14 липня 2025 р.Справа № 440/5269/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/5269/23
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Решетилівської міської ради
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Решетилівської міської ради, в якій просила:
- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Решетилівської міської ради, яка полягає у ненаданні повної та достовірної публічної інформації на запит на публічну інформацію № 1 ОСОБА_1 від 18.04.2023;
- зобов'язати Виконавчий комітет Решетилівської міської ради надати ОСОБА_1 відповідь на запит на публічну інформацію № 1 від 18.04.2023: 1) скільки коштів і коли за період 2021-2023 роки отримала територіальна громада від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за надану Відділом "Центр надання адміністративних послуг" виконавчого комітету Решетилівської міської ради (далі - ЦНАП) їй послугу (послуги) "Зняття з реєстрації місця проживання"; 2) надати підтвердження сплати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у бюджет територіальної громади адміністративного збору за надану їй послугу (послуги) "Зняття з реєстрації місця проживання" за період 2021-2023 роки (реквізити квитанції, дата сплати адміністративного збору, банк через який здійснювалась сплата адміністративного збору); 3) сканкопія квитанцій про сплату ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) адміністративного збору послугу (послуги) "Зняття з реєстрації місця проживання" за період 2021-2023 роки; 4) скільки коштів і коли за період 2021-2023 роки отримала територіальна громада від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за надану Відділом "Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Решетилівської міської ради (далі - ЦНАП) їй послугу (послуги) "Реєстрація місця проживання"; 5) надати підтвердження сплати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у бюджет територіальної громади адміністративного збору за надану їй послугу (послуги) "Реєстрація місця проживання" за період 2021-2023 роки (реквізити квитанції, дата сплати адміністративного збору, банк через який здійснювалась сплата адміністративного збору); 6) сканкопія квитанцій про сплату ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) адміністративного збору за послугу (послуги) "Реєстрація місця проживання" за період 2021-2023 роки.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Виконавчого комітету Решетилівської міської ради у наданні ОСОБА_1 інформації на запит на публічну інформацію № 1 від 18.04.2023. Зобов'язано Виконавчий комітет Решетилівської міської ради повторно розглянути запит ОСОБА_1 на публічну інформацію № 1 від 18.04.2023, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
03.06.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про зобов'язання Виконавчого комітету Решетилівської міської ради подати звіт про виконання рішення суду від 07.06.2023, у якому зазначити причини невиконання цього рішення в частині повторного розгляду питань № № 2-3, 5-6 запиту ОСОБА_1 на публічну інформацію №1 від 18.04.2023 з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування заяви зазначено, що 26.07.2023 на електронну пошту Виконавчий комітет Решетилівської міської ради надіслав лист від 27.06.2023 № 01-22/32, у якому надав інформацію тільки стосовно питань № № 1, 4 запиту на публічну інформацію на публічну інформацію № 1 від 18.04.2023. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 виконане не повністю, тому що Виконавчий комітет Решетилівської міської ради повторно розглянув тільки питання № № 1, 4 мого запиту на публічну інформацію № 1 від 18.04.2023 та не розглянув повторно питання № № 2-3, 5-6 запиту на публічну інформацію № 1 від 18.04.2023. У зв'язку з тим, що позивач вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 виконане не повністю, тому звертається із заявою про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення.
Надалі позивачка подала клопотання про постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту Виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 13.06.2025 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023, також просила накласти на керівника Виконавчого комітету Решетилівської міської ради штраф у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду від 07.06.2023 у справі №440/5269/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Решетилівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, просила скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року та прийняти рішення, яким заяву ОСОБА_1 про зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду задовольнити, зобов'язати Виконавчий комітет Решетилівської міської ради подати звіт до суду першої інстанції про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови, накласти на керівника Виконавчого комітету Решетилівської міської ради штраф у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що добровільне виконання рішення боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок і виконання такого обов'язку не залежить від вчинення особою, на користь якої прийнято рішення, дій щодо виконання рішення суду в примусовому порядку.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності оскаржуваної ухвали та просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є саме виконавче провадження, яке здійснюється органами державної виконавчої служби, куди позивач не звертався, а тому підстав для встановлення судового контролю немає.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками та зазначає.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Аналіз наведених приписів процесуального закону дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом функції контролюю за суб'єктом владних повноважень стосовно дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Водночас, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" № 4094-ІХ від 21.11.2024, який набрав чинності 19.12.2024, Кодекс адміністративного судочинства України був доповнений статтями 381-1, 382-1-382-3, а стаття 382 була викладена в новій редакції.
Відповідно статті 381-1 цього Кодексу судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судом першої інстанції зазначено, що виконання рішення суду, яке набрало законної сили, у першу чергу забезпечується шляхом вчинення дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та спрямованих на примусове виконання судового рішення. Такі заходи на даний час не вичерпано.
Судом зазначено, що позивач зверталася до суду за виконавчим листом та отримала його, однак, доказів пред'явлення його до органів державної виконавчої служби не надала. Оскільки, завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є саме виконавче провадження, яке здійснюється органами державної виконавчої служби, куди позивач не звертався, а тому підстав для встановлення судового контролю немає.
Колегія суддів наголошує, що висновки суду першої інстанції про відсутність виконавчого провадження щодо виконання рішення суду від 07.06.2023 колегія суддів вважає неспроможними, оскільки згідно частини 4 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви. Крім того, обов'язковість судового рішення означає його безумовне і, перш - за все, добровільне виконання.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю.
Відповідно до п. “ґ» ч. 4 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема резолютивної частини із зазначенням: встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Отже, враховуючи, що встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення є дискреційним правом суду, колегія суддів вважає достатнім строк для подання звіту тривалістю у місяць.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає наявними підстави для зобов'язання Виконавчий комітет Решетилівської міської ради подати звіт до суду першої інстанції про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі № 440/5269/23 протягом одного місяця з моменту отримання копії постанови.
Щодо клопотання позивача про накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382-3 КАС України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що умовою подання до суду звіту про виконання рішення суду є встановлення судом судового контролю за виконанням рішення суду та відповідно встановлення строку для подання такого звіту.
Проте, за наслідками розгляду справи судом не встановлювався судовий контроль за виконанням рішення суду, тому суд не зобов'язував відповідача подати звіт про виконання судового рішення по справі №440/5269/23.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для накладення на керівника Виконавчого комітету Решетилівської міської ради штраф у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такої ухвали.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі № 440/5269/23 скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі № 440/5269/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Решетилівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Виконавчий комітет Решетилівської міської ради подати звіт до суду першої інстанції про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі № 440/5269/23 протягом одного місяця з моменту отримання копії постанови.
В задоволенні інших вимог заяви відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 15.07.2025 року