Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 липня 2025 р. №640/20771/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції, що полягає в нерозгляді заяви позивача від 23.04.2021 року щодо проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме, ОСОБА_2 ;
2. Зобов?язати Національне агентства з питань запобігання корупції розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2021 року щодо проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме, ОСОБА_2 у передбаченому порядку;
3. Зобов?язати Національне агентства з питань запобігання корупції провести повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме, ОСОБА_2 у передбаченому порядку.
В обґрунтування позову позивачем вказано, що що він звертався до Національного агентства із заявами, в яких просив прийняти рішення про проведення повної перевірки декларацій ОСОБА_1 . Проте, відповідачем було протиправно відмовлено у проведенні повної перевірки декларацій зазначеного суб'єкта декларування, з підстав, що суперечать нормам чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі за вказаним позовом.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа № 01-19/1430/25 від 31.01.2025 року передаємо 742 (сімсот сорок дві) судові справи згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025, зокрема адміністративну справу №640/20771/21.
Відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.
Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Пасечнік О.В.
Ухвалою Харківського окружного адміністративого суду від 12.03.2025 прийнято до розгляду адміністративну справу №640/20771/21 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що підстав для початку проведення перевірки декларацій ОСОБА_2 за 2019 - 2020 роки під час вивчення заяви Позивача встановлено не було, як наслідок приписи Порядку № 26/21 на дані правовідносини не поширюються. Отже, Національним агентством під час розгляду Заяви Позивача було дотримано строки розгляду його заяви, а твердження, що відповідь надана 23.04.2021 не відповідає дійсності.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 квітня 2021 року позивач звернувся із заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо проведення повної перевірки декларацій ОСОБА_2 за 2019 та 2020 роки у зв?язку з невідображенням останньою в деклараціях за вказані періоди відомостей про користування автомобілем BMW Х3, 2013 року випуску.
Управлінням проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції листом № 461-01/33616/21 від 18.05.2021 надано відповідь та зазначено, що посада, яку обіймає ОСОБА_2 , відповідно до примітки до ст. 513 Закону належить до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Таким чином, Національне агентство проведе повну перевірку декларації зазначеного суб?єкта декларування згідно з черговістю, визначеною у Порядку.
Однак позивач у своїй позовній заяві зазначає, що фактично позивач не отримав відповіді саме від Національного агентства з питань запобігання корупції.
Незгода із бездіяльністю відповідача обумовила позивача на звернення до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Положеннями статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» (далі також - Закон).
За правилами ч. 1 статті 3 Закону, суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є:
1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;
в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки;
ґ) судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов'язків у суді);
д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України;
е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;
є) Голова, заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції;
ж) члени Центральної виборчої комісії;
з) поліцейські;
и) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;
і) члени державних колегіальних органів.
Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Частиною 1 статті 5 Закону визначено, що Національне агентство є колегіальним органом, до складу якого входить п'ять членів.
Зазначене кореспондується також з п. 2.1 Розділу ІІ Регламенту Національного агентства з питань запобігання корупції, затвердженого рішенням НАЗК №1 від 12 квітня 2016 року (далі також - Регламент).
За приписами ч. 1 статті 12 Закону, Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права:
1) одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;
2) мати прямий доступ до інформаційних баз даних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, користуватися державними, у тому числі урядовими системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами;
3) залучати у встановленому порядку до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань науковців, у тому числі на договірній основі, працівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
4) створювати комісії та робочі групи, організовувати конференції, семінари і наради з питань запобігання і протидії корупції;
5) приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти;
6) отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону;
7) проводити перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, зокрема щодо підготовки та виконання антикорупційних програм;
8) вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом;
9) отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, щодо достовірності відомостей, зазначених у деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
10) звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, виданих (прийнятих) з порушенням встановлених цим Законом вимог та обмежень, визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення;
11) затверджувати методологію оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади, проводити аналіз антикорупційних програм органів влади та надавати обов'язкові для розгляду пропозиції до таких програм;
12) ініціювати проведення службового розслідування, вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, надсилати до інших спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції матеріали, що свідчать про факти таких правопорушень;
12-1) складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Національного агентства, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;
13) інші права, передбачені законом.
Повноваження НАЗК на проведення перевірки можливих фактів порушення вимог цього Закону, а також організації роботи із запобігання і виявлення корупції в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, відповідно до пункту 8-1 ч. 1 статті 11, пунктів 6 та 7 ч. 1 статті 12 Закону, передбачені також і положеннями п. 6.2 Регламенту.
За приписами абз. другого пункту 2.1 Регламенту, Національне агентство реалізує свої повноваження колегіально або через уповноважених осіб.
Відповідно до абз. другого пункту 2.8 Регламенту, уповноважені особи Національного агентства зі складу державних службовців апарату Національного агентства визначаються рішенням Національного агентства і мають права уповноважених осіб, передбачені Законом України «Про запобігання корупції».
Абзацом четвертим пункту 3.3 Регламенту передбачено, що листи-відповіді на звернення громадян, які не пов'язані зі здійсненням функцій Голови Національного агентства, підписуються заступником Голови Національного агентства, членом Національного агентства, керівником апарату, керівником, заступником керівника самостійного структурного підрозділу відповідно до компетенції.
Послідовність дій посадових осіб Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) при отриманні, реєстрації, розгляді повідомлень про порушення вимог Законів України «Про запобігання корупції» та «;Про політичні партії в Україні», що надходять через спеціальну телефонну лінію, офіційний веб-сайт, захищену та загальну електронну пошту Національного агентства, іншими засобами поштового зв'язку та на особистому прийомі громадян визначає Порядок обробки повідомлень про корупцію та повідомлень про порушення вимог Закону України «Про політичні партії в Україні», що надходять до Національного агентства з питань запобігання корупції, затверджений Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 27 жовтня 2017 року № 1024 (далі також - Порядок № 1024).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 1024 встановлено, що інформація, наведена у повідомленні, має містити одну або декілька з таких ознак для повідомлень про корупцію - факти про порушення вимог Закону особами, визначеними у статті 3 Закону, зокрема: порушення обмежень щодо отримання подарунка, передбачені статтею 23 Закону; запобігання та врегулювання конфлікту інтересів; порушення встановленого Законом обмежень щодо одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування; порушення вимог щодо обмеження спільної роботи близьких осіб, передбачені статтею 27 Закону; порушення вимог стосовно обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності передбачені статтею 25 Закону; недотримання актів законодавства з питань етичної поведінки; порушення вимог фінансового контролю, передбаченого статтями 45-46, 48-52 Закону; порушення вимог організації роботи із запобігання і виявлення корупції; порушення вимог проведення спеціальної перевірки, передбаченої статтею 56 Закону.
Попередній розгляд - аналіз інформації, яка міститься у повідомленні, з метою визначення структурного підрозділу, відповідального за розгляд такого повідомлення відповідно до його повноважень (п. 2 розділу І Порядку № 1024).
Тобто, в даному випадку повідомлення про корупцію повинне відповідати певним критеріям, ознакам, які зазначені в наведеному Порядку, лише в такому випадку воно набуває статусу повідомлення та до нього застосовуються положення Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування , затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 лютого 2017 року № 56 (далі також - Порядок № 56).
Відповідно до пункту 8 ч. 1 статті 11 Закону, до повноважень Національного агентства належить, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1 статті 50 Закону, повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.
Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення обов'язкової повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядок автоматизованого розподілу обов'язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.
Механізм проведення Національним контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції» визначає Порядок № 56.
Так, за правилами п. 2 розділу ІІІ Порядку № 56, повна перевірка проводиться на підставах, визначених Законом, у разі, якщо:
1) декларацію подано службовою особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, суб'єктом декларування, який займає посаду, пов'язану з високим рівнем корупційних ризиків;
2) у поданій декларації виявлено невідповідності за результатами логічного та арифметичного контролю;
3) подана суб'єктом декларування декларація містить поле (поля), у якому (яких) суб'єкт декларування обрав позначку "Член сім'ї не надав інформацію" (у випадку, передбаченому частиною сьомою статті 46 Закону);
4) Національне агентство отримало від фізичних чи юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел інформацію про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Така інформація має стосуватися конкретного суб'єкта декларування та містити фактичні дані, що можуть бути перевірені;
5) Національне агентство встановило невідповідність рівня життя суб'єкта декларування задекларованим ним майну і доходам за результатами моніторингу способу життя такого суб'єкта декларування.
Повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників Підрозділів.
Рішення про проведення перевірки має містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, суб'єкта (суб'єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), та визначену Законом підставу для повної перевірки, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Рішення про проведення перевірки може бути оскаржене в судовому порядку. Оскарження Рішення про проведення перевірки не зупиняє проведення повної перевірки декларації.
Рішення про проведення перевірки з підстав, визначених підпунктами 1-4 цього пункту, приймається з урахуванням значення суми вагових коефіцієнтів, починаючи з декларацій, які отримали найбільше значення, крім випадку, передбаченого абзацом сьомим пункту 7 розділу ІІ цього Порядку.
Рішення про проведення перевірки з підстави, визначеної у підпункті 4 цього пункту, може бути прийняте без урахування значення суми вагових коефіцієнтів у разі, якщо отримана інформація про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей відповідає сукупності таких ознак:
свідчить про відсутність в декларації відомостей, які підлягають декларуванню відповідно до статті 46 Закону, та має документальне підтвердження відповідно до чинного законодавства;
свідчить про зазначення недостовірних відомостей у декларації на суму, що дорівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня звітного року;
підтверджується відомостями з реєстрів та баз даних державних органів.
Таким чином, Порядок визначає певні умови, за наявності яких НАЗК приймає рішення про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Зокрема, даним нормативно-правовим актом передбачено, що рішення про проведення перевірки на підставі відповідного звернення фізичних чи юридичних осіб приймається без урахування значення суми вагових коефіцієнтів у разі, якщо отримана інформація відповідає всім наведеним вище у сукупності ознакам.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи звернення ОСОБА_1 немає достатніх матеріалів, що відповідали б сукупності ознак, визначених Порядком № 56 для повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що унеможливлює винесення відповідних проектів рішень на засідання Національного агентства.
Крім того, суд зазначає, що статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 стосовно тлумачення ч. 2 статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Відповідно до ч. 3 статті 24 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із ч. 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Із змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову у цій справі є, зокрема, зобов?язання Національне агентства з питань запобігання корупції провести повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме, ОСОБА_2 у передбаченому порядку.
Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Між тим, позовна заява ОСОБА_1 не містить в собі жодного обґрунтування того, яким чином проведення повної перевірки декларації третьої особи та прийняті за наслідком її проведення рішення впливають чи можуть впливати на його права чи охоронювані законні інтереси.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16, провадження №К/9901/454/17, №К/9901/39/18, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції, що полягає в нерозгляді заяви позивача від 23.04.2021 року щодо проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме, ОСОБА_2 та зобов?язати Національне агентства з питань запобігання корупції розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2021 року щодо проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме, ОСОБА_2 у передбаченому порядку, суд зазначає, що з матерілів справи судом встановлено, що Управлінням проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції листом № 461-01/33616/21 від 18.05.2021 надано відповідь, вказує на безпідставність позовних вимог та як наслідок на відсутність з боку останнього порушень порядку його розгляду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, про наявність підстав для відмови в задоволені позову, з огляду на його необґрунтованість.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст рішення складено 15.07.2025 року.
Суддя Пасечнік О.В.