15 липня 2025 р.Справа № 615/414/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву судді Другого апеляційного адміністративного суду Жигилія С.П. про самовідвід у справі № 615/414/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання незаконною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Валківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просить визнати незаконною та скасувати постанову № 188/377-п від 06 березня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 10.06.2025 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання незаконною та скасування постанови.
На зазначене рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Згідно із Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Жигилій С.П. , судді Перцова Т.С., Макаренко Я.М..
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025 відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 10.06.2025 року по справі № 615/414/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання незаконною та скасування постанови.
15.07.2025 колегії суддів стало відомо про те, що суддя Логвінова А.О., яка ухвалила рішення у суді першої інстанції, раніше працювала помічникомсудді ОСОБА_2 .
З цих підстав, 15.07.2025 до винесення судового рішення по суті, суддею Другого апеляційного адміністративного суду - Жигилієм С.П. заявлено самовідвід на підставі пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України з метою уникнення виникнення у сторін сумнівів щодо упередженості судді при розгляді даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви про самовідвід, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява про самовідвід підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частинами 1, 3 статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Підстави для відводу та самовідводу судді можна поділити на безумовні, які чітко визначені законом і наявність яких має наслідком обов'язковий відвід чи самовідвід судді, і оціночні, які вимагають дослідження і певної оцінки.
Відповідно до частини 1 статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24.02.1993, серія A, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено і гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є фактори, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників процесу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 у справі "Білуга проти України", від 28.10.1998 у справі "Ветштайн проти Швейцарії") важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
У преамбулі Кодексу суддівської етики, затвердженого 22.02.2013 ХІ З'їздом суддів України, зазначено, що забезпечення права кожного на судовий захист на основі принципу верховенства права, здійснення правосуддя від імені держави Україна винятково на підставі Конституції, законів України й міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, висувають високі вимоги до моральних якостей кожного судді.
В основі довіри до судової влади лежить віра кожного громадянина, суспільства в цілому в те, що об'єкт довіри (суд) добровільно бере на себе і виконує зобов'язання захистити інтереси громадянина та суспільства.
Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Положення зазначеної статті випливають з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Вказаний принцип застосовується наступним чином. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
При вирішенні питання про можливість розгляду даної справи по суті, колегія суддів, враховуючи повідомлені суддею Жигилієм С.П. обставини, дійшла висновку, що у випадку встановлення судом апеляційної інстанції наявності підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , як наслідок, скасування рішення суду першої інстанції у цій справі, у сторін можуть виникнути сумніви у неупередженості або об'єктивності Жигилія С.П., як судді.
Із врахуванням вищевикладеного та вимог пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави для самовідводу судді Жигилія С.П., у зв'язку з чим вказана заява підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 41 КАС України передбачено, що у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 31, 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити заяву головуючого судді Жигилія С.П. про самовідвід у справі № 615/414/25.
Адміністративну справу № 615/414/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання незаконною та скасування постанови передати до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду для повторного автоматичного розподілу згідно зі ст. 31 КАС України для визначення складу суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Жигилій С.П.
Судді Перцова Т.С. Макаренко Я.М.