Справа № 277/764/25
Номер рядка звіту 17
іменем України
"14" липня 2025 р. с-ще Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області
в складі: головуючого судді Заполовського В.В.
за участю секретаря с/з Лук'янчук Т.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
23.06.2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики №3663343 у розмірі 16940 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11940 грн. - сума заборгованості за відсотками, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3500 грн.
Вимоги мотивує тим, що 14.12.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №3663343, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн. на строк 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день.
Позикодавець виконав свої зобов'язання за договором позики, передавши відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5000 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача.
Відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав та має заборгованість в сумі 16940 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11940 грн. - сума заборгованості за відсотками.
21.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено договір факторингу №2106 від 21.06.2021 року, відповідно до умов якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №3663343 від 14.12.2020 року.
03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №3663343 від 14.12.2020 року.
Представник позивача зазначив, що відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконав ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем.
26.06.2025 року по справі було відкрито провадження та розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 14.07.2025 року.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову в зв'язку із закінченням строків позовної давності, справу розглянути у його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 14.12.2020 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3663343, відповідно до п.1 якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до п.2 договору позика видається в сумі 5000 грн. строком на 30 днів, процентна ставка (базова)/день становить 1,99% (фіксована). Дата надання позики - 14.12.2020 року, дата повернення - 13.01.2021 року. Орієнтовна загальна вартість позики - 5885 грн.
Згідно п.3 вказаного договору позики проценти нараховуються за цим договором щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.
Відповідно до п.5 договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до довідки ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір №3663343 від 14.12.2020 року, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів».
Даний договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, останнім при підписанні договору позики зазначено рахунок НОМЕР_2 .
Згідно ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, перерахувавши 14.12.2020 року отримувачу на платіжний інструмент НОМЕР_2 - 5000 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції.
Договором факторингу №2106, укладеним 21.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами», актом прийому-передачі Реєстру заборгованостей за договором факторингу №2106 від 21.06.2021 року та Реєстром прав вимог №1 стверджується, що ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», в тому числі і стосовно ОСОБА_1 за кредитним договором №3338015679 в сумі 16940 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11940 грн. - заборгованість за відсотками.
03.04.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (фактор) укладено договір факторингу №030423-ФК, згідно умов якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (Додаток №1 до договору), в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги).
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру заборгованостей за договором факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року на виконання вимог умов договору факторингу №030423-ФК клієнт передав, а фактор прийняв оригінал Реєстру заборгованостей.
Згідно реєстру заборгованості, що є Додатком №1 до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Фінансова компанія управління активами», в тому числі і стосовно ОСОБА_1 за договором №3663343 в сумі 16940 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11940 грн. - заборгованість за відсотками.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст.527 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.ст.611, 615 ЦК України у випадку порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що банк повністю виконав умови кредитного договору та надав відповідачу ОСОБА_1 кредит.
З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №3663343 від 14.12.2020 року слідує, що заборгованість ОСОБА_1 нарахована за період з 14.12.2020 року по 13.04.2021 року та становить 16940 грн., яка складається з: 5000 грн. - заборгованості по основній сумі кредиту; 11940 грн. - заборгованості за відсотками.
Відповідач ОСОБА_1 зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Згідно наданих представником позивача розрахунків заборгованості, ОСОБА_1 по кредитному договору №3663343 погашення по кредиту не здійснював.
Як встановлено судом, кінцевою датою погашення кредиту згідно договору позики є 13.01.2021 року.
Представник позивача в позовній заяві зазначив, що у договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.
Згідно п.4.2 договору позики позичальник засвідчив, що зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.
Умовами кредитного договору не передбачено збільшення термінів позовної давності.
Згідно п.6 договору позики цей договір діє з моменту перерахування суми позики протягом строку позики, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за цим договором.
Суд не бере до уваги формулювання, зазначене в п.6 договору позики стосовно його дії до повного виконання зобов'язань, оскільки це призводить до того, що строк дії закінчення договору може ніколи не настати. Проте договір не може породжувати невизначеність стосовно строку його дії, оскільки передбачений момент виконання зобов'язання - конкретний термін, який є закінченням строку дії договору.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За таких обставин, у позивача відсутні підстави для стягнення з боржника заборгованості за процентами, а також неустойки після закінчення строку дії кредитного договору.
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду Касаційного цивільного суду, які відображені у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 757/22765/15-ц, провадження 61-12227св18.
ОСОБА_1 як позичальник зобов'язаний був повернути кредит в повному обсязі з урахуванням пролонгації строку дії договору позики до 13.04.2021 року.
В той же час ОСОБА_1 заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частина 1 ст.261 ЦК України зазначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частина 3 ст.267 ЦК України встановлює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст.266 ЦК України зі впливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Стосовно визначення моменту, коли позивач мав довідатись про своє порушене право та з якого почала свій перебіг позовна давність стосовно вимог позивача, Верховний суд України у своєму правовому висновку, сформованому у Постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14, зазначив, що для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Верховний суд України зауважив, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Матеріали справи доводять, що про порушення свого права ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» дізнався 13.04.2021 року, а тому строк позовної давності для фінансової установи закінчився 13.04.2024 року.
Згідно ст.262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Відповідно до матеріалів справи позивач ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 23.06.2025 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та про відмову в задоволенні заявлених вимог позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ТОВ «Фінпром Маркет» про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за договором позики №3663343 від 14.12.2020 року у розмірі 16940 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок) грн., яка складається з: 5000 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 11940 грн. - проценти за користування кредитом, витрат на сплату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. - відмовити в зв'язку із закінченням строків позовної давності.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В. В. Заполовський