15 липня 2025 р. Справа № 440/14670/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Р.І. Молодецький, м. Полтава, повний текст складено 22.05.25 у справі № 440/14670/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії у розмірі 77% від грошового забезпечення, у зв'язку зі зміною грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2023 року, згідно до заяви позивача від 04.11.2024 року про перерахунок пенсії, (додаток 3) з посиланням на пункт 3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII та підготовленої ІНФОРМАЦІЯ_1 виправленої довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 р. № ФП-65778/15357 від 07.10.2024 року, яка була направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області згідно до супровідного листа ПО ТЦК СП № 9/1/16715/фп65778 від 29.10.2024 р. та виправленого супровідного листа №9/1/15358/фп65778 від 07.10.2024 р., (додаток 2) на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 по справі № 440/1652/23, де відповідач ГУПФУ був як заінтересована особа в якості третьої особи з відповідними правами та обов'язками по відношенню до права позивача з предмету спору;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2023 року у розмірі 77% від грошового забезпечення з врахуванням заяви ОСОБА_1 від 04.11.2024 року про перерахунок пенсії, (додаток 3) та підготовленої ІНФОРМАЦІЯ_1 виправленої довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 р. № ФП-65778/15357 від 07.10.2024 року, яка була направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області згідно до супровідного листа ПО ТЦК СП № 9/1/16715/фп65778 від 29.10.2024 р. та виправленого супровідного листа №9/1/15358/фп65778 від 07.10.2024 р., (додаток 2) для проведення перерахунку пенсії позивача, згідно до вимог статей 43, 63, 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. № 7-рп/2016, щодо неконституційності ст.43 Закону № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року стосовно обмеження пенсій максимальним розміром, статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинної до внесення змін Постановою КМУ № 481 від 12.05.2023, з урахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року в адміністративній справі № 440/5844/24.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 440/14670/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні нарахування та виплати основного розміру пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ФП65778/15357 від 07.10.2024, виходячи з 77% грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з 01.02.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_2 основного розміру пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ФП65778/15357 від 07.10.2024, виходячи з 77% відповідних сум грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).
Заяву позивача про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт про виконання рішення суду у строк протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням суду.
29.04.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано звіт про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі 440/14670/24.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі 440/14670/24.
Не погодившись з ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин та доказів, що мають значення для справи, неефективність оскаржуваної ухвали, просить:
- керуючись статтею 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням висновку у Рішенні ЄСПЛ "Войтенко проти України" від 29.06.2004, заява N60750/00, (п. 55), де зазначається - (- 55. Суд нагадує свою прецедентну практику, відповідно до якої відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його/її користь, становить втручання у гарантоване йому статтею 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) право на мирне володіння своїм майном), - визнати звіт з боку колегіального державного органу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за статтями: пункт 1 статті 6: " Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних правах та обов'язків, має право на справедливий i відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом "; стаття 1 Першого протоколу Конвенції: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права", яке має тлумачитись у світлі принципу поваги до права власності; стаття 13: "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі;
- визнати прийняття звіту ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у адміністративній справі № 440/14670/24 у відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області таким, що не відповідає вимогам процесуального закону, через неналежне виконання відповідачем зобов'язальної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у адміністративній справі № 440/14670/24, шляхом порушення вимог статті 43 спеціального Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, щодо порядку проведення виконання рішення суду, через протиправне застосування відповідачем скасованої частини сьомої статті 43 цього Закону, яка передбачала обмеження пенсій військовим пенсіонерам максимальним розміром, всупереч з цього питання висновкам Верховного Суду, а тому і вимогам частини п'ятої статті 13 Закон України «Про судоустрій і статус суддів», та таким, що не відповідає пріоритетним нормам міжнародного права, що передбачають за висновками в пілотному Рішенні ЄСПЛ у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, (п. 54): - п.54 - Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади, як це передбачено Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" ;
- скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі № 440/14670/24 щодо прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.04.2025 про повне виконання рішення суду від 30.01.2025 у справі № 440/14670/24, з урахуванням існуючих обставин у справі, які свідчать про неналежне виконання відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у адміністративній справі № 440/14670/24, через ігнорування відповідачем норм права, встановлених статтею 43 спеціального Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, на яку суд вказував відповідачу у зобов'язальній частині рішення суду від 30.01.2025 у справі № 440/14670/24, що призвело до протиправного обмеження права позивача під час виконання рішення суду та порушення норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за статями: - пункт 1 статті 6, статті 13, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, незважаючи на широкі можливості впливу на боржника, як колегіального державного органу в іншій спосіб, які передбачені статтями 382-1, 382-3 КАС України, з одночасним застосуванням ч. 5 ст. 7 КАС України на підставі норм міжнародного права як джерела права;
- ухвалити нове судове рішення в загальному провадженні на етапі його виконання у справі № 440/14670/24 з урахуванням існуючих обставин у справі, а також законодавчих норм щодо виконання судових рішень, встановлених Конституцією України, статтями 17, 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» N 3477-IV від 23.02.2006 та норм процесуального закону та задовольнити вимоги за пунктами 1-2 позивача в запереченні на звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області від 29.04.2025, надісланого 30.04.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду, щодо забезпечення судового контролю виконання рішення суду у адміністративній справі № 440/14670/24.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, заявник, із посиланням на обставини справи, указує на те, що встановлення судового контролю має забезпечити виконання судового рішення, а суд вправі його встановити та належно захистити права та охоронювані законом інтереси позивача. Просить урахувати, що рішення суду залишається невиконаним відповідачем. Так, відповідач під час виконання рішення суду від 30.01.2025 у справі № 440/14670/24 ігнорує вимоги ст. 43 спеціального Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, на яку суд указував в зобов'язальній частині рішення суду, та якою не передбачено будь-яке обмеження максимального розміру пенсій.
