надія».
У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Викладене свідчить, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
З урахуванням наведеного судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених ПП «Надія» позовних вимог, позаяк наявні у матеріалах справи документи свідчать, що рішення суду у справі №580/1651/22 з урахуванням змісту його резолютивної частини виконано позивачем не було без наявних на те об'єктивних і поважних причин.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, ухвалено законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Надія» - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.
Повне рішення виготовлено 15 липня 2025 року.
Суддя-доповідач: В.В. Файдюк
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев