07 липня 2025 р. Справа № 520/11178/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВІС ТРЕЙД" про ухвалення додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 , головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, року по справі № 520/11178/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВІС ТРЕЙД"
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД» (далі - ТОВ «ОВІС ТРЕЙД», позивач, заявник) задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 197/3500040336 від 21.11.2022, яке прийнято Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ПМУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ПМУ ДПС по роботі з ВПП на користь ТОВ «ОВІС ТРЕЙД» судовий збір у розмірі 24810,00 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 апеляційну скаргу ПМУ ДПС по роботі з ВПП залишено без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 залишено без змін.
23.06.2025 ТОВ «ОВІС ТРЕЙД» було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому заявник просить включити до судових витрат та покласти на відповідача - ПМУ ДПС по роботі з ВПП за рахунок бюджетних асигнувань суму витрат ТОВ «ОВІС ТРЕЙД» на правничу допомогу (правові послуги) адвоката у розмірі 30 000,00 грн.
Відповідачем було подано заяву, в якій ПМУ ДПС по роботі з ВПП просило відмовити позивачу в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції згідно визначених в акті про надання послуг їх складових становлять лише витрати із складання та оформлення відзиву на апеляційну скаргу, участь в судових засіданнях. Витрати на Адвоката в частині з'ясування підстав та мети звернення, обговорення судового процесу, вивчення документів наданих клієнтом, проведення правового аналізу правочину на відповідність законодавству України, збору та формування доказів по справі, визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта, аналізу судової практики, вивчення практики Верховного Суду не є витратами в суді апеляційної інстанції, так як зазначені послуги надаються Адвокатом Клієнту під час підготовки позовної заяви та розгляду справи в суді першої інстанції. Водночас витрати із складання та оформлення відзиву на апеляційну скаргу, участь в судових засіданнях у розмірі 12000,00 грн за 12 год роботи ПМУ ДПС по роботі з ВПП вважає завищеними, оскільки апеляційним судом справу розглянуто в єдиному судовому засіданні, що було призначене на 16.06.2025 та тривало протягом 15 хвилин. Також відповідач вказує на те, що правова позиція ТОВ «ОВІС ТРЕЙД» під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не змінювалась, доводи, зазначені у відзиві на апеляційну скаргу повністю дублюють підстави позову, що викладені в позовній заяві під час розгляду справи в суді першої інстанції, адвокатом Бевзюк Оксаною Олександрівною не було здійснено додаткового вивчення джерел права та законодавства, а також не надано додаткових доказів на підтвердження своєї позиції до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI представництво є видом адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI до інших видів адвокатської діяльності, крім захисту та представництва, відносяться види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Види адвокатської діяльності визначені в статті 19 Закону № 5076-VI.
За змістом статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Положеннями частини 1-5 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Із вищезазначеного вбачається, що при вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд перевіряє їх на предмет відповідності таким критеріям, як дійсність, обґрунтованість, розумність та співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Положення статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, згідно з пунктом 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пунктом 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пунктом 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Також, положеннями пункту 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) передбачено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Положеннями частини 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 у справі № 813/2241/18.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу до заяви було додано такі документи:
- договір про надання правової допомоги (правничих послуг) від 03.06.2025;
- акт наданих послуг з правової допомоги від 16.06.2025.
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача колегія суддів враховує критерії дійсності, обґрунтованості, розумності та співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, а також практику Верховного Суду з аналогічних питань.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 5 статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Проаналізувавши надані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу з урахування визначених процесуальних законом критеріїв колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Зі змісту пункту 1 акту наданих послуг з правової допомоги від 16.06.2025 вбачається, що цей акт вкладений про те, що Адвокат належним чином надав, а Клієнт прийняв послуги із надання правничих послуг (правової допомоги) по справі № 520/11178/22 при оскарженні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025.
Відповідно до пункту 3 акту наданих послуг з правової допомоги від 16.06.2025 правові послуги, що надані Адвокатом по справі № 520/11178/22 на користь Клієнта складаються з:
- зустріч з клієнтом, з'ясування підстав та мети звернення, обговорення судового процесу, звіт про перебіг судового процесу з виїздом поза робоче місце адвоката (2 робочих дні по півгодини) - 1 година - 1000,00 грн;
- вивчення документів, наданих клієнтом, проведення правового аналізу правочину на відповідність законодавству України з виїздом поза робоче місце адвоката - 5 годин (2 робочих дні по 2 години та 1 робочий день 1 година) - 5000,00 грн;
- збір та оформлення доказів по справі, визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта, аналіз судової практики, вивчення практики Верховного Суду з виїздом поза робоче місце адвоката - 2 години (2 робочих дні по 1 годині) - 2000,00 грн;
- складання та оформлення відзиву на апеляційну скаргу, участь в судових засіданнях - 12 годин - 12000,00 грн;
- гонорар «успіху» (п. 4.3. Договору) - 10000,00 грн.
З вищезазначеного вбачається, що пункт 3 акту суперечить пункту 1 акту, адже з останнього вбачається, що послуги, передбачені в цьому акті, були надані саме при апеляційному перегляді рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025.
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що витрати в частині з'ясування підстав та мети звернення, обговорення судового процесу, вивчення документів наданих клієнтом, проведення правового аналізу правочину на відповідність законодавству України, збору та формування доказів по справі, визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта, аналізу судової практики, вивчення практики Верховного Суду не є витратами в суді апеляційної інстанції, адже такі послуги надаються під час підготовки позовної заяви та розгляду справи в суді першої інстанції, а отже такі витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Щодо послуги зі складання і оформлення відзиву на апеляційну скаргу, участі в судових засіданнях колегія звертає увагу на таке.
З матеріалів справи вбачається, що з огляду на середню складність справи її було розглянуто в одне судове засідання.
Відзив на апеляційну скаргу, поданий представником позивача, за своєю суттю дублює подані ним в суді першої інстанції додаткові пояснення від 04.02.2025, тобто його підготовка не потребувала додаткового аналізу правових норм та судової практики, а тому час його підготовки (12 годин), а отже і вартість (12000,00 грн) є явно завищеними.
Щодо гонорару «успіху» колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до пункту 4.3. договору про надання правової допомоги (правничих послуг) від 03.06.2025 у випадку, якщо Адвокатом буде досягнуто мету представництва (за справою прийнято судове рішення на користь Клієнта, тобто отриманий позитивний результат за Справою) Клієнт зобов'язується додатково оплатити Адвокату гонорар у розмірі 10000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позитивне судове рішення на користь Клієнта було прийнято саме судом першої інстанції, тобто заявляти до стягнення відповідні витрати необхідно було саме в суді першої інстанції. Водночас з матеріалів справи не вбачається, щоб позивач звертався до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення або звертався до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в частині оскарження стягнення судових витрат.
Крім того, відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому з наданих позивачем документів не вбачається, що вказаний в акті «гонорар успіху» взагалі був сплачений адвокату.
Отже, перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, дослідивши й проаналізувавши подану відповідачем заяву про зменшення витрат, проаналізувавши надані позивачем документи, фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи на стадії апеляційного перегляду справи, складність юридичних питань, які були предметом дослідження в суді, колегія суддів вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги частково необґрунтованим та, як наслідок, завищеним, а, відтак, таким, що підлягає зменшенню.
Враховуючи вищевикладене, колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ПМУ ДПС по роботі з ВПП, у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 243, 250, 252, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД» про ухвалення додаткової постанови - задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, Харківська область, 61052, ідентифікаційний код ВП 44131658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВІС ТРЕЙД" (вул.Клочківська, 98-А, м. Харків, 61058, ідентифікаційний код 34392042) понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Любчич Л.В.
Судді Присяжнюк О.В. Спаскін О.А.
Повний текст додаткової постанови складено 14.07.2025.