Таким чином, протиправна діяльність відповідача до теперішнього часу має за мету не виконання рішення суду від 30.01.2025, як того вимогає спеціальний Закон № 2262-ХІІ, а умисне забезпечення зменшення пенсії позивача в протизаконний спосіб. Звертає увагу на висновок Верховного Суду України у справі №21-1465а15 від 16.09.2015 щодо поняття забезпечення ефективного судочинства, де зазначається про те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду. Ухвала суду першої інстанції, яка оскаржується, є саме такою, що забезпечує не захист порушеного права, а навпаки забезпечує необхідність повторного звернення до суду, а тому прийняття судом звіту про виконання рішення суду є таким, що саме і підтверджує неефективність судового рішення від 22.05.2025.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом установлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 440/14670/24, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт про виконання рішення суду у строк протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням суду.
29.04.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано звіт про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі 440/14670/24.
Приймаючи звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі 440/14670/24, суд першої інстанції виходив із того, що зазначене рішення від 30.01.2025 в частині здійснення перерахунку пенсії фактично виконане відповідачем, а звіт ГУ ПФУ в Полтавській області складений з дотриманням статті 382-2 КАС України.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зауважує на таке.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382-3 КАС України).
За змістом наданого до суду звіту про виконання судового рішення встановлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі 440/14670/24 відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 у розмірі 77 % відповідної суми грошового забезпечення, загальний розмір пенсії з надбавками склав 27025,65 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 21619,92 грн. Пенсійним органом не нараховано заборгованість по пенсійній справі позивача з огляду на її відсутність.
Отже зміст звіту свідчить про виконання рішення суду, оскільки проведено з 01.02.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_2 основного розміру пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № ФП65778/15357 від 07.10.2024, виходячи з 77% відповідних сум грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням проведених виплат.
Як зазначив суд першої інстанції, правовідносини щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 не мали місця станом на дату ухвалення рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі 440/14670/24 та не досліджувалися судом при розгляді справи.
Отже, питання припинення виплати пенсії без обмеження максимальним розміром за період, який не досліджувався у судовому рішенні, виходить за межі предмету розгляду даної справи.
Оскільки здійснення обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром з 01.02.2023 не входили до предмета доказування у цій справі, тому такі обставини не підпадають під судовий контроль за виконанням рішення суду у справі № 440/14670/24.
Окрім того, відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі 440/14670/24, у задоволенні позовних в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 ОСОБА_2 без обмеження максимальним розміром відмовлено з огляду на їх передчасність.
Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає за необхідне зауважити на те, що позивач не був позбавлений права оскаржити вказане рішення суду в цій частині, проте цим правом не скористався.
Разом із цим зі змісту заперечення на звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області про виконання рішення суду в адміністративній справі № 440/14670/24, як і зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач вважає протиправними дії/бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду.
Так, позивач зауважує, що протиправна діяльність відповідача до теперішнього часу має за мету не виконання рішення суду від 30.01.2025, як того вимогає спеціальний Закон № 2262-ХІІ, а умисне забезпечення зменшення пенсії позивача в протизаконний спосіб.
Колегія суддів звертає увагу, що у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, підлягає застосуванню інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України.
Так, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 28 жовтня 2024 року у справі №580/2522/24.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі 440/14670/24.
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі № 440/14670/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк