справа № 380/3508/25
11 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
встановив:
на розгляді Львівського окружного адміністративного суду знаходиться позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місцепроживання: АДРЕСА_1 (далі за текстом позивач, ОСОБА_1 ) до Служби безпеки України ЄДРПОУ 00034074, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33 (далі за текстом відповідач, СБУ), в якій позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не вирішення по суті рапорту про звільнення ОСОБА_1 та зобов'язати Службу безпеки України видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас Збройних сил України.
Ухвалою від 03.03.2025 суддя відкрила спрощене позовне провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 27.03.2025 суд задовольнив заяву представника відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 21.05.2025 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Служби безпеки України у Львівській області (далі за текстом третя особа).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не звільняє його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" попри надання позивачем усіх необхідних документів, які підтверджують підстави для звільнення з військової служби. Зазначає, що відповідач не прийняв рішення ані про задоволення рапорту, ані про відмову в його задоволенні, також позивача не повідомлено про конкретний перелік документів, необхідних для розгляду та вирішення рапорту по суті.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що частиною 12 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема у разі необхідності здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. У той же час, зазначає, що у чинному законодавстві України відсутнє нормативне визначення ступенів споріднення членів сім'ї, застосовне до суспільних відносин щодо проходження військової служби. Також, відповідне нормативне визначення відсутнє в Цивільному та Сімейному кодексах України.
Враховуючи викладене, при розгляді рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, та доданих до нього позивачем документів, не можливо визначити осіб, які є членами сім'ї першого чи другого ступеня споріднення громадянки ОСОБА_2 , що унеможливлює розгляд зазначеного рапорту та прийняття відповідного рішення. Зазначає, що про зазначені обставини позивач повідомлявся відповідачем у відповідь на заяви його представника (копії відповідних листів долучені представником позивача до позовної заяви та наявні у справі).
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив ті ж самі мотиви що і у позовній заяві.
Третя особа своєї позиції щодо заявленого позову не висловила.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходить кадрову військову службу в Службі безпеки України та перебуває у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області.
14.10.2024 позивач звернувся до першого заступника Голови СБ України із рапортом про звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України через сімейні обставини, згідно підпункту «б» пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ та підпункту «г» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю 1 чи 2 групи, за умови відстуності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони зоборов'я.
До рапорту додав: копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ; копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №625871 від 20.08.2024; копію висновку ЛКК №227/24 від 03.09.2024; копію довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ №683877 від 21.05.2014, копію висновку ЛКК №261 від 10.10.2024; фотокопію нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_2 .
У відповідь на адвокатський запит №157 від 13.01.2025 начальник Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України №11.01/11/2-30 від 16.01.2025 в яій повідомив представника позивача пор те, що за результатами розгялду рапорту полковника ОСОБА_1 щодо звільненя його з війсьової служби у Службі безпеки України, рішення про звільнення ОСОБА_1 не прийнято, оскільки надані ним матеріали не є достатніми для прийняття такого рішення.
Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом №158 від 22.01.2025 в якому просив надати інформацію щодо вичерпного переліку документів, які необхідно додати до рапорту про звільнення ОСОБА_3 для вирішення його по суті.
Т.в.о. начальника Управління роботи з особовим складом надав відповідь від 28.10.2025 в якій на адвокатський запит №158 від 22.01.2025 повідомив, що для позитивного вирішення питання про звільнення за підставою, передбаченою абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону, необхідна сукупність таких документів: які підтверджують встановлення І або ІІ групи інвалідності батьку чи матері військовослужбовця; з яких можна встановити коло членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, за якою доглядатиме військовослужбовець; які підтверджують, що члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, за якою доглядатиме військовослужбовець, у разі їх наявності, самі потребують постійного догляду. Зазначено, що належними підтвердними документами можна вважати відповідні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану.
03.02.2025 представник позивача надіслав на адресу відпоідача заяву до якої долучив: витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 31.01.2025 про державну реєстрацію смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 31.01.2025 про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_5 ; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 31.01.2025 про державну реєстрацію смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 ; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 31.01.2025 про державну реєстрацію народження ОСОБА_7 ; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 31.01.2025 щодо актового запису про народження ОСОБА_1 , довідка Львівського національного університету ім. Івана Франка №118 від 09.10.2024.
14.02.2025 начальник Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України повідомив представнику позивача про те, що надані документальні матеріали не є достатніми для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у Службі безпеці України.
Позивач вважає, що фактично відповідачем не прийнято рішення ані про задоволення рапорту, ані про відмову в його задоволенні, вважає таку бездіяльність протиправною, відтак звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII (далі за тестом Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Положенням частини шостою статі 2 Закону України №2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до частини третьої якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду цієї справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
- військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
- військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
- дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
- перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
- військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
- військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
- виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати;
- утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
- виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати;
- необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
- необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
- у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;
- якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
- якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).
Аналіз наведених вище положень вказує на те, що законодавцем встановлено ряд умов для звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення догляду.
Відповідно до пунтку 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затеврдженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007, звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби здійснюється на підставах, передбачених частинами другою - шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та, як правило, без зарахування в розпорядження прямих начальників.
Днем звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом виключено зі списків особового складу Служби безпеки України, крім випадків, передбачених пунктами 49 та 99 цього Положення, коли військовослужбовці після виключення зі списків особового складу Служби безпеки України продовжують проходити військову службу в інших військових формуваннях.
Спірні правовідносини у цій справі виникли між сторонами у зв'язку із оскарженням бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду рапорта позивача про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII, у зв'язку із необхідністю здійсненювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю.
Відповідач у відповідь на адвокатські запити представника позивача повідомив про те, що за результатами опрацювання рапорта позивача, надані документальні матеріали не є достатніми для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у Службі безпеки України.
Щодо доводів відповідача в тій частині, що, надані документальні матеріали не є достатніми для прийняття рішення, то суд вважає за необхідним зазначити таке.
З долучених як до рапорта позивача про звільнення з військової служби так і до матеріалів справи доказів, суд встановив, що мати позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 625871.
Потреба у постійному сторонньому догляді матері позивача підтверджується Висновком ЛКК №227/24 від 03.09.2024.
Позивач зазначає, що у нього є батько ОСОБА_8 , 1957 року народження, який є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підстверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 10ААГ № 683877 від 21.05.2014. Відповідно до медичного висновку ЛКК №261 КПН «Львівьске ТМО 2» ВП "5-А Лікарня" від 10.10.2024 (протокол 261) ОСОБА_8 за станом здоров'я не може здійснювати постійний сторонній догляд.
Суд звертає увагу на долучену до рапорта позивача нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 адресовану Службі безпеки України (зареєстрована в реєстрі за №3213), в якій мати позивача (особа з інвалідністю) обрала саме позивача для здійснення свого утримання (догляду).
Суд зазначає, що за наслідками розгляду рапорту позивача про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення з військової служби або надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорта про звільнення.
Аналіз відповіді на рапорт позивача, дає суду підстави вважати, що відповідачем у справі не прийнято рішення у формі наказу по особовому складу про звільнення позивача з військової служби у запас Збройних Сил України чи надано обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду рапорта позивача про його звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі підпункту "г" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача видати наказ про звільнення позивача з військової служби в запас Збройних сил України, суд вважає таку вимогу передчасною, а тому у задоволенні такої слід відмовити, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Положеннями статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України. Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення спірного питання за встановлених судом обставин.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.
Тобто в кожній конкретній справі суд, констатуючи незаконність дій, рішення суб'єкта владних повноважень, повинен впевнитись у тому, що за встановлених обставин справи не існує законних перешкод для прийняття рішення на користь заявника.
Наведене також підтверджується положеннями частини четвертої статті 245 КАС України, за змістом яких суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Виходячи із обставин цієї справи суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду на неповної перевірки усіх обставин, викладених у рапорті позивача.
Отже, на переконання суду належним способом захисту буде зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі підпункту "г" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та прийняти рішення за результатами його розгляду з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо розгляду по суті рапорта ОСОБА_1 звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України від 14.10.2024.
Зобов'язати Службу безпеки України (ЄДРПОУ 00034074, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцепроживання: АДРЕСА_1 ) від 14.10.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та прийняти рішення за результатами його розгляду з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.