11 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/33413/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2025р. у справі № 160/33413/24
за позовом:ОСОБА_1
до: про:1. Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області 2. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнання бездіяльності та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
18.12.2024р. ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання бездіяльності та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, судом першої інстанції позов зареєстровано 18.12.2024р. /а.с. 1-8/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 24.12.2024р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №160/33413/24 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін / а.с. 34/.
Позивач, посилаючись в адміністративному позові на те, що відповідач безпідставно відмовив їй у призначенні пенсії за віком не зарахувавши при цьому до страхового стажу періоди її роботи з 03.11.1977 року по 11.05.1978 року та з 11.10.1982 року по 16.05.1986 року, тому просила: - визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії №212450010937 від 10.12.2024 року за ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за №1058-IV; - визнати незаконною бездіяльність ГУ ПФУ в Рівненській області, яка полягає в не зарахуванні до страхового стажу позивача періодів її роботи, згідно трудової книжки від 03.11.1977 року: з 03.11.1977 року по 11.05.1978 року і з 11.10.1982 року по 16.05.1986 року; - зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області: зарахувати до страхового стажу наступні періоди її роботи, згідно трудової книжки від 03.11.1977 року: з 03.11.1977 року по 11.05.1978 року і з 11.10.1982 року по 16.05.1986 року; повторно розглянути заяву від 04.12.2024 року про призначення пенсії за віком, за ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за №1058-IV, відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за №1058-IV та призначити пенсію за віком, за ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за №1058-IV, відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, з 04.12.2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2025р. у справі №160/33413/24 позовні вимоги задоволені частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії №212450010937 від 10.12.2024 року за ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за №1058-IV ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Рівненській області, яка полягає в не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періодів її роботи, згідно трудової книжки від 03.11.1977 року: з 03.11.1977 року по 11.05.1978 року і з 11.10.1982 року по 16.05.1986 року; зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до страхового стажу наступні періоди її роботи, згідно трудової книжки від 03.11.1977 року: з 03.11.1977 року по 11.05.1978 року і з 11.10.1982 року по 16.05.1986 року, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено /а.с. 67-69/.
Відповідач ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 13.05.2025р. за допомогою засобів системи «Електронний суд» подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, у якій також міститься клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яка зареєстрована судом 13.05.2025р.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.05.2025р. заявнику апеляційної скарги поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2025р. у справі №160/33413/24.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025р. з метою забезпечення апеляційного розгляду вищезазначеної апеляційної скарги з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №160/33413/24.
23.05.2025р. до суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив позивача на апеляційну скаргу, який зареєстрований судом 26.05.2025р.
Матеріали адміністративної справи №160/33413/24 надійшли до суду апеляційної інстанції 29.05.2025р.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.05.2025р. справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 24.06.2025р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 21.02.2025р. в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції у цій справі ухвалено правильне рішення без порушень норм чинного законодавства, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 21.02.2025р. у цій справі залишити без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, 04.12.2024р. звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком в порядку ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка за правилами екстериторіальності була передана для розгляду до ГУ ПФУ в Рівненській області, яким 10.12.2024р. прийнято рішення №212450010937 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
З наданої суду ксерокопії вищезазначеного рішення /а.с. 22/ вбачається, що загальний страховий стаж позивача становить 13 років 3 місяці 5 днів, при цьому, до страхового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 03.11.1977 по 11.05.1978 (запис №1-2), оскільки в графі 2 трудової книжки дата наказу на прийняття містить виправлення не завірено в установленому законом порядку; з 11.10.1982 по 16.05.1986, оскільки запис про припинення трудових відносин (звільнення) не містить підпису відповідальної особи.
Саме вищезазначене рішення відповідача обумовило звернення позивача до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV).
Згідно із ст. 62 Закону № 1058-IV, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок №637), яким також визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Як вбачається з наданих суду ксерокопії трудової книжки позивача серії /а.с. 14-20/, остання в частині спірних періодів містить записи:
- 03.11.1977 - Березовский МККЗ зачислить в качестве визировщицы;
- 11.05.1978 - уволилась с занимаемой должность по собственному желанию;
- 11.10.1982 - принята обработчиком тушек птиц и кроликов в Новокаховский мясокомбинат;
- 31.05.1985 - переведена рабочей в холодильный цех;
- 01.06.1985 - переведена уборщицей в том же цеху;
- 16.05.1986 - уволена по ст. 36 КЗоТ УССР (соглашение сторон).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Водночас відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Таким чином, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» містить вимогу для призначення пенсії при досягненні 63 річного віку, наявність страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (04.12.2024р.) позивач досягла 63-річного віку, необхідного для призначення пенсії, у зв'язку з чим звернулася до відповідача із відповідною заявою, додавши до неї необхідні документи.
При цьому страховий стаж позивача становить 17 років 7 місяців 5 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на підставі ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
Таким чином, позивач має достатній страховий стаж станом на 2024 рік, передбачений ч. 3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте не досягла необхідного 65 річного віку.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом № 1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII; тут та надалі в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Відповідно до ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Аналіз вищенаведених норм дає можливість зробити висновок про те, що з 01.01.2004р законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004р., прирівнюється до страхового.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Положеннями пп. 2 п. 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом під час розгляду цієї справи встановлено, що відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 03.11.1977 року по 11.05.1978 року та з 11.10.1982 року по 16.05.1986 року ГУ ПФУ в Рівненській області посилається на наявність недоліків при заповненні трудової книжки, а саме на те, що дата наказу на прийняття містить виправлення не завірене в установленому законом порядку; запис про припинення трудових відносин (звільнення) не містить підпису відповідальної особи.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, якою установлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. (п. 2.4. Інструкції). У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. (п. 2.6. Інструкції).
Отже працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення, і на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018р. у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та фактичні обставини цієї справи, які були встановлені судом під час її розгляду та підтверджені належними письмовими доказами, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що ГУ ПФУ в Рівненській області мало достатньо підстав для зарахування стажу періоду роботи позивача з 03.11.1977 року по 11.05.1978 року та з 11.10.1982 року по 16.05.1986 року, оскільки доказів того, що записи про спірні періоди роботи є неправильними чи неточними, відповідачем суду під час розгляду справи не було надано, а трудова книжка позивача, яка містить чіткі без будь-яких виправлень записи щодо роботи позивача у спірний період, є основним та достатнім доказом, який підтверджує стаж роботи позивача, а інформація щодо форми навчання, відсутність якої слугувала підставою для відмови позивачу у зарахуванні до його страхового стажу спірного періоду навчання, законодавством не вимагається, а відтак, винесене відповідачем рішення про не зарахування цих періодів до страхового стажу позивача, на підставі некоректних записів про трудову діяльність, є протиправним.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, про те, що винесене ГУ ПФУ в Рівненській області рішення від 10.02.2024р. №212450010937 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, і з метою захисту та відновлення порушеного права позивача суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи з 03.11.1977 року по 11.05.1978 року та з 11.10.1982 року по 16.05.1986 року.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, з огляду на те, що позивач має достатній страховий стаж, проте не досягла необхідного віку, що дає право на призначення пенсії за віком, зробив правильний висновок, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію є такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 21.02.2025р. в оскаржуваній частині у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2025р. у справі №160/33413/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано - 11.07.2025р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова